Рішення № 137661712, 24.06.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1110/26

24 червня 2026 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (надалі, відповідач), в якому, з урахуванням позовної заяви у новій редакції, просить визнати протиправним рішення від 20.01.2026 року №191950030723 Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, щодо не зарахування ОСОБА_1 періодів роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 до загального страхового стажу з 03.08.1983 року по 02.12.1985 рік, з 02.11.1992 року по 15.11.1993 рік, з 25.11.1993 року по 01.01.2004 рік, зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з 06.07.2025 року та зарахувати до вже зарахованого страхового стажу періоди роботи згідно записів належної ОСОБА_1 трудової книжки НОМЕР_1 : з 03.08.1983 року по 02.12.1985 рік; з 02.11.1992 року по 15.11.1993 рік ; з 25.11.1993 року по 01.01.2004 рік.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідач протиправно не зарахував їй до страхового стажу для призначення пенсії спірні періоди роботи попри те, що вони належним чином підтверджуються наданими документами, зокрема записами трудової книжки, довідками. Просить врахувати, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, більш того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період. Також, заважує, що обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Ухвалою суду від 06.03.2026 позовну заяву залишено без руху, та у встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Ухвалою суду від 16.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Вважає, що відповідачем правомірно прийнято рішення про відмову позивача у призначенні пенсії по інвалідності у відповідності до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з огляду на відсутність підстав.

Як встановлено судом, 02.01.2026 ОСОБА_1 звернулася до Головного Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», долучивши необхідні документи, зазначені в Розписці-повідомлені від 02.01.2026 року.

Однак, за принципом екстериторіальності, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, рішенням від 20.01.2026 року №191950030723 відмовило в призначенні пенсії за віком через не зарахування періоду роботи з 03.08.1983 по 02.12.1985, оскільки згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 відсутнє найменування підприємства, яке зробило відповідний запис про прийняття на роботу. Також не зараховано періоди роботи в Свято-Дмитрівській церкві з 02.11.1992 року по 15.11.1993, з 25.11.1993 по 31.12.2005, оскільки відсутні відомості, що заявниця підлягала державному соціальному страхуванню та/або про сплату страхових внесків. Згідно долучених довідок про заробітну плату від 20.10.2025 року №5 та №6, зарахувати періоди роботи з 02.11.1992 по 15.11.1993, з 25.11.1993 по 31.12.2005 неможливо, оскільки довідки не містять підстави видачі та відсутня інформація про нарахування страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Надаючи оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел з 01.01.2004 р. визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).

Статтею 48 Кодексу законів про працю України визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Також, згідно з вимогами ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, наявність трудового стажу підтверджується у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст.1 Закону № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону № 1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).

Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Вирішуючи спір по суті, слід також зазначити, що порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у ст. 20 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до положень ст. 106 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Суд зазначає, що внаслідок невиконання підприємствами обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Несвоєчасна сплата підприємством загальнообов`язкових страхових внесків не повинна порушувати права особи на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду та відповідальність за нарахування, утримання та виплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у виді заробітної плати покладені на роботодавця, який виплачує такі доходи на користь платника податку внаслідок чого несвоєчасна сплата єдиного внеску роботодавцем не може позбавляти працівників підприємства права на зарахування періоду роботи працівника до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

З наведеного мотиву суд вважає, що відсутність даних в реєстрі застрахованих осіб щодо позивача за спірні періоди (несплата роботодавцем страхових внесків до Пенсійного фонду) за умови наявності записів в його трудовій книжці про його трудову діяльність за ці періоди, та за умови непроведення відповідачами жодних перевірок з цього приводу не може позбавляти позивача права на пенсію.

Водночас, спірні періоди роботи позивача з 03.08.1983 по 02.12.1985; з 02.11.1992 по 15.11.1993; з 25.11.1993 року по 05.03.2022 (в тому числі по 01.01.2004 рік) підтверджуються записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 10.08.1983.

Крім цього, згідно відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, наданій на запит Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 28.11.2025 року № 0500-0508-9/132364, в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування , по Релігійній організації «Чуда Архистратига Михаїла» (ЄДРПОУ 24806759) виявлено звітні відомості за період 2005-2022 роки по ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно наказу Міністерства розвитку громад та територій від 28.02.2015 рок №376 «Про затвердження переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» с. Новомихайлівка Мар`їнської міської територіальної громади входить до переліку територій, тимчасово окупованих російською федерацією. Інформація про сплату страхових внесків до січня 2004 року зберігалась на паперових носіях, які знаходяться на непідконтрольній українській владі території.

Таким чином, на думку суду, вказані періоди роботи підлягають до зарахування до страхового стажу позивача.

У сукупності наведених обставин, суд вважає, що територіальний орган Пенсійного фонду без детального з`ясування обставин та документів поданих позивачем для призначення пенсії, прийняв рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії, що у контексті частини другої ст.2 КАС України свідчить про протиправність оскаржуваного рішення відповідача №191950030723 від 20.01.2026.

Крім цього, вирішуючи даний спір по суті, суд звертає увагу на тому, що призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій.

Питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

За таких обставин адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отож, у спірному випадку належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 02.01.2026 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення, зарахувавши до страхового стажу позивача періоди роботи згідно записів належної ОСОБА_1 трудової книжки НОМЕР_1 з 03.08.1983 по 02.12.1985; з 02.11.1992 по 15.11.1993; з 25.11.1993 по 01.01.2004.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Розподіл удових витрат здійснюється у відповідності до ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №191950030723 від 20.01.2026 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії по за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.01.2026 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення, зарахувавши до страхового стажу позивача періоди роботи згідно записів належної ОСОБА_1 трудової книжки НОМЕР_1 з 03.08.1983 по 02.12.1985; з 02.11.1992 по 15.11.1993; з 25.11.1993 по 01.01.2004.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено та підписано 24 червня 2026 року.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Реквізити учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ),

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (місцезнаходження: вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, 25009 код ЄДРПОУ:20632802).

Головуюча суддя Дерех Н.В.