Ухвала суду № 137688226, 24.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

24.06.2026Справа № 910/5893/25За заявою Акціонерного товариства «Гарантований покупець»

про відстрочення виконання судового рішення

у справі №910/5893/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСКРЕСЕНСЬКЕ-ТЕРРА»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго»

про стягнення 9 582 709, 53 грн

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судових засідань Дубина Т.М.

Представники учасників справи:

від позивача (стягувача): не з`явився;

від відповідача (боржника): Курдюмов М.М.;

від третьої особи: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОСКРЕСЕНСЬКЕ-ТЕРРА» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства «Гарантований покупець» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 9 582 709,53 грн за договором №16519/01.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 позов задоволено, стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСКРЕСЕНСЬКЕ-ТЕРРА» 9 582 709, 53 грн основного боргу та 143 740, 64 грн судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2026 здійснено заміну відповідача у справі № 910/5893/25 з Державне підприємство «Гарантований покупець» на його правонаступника - Акціонерне товариство «Гарантований покупець». Апеляційну скаргу відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 у справі № 910/5893/25 залишено без задоволення, а рішення залишено без змін.

01.06.2026 на виконання вказаного рішення видано відповідні накази.

08.06.2026 від представника відповідача (боржника) надійшла заява про відстрочення виконання судового рішення строком на один рік.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 призначено розгляд заяви Акціонерного товариства «Гарантований покупець» про відстрочення виконання рішення в справі №910/5893/25 на 24.06.2026 та запропоновано позивачу (стягувачу) надати суду в строк до 19.06.2026 письмові пояснення по суті заяви про відстрочення виконання судового рішення.

18.06.2026 від представника позивача (стягувача) надійшли заперечення на заяву відповідача (боржника) про відстрочення виконання судового рішення.

19.06.2026 від представника позивача (стягувача) надійшло клопотання про відкладення розгляду заяви.

У судове засідання 24.06.2026 з`явився представник відповідача (боржника), представники позивача (стягувача) та третьої особи в засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлявся належним чином. Представник відповідача (боржника) підтримав заяву про відстрочення виконання судового рішення та просив її задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено виключні підстави для відкладення розгляду справи, а саме:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Судом встановлено, що 19.06.2026 представником позивача (стягувача) подано клопотання про відкладення розгляду заяви, яке обґрунтовано перебуванням останньої у відрядженні до іншої місцевості у період з 19.06.2026 по 03.07.2026, на підтвердження чого до клопотання долучено скріншоти авіаквитків.

Водночас суд зазначає, що до клопотання не додано жодних документів, які б підтверджували факт службового відрядження, його необхідність, а також об`єктивну неможливість участі представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду чи неможливість забезпечити представництво інтересів позивача (стягувача) іншою уповноваженою особою.

Суд також враховує, що представник позивача (стягувача) до початку судового засідання подав письмові заперечення на заяву про відстрочення виконання судового рішення, у яких виклав свою правову позицію щодо предмета розгляду, а тому його процесуальне право на висловлення заперечень позивачем (стягувачем) було реалізовано та враховано судом під час розгляду заяви про відстрочення виконання судового рішення.

Крім того, відповідно до частини другої статті 331 Господарського процесуального кодексу України заява про відстрочення виконання судового рішення підлягає розгляду судом у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Заява Акціонерного товариства «Гарантований покупець» надійшла до суду 08.06.2026, а тому граничний строк її розгляду спливав 28.06.2026. За таких обставин відкладення розгляду заяви на іншу дату, з урахуванням заявленого представником позивача періоду відрядження до 03.07.2026, призвело б до порушення встановленого законом процесуального строку її розгляду.

За наведених обставин суд дійшов висновку про відсутність передбачених статтею 202 Господарського процесуального кодексу України підстав для відкладення судового засідання та визнав можливим розглянути заяву про відстрочення виконання судового рішення за відсутності представника позивача (стягувача).

Розглянувши заяву про відстрочення виконання судового рішення, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд дійшов висновку про таке.

Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Тобто, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

При цьому, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Відстрочення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Так, в обґрунтування поданої заяви відповідач (боржник) посилається на особливості своєї діяльності як гарантованого покупця на ринку електричної енергії та складним фінансовим становищем, яке, на його думку, виникло не з його вини. Також зазначає, що виконання ним зобов`язань перед виробниками електроенергії за «зеленим» тарифом безпосередньо залежить від своєчасного надходження коштів від НЕК «Укренерго». При цьому, станом на 31.12.2025 заборгованість НЕК «Укренерго» перед АТ «Гарантований покупець» за надані послуги становила понад 15,6 млрд грн, що, на думку відповідача (боржника), позбавляє його можливості своєчасно та в повному обсязі виконувати власні грошові зобов`язання.

Також відповідач (боржник) посилається на наявність значної кількості судових спорів та фінансових зобов`язань перед іншими учасниками ринку електроенергії. Зокрема, зазначається, що до нього пред`явлено численні позови про стягнення заборгованості, 3 % річних, інфляційних втрат та штрафних санкцій на загальну суму близько 9,8 млрд грн, що додатково ускладнює його фінансовий стан та можливість одночасного виконання всіх судових рішень.

Окремо відповідач (боржник) наголошує на тому, що в умовах воєнного стану він виконує спеціальні обов`язки на ринку електричної енергії та забезпечує функціонування критичної інфраструктури держави. На його переконання, примусове стягнення коштів за рішенням суду призведе до порушення балансу розрахунків між учасниками ринку електроенергії, ускладнить виконання покладених на нього державою функцій та може негативно вплинути на забезпечення населення електроенергією за регульованими тарифами.

Крім того, відповідач (боржник) посилається на негативні наслідки воєнної агресії РФ для енергетичної галузі, зокрема окупацію Запорізької АЕС, пошкодження та знищення об`єктів енергетичної інфраструктури, зменшення обсягів генерації електроенергії та загальне скорочення надходжень коштів на ринок електроенергії. На думку заявника, зазначені обставини мають надзвичайний характер та істотно впливають на його платоспроможність.

Також відповідач (боржник) звертає увагу на те, що предметом стягнення у даній справі є інфляційні втрати та 3 % річних, а не вартість поставленої електроенергії. У зв`язку з цим він посилається на Закон України № 4213-ІХ, яким на період воєнного стану передбачено зупинення вчинення виконавчих дій щодо стягнення інфляційних втрат, процентів річних та штрафних санкцій за окремими категоріями зобов`язань учасників ринку електричної енергії. На думку відповідача, прийняття такого законодавчого регулювання свідчить про визнання державою об`єктивних труднощів виконання відповідних грошових зобов`язань під час воєнного стану.

З огляду на наведене, відповідач (боржник) вважає, що сукупність таких обставин, як значна заборгованість НЕК «Укренерго» перед ним, складний фінансовий стан, функціонування у сфері критичної інфраструктури, необхідність забезпечення стабільності розрахунків на ринку електроенергії в умовах воєнного стану та наявність спеціального законодавчого регулювання щодо примусового виконання рішень про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, є винятковими підставами для відстрочення виконання рішення суду на один рік.

Так, статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

У відповідності до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення судом встановлено, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Суд зазначає, що Акціонерне товариство «Гарантований покупець» хоч і є суб`єктом господарювання, однак договірні правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі вказівки закону, і майнова самостійність Акціонерного товариства «Гарантований покупець» обмежена обсягом прав, закріплених за ним власником.

Також при прийнятті рішення, суд враховує часткову оплату відповідачем (боржником) вартості послуг за спірний період позивачу, та те, що фінансування діяльності Гарантованого покупця здійснюється лише в межах кошторису затвердженого Регулятором (ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії»), відсутність вини щодо несвоєчасної оплати послуг та складний фінансовий стан Акціонерного товариства «Гарантований покупець», участь Гарантованого покупця в функціонуванні критичної сфери інфраструктури.

У той же час, суд враховує, що за практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі «Крапивницький та інші проти України», заява №60858/00).

З огляду на викладене вище, визначений судом строк відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 у справі № 910/5893/25 до 09.08.2026, у тому числі зважаючи на необхідність таких дій задля забезпечення балансу інтересів всіх учасників відносин у сфері виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, жодним чином не зумовить порушення гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції позивачу права на суд.

Отже, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви Акціонерного товариства «Гарантований покупець» та відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 у справі № 910/5893/25 до 09.08.2026.

Згідно з ч. 7 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Керуючись ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Акціонерного товариства «Гарантований покупець» про відстрочення виконання судового рішення в справі №910/5893/25 задовольнити частково.

2. Відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 у справі № 910/5893/25 до 09.08.2026.

3. У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і може бути оскаржена в порядку та строк встановлені статтями 254-257 ГПК України.

Повна ухвала складена та підписана 25.06.2026.

Суддя Я.А.Карабань