Рішення № 137648215, 16.06.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1211/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Христенко І.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Гарантований покупець", м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАР БОЛГРАД», м.Харків (адреса: 61036, м. Харків, вул.Морозова, буд.13-Б) про стягнення 505722,34 грн за участю представників:

позивача - Подобєд О.В. (адвокат, довіреність від 22.04.2026);

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

08.04.2026 року позивач - Державне підприємство "Гарантований покупець" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАР БОЛГРАД» про відшкодування збитків у розмірі 505722,34 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.04.2026 року позовну заяву залишено без руху.

15.04.2026 року представник позивача надав до суду заяву про усунення недоліків (вх.№9075).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.04.2026 року відкрито провадження у справі №922/1211/26 та призначено підготовче засідання на 12.05.2026 року.

05.05.2026 року представник Акціонерного товариства «Гарантований покупець» надав до суду заяву про заміну учасника справи правонаступником (вх.№10725), в якій просить суд залучити до участі у справі № 922/1211/26 акціонерне товариство «Гарантований покупець» (01032, Київ, вул. Симона Петлюри, 27, ідентифікаційний код юридичної особи: 43068454) в якості позивача, як правонаступника державного підприємства «Гарантований покупець».

В обґрунтування заяви АТ «Гарантований покупець» зазначав, що 21.04.2026 року проведена державна реєстрація юридичної особи акціонерного товариства «Гарантований покупець», а також державна реєстрація припинення державного підприємства «Гарантований покупець», оскільки Постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2025 № 1633 «Про утворення акціонерного товариства «Гарантований покупець»» утворено акціонерне товариство «Гарантований покупець», 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення державного підприємства «Гарантований покупець».

Також, 05.05.2026 року представник Акціонерного товариства «Гарантований покупець» надав до суду заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№10727).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.05.2026 року задоволено заяву Акціонерного товариства "Гарантований покупець" про заміну учасника справи правонаступником (вх.№10725 від 05.05.2026).

Постановлено залучити до участі у справі № 922/1211/26 Акціонерне товариство «Гарантований покупець» в якості позивача, як правонаступника Державного підприємства «Гарантований покупець».

Також, задоволено заяву Акціонерного товариства "Гарантований покупець" про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Протокольною ухвалою суду від 12.05.2026 року відкладено підготовче засідання на 26.05.2026 року.

Протокольною ухвалою суду від 26.05.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.06.2026 року.

Представник позивача в судовому засіданні 16.06.2026 року позовні вимоги підтримував у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 16.06.2026 року не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, з огляду на наступне.

Ухвали суду направлялись на юридичну адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61036, м. Харків, вул.Морозова, буд.13-Б.

Також, ухвали суду направлялись на адресу засновника ТОВ "Солар Болград", а саме: 61002, м.Харків, вул.Алчевських, буд.27, кв.21.

Однак, ухвали повернулись до суду без вручення відповідачу, з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Під час розгляду справи судом перевірено юридичну адресу відповідача згідно з даними ЄДРЮО, яка залишилася незмінною.

Інформації про іншу адресу відповідача у суду немає.

Згідно з 5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17).

Тобто, неотримання поштової кореспонденції в точці видачі є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо належного отримання листа, тобто є його власною волею.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відтак, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і не вручено підприємством зв`язку з посиланням на "за закінченням терміну зберігання", вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та, яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Слід враховувати, що організація власної господарської діяльності забезпечується самим відповідачем, зокрема щодо призначення відповідальної особи на отримання поштової кореспонденції та подальшим її одержанням. Отже відповідач несе ризики та наслідки, пов`язані з неналежним отримання поштової кореспонденції.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Відзив на позов відповідачем до суду надано не було.

Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки явка в судове засідання представника відповідача обов`язковою не визнавалася, його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього за наявними в справі матеріалами, як це передбачено ст.202 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Гарантований покупець» (далі - позивач, ДП «Гарантований покупець»,) є державним комерційним підприємством, яке утворено згідно постанови Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 324 з метою забезпечення купівлі всієї електричної енергії, виробленої на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, за встановленим зеленим тарифом відповідно до законодавства, а також отримання прибутку від провадження господарської діяльності.

ДП «Гарантований покупець» виконує на ринку електричної енергії функції гарантованого покупця електричної енергії у відповідності до статей 62, 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон про ринок), ліцензії на право провадження господарської діяльності зі здійснення функцій гарантованого покупця, виданої на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП, Регулятор) від 25.06.2019 № 1217, та є учасником ринку електричної енергії, на якого відповідно до Закону про ринок для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії покладено спеціальний обов`язок із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 № 455 затверджено статут державного підприємства Гарантований покупець. У відповідності до мети створення, згідно пункту 6 статуту предметом діяльності підприємства, серед іншого, є купівля у суб`єктів господарювання, яким встановлено зелений тариф, всієї відпущеної електричної енергії, виробленої на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (у разі використання гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм зеленим тарифом з урахуванням надбавки до нього протягом всього строку застосування зеленого тарифу, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця за зеленим тарифом.

ДП «Гарантований покупець» є платником податку на прибуток на загальних засадах.

Як зазначає позивач в позовній заяві, між ДП «Гарантований покупець» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛАР БОЛГРАД» як продавцем за «зеленим» тарифом (далі - відповідач, ТОВ «СОЛАР БОЛГРАД») діє договір купівлі-продажу електричної енергії від 24.03.2021 №1252/01/21 (далі - Договір).

З урахуванням змін та доповнень, внесених додатковими угодами, зміст Договору відповідає типовому договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (у редакції постанови НКРЕКП від 24.01.2024 № 178).

Пунктами 1.1, 3.2, 3.3 Договору передбачено, що продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати в точках комерційного обліку електричної енергії, відпущену генеруючими одиницями продавця, включеними до балансуючої групи гарантованого покупця, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641 (далі Порядок №641).

Оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюються відповідно до Порядку №641.

Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електричну енергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця, з урахуванням ПДВ.

Пунктами 10.1, 10.4 Порядку №641 (у редакції чинній на час прав та обов`язків) визначено, що до 15/25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10/20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Якщо надходження оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця від АКО припадає на день здійснення авансового платежу та/або на вихідний день, то оплата платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати здійснюється впродовж двох робочих днів після отримання даних.

Після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

На виконання спеціальних обов`язків із забезпечення збільшення частки виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії та умов Договору ДП «Гарантований покупець» у червні 2023 року сплачено ТОВ «СОЛАР БОЛГРАД» за придбану електричну енергію 3 034 334,01 грн, у т.ч. ПДВ 505 722,34 грн (далі спірні господарські операції), що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 6311 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками (Електроенергія)» та реєстром банківських документів.

Зазначені кошти у повному обсязі сплачені на користь відповідача, а саме:

- 687 938,52 грн у т.ч. ПДВ, згідно платіжної інструкції від 06.06.2023 №298 664;

- 844 349,16 грн у т.ч. ПДВ, згідно платіжної інструкції від 15.06.2023 №299 711;

- 711 613,26 грн у т.ч. ПДВ, згідно платіжної інструкції від 26.06.2023 №300 691;

- 790 433,07 грн у т.ч. ПДВ, згідно платіжної інструкції від 30.06.2023 №301 624.

Як стверджує позивач, в результаті здійснення вищевказаних спірних господарських операцій відповідно до вимог податкового законодавства у відповідача як платника податку виникли податкові зобов`язання, а також, обов`язок щодо складання та реєстрації податкових накладних.

Позивач вважає, що враховуючи наведені положення ПК України, відповідач як платник податку, який здійснює постачання електричної енергії, визначає дату виникнення податкових зобов`язань за касовим методом, та відповідно зобов`язаний скласти зведену податкову накладну не пізніше останнього дня місяця, в якому отримано кошти по спірним господарським операціям, тобто, не пізніше 30.06.2023.

Однак, як зазначено позивачем, ТОВ «СОЛАР БОЛГРАД» вказаного обов`язку не виконало, не зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН) зведену податкову накладну на суму отриманих коштів, у зв`язку з чим ДП «Гарантований покупець» відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України скористалося своїм правом на звернення до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків зі скаргою на ТОВ «СОЛАР БОЛГРАД» щодо порушення граничних термінів реєстрації податкової накладної за червень 2023 року, що підтверджується декларацією за липень 2023 року, листом № 54/2875 від 09.08.2023 (а.с.13-15).

У листі № 54/2875 від 09.08.2023 вказано, що ТОВ «СОЛАР БОЛГРАД» порушено порядок реєстрації податкових накладних В ЄРПН, а саме постачальником не зареєстровані податкові накладні в ЄРПН на дату виникнення податкових зобов`язань.

Підставою для складання податкових накладних постачальником є отримання коштів від ДП «Гарантований покупець» на загальну суму 3034334,01 грн. у т.ч. ПДВ 505722,34 грн, які перераховані ТОВ "СОЛАР БОЛГРАД" на підставі платіжних документів згідно з реєстром банківських документів №17.

Також, листом від 25.12.2023 №54/4788 ДП «Гарантований покупець» звернулося до ТОВ «СОЛАР БОЛГРАД» з вимогою вжити всіх необхідних заходів щодо реєстрації зведеної податкової накладної в ЄРПН за фактично оплачену електроенергію у червні 2023 року. Лист було направлено контрагенту на електронну пошту та в паперовому вигляді рекомендованим листом через АТ «Укрпошта». Проте, ТОВ «СОЛАР БОЛГРАД» не було зареєстровано в ЄРПН податкову накладну за червень 2023 року на суму отриманої оплати.

Таким чином, як стверджує позивач, у зв`язку з порушенням ТОВ «СОЛАР БОЛГРАД» граничних термінів реєстрації податкової накладної за червень 2023 року ДП «Гарантований покупець» втратило право на податковий кредит в сумі 505722,34грн.

05.09.2025 ДП «Гарантований покупець» було направлено ТОВ «СОЛАР БОЛГРАД» претензію № 54/4335 про відшкодування суми завданих збитків у вищевказаному розмірі втраченого податкового кредиту.

Вимоги претензії ТОВ «СОЛАР БОЛГРАД» не виконало, надавши відповідь листом від 23.09.2025 року № б/н про те, що причиною відсутності реєстрації в ЄРПН податкової накладної за червень 2023 року є відмова контролюючого органу ДПС в реєстрації податкової накладної № 1 від 30.06.2023 за операцією з продажу електричної енергії ДП «Гарантований покупець» на загальну суму 3 034 334,01 грн, у т.ч. ПДВ 505 722,34 грн у зв`язку із зміною керівника контрагента.

Крім цього, у відповіді на претензію ТОВ «СОЛАР БОЛГРАД» повідомило, що 30.06.2023 внесено зміни в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо директора товариства, та після внесення цих змін податкова накладна №1 від 03.07.2023, складена за операцією з продажу електричної енергії ДП «Гарантований покупець» на загальну суму 3 034 334,01 грн, у т.ч. ПДВ 505 722,34 грн, повторно подана на реєстрацію та 03.07.2023 зареєстрована ЄРПН.

Позивач вказує, що податкова накладна №1 від 03.07.2023 була складена ТОВ «СОЛАР БОЛГРАД» за операцією з продажу електричної енергії ДП «Гарантований покупець» на загальну суму 3 034 334,01 грн не на дату виникнення податкових зобов`язань, з урахуванням положень пункту 44 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, оскільки датою складання є 03.07.2023.

За цією датою складання податкової накладної в ЄРПН не ідентифікуються спірні господарські операції щодо загальної суми здійснених оплат гарантованим покупцем в червні 2023 року відповідачу за придбану електричну енергію, що є перешкодою для реалізації позивачем права на віднесення відповідних сум податку до податкового кредиту.

Отже, на дату складання податкової накладної від 03.07.2023, у ТОВ «СОЛАР БОЛГРАД» були відсутні законні підстави для формування податкових зобов`язань з ПДВ по взаємовідносинах з ДП «Гарантований покупець». Податкова накладна № 1 від 03.07.2023 року була сформована та зареєстрована в ЄРПН ТОВ «СОЛАР БОЛГРАД» без факту здійснення господарської операції, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 6311 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками (Електроенергія)» за 03.07.2023 року

Таким чином, позивач не погоджується з позицією відповідача, та вважає, що з боку останнього мало місце порушення обов`язку щодо складення та реєстрації податкової накладної, що є приводом для пред`явлення даного позову про відшкодування збитків у розмірі 505 722,34 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України, за якою зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст.626 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Частиною 1 статті 172 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, між ДП «Гарантований покупець», правонаступником якого є АТ «Гарантований покупець» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛАР БОЛГРАД» як продавцем за «зеленим» тарифом (далі, в т.ч., - відповідач, ТОВ «СОЛАР БОЛГРАД») було украдено договір купівлі-продажу електричної енергії від 24.03.2021 №1252/01/21, зміст якого відповідає типовому договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (у редакції постанови НКРЕКП від 24.01.2024 № 178).

На виконання спеціальних обов`язків із забезпечення збільшення частки виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії та умов Договору ДП «Гарантований покупець» у червні 2023 року сплачено ТОВ «СОЛАР БОЛГРАД» за придбану електричну енергію 3 034 334,01 грн, у т.ч. ПДВ 505 722,34 грн (далі спірні господарські операції), що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 6311 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками (Електроенергія)» та реєстром банківських документів.

Зазначені кошти у повному обсязі сплачені на користь відповідача, а саме:

- 687 938,52 грн у т.ч. ПДВ, згідно платіжної інструкції від 06.06.2023 №298 664;

- 844 349,16 грн у т.ч. ПДВ, згідно платіжної інструкції від 15.06.2023 №299 711;

- 711 613,26 грн у т.ч. ПДВ, згідно платіжної інструкції від 26.06.2023 №300 691;

- 790 433,07 грн у т.ч. ПДВ, згідно платіжної інструкції від 30.06.2023 №301 624.

25.12.2023 року позивач звернувся до відповідача з листом №54/4788 в якому зазначив, про порушення вимог Податкового кодексу України та вимагав вжити всіх необхідних заходів щодо реєстрації зведеної податкової накладної в ЄРПН за фактично оплачену електроенергію у червні 2023 року

Також, позивач звертався до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків зі скаргою на ТОВ «СОЛАР БОЛГРАД».

У відповідь на звернення позивача ЦМУ ДПС зазначало, що ТОВ «СОЛАР БОЛГРАД» порушено порядок реєстрації податкових накладних В ЄРПН, а саме постачальником не зареєстровані податкові накладні в ЄРПН на дату виникнення податкових зобов`язань.

З матеріалів справи вбачається, що причиною відсутності реєстрації в ЄРПН податкової накладної за червень 2023 року є відмова контролюючого органу ДПС в реєстрації податкової накладної № 1 від 30.06.2023 за операцією з продажу електричної енергії ДП «Гарантований покупець» на загальну суму 3 034 334,01 грн, у т.ч. ПДВ 505 722,34 грн, у зв`язку із зміною керівника контрагента.

При цьому, 30.06.2023 внесено зміни в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо директора товариства, та після внесення цих змін податкова накладна №1 від 03.07.2023, складена за операцією з продажу електричної енергії ДП «Гарантований покупець» на загальну суму 3 034 334,01 грн, у т.ч. ПДВ 505 722,34 грн, повторно подана на реєстрацію та 03.07.2023 року зареєстрована ЄРПН.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів / послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Тобто податкова накладна складається продавцем товарів/послуг за правилом першої події. В обох випадках у податковій накладній, яка складається продавцем за операцією з постачання товарів/послуг, має бути зазначена дата складання податкової накладної, яка є обов`язковим реквізитом податкової накладної і яка відповідає даті виникнення податкових зобов`язань за такою операцією.

За визначенням наведеним у підпункті 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 ПК України, касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов`язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на рахунки платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг, на електронний гаманець у емітента електронних грошей та/або на рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у касу платника податків або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з рахунків платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг, з електронних гаманців у емітента електронних грошей та/або з рахунків в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, дата видачі з каси платника податків або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Відповідно до пункту 44 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, тимчасово, до 1 січня 2028 року, платники податку, які здійснюють постачання, передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, надають послуги із забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії та/або послуги із зменшення навантаження відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702 та товарної підпозиції 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД, надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, нараховують плату за абонентське обслуговування, визначають дату виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту за касовим методом.

Норма цього пункту поширюється на операції, за якими дата виникнення першої з подій, визначених у пункті 187.1 статті 187 та у пункті 198.2 статті 198 цього Кодексу, припадає на звітні (податкові) періоди до 1 січня 2028 року.

У разі якщо операції, визначені цим пунктом, мають безперервний або ритмічний характер постачання, платники податку:

покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому отримано кошти, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усієї суми отриманих коштів або інших видів компенсації відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу протягом такого місяця;

покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому отримано кошти, зведену податкову накладну з урахуванням усієї суми отриманих коштів або інших видів компенсації відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу протягом такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Враховуючи наведені положення ПК України, відповідач як платник податку, який здійснює постачання електричної енергії, визначає дату виникнення податкових зобов`язань за касовим методом, та відповідно зобов`язаний скласти зведену податкову накладну не пізніше останнього дня місяця, в якому отримано кошти по спірним господарським операціям, тобто, не пізніше 30.06.2023 (остання платіжна інструкція за спірний період від 30.06.2023 №301624).

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).

Аналізуючи положення пункту 201.10 ст.201 ПК України, Верховний Суд у постанові від 02.05.2024 по справі №910/155/23 вказав, що цією нормою передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою. Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН покупцем послуг. Зокрема, у разі відмови в реєстрації податкової накладної (зареєстрована в ЄРПН не була), правильною є позиція про те, що це є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача.

Суд зауважує, що у постанові Об`єднаної палати КГС ВС від 01.12.2023 по справі №926/3347/22, Об`єднана палата частково відступила від висновків Верховного Суду у постанові від 07.06.2023 у справі № 916/334/22 шляхом уточнення, вказавши, що обставини (факти), що стосуються реєстрації податкових накладних, можуть підтверджуватися не тільки матеріалами відповідної перевірки контролюючим органом, а й, зокрема, податковими накладними, розрахунками коригування тощо; господарський суд має повноваження самостійно надавати оцінку правомірності чи неправомірності дій чи бездіяльності відповідача, зокрема стосовно відповідності його дій чи бездіяльності при виконанні зобов`язання податковому законодавству України, якщо це необхідно для вирішення спору.

При цьому, судом враховано, що відповідачем у відповіді на претензію визнано факт відсутності реєстрації в ЄРПН зведеної податкової накладної, складеної 30.06.2023, отже поведінка останнього є протиправною, оскільки відповідачем не виконано у строк обов`язку визначеного пунктом 201.10 ст.201 ПК України.

У разі зміни керівника підприємства, що є єдиним підписантом для реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування, платник податків повинен був здійснити реєстрацію податкових зобов`язань, дата складання яких передує даті таких змін.

Відповідно до наявної у вільному доступі інформації на інтернет-ресурсах та чинних роз`яснень передбачений певний алгоритм дій для платників податків у яких відбулася зміна керівника та є необхідність реєстрації в ЄРПН податкових зобов`язань за періоди до призначення на посаду нового керівника.

Якщо ж підприємству не вдається зареєструвати в ЄРПН податкові накладні у способи передбачені чинними нормативними документами та інструкціями через технічну неузгодженість в функціонуванні ЄРПН, то платник повинен забезпечити реєстрацію власних податкових зобов`язань шляхом звернення до суду про визнання протиправними дії Державної податкової служби України щодо відмови у прийнятті до реєстрації податкових накладних та зобов`язання вчинити дії з реєстрації податкових накладних.

Аналогічні ситуації стосовно відсутності технічної можливості реєстрації податкових накладних у зв`язку із зміною керівника та підприємства були розглянуті судами, по яких були прийняті рішення на користь платників податків та зобов`язано ДПС України зареєструвати в ЄРПН такі податкові накладні (зокрема в справах № 640/5463/22, № 560/21481/23, № 560/21478/23).

Водночас, матеріали справи не місять доказів, що відповідач звертався до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дії ДПС України щодо відмови у прийнятті до реєстрації податкової накладної № 1 від 30.06.2023 року за операцією з продажу електричної енергії ДП «Гарантований покупець» на загальну суму 3 034 334,01 грн, у т.ч. ПДВ 505722,34 гривень, що свідчить про факт бездіяльності відповідача щодо вжиття всіх можливих заходів стосовно реєстрації в ЄРПН податкових зобов`язань за червень 2023 року.

Відповідно до підпункту 14.1.181 статті 14 ПК України податковий кредит -сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

3а змістом пунктів 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені і нараховані, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Таким чином, право на віднесення сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, до податкового кредиту може бути реалізоване протягом строку, визначеного пунктом 198.6 статті 198 ПК України та виключно на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Оскільки відповідачем не виконано обов`язку визначеного пункту 201.10 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань, з урахуванням положень пункту 44 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, тобто, на 30.06.2023, не зареєстровано в ЄРПН зведену податкову накладну по спірним господарським операціям за червень 2023 року, позивачем втрачено право на віднесення сум податку у загальному розмірі 505 722,34 грн до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Тобто, враховуючи норми статті 198 та пункту 201.10 статті 201 ПК України покупець формує податковий кредит за операцією з придбання товарів/послуг на підставі податкової накладної, складеної за такою операцією, за допомогою якої можливо ідентифікувати здійснену операцію, та не має права включити до податкового кредиту суму ПДВ, зазначену у податковій накладній, у якій допущено помилку в обов`язкових реквізитах визначених пунктом 201.1 статті 201 Кодексу, якщо помилки в реквізитах такої накладної заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст, навіть за умови реєстрації такої податкової накладної в ЄРПН.

Перелік обов`язкових реквізитів, які зазначаються в окремих рядках у податковій накладній визначено пунктом 201.1 статті 201 ПК України, до яких, зокрема, відносить «дата складання податкової накладної», яка повинна відображати дату фактичного здійснення господарської операції між продавцем та покупцем.

При цьому, податкова накладна №1 від 03.07.2023 була складена ТОВ «СОЛАР БОЛГРАД» за операцією з продажу електричної енергії ДП «Гарантований покупець» на загальну суму 3 034 334,01 грн не на дату виникнення податкових зобов`язань, з урахуванням положень пункту 44 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, оскільки датою складання є 03.07.2023, а датою прийняття є 14.07.2023 року (а.с.32).

За цією датою складання податкової накладної в ЄРПН не ідентифікуються спірні господарські операції щодо загальної суми здійснених оплат гарантованим покупцем в червні 2023 року відповідачу за придбану електричну енергію, що є перешкодою для реалізації позивачем права на віднесення відповідних сум податку до податкового кредиту.

Отже, на дату складання податкової накладної від 03.07.2023, у ТОВ «СОЛАР БОЛГРАД» були відсутні законні підстави для формування податкових зобов`язань з ПДВ по взаємовідносинах з ДП «Гарантований покупець». Податкова накладна № 1 від 03.07.2023 року була сформована та зареєстрована в ЄРПН ТОВ «СОЛАР БОЛГРАД» без факту здійснення господарської операції, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 6311 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками (Електроенергія)» за 03.07.2023 року.

Відповідно до норм абзацу 2 пункту 44.1 статті 44 ПК України платникам податків забороняється формування показників податкової звітності , митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 47.1 статті 47 ПК України платники податків та їх посадові особи несуть відповідальність за недостовірність інформації, наведеної у податковій звітності. За заниження податкових зобов`язань до платників податків застосовуються штрафні санкції визначені пунктом 123.1 статті 123 Кодексу та нараховується пеня згідно зі статтею 129 Кодексу.

Враховуючи зазначені обставини та положення податкового законодавства ДП «Гарантований покупець» не було включено до складу податкового кредиту суми податку за безпідставно складеною ТОВ «СОЛАР БОЛГРАД» податковою накладною № 1 від 03.07.2023 року на загальну суму 3 034 334,01 грн, у т.ч. ПДВ 505 722,34 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі №925/556/21, предметом позову у якій було стягнення з Державного бюджету України збитків, завданих протиправною поведінкою ГУ ДПС, яке заблокувало реєстрацію оформленої Продавцем Податкової накладної, що спричинило необхідність сплати ним на користь Покупця штрафних санкцій, Велика Палата Верховного Суду виснувала таке:

"з 1 січня 2015 року ПК України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.

Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

Застосовуючи в контексті спірних правовідносин норми статей 22, 1166, 1173 ЦК України, підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17, підпункту 114.3.2. пункту 114.2 статті 114 та пункту 201.10 статті 201 ПК України, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що збільшення податкового кредиту є майновим інтересом покупця товарів / послуг, який з 1 січня 2015 року за загальним правилом реалізовується після виконання продавцем у публічно-правових відносинах з державою обов`язку скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну.

Водночас покупець не є стороною публічно-правових відносин між продавцем і контролюючим органом щодо реєстрації податкових накладних. До моменту виникнення права на включення суми ПДВ за операцію з придбання товарів / послуг до складу податкового кредиту взаємодія держави і покупця зводиться лише до можливості покупця подати на продавця скаргу, що в силу пункту 201.10 статті 201 ПК України зумовлює лише обов`язок контролюючого органу провести документальну перевірку продавця, спонукати виконати який покупець не може.

Об`єднана палата КГС ВС у постанові від 03.08.2018 у справі № 917/877/17 виснувала, що згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України на продавця покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Оскільки саме від продавця, який має законом визначений обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем означеного вище майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій".

Отже за висновком, наведеним у пункті 10.2. постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, права покупця у випадку порушення продавцем свого обов`язку щодо належної реєстрації податкових накладних зводяться лише до можливості подання скарги, проте ініціювати проведення податкової перевірки контролюючим органом покупець не може.

З урахуванням викладеного, належним способом захисту прав позивача є відшкодування збитків, завданих порушенням відповідачем обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 01.03.2023 у справі №925/556/21.

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 01.12.2023 № 926/3347/22 виснувала, що чинне законодавство не містить вимог щодо певних засобів доказування, якими можуть підтверджуватися обставини (факти), що стосуються реєстрації податкових накладних. Крім того, право позивача надавати докази щодо таких обставин (фактів) не може бути обмежене діями чи бездіяльністю контролюючого органу щодо проведення чи не проведення ним відповідної перевірки. В контексті доказування такої складової цивільного правопорушення як протиправна поведінка заподіювача збитків, відсутність матеріалів податкової перевірки (акта або рішення) відповідного контролюючого органу, не може звільняти продавця від відповідальності за завдані покупцю майнові збитки, а господарський суд у такому випадку має як самостійно оцінити надані докази, зокрема ті, що стосуються реєстрації податкових накладних, так і самостійно здійснити оцінку дій чи бездіяльності продавця, у тому числі щодо порушення ним податкового законодавства.

Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі № 916/334/22 дійшов висновків про те, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем. Хоча обов`язок відповідача зареєструвати податкову накладну (розрахунок коригування до податкової накладної) є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, але саме невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Докази у вигляді податкових накладних, податкових декларацій, розрахунків коригування, рішення суду про стягнення боргу у зобов`язальних правовідносинах не є належними і допустимими доказами вчинення відповідачем порушення податкового зобов`язання.

Об`єднана палата у вказаній постанові зазначила, що в цілому, погоджуючись із зазначеними висновками щодо тягаря доказування, а також з тим, що рішення суду про стягнення боргу у зобов`язальних правовідносинах не є належними і допустимими доказами вчинення відповідачем порушення податкового зобов`язання, вважає за необхідне частково відступити від цих висновків шляхом уточнення. Зазначене уточнення полягає в тому, що обставини (факти), що стосуються реєстрації податкових накладних, можуть підтверджуватися не тільки матеріалами відповідної перевірки контролюючим органом, а й, зокрема, податковими накладними, розрахунками коригування тощо; господарський суд має повноваження самостійно надавати оцінку правомірності чи неправомірності дій чи бездіяльності відповідача, зокрема стосовно відповідності його дій чи бездіяльності при виконанні зобов`язання податковому законодавству України, якщо це необхідно для вирішення спору.

Якщо відповідач не виконав встановлений законом обов`язок з реєстрації податкових накладних чи виконав його неналежним чином, що підтверджується рішенням про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, то це викликає неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, та, відповідно, неможливість зменшення податкового зобов`язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача.

Подібні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/5556/21, об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 908/76/18,від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21,від 31.01.2023 у справі № 904/72/22.

В пункті 5.27 постанови Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 916/334/22 зазначено висновок, що факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду звертає увагу, що як обов`язок платника податку скласти та зареєструвати податкову накладну, так і обов`язок особи, якою заподіяно шкоду, відшкодувати її (зокрема шляхом відшкодування збитків) передбачені законом (стаття 201 ПК, статті 1168, 1192 ЦК України), а тому не можуть встановлюватись договором (див. mutatis mutandis постанову Верховного Суду від 19.04.2023 у cправі № 910/17014/21 (пункт 6.21).

Отже відносини сторін врегульовані не умовами договору, а безпосередньо законом (Податковим кодексом України).

З вищенаведених обставин справи вбачається протиправна поведінка відповідача, яка полягала в тому, що ним не було вжито всіх залежних від нього заходів для реєстрації зведеної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у строк встановлений чинним законодавством у розмірі 505722,34 грн - ПДВ.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконане боржником.

Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а збитки - наслідком такої протиправної поведінки.

Як вже зазначалось, Великою Палатою у постанові від 01.03.2023 у справі №925/556/21 вказано, що законний майновий інтерес Покупця в отриманні права на податковий кредит з ПДВ випливає з господарської операції, яку він як платник податку здійснює з іншим платником податку, від дій якого залежить, чи буде цей майновий інтерес реалізовано. Цей майновий інтерес не має своїм джерелом окремі спеціальні умови господарського правочину між продавцем і покупцем. Він виникає в силу норм податкового законодавства внаслідок відповідної господарської операції між платниками податку.

Відсутність реєстрації податкової накладної в ЄРПН, внаслідок чого один контрагент був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання, є достатньою підставою для кваліфікації протиправною поведінки іншого контрагента.

Як зазначено вище, відповідач встановленого ПК України обов`язку щодо реєстрації податкових накладних не виконав.

Зокрема, протиправна поведінка відповідача підтверджується матеріалами справи, оскільки відповідач не зареєстрував зведену податкову накладку у строк встановлений законом, а саме, у останній день звітного місяця (30.06.2023).

Суд зауважує, що, як було наведено вище, за усталеною практикою Верховного Суду, нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації, щодо оскарження яких/якої не вжито жодних залежних від відповідача заходів, є достатнім доказом протиправної поведінки останнього, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором - позивач матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни і при цьому сам обов`язок платника податку скласти та зареєструвати податкову накладну, так і обов`язок особи, якою заподіяно шкоду, відшкодувати її (зокрема шляхом відшкодування збитків) передбачені законом (стаття 201 ПК України, статті 1168, 1192 ЦК України), а тому не можуть встановлюватись договором. Отже відносини сторін врегульовані не зазначеними умовами Договору поставки, а безпосередньо законом.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивачем на адресу відповідача направлено претензію вих. №54/4335 від 05.09.2025 року.

Доказів реєстрації зведеної податкової накладної у строк до 30.06.2023 року відповідач не надав.

Водночас, допущені відповідачем порушення повною мірою позбавили позивача можливості включити суму ПДВ у розмірі 505722,34 грн до складу податкового кредиту та скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання чи використати суму від`ємного значення у відповідності до приписів пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати зведену податкову накладну та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками останнього.

Отже відповідач не виконав належним чином обов`язку, встановленого Податковим кодексом України.

Таким чином, враховуючи встановлені вище обставини та наведені норми законодавства, вбачається прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками останнього.

Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17.

Отже суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення збитків у розмірі 505722,34 грн такими, що підтверджуються матеріалами справи, є правомірними та обґрунтованими, відповідачем не спростовані, та підлягають задоволенню.

Щодо правонаступництва, суд зазначає наступне.

Статтею 52 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) України визначено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником).

Процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 ГПК України - це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у цій справі є Державне підприємство "Гарантований покупець".

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №74-р від 02.02.2024 "Питання перетворення Державного підприємства "Гарантований покупець" в акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі", зокрема, вирішено реорганізувати Державне підприємство "Гарантований покупець" (код згідно з ЄДРПОУ 43068454) шляхом перетворення в Акціонерне товариство "Гарантований покупець", 100 відсотків акцій у статутному капіталі якого належать державі та не підлягають приватизації або відчуженню в інший спосіб.

Постановою Кабінету Міністрів України №1633 від 10.12.2025 "Про утворення Акціонерного товариства "Гарантований покупець" утворено Акціонерне товариство "Гарантований покупець", 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення Державного підприємства "Гарантований покупець" (код згідно з ЄДРПОУ 43068454), а також затверджено статут Акціонерного товариства "Гарантований покупець".

Згідно з пунктами 1, 2 статуту Акціонерного товариства "Гарантований покупець" дане товариство утворено в результаті реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "Гарантований покупець" відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №74-р від 02.02.2024 "Питання перетворення Державного підприємства "Гарантований покупець" в акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі". Товариство є правонаступником майна, усіх майнових та немайнових прав та обов`язків Державного підприємства "Гарантований покупець" із дня його державної реєстрації.

З метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (частина перша статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань").

В силу пунктів 7, 9 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань" державна реєстрація базується, зокрема, на принципах об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі, а також відкритості та доступності відомостей Єдиного державного реєстру.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань" відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених цим Законом, за їх надання стягується плата.

21.04.2026 проведено державну реєстрацію юридичної особи Акціонерного товариства "Гарантований покупець" та державну реєстрацію припинення Державного підприємства "Гарантований покупець", що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З огляду на викладене, беручи до уваги підтверджений відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань факт реорганізації Державного підприємства "Гарантований покупець" шляхом його перетворення в Акціонерне товариство "Гарантований покупець", яке з дня його державної реєстрації є правонаступником майна, усіх майнових та немайнових прав та обов`язків вказаного державного підприємства, суд дійшов висновку що Акціонерне товариство "Гарантований покупець" є правонаступником Державного підприємства "Гарантований покупець".

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

З приводу інших аргументів, доводів та міркувань сторін, суд зазначає, що вони не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункту 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", рішення від 10.02.2010).

Таким чином, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, правомірними, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, отже, підлягають повному задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст.129 ГПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 76, 79, 80, 86, 129, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАР БОЛГРАД» (адреса: 61036, м. Харків, вул.Морозова, буд. 13-Б; код ЄДРПОУ 41745543) на користь Акціонерного товариства "Гарантований покупець" (адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27; код ЄДРПОУ 43068454) 505722,34 грн збитків, а також 6068,67 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "24" червня 2026 р.

СуддяК.В. Аріт