Ухвала суду № 137661689, 24.06.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

24 червня 2026 року Справа № 480/4625/26

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Прилипчук О.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 Центру підготовки підрозділів в/ч НОМЕР_2 про визнання дій протиправними, скасувати наказ та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

17 червня 2026 року через систему "Електронний суд" позивач, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ), НОМЕР_1 Центру підготовки підрозділів в/ч НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ), в якій просить:

1. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо взяття позивача - не військовозобов`язаного ОСОБА_2 , на військовий облік як військовозобов`язаного та внесення недостовірних даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг».

2. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині складання протоколу відмови проходження ВЛК 21.04.2026 року та скасувати висновок ВЛК, який зробили працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 без участі позивача.

3. Зобов`язати уповноважену особу ІНФОРМАЦІЯ_2 видалити відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» про ОСОБА_2 , так як він не є військовозобов`язаним на підставі військового квитка № НОМЕР_3 з виключенням з військового обліку та зобов`язати в подальшому заборонити використовувати його персональні дані.

4. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо призову ОСОБА_2 виключеного з військового обліку та без проходження ВЛК.

5. Скасувати наказ про призов на військову службу № 1211 від 23.04.2026.

6. Скасувати наказ начальника військової частини НОМЕР_2 про зарахування до особового складу.

7. Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 виключити зі списків особового складу.

Ухвалою суду від 18.06.2026 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 18.06.2026 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

23.06.2026 через систему "Електронний суд" позивачем подана заява про забезпечення позову, в якій просить:

1. Зупинити дію наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 1211 від 23.04.26 в частині мобілізації та призову на військову службу ОСОБА_2 - до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі.

2. Тимчасово звільнити ОСОБА_2 від виконання обов`язків військової служби та заборонити командуванню військової частини НОМЕР_2 залучати його до виконання бойових або службових завдань до набрання законної сили рішенням суду по суті спору.

Заява обгрунтована тим, що в провадженні Сумського окружного адміністративного суду перебуває справа № 480/4625/26 за зверненням ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_2 та в/ч НОМЕР_2 про визнання протиправними дій, скасування довідки ВЛК та скасування наказу про мобілізацію. Ухвалою суду № 480/4625/26 від 18 червня 2026 року у забезпеченні позову було відмовлено з мотивів тотожності вимог забезпечення та позовних вимог. Наразі виникли нові, істотні обставини та з`явилися нові докази, які свідчать про очевидну протиправність дій відповідача-1 та існування реальної загрози правам та життю позивача, що зумовлює необхідність повторного звернення із цією заявою, оскільки позивач офіційно набув статусу потерпілого у кримінальному провадженні № 12026200450000470, а Чернігівський суд (де знаходиться в/ч НОМЕР_2 ) та Сумські суди (де знаходиться ІНФОРМАЦІЯ_4 ) відмовили за ст. 206 КПК, зазначивши, що питання має вирішуватися саме в адміністративному суді.

Позивач в обґрунтування необхідності забезпечення адміністративного позову зазначив, що він є виключеним з військового обліку, не є військовозобов`язаним і не може бути суб`єктом призову за мобілізацією. В межах кримінального провадження № 12026200450000470 його офіційно визнано потерпілим від злочину (незаконне позбавлення волі, викрадення, службове підроблення документів ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 ).

Вважає, що на відміну від виключення за станом здоров`я, де ТЦК та СП часто намагається відправити на «переогляд», статус виключеного через судимість за тяжкий злочин не може бути переглянутий жодною комісією чи ВЛК. ІНФОРМАЦІЯ_6 не мав права навіть створювати картку обстеження.

Наразі позивача проти власної волі утримують на території в/ч НОМЕР_2 . Невжиття заходів забезпечення позову примушує позивача, який є цивільним і потерпілим від злочину виконувати бойові накази під загрозою кримінальної відповідальності за ст. 402 КК України (непокора) або ст. 407 КК України (СЗЧ). Це робить захист його прав в рамках цього звернення ілюзорним, оскільки до ухвалення рішення по суті позивач як цивільна людина може бути направлений в зону активних бойових дій та загинути.

Заходи забезпечення, які зазначені нижче, не тотожні позовним вимогам звернення, оскільки позивач не просить виключити його зі списків частини, що є предметом спору, а звертається до суду лише тимчасово зупинити дію акта індивідуальної дії до вирішення справи по суті.

24.06.2026 через систему "Електронний суд" позивачем подано уточнення до заяви про забезпечення позову, в якій просить:

1. Вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу про мобілізацію ОСОБА_2 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 480/4625/26.

2. Заборонити командуванню військової частини НОМЕР_2 , а також будь-яким іншим посадовим та службовим особам Збройних Сил України, вчиняти дії щодо переміщення, переведення, відрядження ОСОБА_2 до інших військових частин, зокрема до НОМЕР_4 окремої десантно-штурмової бригади, та виключення його зі списків особового складу в/ч НОМЕР_2 до набрання законної сили рішенням суду.

3. Заборонити Командуванню НОМЕР_4 окремої десантно-штурмової бригади (включно з командуванням 2 батальйону) зараховувати ОСОБА_2 до списків особового складу, призначати на посади та направляти для виконання бойових завдань до набрання законної сили рішенням суду у справі № 480/4625/26.

В заяві зазначив, що командуванням військової частини НОМЕР_2 ініційовано та здійснюється його термінове переміщення (переведення) до іншого військового формування, а саме: до НОМЕР_4 окремої десантно-штурмової бригади (2 батальйон, 6 рота). Зазначені дії відповідача-2 мають ознаки поспішності та спрямовані на унеможливлення виконання майбутнього рішення суду у цій справі.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суддя зазначає наступне.

Так згідно змісту адміністративного позову, судом встановлено, що предметом спору у даній справі є визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо взяття позивача на військовий облік як військовозобов`язаного, скасування висновку ВЛК, скасування наказів про призов на військову службу, про зарахування до особового складу.

Згідно з частиною 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що для вжиття заходів забезпечення позову необхідні поважні підстави та обґрунтування таких підстав належними доказами.

Поважними підставами забезпечення позову є існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, за захистом яких він звернувся до суду, до ухвалення рішення в адміністративній справі.

Обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є достатнє обґрунтування того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Крім того, суд наголошує, що підстави щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.

Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 19.06.2018 у справі № 826/9263/17.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі № 826/9263/17, яка відповідно до частини 5 статті 242 КАС України підлягає обов`язковому врахуванню, наведені підстави щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям згаданої статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17 зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Таким чином, наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності відповідача може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.

Доводи, які позивач наводить в обґрунтування заявлених ним вимог щодо вжиття заходів забезпечення його позову, фактично є аналогічними доводам його позову і здійснення судом їх перевірки призведе до вирішення справи по суті заявлених позовних вимог, що є неприпустимим на стадії розгляду заяви щодо забезпечення позову.

При цьому, суд звертає увагу, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви та докази, з яких можливо встановити порушення прав, свобод та інтересів позивача, а також, що захист прав, свобод та інтересів заявника буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Зокрема матеріали справи не містять доказів, що відповідачем взагалі вчинялись дії щодо звільнення, переведення (переміщення) позивача у будь-яку іншу частину.

Також, суд зауважує, що сама ж лише незгода позивача із рішенням суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання його протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що безумовно, рішення, дії або бездіяльність суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів правовідносин. Це може завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.

Таким чином, під час розгляду заяви про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидної небезпеки порушення прав та інтересів заявника до прийняття у відповідній справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п`ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.

Суддя О.А. Прилипчук