Рішення № 137681459, 15.06.2026, Путивльський районний суд Сумської області

Справа № 641/9433/25

Провадження № 2/584/398/26

РІШЕННЯ

Іменем України

15.06.2026 Путивльський районний суд Сумської області:

у складі: головуючого - судді Данік Я.І.,

за участю: секретаря Кравченко А.Ю.,

позивача ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),

представника позивача ОСОБА_2 (у режимі відеоконференції),

відповідача ОСОБА_3 (у режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому засіданні в приміщенні зали суду в м.Путивль в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Департамент служби у справах дітей Харківської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що перебувала у шлюбі з відповідачем до 2014 року, і вони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

23 лютого 2022 року вона виїхала з України до Саудівської Аравії, а відповідач разом із сином проживав на території України, однак після початку повномасштабного вторгнення РФ виїхав разом із дитиною до Німеччини.

Оскільки дитина ОСОБА_4 проживає разом із відповідачем у Федеративній Республіці Німеччині, і останній чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною, позивач просить зобов`язати ОСОБА_3 не чинити перешкод позивачу у виховані та спілкування з дитиною ОСОБА_4 , а також визначити спосіб участі матері у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_4 , шляхом встановлення систематичних побачень з дитиною без присутності батька.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явилася, подала письмові пояснення, в яких зазначила, що Департамент служби у справах дітей Харківської міської ради не є належною юридичною особою, оскільки батько з дитиною не проживає на території м.Харкова (а.с.97-98).

Суд, заслухавши позивача та її представника, відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_1 , позивач у справі та ОСОБА_3 , відповідач у справі (а.с.13).

На підставі судового наказу Комінтернівського районного суду міста Харкова від 1 вересня 2020 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягення дитиноб повноліття, починаючи з 31 серпня 2020 року (а.с.25).

Відповідно до листа Харківської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №77 Харківської міської ради Харківської області від 15 грудня 2020 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається у школі з 1 вересня 2020 року. Дитина проживає разом з батьком по АДРЕСА_1 , мати забирає дитину на вихідні (не завжди). Обоє батьків відвідували батьківські збори та вносили благодійні внески (а.с.18).

Копією акта обстеження умов проживання від листопада 2021 року встановлено, що дитина - ОСОБА_4 прорживає з батьком ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 (а.с.15).

Згідно з копією листа Департаменту служб у справах дітей служби у справах дітей по Слобідському району виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від 7 лютого 2022 року ОСОБА_1 з питань обстеження умов проживання малолітнього сина ОСОБА_4 до служби не зверталася. У грудні 2021 року ОСОБА_1 зверталась з питання перешкоджання у спілкуванні з сином з боку батька ОСОБА_3 та вчинення домашнього насильства, однак в ході перевірки фактів протиправної поведінки та неналежного виконання батьківських обов`язків з боку батька по відношенню до своєї дитини не виявлено (а.с.16-17).

Листами від 8 листопада 2023 року ОСОБА_1 зверталась до начальника Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції України у Київській області та керівника Служби у справах дітей Петрівської сільської ради з повідомленнями про те, що ОСОБА_3 утримує у невідомому місці дитину - ОСОБА_4 та створює перешкоди у її спілкуванні з дитиною (а.с.21,23)

Згідно з копією листа Служби у справах дітей та сім`ї Петрівської сільської ради №01-18/69 від 14 лютого 2024 року для вирішення питання участі у вихованні та утриманні дитини необхідно заслухати обох батьків, однак з`ясувати думку дитини та батька не виявилось можливим (а.с.14).

Листом від 28 серпня 2024 року ОСОБА_1 зверталась до директора Вишгородського ліцею №1 Вишгородської міської ради з проханням надати відомості куди саме та на якій підставі здійснюється переведення дитини ОСОБА_4 до іншого навчального закладу (а.с.22).

Згідно з дозволами на проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надано дозвіл на проживання по АДРЕСА_2 (а.с.28).

Заявою від 8 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Міністерства юстиції України з проханням роз`яснення можливих механізмів сприяння у встановленні контакту матері з дитиною, сприянню зв`язку з відповідними органами Федеративної Республіки Німеччини для отримання інформації про місце перебування дитини, перевірки дотримання прав матері під час оформлення місця проживання дитини, а також забезпечення контакту матері з дитиною (а.с.104-105).

Дитина - ОСОБА_4 , під час з`ясування судом його думки зазначив, що проживає з батьком, пояснити, з яких причин він не спілкується з матір`ю, не зміг.

Частиною 3 статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини (далі Конвенція) передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до ст.ст. 18, 27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

За змістом ст.141 Сімейного кодексу України (далі - СК України), мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Частинами першою та третьою статті 151 СК України визначено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно з частинами першою та третьою статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Положеннями статті 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, другий із батьків має право звернутись до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Згідно з ч.2 ст.16 Закону України «Про охорону дитинства» батьки, інші члени сім`ї та родичі, зокрема ті, які проживають у різних державах, не повинні перешкоджати одне одному реалізувати право дитини на контакт з ними, зобов`язані гарантувати повернення дитини до місця її постійного проживання після реалізації нею права на контакт, не допускати неправомірної зміни її місця проживання.

У даній справі судом встановлено, що між позивачем та відповідачем склалися неприязні взаємовідносини один до одного, дитина ОСОБА_4 проживає разом з батьком у Федеративній Республіці Німеччині, а позивачка перебуває у звязку з довгостроковим контрактом по роботі у Саудівській Аравії.

Внаслідок вказаних обставин позивач обмежена у спілкуванні та вихованні дитини, хоча зобов`язана брати участь у її вихованні і має право спілкуватися з нею на рівні з батьком, а тому її вимога про зобов`язання ОСОБА_3 не чинити перешкоди у спілкуванні з неповнолітньою дитиною є обґрунтованою.

Доказів негативного впливу з боку матері в силу її стану психічного здоров`я, зловживання нею алкогольними напоями або наркотичними засобами на дитину не встановлено, а тому таке спілкування позивача з дитиною не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини та навпаки сприятиме зміцненню їх відносин як матері й дитини.

До того ж згідно з вимогами чинного сімейного законодавства вона зобов`язана брати участь у вихованні своєї дитини і має право на особисте спілкування з нею, а відповідач не має права цьому перешкоджати.

Крім того, зазначений позивачем спосіб участі матері у вихованні дитини, на думку суду, сприятиме належному виконанню батьками своїх батьківських обов`язків, дотримання їхніх прав щодо виховання та утримання дитини, забезпечить належні умови виховання та утримання дитини, беручи до уваги, що батьки дитини проявляють турботу щодо дитини і прагнуть належним чином виконувати свої батьківські обов`язки та забезпечити гармонійний і здоровий розвиток дитини.

Відповідач у судовому засіданні пояснив, що він не заперечує проти спілкування матері з дитиною, проте, визнав, що вивіз дитину з України без повідомлення позивачки. На теперішній час він проживає у Німеччині з сім`єю, до складу якої входить його дитина, його дружина та її дитина від попереднього шлюбу, подружжя не працює, отримує допомогу на дітей та на дорослих.

Доводи відповідача про те, що позивачка може не відпустити сина, якщо він поїде до неї, є надуманими, оскільки ОСОБА_4 13 липня 2026 року виповниться 16 років і за змістом ч.3 ст.313 ЦК України він з досягненням цього віку зможе самостійно пересуватися за межами України.

Посилання відповідача на те, що він не чинить перешкод позивачці у спілкуванні з дитиною, що дитина сама не бажає з нею спілкуватись, тому блокує її у телефоні, є непереконливими, оскільки дитина останні чотири роки, тобто з дванадцятирічного віку, перебуває з батьком, тому таке ставлення дитини до матері, не в останню чергу, є наслідком його виховання, і крім того, пояснити причини небажання спілкуватися з матір`ю дитина не змогла.

Заперечення відповідача проти перебування дитини під час канікул у матері у зв`язку з тим, що дитина від неї відвикла протягом часу проживання з ним, є необґрунтованими.

Позивачка надала докази наявності у неї житлових умов для проживання дитини. Крім того, позивачка є працевлаштованою і має дохід, достатній для забезпечення як проїзду дитини до неї і назад, так і для належного утримання дитини під час перебування у неї. Вона сама під час судового розгляду заявила про бажання забезпечити зазначені витрати самостійно без майнової участі відповідача.

У зв`язку із задоволенням позову в силу ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 1211 грн. 20 коп. витрат по сплаті судового збору при подачі позову.

Керуючись ст.ст.157, 159 СК України, ст.ст.263-268 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа Департамент служби у справах дітей Харківської міської ради (місцезнаходження: вул.Сумська, 78, м.Харків, код ЄДРПОУ 26489104), про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 у виховані та спілкування з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначити спосіб участі матері ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення систематичних побачень з дитиною без присутності батька, а саме:

1) кожні шкільні канікули, встановлені у країні перебування дитини, мати - ОСОБА_1 , забирає дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з країни його перебування до країни свого проживання, або особисто, або шляхом організації супроводу, проїзд та проживання оплачує мати в обидва кінці подорожі;

2) мати - ОСОБА_1 має необмежене спілкування з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за її бажанням особисто засобами телефонного, інтернет, поштового, електронного чи іншого зв`язку, у тому числі відеозв`язком із застосуванням комп`ютерних технологій та гаджетів, що включає у себе соціальні мережі та меседжери у зручний для дитини час з урахуванням режиму дня дитини, а батько ОСОБА_3 зобов`язаний організовувати можливість такого спілкування;

3) зустрічі та побачення проводити із обов`язковим урахуванням стану здоров`я, бажання, інтересів та потреб дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1211 грн. 20 коп. (одну тисячу двісті одинадцять гривень двадцять копійок) витрат по сплаті судового збору при подачі позову.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено в повному обсязі 24 червня 2026 року.

Суддя Я.І.Данік