Рішення № 137661711, 24.06.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1368/26

24 червня 2026 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (надалі, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 18.11.2025 №191950032228 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати періоди - з 01.09.1980 по 22.06.1984, з 01.08.1984 по 15.09.1989, з 14.09.1989 по 01.10.2025 до страхового стажу позивача - ОСОБА_1 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач протиправно не зарахував їй до страхового стажу для призначення пенсії спірні періоди роботи та навчання попри те, що вони належним чином підтверджуються наданими документами, зокрема записами трудової книжки, дипломом. Просить врахувати, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, більш того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

Ухвалою суду від 16.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача подав до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Доводи відповідача загалом зводяться до того, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області правомірно прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону, у зв`язку з відсутністю страхового стажу.

Представник позивача подала до суду відповідь на відзив, в якій підтримала позовні вимоги, просить позов задовольнити повністю.

Судом встановлено, що 01.10.2025 ОСОБА_1 призначена пенсія за віком згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позивач 12.11.2025 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №191950032228 від 18.11.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки відсутній необхідний страховий стаж. Зокрема, за доданими документами, до страхового стажу не зараховано: - періоди роботи, зазначені в трудовій книжці НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки запис про зміну прізвища заявниці з " ОСОБА_2 " на " ОСОБА_3 " внесено з порушенням вимог Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників", а саме відсутня дата видачі свідоцтва про шлюб та відсутній підпис особи, відповідальної за видачу трудових книжок; період навчання з 01.09.1980 по 22.06.1984 згідно диплому про навчання НОМЕР_2 , період роботи згідно довідки від 02.10.2025 №6, оскільки відсутній документ про зміну прізвища заявниці з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 ; період роботи з 14.09.1989 згідно довідки №32 від 02.10.2025, оскільки ім`я заявниці в довідці зазначено " ОСОБА_4 ", що не відповідає паспортним даним " ОСОБА_5 ". Також, у даному рішення зазначено, що страховий стаж позивача складає 27 років 10 місяців.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 27.01.2026 позивача повідомлено про те, що її заяву про призначення пенсії розглянуто за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Чернівецькій області та винесено рішення про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Також, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №1900-0202-8/7798 від 17.02.2026 позивача повідомлено про те, що ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 01.10.2025 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням 36 років 02 місяці 18 днів страхового стажу та середньомісячного заробітку за періоди з 01.07.2000 по 30.11.2025.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Дане право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до положень ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону № 1058-IV за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом № 1058-IV.

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи, серед іншого, також зараховується: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків, д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Статтею 62 Закону № 1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

На виконання зазначеної норми Закону, постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній (далі - Порядок).

Пунктом 1 Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Також згідно із ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. А необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Подібний висновок відображений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 року у справі № 588/647/17.

Поряд з цим, відповідно до змісту ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як слідує з Протоколу про перерахунок пенсії Форма РС-право, до страхового стажу позивача зараховані наступні періоди: з 14.09.1989 по 31.12.2003 (14 років 03 місяці 18 днів); з 01.01.2004 по 31.10.2025 (21 рік 10 днів 00 днів); 01.11.2025 по 30.11.2025 (00 років 01 місяць 00 днів).

Разом з тим, у спірному випадку позивач просить зарахувати до її страхового стажу періоди - з 01.09.1980 по 22.06.1984, з 01.08.1984 по 15.09.1989, з 14.09.1989 по 01.10.2025.

Отож, оскільки відсутні підстави для подвійного зарахування періодів роботи до страхового стажу позивача, предметом розгляду даної справи є правомірність незарахування відповідачем до страхового стажу періоду роботи з 01.09.1980 по 13.09.1989.

Згідно записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , позивач у період з 01.09.1984 по 13.09.1984 працювала на посаді викладача Скалатської музичної школи; з 14.09.1989 прийнята на посаду викладачу про класу фортепіано.

Згідно змісту довідки Скалатської музичної школи Тернопільського району Тернопільської області Відділу культури, туризму та охорони культури спадщини Скалатської міської ради №6 від 02.10.2025, позивач прийнята на роботу на посаду викладача по класу фортепіано в Скалатську музичну школу з 01.08.1984 Наказ №30 від 01.08.1984 та згідно Наказу обласного управління культури за №45 "а" від 14.09.1989 була переведена в Тернопільську музичну школу №2 за фахом.

Також, у відповідності до Диплому серії НОМЕР_3 , позивач з 1980 року по 22.06.1984 навчалася в Тернопільському музичному училищі ім.С.А.Крушельницької.

Відповідно до частини першої статті 38 Закону України Про професійно-технічну освіту встановлено, що час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Поряд з цим, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Вказані відповідачами обставини, не можуть бути підставою для виключення спірного періоду з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства (установи) не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Верховний Суд у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) та від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17 (провадження №К/9901/22172/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного період роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Відтак, суд критично оцінює доводи відповідача щодо не зарахування періодів роботи позивача через формальні неточності.

Таким чином, суд вважає, що період роботи та навчання позивача 01.09.1980 по 13.09.1989 може бути зарахований до страхового стажу позивача.

У сукупності наведених обставин, суд вважає, що відповідач без детального з`ясування обставин та документів поданих позивачем, прийняв рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії, що у контексті частини другої ст.2 КАС України свідчить про протиправність оскаржуваного рішення та необхідність його скасування.

Крім цього, вирішуючи даний спір по суті, суд звертає увагу на тому, що призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій.

Питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

За таких обставин адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Частиною четвертою ст. 245 КАС України передбачено, у разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відтак, у сукупності наведених вище обставин, враховуючи, що позивачу призначена пенсія за віком з 01.10.2025 на переконання суду, у спірному випадку належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути питання про зарахування періоду роботи та навчання позивача 01.09.1980 по 13.09.1989 до страхового стажу позивача, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Сплачений судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єктів владних повноважень в порядку ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №191950032228 від 18.11.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути питання про зарахування ОСОБА_1 періоду роботи та навчання 01.09.1980 по 13.09.1989 до страхового стажу позивача, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено та підписано 24 червня 2026 року.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Реквізити учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 ),

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (місцезнаходження: пл. Центральна, 3, м. Чернівці, Чернівецький р-н, Чернівецька обл., 58002 код ЄДРПОУ:40329345).

Головуюча суддя Дерех Н.В.