Рішення № 137655044, 22.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 року справа №320/18279/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лук`янчук Юлії Володимирівни (вул. Геннадія Афанасьєва, 16, м. Київ, 02099) про оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Зміст позовних вимог та процесуальні дії у справі.

ОСОБА_1 звернулась у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лук`янчук Юлії Володимирівни про оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень, зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:

-Визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лук`янчук Юлії Володимирівни щодо не закінчення виконавчого провадження № 62423262 про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 8645,37 доларів США.

- Зобов`язати головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лук`янчук Юлії Володимирівни закінчити виконавче провадження № 62423262 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 8645,37 доларів США.

- Визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лук`янчук Юлії Володимирівни щодо не закінчення виконавчого провадження № 62423307 про стягнення з ОСОБА_3 мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 195,30 грн.

- Зобов`язати головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лук`янчук Юлії Володимирівни закінчити виконавче провадження № 62423307 про стягнення з ОСОБА_4 мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 195,30 грн.

-Зобов`язати головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лук`янчук Юлії Володимирівни вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження майна і коштів належних ОСОБА_5

- Зобов`язати головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лук`янчук Юлії Володимирівни вчинити дії щодо виключення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Єдиного реєстру боржників.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 року відкрито провадження у адміністративній справі.

Позиція позивача полягає у тому, що ОСОБА_1 17.04.2026 направила до Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві вимогу про закінчення виконавчих проваджень № 62423262 щодо стягнення виконавчого збору та № 62423307 щодо стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 39, частин сьомої та восьмої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження». Вказана вимога була отримана державним виконавцем 21.04.2026 та зареєстрована в Автоматизованій системі виконавчого провадження. Однак станом на 30.04.2026 постанови про закінчення виконавчих проваджень не винесені, відповідна інформація в АСВП відсутня, арешти з майна та коштів позивача не зняті, а інші заходи примусового виконання не скасовані. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що на виконанні у Дарницькому ВДВС перебувало виконавче провадження № 53835224, відкрите 25.04.2017 на підставі виконавчого листа № 753/22568/14, виданого Дарницьким районним судом міста Києва 08.06.2016 про солідарне стягнення з позивача та іншого боржника заборгованості на користь ПАТ «УкрСиббанк». Позивач стверджує, що постанову про відкриття виконавчого провадження не отримувала та з його матеріалами не ознайомлювалася. Також зазначає, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні як вступна та резолютивна частини, так і повний текст заочного рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07.05.2015 у справі № 753/22568/14, на підставі якого було видано виконавчий лист. За твердженням позивача, виконавче провадження № 53835224 було завершене без фактичного стягнення заборгованості, оскільки на виконавчому листі відсутні відмітки державного виконавця про повне або часткове виконання рішення. Після завершення зазначеного виконавчого провадження державним виконавцем були відкриті виконавчі провадження № 62423262 про стягнення виконавчого збору в розмірі 8 645,37 доларів США та № 62423307 про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 195,30 грн. ОСОБА_1 вважає, що підстави для подальшого стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження відсутні. На думку позивача, після завершення виконавчого провадження № 53835224 виконавчий лист був пред`явлений стягувачем до виконання приватному виконавцю. У зв`язку з цим підлягають застосуванню положення частини восьмої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких виконавчий збір не стягується у разі передачі виконавчого документа приватному виконавцю, якщо такий збір не був фактично стягнутий на момент передачі. Крім того, позивач посилається на пункт 5 статті 27 зазначеного Закону, яким передбачено, що у разі виконання рішення приватним виконавцем виконавчий збір не стягується. Позивач зазначає, що виконавчий лист № 753/22568/14 неодноразово пред`являвся до виконання приватному виконавцю, який відкривав відповідні виконавчі провадження та виносив постанови про стягнення основної винагороди і витрат виконавчого провадження. При цьому на виконавчому листі містяться відмітки про стягнення боргу та основної винагороди саме приватним виконавцем. Крім того, позивач звертає увагу, що постановою Київського апеляційного суду від 20.03.2024 у справі № 753/22568/14 заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07.05.2015 було скасовано, а постановою Верховного Суду від 08.12.2025 зазначене судове рішення апеляційної інстанції залишено без змін. На переконання позивача, після скасування судового рішення, на підставі якого було видано виконавчий лист, відпала правова підстава для подальшого існування виконавчих проваджень щодо стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. У зв`язку з цим підлягають застосуванню положення частини сьомої статті 27 та пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», які передбачають закінчення виконавчого провадження у разі скасування рішення, що підлягало виконанню. ОСОБА_1 також зазначає, що закінчення виконавчих проваджень повинно було потягнути за собою зняття арештів з майна та коштів, виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників та скасування інших заходів примусового виконання відповідно до статті 40 Закону України «Про виконавче провадження». Посилаючись на практику Верховного Суду та адміністративних судів, позивач вважає, що державний виконавець був зобов`язаний закінчити виконавчі провадження № 62423262 та № 62423307 після встановлення відповідних обставин, проте цього не зробив. З огляду на викладене ОСОБА_1 вважає бездіяльність головного державного виконавця Дарницького ВДВС у місті Києві щодо невинесення постанов про закінчення виконавчих проваджень № 62423262 та № 62423307 протиправною, оскільки така бездіяльність порушує її права та не відповідає вимогам законодавства.

Щодо позиції відповідача.

У вказаний строк головний державний виконавець Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лук`янчук Юлія Володимирівна не надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, без поважних причин.

У матеріалах справи міститься супровідний лист Київського окружного адміністративного суду від 27.03.2026, яким підтверджується направлення копії ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі на адресу відповідача (вул. Геннадія Афанасьєва, 16, м. Київ, 02099).

Як вбачається з копії трекінгу АТ «УКРПОШТА», що міститься у матеріалах справи, відправлення було повернене 29.05.2026 з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Строк, встановлений для надання відзиву на позовну заяву станом на день ухвалення рішення сплив.

Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.

Згідно п. 5 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 07.02.2022 року, громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, які на законних підставах постійно або тимчасово проживають на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати/зареєструвати його.

За змістом п. 4 вказаного Порядку особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Судова кореспонденція є офіційною, тому повинна надсилатися саме за адресою зареєстрованого місця проживання або, як виняток, на адресу, зазначену самим учасником справи адресатом.

Суд направляв на зареєстровану адресу відповідача копію ухвали про відкриття провадження у справі. Таким чином, суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників справи про її розгляд.

Відповідач кореспонденцію суду не отримав, а лист повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі Конвенція) держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу.

Однак з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.

Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. У свою чергу особа, яка зареєструвала своє місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п. 108, 109 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 року.

Отже для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.

У разі відмови адресата від одержання повістки особа, яка її доставляє, робить відповідну відмітку на повістці, засвідчує її власним підписом і негайно повертає до адміністративного суду. Особа, яка відмовилася одержати повістку, вважається такою, що її повідомлено про дату, час і місце судового засідання (стаття 128 Кодексу адміністративного судочинства України ).

Однак процесуальне законодавство не визначає наслідків невручення повістки-повідомлення з причин закінчення строку зберігання. У тому числі законами чи підзаконними актами не передбачено, скільки разів суд має перенаправляти кореспонденцію на єдину відому (офіційну) адресу, з якої вона повертається без вручення, для того щоб особа вважалась такою, що повідомлена.

Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Відповідно до ч. 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України , у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

10.06.2026 на адресу суду скеровано клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, у якому остання просила суд здійснити подальший розгляд адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Водночас, суд враховуючи зазначені обставини, обсяг та характер доказів у справі, для об`єктивного та повного з`ясування обставин справи, дійшов висновку, що розгляд даної справи слід проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Справа, що є предметом розгляду, до категорій спорів, для яких законом передбачено розгляду в порядку загального позовного провадження, не відноситься.

До того ж обсяг доказової бази та кількість учасників у даній справі не є значним.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи судом за правилами загального позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Так, спрощене провадження (як з викликом, так і без виклику сторін) спрямоване на всебічний, повний та об`єктивний розгляд справи з дослідженням всіх наданих сторонами доказів, вивченням всіх заяв сторін по суті справи, тобто спрощене провадження без виклику сторін не є провадженням в якому розглядаються безспірні вимоги.

Таким чином, суд вважає, що зважаючи на відсутність необхідності виклику сторін для надання пояснень, з огляду на предмет спору та характер спірних правовідносин, підстави для задоволення клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження відсутні.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Встановлені судом обставини.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 07.05.2015 у справі №753/22568/14 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позов було задоволено. Суд постановив солідарно стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 63 871,85 доларів США за кредитом та 22 581,93 доларів США за відсотками, всього 86 453,78 доларів США за договором про надання споживчого кредиту №11086710000 від 29.11.2006. Також стягнуто пеню за прострочення сплати кредиту та відсотків у загальному розмірі 233 109,41 грн та судовий збір по 1 827,00 грн з кожного відповідача.

Згідно з виконавчим листом у справі №753/22568/14, виданим Дарницьким районним судом м. Києва 08.06.2016 на виконання рішення від 07.05.2015, підлягало солідарному стягненню з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 63 871,85 доларів США за кредитом та 22 581,93 доларів США за відсотками, всього 86 453,78 доларів США за договором про надання споживчого кредиту №11086710000 від 29.11.2006. У виконавчому листі зазначено, що рішення набрало законної сили 06.06.2016, а строк пред`явлення виконавчого листа до виконання встановлено до 06.06.2017.

Згідно з результатом пошуку виконавчих проваджень в Автоматизованій системі виконавчого провадження станом на 29.04.2026 о 15:00, виконавче провадження №53835224 відкрито 25.04.2017. Статус виконавчого провадження визначений як «Завершено». Боржником у виконавчому провадженні зазначена ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягувачем є ПАТ «УкрСиббанк», код ЄДРПОУ 09807750.

Згідно з постановою старшого державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойправа Андрія Олександровича від 25.06.2020 відкрито виконавче провадження №62423262. Підставою для відкриття виконавчого провадження визначено постанову №53835224 від 25.06.2020 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 8 645,37 доларів США. Боржником зазначена ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Стягувачем визначено Дарницький районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ 34968768.

Постановою старшого державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойправа Андрія Олександровича від 25.06.2020 відкрито виконавче провадження №62423307. Підставою для відкриття виконавчого провадження визначено постанову №53835224 від 25.06.2020 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 195,30 грн. Боржником зазначена ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Стягувачем визначено Дарницький районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ 34968768.

Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №66526903 від 25.06.2020 підтверджується внесення запису про публічне обтяження у вигляді арешту рухомого майна ОСОБА_1 на підставі постанови про арешт майна боржника, винесеної у виконавчому провадженні №62423262. Розмір основного зобов`язання зазначений як 8645,37 доларів США. Термін дії обтяження визначено до 25.06.2025.

Відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича від 14.04.2021 відкрито виконавче провадження №65154606 з примусового виконання виконавчого листа №753/22568/14, виданого Дарницьким районним судом міста Києва 08.06.2016.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича від 14.04.2021 у виконавчому провадженні №65154606 постановлено стягнути з ОСОБА_1 основну винагороду приватного виконавця. У постанові зазначено, що розмір основної винагороди становить 8 645,38 доларів США, що за курсом НБУ на день пред`явлення виконавчого документа до виконання еквівалентно 242 205,45 грн.

Згідно з постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича від 14.04.2021 у виконавчому провадженні №65154606 визначено для боржника ОСОБА_1 мінімальні витрати виконавчого провадження.

Згідно з постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича від 03.01.2023 у виконавчому провадженні №65154606 виконавчий лист №753/22568/14 повернуто стягувачу АТ «УкрСиббанк».

Згідно з постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича від 04.04.2023 відкрито виконавче провадження №71449155.

Згідно з постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича від 04.04.2023 у виконавчому провадженні №71449155 постановлено стягнути з ОСОБА_1 основну винагороду приватного виконавця.

Згідно з постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича від 04.04.2023 у виконавчому провадженні №71449155 визначено для боржника ОСОБА_1 розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Вимогою на вчинення дій державним виконавцем від 17.04.2026, адресованою Дарницькому відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та головному державному виконавцю Лук`янчук Ю.В., Ярема Ірина Віталіївна просила закінчити виконавче провадження №62423262 та виконавче провадження №62423307, виключити її з Єдиного реєстру боржників та надіслати постанови про закінчення виконавчих проваджень. На документі міститься відмітка про отримання Дарницьким ВДВС 21.04.2026.

Згідно з постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича від 22.04.2026 виконавче провадження №71449155 закінчено. У постанові зазначено, що до приватного виконавця надійшла вимога ОСОБА_1 від 17.04.2026 про закінчення виконавчого провадження. Також зазначено, що постановою Київського апеляційного суду від 20.03.2024 у справі №753/22568/14 заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07.05.2015 скасовано, а постановою Верховного Суду від 08.12.2025 постанову Київського апеляційного суду залишено без змін.

Постановою від 22.04.2026 виконавче провадження №71449155 закінчено, припинено чинність арештів та скасовано заходи примусового виконання.

Інформацією про виконавче провадження №62423307, сформованою з Автоматизованої системи виконавчого провадження станом на 19.06.2026, підтверджується, що виконавче провадження №62423307 відкрито на підставі постанови №53835224 від 25.06.2020 про стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 195,30 грн. Стан виконавчого провадження визначений як «відкрито». Державним виконавцем зазначена Лук`янчук Юлія Володимирівна.

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджується наявність записів про арешт нерухомого майна ОСОБА_1 , внесених на підставі постанов державного виконавця Дарницького РВ ДВС у межах виконавчого провадження №53835224, а також постанови про арешт майна боржника від 25.06.2020 у виконавчому провадженні №62423262.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, застосовує такі норми законодавства.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 5 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Частиною 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Спеціальним законом, який визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій визначених цим Законом органів та осіб, спрямованих на примусове виконання рішень, які здійснюються на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців), а у передбачених законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно та у повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено обов`язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, визначені виконавчим документом та законом.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача закінчити виконавче провадження №62423262 про стягнення виконавчого збору у розмірі 8645,37 доларів США та виконавче провадження №62423307 про стягнення з позивача мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 195,30 грн.

Судом встановлено, що виконавчий лист №753/22568/14 видано Дарницьким районним судом м. Києва 08.06.2016 на виконання заочного рішення від 07.05.2015 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором.

25.06.2020 державним виконавцем відкрито виконавче провадження №62423262 щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 8645,37 доларів США.

14.04.2021 приватним виконавцем Бережним Я.В. відкрито виконавче провадження №65154606 з примусового виконання того самого виконавчого листа №753/22568/14.

03.01.2023 приватним виконавцем у ВП №65154606 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою.

04.04.2023 приватним виконавцем відкрито нове виконавче провадження №71449155 щодо примусового виконання того самого виконавчого листа №753/22568/14.

22.04.2026 приватним виконавцем винесено постанову про закінчення ВП №71449155 у зв`язку зі скасуванням заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07.05.2015.

Станом на момент звернення позивача до відповідача виконавче провадження №62423262 не закінчено.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII примусовому виконанню підлягають, зокрема, постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, накладення штрафу, а також постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Згідно з частинами першою та другою статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір є збором, що справляється на всій території України за примусове виконання рішень органами державної виконавчої служби та стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, яке підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Частинами шостою, сьомою та восьмою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання виконавчий збір стягується лише у тій частині, яка не була стягнута під час попереднього виконання.

Водночас частиною восьмою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі.

Судом враховано, що правовою підставою для закінчення виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору у спірних правовідносинах можуть бути як загальні підстави, визначені частиною першою статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», так і положення частини восьмої статті 27 цього Закону, яка у відповідних правовідносинах має характер спеціальної підстави для закінчення виконавчого провадження.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.07.2022 у справі №320/6215/19.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що частина восьма статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» містить правило щодо неможливості подальшого стягнення виконавчого збору у випадку, якщо надалі виконавчий документ виконується приватним виконавцем. Логічне та цільове тлумачення зазначеної норми вказує на її імперативний характер та встановлення прямої заборони на стягнення або продовження стягнення виконавчого збору у такому випадку.

Суд також враховує, що наведена норма спрямована на недопущення одночасного стягнення з боржника виконавчого збору та основної винагороди приватного виконавця, а її застосування покликане запобігти подвійній оплаті боржником коштів за виконання одного й того ж виконавчого документа.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.07.2022 у справі №320/6215/19 сформував правову позицію, відповідно до якої одночасне стягнення з боржника виконавчого збору та основної винагороди приватного виконавця за виконання одного судового рішення призводить до додаткового фінансового навантаження на боржника та може розцінюватись як непропорційне втручання у право власності, гарантоване статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у вказаній постанові від 21.07.2022 у справі №320/6215/19 Верховний Суд дійшов висновку, що положення Закону України «Про виконавче провадження» містять прогалину у правовому регулюванні питання одночасного стягнення виконавчого збору державним виконавцем та основної винагороди приватного виконавця за виконання одного й того ж виконавчого документа.

Верховний Суд у вказаній справі застосував за аналогією положення частини восьмої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» та зазначив, що у разі подальшого виконання виконавчого документа приватним виконавцем продовження стягнення виконавчого збору є недопустимим, оскільки призводить до подвійної плати боржником за виконання одного виконавчого документа.

Крім того, Верховний Суд наголосив, що одночасне стягнення виконавчого збору та основної винагороди приватного виконавця створює для боржника непропорційний та надмірний фінансовий тягар, що може свідчити про втручання у право особи на мирне володіння майном.

Окрім наведеного, суд у даній справі також бере до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14.03.2025 у справі №580/245/24, у якій Верховний Суд дійшов висновку про недопустимість одночасного стягнення з боржника виконавчого збору та основної винагороди приватного виконавця за виконання одного й того ж виконавчого документа.

Верховний Суд зазначив, що хоча виконавчий збір та основна винагорода приватного виконавця і є формами винагороди виконавців, однак не є тотожними поняттями, а питання виникнення права приватного виконавця на основну винагороду та її розміру регулюються окремими правовими нормами. Водночас стягнення з боржника виконавчого збору та основної винагороди за виконання одного судового рішення створює для боржника непропорційний та надмірний фінансовий тягар, що може розглядатися як втручання у право особи на мирне володіння майном.

Верховний Суд наголосив, що саме боржник у таких правовідносинах перебуває у найбільш уразливому становищі, оскільки через неповноту законодавчого регулювання фактично змушений двічі сплачувати кошти за виконання одного й того ж виконавчого документа. При цьому виконавче законодавство не ставить право приватного виконавця на отримання основної винагороди у залежність від наявності на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби постанови про стягнення виконавчого збору, оскільки таке право залежить від фактичного виконання рішення внаслідок дій приватного виконавця.

Разом з тим Верховний Суд звернув увагу, що частина восьма статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» містить імперативну норму, відповідно до якої у разі передачі виконавчого документа приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, а його подальше стягнення є недопустимим, якщо такий збір не був фактично стягнутий на момент передачі виконавчого документа.

Указана норма спрямована на те, щоб не допустити одночасного стягнення з боржника виконавчого збору і основної винагороди. Ця норма покликана уникнути подвійної плати боржником зазначених коштів. Тож її застосування дозволяє розв`язати спір стосовно справедливості подвійного стягненя плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа.

Судом у даній справі встановлено, що після завершення виконавчого провадження №53835224 виконавчий лист №753/22568/14, виданий Дарницьким районним судом міста Києва 08.06.2016, був пред`явлений до примусового виконання приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Бережному Я.В., яким відкрито виконавчі провадження №65154606 та №71449155.

Матеріалами справи підтверджується, що у межах зазначених виконавчих проваджень приватним виконавцем винесено постанови про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця.

Крім того, судом встановлено, що постановою Київського апеляційного суду від 20.03.2024 у справі №753/22568/14 скасовано заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07.05.2015, на підставі якого був виданий виконавчий лист №753/22568/14, а постановою Верховного Суду від 08.12.2025 зазначене судове рішення апеляційного суду залишено без змін.

Також матеріалами справи підтверджується, що постановою приватного виконавця від 22.04.2026 виконавче провадження №71449155 закінчено.

Крім того, суд враховує, що постановою Київського апеляційного суду від 20.03.2024, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 08.12.2025, скасовано судове рішення, на підставі якого був виданий виконавчий лист №753/22568/14, отже відсутня правова підстава для подальшого існування виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору.

Таким чином, суд дійшов висновку, що подальше існування виконавчого провадження №62423262 щодо стягнення виконавчого збору за виконавчим документом, який у подальшому перебував на виконанні у приватного виконавця, суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 21.07.2022 у справі №320/6215/19 та від 14.03.2025 у справі №580/245/24, та фактично створює передумови для одночасного стягнення з боржника виконавчого збору і основної винагороди приватного виконавця за виконання одного й того ж виконавчого документа.

За таких обставин суд приходить до висновку, що бездіяльність відповідача щодо незакінчення виконавчого провадження №62423262 є протиправною, а зазначене виконавче провадження підлягає закінченню.

Окрім цього, судом встановлено, що постановою державного виконавця від 25.06.2020 відкрито виконавче провадження №62423307 щодо стягнення з ОСОБА_1 мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 195,30 грн.

Згідно з інформацією з Автоматизованої системи виконавчого провадження станом на 19.06.2026 виконавче провадження №62423307 має статус «відкрито».

Судом також встановлено, що зазначене виконавче провадження відкрито на підставі постанови про стягнення витрат виконавчого провадження, винесеної у межах виконавчого провадження №53835224, відкритого для примусового виконання виконавчого листа №753/22568/14, виданого Дарницьким районним судом міста Києва 08.06.2016.

Постановою Київського апеляційного суду від 20.03.2024 у справі №753/22568/14 заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07.05.2015, на підставі якого видано виконавчий лист №753/22568/14, скасовано.

Постановою Верховного Суду від 08.12.2025 постанову Київського апеляційного суду від 20.03.2024 залишено без змін.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ.

Отже, після скасування судового рішення, яке було правовою підставою для видачі виконавчого листа №753/22568/14 та вчинення виконавчих дій у межах виконавчого провадження №53835224, відпала правова підстава для подальшого існування похідного виконавчого провадження №62423307 щодо стягнення витрат виконавчого провадження.

Незважаючи на наявність зазначених обставин, відповідачем питання про закінчення виконавчого провадження №62423307 вирішено не було, а виконавче провадження станом на 19.06.2026 продовжувало перебувати у статусі «відкрито».

За таких обставин суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо незакінчення виконавчого провадження №62423307 є протиправною.

З огляду на встановлені обставини та вимоги пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», суд вважає належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача зобов`язання відповідача закінчити виконавче провадження №62423307 щодо стягнення з ОСОБА_1 мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 195,30 грн.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання головного державного виконавця вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження майна і коштів, належних ОСОБА_1 , суд зазначає таке.

Відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №66526903 від 25.06.2020 на підставі постанови про арешт майна боржника, винесеної у виконавчому провадженні №62423262, щодо майна позивача зареєстровано публічне обтяження у вигляді арешту рухомого майна.

Крім того, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо позивача наявні записи про арешт нерухомого майна, внесені на підставі постанов державного виконавця, винесених у межах виконавчих проваджень, пов`язаних із виконанням виконавчого листа №753/22568/14.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Згідно з частиною другою статті 40 Закону №1404-VIII виконавець зазначає про зняття арешту у постанові про закінчення виконавчого провадження та у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для закінчення виконавчих проваджень №62423262 та №62423307, а матеріалами справи підтверджується наявність зареєстрованих обтяжень майна позивача, суд вважає, що повне та ефективне відновлення порушених прав позивача потребує зобов`язання відповідача вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяжень майна та коштів позивача. Такий обов`язок прямо передбачений частинами першою та другою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».

За таких обставин позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання головного державного виконавця Дарницького ВДВС у місті Києві вчинити дії щодо виключення ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п.п. 1, 16 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 1, 5 ст. 9 Закону № 1404-VIII Єдиний реєстр боржників систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Відомості про боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з ч. 7 ст. 9 Закону № 1404-VIII відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

За приписами п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Згідно з Положенням про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5 (Положення № 2432/5), Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень - окремий спецрозділ, який є архівною складовою частиною Системи та містить відомості про виконавчі провадження, зареєстровані до запровадження Системи, відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 20.05.2003 № 43/5 «Про затвердження Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2003 за №388/7709, наказу Міністерства юстиції України від 28.04.2015 №614/5 «Про затвердження Тимчасового порядку автоматичного розподілу виконавчих документів між державними виконавцями і контролю строків виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2015 за № 478/26923. Єдиний реєстр боржників - систематизована база даних про боржників, що є складовою Системи та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Відповідно до п. 6 Розділу ХІ Положення № 2432/5, система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови:

- про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження»;

- про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»;

- про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів;

- про скасування заходів примусового виконання згідно з частиною четвертою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження»;

- про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.

З урахуванням наведеного ч. 7 ст. 9 Закону №1404-VIII та п. 6 Розділу ХІ Положення №2432/5 визначено вичерпний перелік підстав для виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.

Поряд із цим, у ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа.

Так, у частині першій вказаної статті визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Таким чином, виключення боржника з Єдиного реєстру боржників є прямим законодавчо визначеним наслідком закінчення виконавчого провадження та не потребує прийняття будь-якого окремого рішення щодо наявності чи відсутності підстав для такого виключення.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закінчення виконавчих проваджень №62423262 та №62423307, на відповідача покладається обов`язок вчинити передбачені статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» дії, у тому числі щодо виключення відомостей про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників.

За таких обставин суд дійшов висновку, що зазначена позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню з метою повного та ефективного відновлення порушених прав позивача.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги.

Судові витрати по справі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня, 20 коп.), що підтверджується квитанцією від 29.04.2026 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

Враховуючи задоволення позову, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лук`янчук Юлії Володимирівни.

Керуючись статтями 2-3, 5-15, 72-77, 90, 122, 132, 139, 229, 242-246, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лук`янчук Юлії Володимирівни (вул. Геннадія Афанасьєва, 16, м. Київ, 02099) про оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лук`янчук Юлії Володимирівни щодо не закінчення виконавчого провадження № 62423262 про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 8645,37 доларів США.

3. Зобов`язати головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лук`янчук Юлії Володимирівни закінчити виконавче провадження № 62423262 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 8645,37 доларів США.

4. Визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лук`янчук Юлії Володимирівни щодо не закінчення виконавчого провадження № 62423307 про стягнення з ОСОБА_3 мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 195,30 грн.

5. Зобов`язати головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лук`янчук Юлії Володимирівни закінчити виконавче провадження № 62423307 про стягнення з ОСОБА_4 мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 195,30 грн.

6. Зобов`язати головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лук`янчук Юлії Володимирівни вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження майна і коштів належних ОСОБА_7 .

7. Зобов`язати головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лук`янчук Юлії Володимирівни вчинити дії щодо виключення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Єдиного реєстру боржників.

8. Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лук`янчук Юлії Володимирівни у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня, 20 коп.).

9. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.