Ухвала суду № 137666168, 24.06.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа 524/7943/26

Провадження 2-з/524/41/26

УХВАЛА

про забезпечення позову

24 червня 2026 року м. Кременчук

Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі головуючого судді Колеснікової О. М., розглянувши в приміщенні суду в м.Кременчуці заяву приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича, подану в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-15307» про забезпечення позову у справі за позовною заявою приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича, поданою в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-15307», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним правочину щодо майна боржника,

встановив:

23.06.2026 до Автозаводського районного суду м. Кременчука надійшла позовна заява приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича, поданою в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-15307», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним правочину щодо майна боржника.

Ухвалою судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 24.06.2026 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Разом із позовною заявою до суду надійшла заява приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича, подана в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-15307» про забезпечення позову, в якій він просив в порядку забезпечення позову накласти арешт на 1/3 частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 682563853104), що належить на праві приватної спільної часткової власності Шевченко Н. О. (номер відомостей про речове право: 14252221) та заборонити всім державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з посвідченням , будь-яких правочинів, а також інші реєстраційні дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на вказане нерухоме майно.

В обґрунтування заяви зазначив, що приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником Володимиром Леонідовичем, здійснюється виконавче провадження № 80682381, відкрите постановою від 06.04.2026, з примусового виконання виконавчого листа Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області № 524/8446/15-ц від 18.05.2016 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-15307»: грошових коштів у сумі 150000,00 грн як суму виплаченого третім особам відшкодування та 24282 грн як суму сплаченого до бюджету податку на доходи фізичних осіб із суми такого відшкодування, а всього 174282 грн; суми сплаченого судового збору у розмірі 2 614,23 грн.

Після винесення Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області рішення від 25.01.2016 у справі №524/8446/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів на користь ТОВ «АТП-15307» він відчужив належне йому вищезазначене нерухоме майно на користь своєї дружини - ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 15.04.2016, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Дудкіною С.Г. за реєстр. № 292. Таким чином, боржником штучно створені умови своєї неплатоспроможності шляхом відчуження майна. Натомість, відсутність іншого майна у ОСОБА_1 унеможливлює виконання рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25.01.2016, що у свою чергу, стало передумовою звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування від 15.04.2016, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Дудкіною С.Г. за реєстр. № 292 (далі по тексту - Договір № 262).

Заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити в подальшому виконання рішення суду, оскільки у разі невжиття заходів забезпечення позову та допущення повторного відчуження нерухомого майна до розгляду справи по суті, поновлення порушеного права стягувача у такому випадку буде неможливим без нових звернень до суду.

Суд, дослідивши матеріали заяви, встановив наступне.

Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно ст.150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У відповідності до змісту п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Верховний Суд у постановах від 31 липня 2024 року у справі № 623/2015/21, від 29 липня 2024 року у справі № 761/80/23, від 15 липня 2024 року у справі №361/5905/23 та інших виснував, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від конкретного випадку. Під час вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 201/9686/23.

Оскільки, між сторонами виник спір щодо визнання недійсним договору дарування частини квартири з підстав недобросовісних дій відповідачів, які, за доводами позивача, вчинені з метою уникнення звернення стягнення на це майно в рахунок виконання рішення суду; заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що існують обґрунтовані підстави вважати, що така поведінка продовжиться і після звернення позивача до суду з цим позовом, зокрема, шляхом наступного відчуження такого майна на користь інших осіб, суд вбачає наявність підстав для вжиття у цьому випадків заходів забезпечення позову, невжиття яких може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Однак, на думку суду, адекватним та співмірним із предметом позову у цій справі буде застосування заходів забезпечення позову у вигляді заборони відчуження об`єкта нерухомості, що буде відповідати вимогам розумності, обґрунтованості вимог заявника і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі його задоволення.

При цьому такі заходи забезпечення позову не призведуть до невиправданого обмеження майнових прав власника майна, оскільки це не позбавить його можливості володіти та користуватися квартирою, а слугуватимуть лише заходом запобігання можливих порушень прав позивача та тимчасово обмежить його право розпоряджатися відповідним об`єктом нерухомості.

Відповідно до частини восьмої статті 153 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

За правилами частин першої третьої статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Зі змісту заяви про забезпечення позову та матеріалів справи не вбачається наведених у цій статті обставин для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення.

За наведених обставин, необхідності вжиття заходів зустрічного забезпечення суд не вбачає.

Ураховуючи предмет позовних вимог, наведені позивачем доводи та надані документи, які підтверджують наявність спору, достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, зокрема, реальну імовірність відчуження майна, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою, а забезпечення позову у вигляді заборони відчуження об`єкта нерухомості буде співмірним із заявленими позивачем позовними вимогами.

Ураховуючи наведене, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 149, 150154 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича, подану в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-15307» про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти заборону відчуження на 1/3 частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 682563853104), що належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі договору дарування №292 від 15.04.2016, посвідченого Приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Дудкіною С.Г. (номер відомостей про речове право: 14252221).

В іншій частині у задоволенні зави про забезпечення позову відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала суду може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її підписання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АТП-15307», код ЄДРПОУ 35939400, адреса: вул. Київська, буд. 65/2, м. Кременчук, Полтавська обл.

Відповідач1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя О.М. Колеснікова