Рішення № 137647529, 24.06.2026, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 рокуСправа № 912/1050/26

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу №912/1050/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА", бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, м. Київ, 01133

до відповідача: Монзуль Лариси Валеріївни, АДРЕСА_1

про стягнення 216 750,00 грн

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (далі - ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА", позивач) до Монзуль Лариси Валеріївни (далі - Монзуль Л.В., відповідач) з вимогами про стягнення 216 750,00 грн, з яких: 75 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 126 750,00 грн заборгованість за процентами, 15 000,00 грн заборгованість за комісією, з покладенням судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором про надання кредиту (Електронна форма) №183940-КС-010 від 19.10.2024, укладеного з фізичною особою-підприємцем Монзуль Ларисою Валеріївною в частині сплати коштів.

Ухвалою від 08.05.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/1050/26 за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи №912/1050/26 постановив здійснювати без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами, витребував від Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" інформацію та встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

18.05.2026 до суду надійшли засобами поштового зв`язку від відповідача клопотання про передачу справи за підсудністю та відзив на позов від 13.05.2026 з додатками.

Відповідачем заперечено позовні вимоги з таких підстав: спір не пов`язаний із господарською діяльністю; статус фізичної особи-підприємця припинено у встановленому законом порядку; не здійснення підприємницької діяльності на даний час; отримані кредитні кошти як фізичною особою та використані виключно для особистих потреб, а не для здійснення підприємницької діяльності; недоведеність належного укладення електронного договору; тяжке матеріальне становище; відповідач є пенсіонером та особою з інвалідністю 3 групи; недоведеність розрахунку боргу; надмірність процентів та штрафних санкцій, просить зменшити їх розмір.

Ухвалою від 19.05.2026 суд повернув без розгляду клопотання відповідача про передачу справи за підсудністю та звернув увагу відповідача на необхідність подання до відзиву документів, що підтверджують надсилання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу.

21.05.2026 позивач подав відповідь на відзив.

27.05.2026 до суду надійшло засобами поштового зв`язку від відповідача клопотання від 26.05.2026 про передачу справи за підсудністю до Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області.

Ухвалою від 29.05.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача від 26.05.2026 про передачу справи за підсудністю.

01.06.2026 від Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на виконання вимог ухвали суду надійшов лист від 25.05.2026.

03.06.2026 відповідач подав додаткові письмові пояснення, відповідно до яких просить суд при розгляді справи врахувати викладені у них обставини щодо використання отриманих кредитних коштів, стан здоров`я, інвалідність, пенсійний статус, наслідки воєнного стану та принципи справедливості, добросовісності й розумності.

За положеннями ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.

Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

За приписами ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Частиною 1 ст. 252 ГПК України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.

З підстав викладеного та в межах законодавчо визначених строків, а також враховуючи відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, суд розглядає справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини.

19.10.2024 між ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" (Кредитодавець) та Фізичною особою-підприємцем Монзуль Ларисою Валеріївною (Позичальник) укладено договір про надання кредиту (Електронна форма) №183940-КС-010 (далі - Кредитний договір) з використанням використанням інформаційно-комунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

За умовами Кредитного договору:

2.1. Кредитодавець надає Позичальнику Кредит в розмірі 75 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання грошових коштів у кредит фізичним особам - підприємцям,

2.2. Тип Кредиту: Кредит.

2.3. Строк, на який надається Кредит: 24 тижні.

2.4. Стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 1%, фіксована.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку.

2.5. Комісія за видачу кредиту (надалі - Комісія): 15 000,00 грн.

Комісія нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту.

Розмір Комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору.

2.6. Загальний розмір наданого Кредиту: 75 000,00 грн.

2.7. Строк дії Договору: до 05.04.2025.

2.11. Дата видачі Кредиту 19.10.2024.

2.12. Дата повернення Кредиту 05.04.2025.

2.13. Мета (цілі) отримання Кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності. Цей Кредит не є споживчим кредитом.

4.2. Позичальнику здійснюється нарахування Процентів за Зниженою процентною ставкою, вказаною у п. 10.2. Договору, починаючи з першого для користування Кредитом. У разі несплати Позичальником у повному обсязі платежу, передбаченого Графіком платежів та не погашення заборгованості із внесення платежу, передбаченого Графіком платежів протягом наступних 7 (семи) діб, починаючи з 8 (восьмого) дня прострочення внесення платежу, передбаченого Графіком платежів, подальше нарахування Процентів здійснюється за Стандартною процентною ставкою до закінчення Строку кредитування за цим Договором.

4.2.2. Сторони на момент укладення Договору встановили графік платежів, припускаючи, що Позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься Знижена процентна ставка.

10.2. Позичальнику здійснюється нарахування процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою починаючи з першого для користування Кредитом.

Знижена процентна ставка за Кредитом: в день 1%, фіксована.

5.2.3. Позичальник зобов`язаний повернути Кредит, сплатити Проценти за користування Кредитом та інші платежі, передбачені Договором, до закінчення строку (терміну) дії Договору.

11.1. Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до дати вказаної в п. 2.7. Договору.

11.4.3. Позичальник ознайомлений з Договором та Правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань, вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватись їх та, відповідно, уклав Договір з вільним волевиявленням.

На виконання умов Кредитного договору, позивач через ТОВ "ПрофітГід" надав 19.10.2024 відповідачу кредит у розмірі 75 000,00 грн шляхом грошового переказу, використовуючи реквізити електронного платіжного засобу, вказаного відповідачем під час укладення Кредитного договору, що підтверджується довідкою ТОВ "ПрофітГід", листом АТ "КБ "ПРИВАТБАНК" №20.1.0.0.0/7-260519/129848-БТ від 25.05.2026 та випискою АТ "КБ "ПРИВАТБАНК" за рахунком відповідача за період з 19.10.2024 по 21.10.2024.

Наявність правовідносин між позивачем та ТОВ "ПрофітГід" щодо надання послуги з переказу грошових коштів підтверджується договором про надання послуг №ПГ-5 від 04.11.2020.

Відповідач виконав свої зобов`язання за Кредитним договором лише частково на суму 600,00 грн, що підтверджується квитанціями платіжної системи.

За розрахунком позивача, заборгованість відповідача становить 216 750,00 грн, з яких: 75 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 126 750,00 грн заборгованість за процентами, 15 000,00 грн заборгованість за комісією.

Позивач доводить, що відповідач не виконав умови Кредитного договору, суму кредиту не повернув, проценти за користування грошовими коштами та комісію не сплатив.

Вказані обставини стали підставою для звернення з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, господарський суд враховує таке.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України "Про електронну комерцію" визначає, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (ст. 3).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ч. 6 наведеної норми, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом, зокрема, надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

За положеннями ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

У ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 18 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Як встановлено матеріалами справи, ФОП Монзуль Л.В. направлено одноразовий ідентифікатор №UA-7881 для підпису Кредитного договору на номер телефону, який зазначено відповідачем у своїй анкеті, що підтверджено візуальною формою послідовності дій клієнта. Аналогічний одноразовий ідентифікатор вказаний також у Кредитному договорі.

Вказане свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами Кредитного договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали такий договір в належній формі.

У справі №524/5556/19 від 12.01.2021 Верховний Суд зазначив, що оскільки оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

З боку позивача Кредитний договір підписано кваліфікованим електронним підписом, що підтверджено протоколом створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису.

Наведене вище підтверджує укладення між сторонами Кредитного договору.

Частиною 7 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

За приписами ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (зокрема, грошові кошти у такій самій сумі у такій самій кількості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України).

Встановлена судом обставина укладення Кредитного договору свідчить про те, що між сторонами виникли договірні зобов`язання, за якими позивач надав відповідачу кредит в загальній сумі 75 000,00 грн з кінцевим строком повернення остаточного платежу 05.04.2025.

Перерахування на картковий рахунок ФОП Монзуль Л.В., вказаного у Кредитному договорі, кредитних коштів у розмірі 75 000,00 грн у період з 19.10.2024 по 21.10.2024 підтверджується довідкою ТОВ "ПрофітГід", листом АТ "КБ "ПРИВАТБАНК" №20.1.0.0.0/7-260519/129848-БТ від 25.05.2026 та випискою АТ "КБ "ПРИВАТБАНК" за рахунком відповідача за період з 19.10.2024 по 21.10.2024.

Отже, отримання кредиту відповідачем у вказаній сумі підтверджено належними та допустимими доказами та не спростовано останнім.

Як вже зазначено, Кредитний договір містить погоджений графік платежів, який недотриманий відповідачем, в рахунок погашення кредиту відповідачем сплачено лише 600,00 грн.

За розрахунком позивача заборгованість по кредиту становить 75 000,00 грн, яка не спростована відповідачем під час розгляду справи. Доказів оплати відповідач не подав.

Відповідач заперечив позовні вимоги з таких підстав: спір не пов`язаний із господарською діяльністю; статус фізичної особи-підприємця припинено у встановленому законом порядку; не здійснення підприємницької діяльності на даний час; отримані кредитні кошти як фізичною особою та використані виключно для особистих потреб, а не для здійснення підприємницької діяльності; недоведеність належного укладення електронного договору; тяжке матеріальне становище; відповідач є пенсіонером та особою з інвалідністю 3 групи; надмірність процентів та штрафних санкцій, просить зменшити їх розмір; недоведеність розрахунку боргу.

Вказані заперечення відповідача спростовуються таким.

Господарським судом враховано, що відповідачем у справі є фізична особа, однак з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення ч. 1 ст. 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

29.07.2025 державним реєстратором внесено запис №2009690060001000058 про припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем Монзуль Л.В., підстава: власне рішення.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що вимоги позову стосуються спору, що виник у зв`язку із здійсненням господарської діяльності відповідача як фізичної особи-підприємця, яким на момент подання позовної заяви припинено підприємницьку діяльність.

За положеннями ст. 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до ст. 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, ч. 8 ст. 4 Закону України від 15.05.2003 №755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі №910/8729/18.

Суд враховує, що за умовами Кредитного договору метою (цілі) отримання Кредиту зазначено придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності; цей Кредит не є споживчим кредитом (п. 2.13.).

Відповідно до п. 3.2.6. Правил, які є невід`ємною частиною договору, Позичальник зобов`язаний вказати реквізити електронного платіжного засобу, що належать особисто йому, для можливості належного виконання Кредитодавцем своїх зобов`язань за Договором.

Згідно з п. 4.1. Кредитного договору Кредитодавець зобов`язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з дня укладення Договору надати Позичальнику Кредит в сумі вказаній в п. 2.1. Договору, шляхом безготівкового переказу коштів (однією або декількома транзакціями) на реквізити електронного платіжного засобу, який зазначений розділі 12 Договору.

У розділі 12 Договору зазначено номер електронного платіжного засобу: 5363-54**-****-2657, перерахування коштів на який підтверджується також відповіддю АТ "КБ "ПРИВАТБАНК" №20.1.0.0.0/7-260519/129848-БТ, наданою на запит суду.

З урахуванням викладеного, відповідач отримав кредитні кошти на картку, номер якої надано фізичною особою - підприємцем Монзуль Л.В. для перерахування кредитних коштів за Кредитним договором.

Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились.

Як вже зазначено, укладання Кредитного договору шляхом підписанням його одноразовим ідентифікатором підтверджено матеріалами справи.

Позивач надав розрахунок, в якому відображено розмір виданого кредиту, розмір та період нарахування процентів, комісії, неустойки, а також надходження від відповідача платежів за Кредитним договором.

Згідно вказаного розрахунку нараховано 126 750,00 грн процентів за користування кредитом (за період з 19.10.2024 по 05.04.2025), а також комісію за надання кредиту в розмірі 15 000,00 грн.

За умовами п. 4.2. Кредитного договору Позичальнику здійснюється нарахування Процентів за Зниженою процентною ставкою, вказаною у п. 10.2. Договору, починаючи з першого для користування Кредитом.

Відповідно до п. 2.4., 10.2. Кредитного договору стандартна та знижена процентна ставка за Кредитом є фіксовано та становить 1% в день.

Відповідач зазначений позивачем розрахунок не спростував, власного контррозрахунку до суду не подав.

Перевіривши розрахунок процентів, суд встановив, що їх нарахування здійснено за період з 19.10.2024 по 05.04.2025 в загальній сумі 126 750,00 грн, тобто в межах строку дії Кредитного договору, проценти розраховано за ставкою в розмірі 1%, що за умовами Кредитного договору є зниженою та стандартною процентною ставкою.

Тому, доводи відповідача про необґрунтованість розрахунку заборгованості є безпідставними.

Враховуючи положення п. 2.5. Кредитного договору та розрахунок позивача, комісія за видачу кредиту нарахована в розмірі 15 000,00 грн одноразово в момент видачі кредиту та не є щомісячною платою за послуги.

Посилання відповідача про надмірність процентів суд відхиляє з огляду на те, що розмір і порядок нарахування процентів встановлено відповідними умовами Кредитного договору, з якими відповідач при його укладанні був ознайомлений, погодився і зобов`язався неухильно дотримуватись, підписавши Кредитний договір.

Як вже зазначено, відповідач просить суд зменшити розмір процентів та штрафних санкцій з посиланням на ст. 551 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За визначенням, передбаченим у ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

З вищевказаного слідує, що може бути зменшено розмір пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

При цьому, позивачем не заявлено до стягнення з відповідача будь-якої міри відповідальності (неустойки, штрафних санкцій тощо) внаслідок неналежного виконання останнім зобов`язань за Кредитним договором.

Водночас, проценти нараховані кредитодавцем, як плата за правомірне користування кредитними коштами відповідно до ст.ст. 1048, 1056-1 ЦК України, в межах строку кредитування та відповідно до умов Кредитного договору.

Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, а також на підставі ст. 625 ЦК України позивачем не здійснювалось, а тому відсутні правові підстави для зменшення процентів за користування кредитом на підставі положень ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Крім того, з урахуванням мети отримання кредиту, вказаної у п. 2.13. Кредитного договору, відповідач у даних правовідносинах не може бути споживачем, в розумінні положень Закону України "Про споживче кредитування", оскільки Кредитний договір укладено відповідачем як фізичною особою - підприємцем для здійснення підприємницької, господарської діяльності, тому цей кредит не є споживчим кредитом.

Таким чином, є доведеними підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за процентами в розмірі 126 750,00 грн та за комісією в сумі 15 000,00 грн.

Відповідач у поданому відзиві та додаткових письмових поясненнях просить врахувати, що втрата можливості належним чином виконувати фінансові зобов`язання пов`язана, зокрема, із станом здоров`я, інвалідністю, складним матеріальним становищем.

До матеріалів справи на підтвердження стану здоров`я додано в копіях, зокрема: пенсійне посвідчення по інвалідності, довідку до акта огляду медико - соціальною експертною комісією про встановлення 3 групи інвалідності з 17.04.2024, виданою 06.05.2024, виписку із медичної карти, датованою за період з 05.03.2024 по 08.03.2024, рахунок від 04.03.2024 та акти наданих послуг від 06.03.2024, від 08.03.2024, висновок лікаря від 19.03.2024.

Водночас, суд враховує, що вказані документи датовані раніше укладеного Кредитного договору 19.10.2024, тобто на момент його укладення відповідач був обізнаний про наявність обставин, на які посилається як на підставу, що унеможливлює виконання його умов.

Разом з тим, як вбачається з долученого позивачем до матеріалів справи розрахунку заборгованості, відповідачем здійснені платежі за Кредитним договором на загальну суму 600,00 грн, які зараховано позивачем на погашення неустойки (штрафу).

Так, дійсно укладений між сторонами Кредитний договір містить умову про обов`язок Позичальника сплатити Кредитодавцю штраф у розмірі 32 % від розміру простроченої заборгованості (п. 7.6.).

Водночас, Законом України №2120-IX від 15.03.2022, який набрав чинності з 17.03.2022, доповнено розділ Прикінцевих та перехідних положень ЦК України пунктом 18, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Вказаний указ затверджено Верховною Радою України шляхом прийняття Закону України №2102-IX від 24.02.2022. В подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.

Отже, з урахуванням вищевикладеного та з огляду на період прострочення виконання зобов`язань відповідачем, в спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому сплачені відповідачем грошові кошти в розмірі 600,00 грн, що зараховані позивачем в рахунок погашення неустойки (штрафу), відповідно до умов п. 4.5. Кредитного договору підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за простроченою комісією за видачу кредиту. У зв`язку з чим, з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача 14 400,00 грн комісії.

В іншій частині розрахунок позивача судом визнається обґрунтованим та таким, що відповідає умовам Кредитного договору і не суперечить нормам законодавства.

За вказаних обставин, з огляду на доведеність порушення відповідачем зобов`язань з повернення суми кредиту, нарахованих процентів та комісії за Кредитним договором, відсутність в матеріалах справи доказів сплати відповідачем заборгованості, з урахуванням відсутності підстав для погашення неустойки (штрафу), оскільки на період дії воєнного стану позичальник звільняється від такої відповідальності, позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 75 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 126 750,00 грн заборгованості за процентами та 14 400,00 грн заборгованості за комісією.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання позову покладається на відповідача повністю з урахуванням мінімальної ставки судового збору.

Також позивач заявляє про понесення ним судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 500,00 грн, які просить стягнути з відповідача.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 ст. 126 ГПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ст. 129 ГПК України на суд покладається обов`язок перевірки обґрунтованості заявлених судових витрат.

На підтвердження понесених витрат позивачем подано договір про надання правової (правничої) допомоги від 01.10.2024, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №Р-00000316-04-05/26 від 04.05.2026, рахунок №Р-00000316 від 04.05.2026, платіжну інструкцію №6687 від 04.05.2026.

Так, 01.10.2024 між ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Правовий баланс" в особі керуючого партнера адвоката Глуховецького О.С. (далі - Адвокатське об`єднання або Виконавець) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги, за умовами п. 1.1 якого Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову (правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

Адвокатське об`єднання зобов`язується здійснювати захист, без обмежень здійснювати представництво iнтepeciв позивача та надавати інші види правової допомоги позивачу на умовах i в порядку, що визначені цим Договором, Законом України "Про адвокатуру та адвокатську дiяльнiсть" та іншим чинним законодавством, а Клієнт зобов`язується оплатити Виконавцю гонорар (винагороду) за надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору (п. 1.2. Договору).

За умовами п. 4.4. Договору за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується сторонами. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським об`єднанням правової допомоги i її вартість (цiна) - гонорар (винагорода).

Відповідно до п. 4.5. Договору Акт про надання правової допомоги вважається підписаним, а сума гонорару (винагороди) - узгодженою, якщо Акт про надання правової допомоги підписаний обома Сторонами.

Згідно з п. 7.1. Договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє по 31 грудня 2027 року.

Договір підписано сторонами та скріплено печаткою.

На виконання умов договору складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №Р-00000316-04-05/26 від 04.05.2026, відповідно до якого, Адвокатським об`єднанням надана правова допомога відповідно до Договору про надання правової допомоги від 01.10.2024, а саме підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості з Монзуль Л.В. на суму 12 500,00 грн.

На вказану суму виставлено рахунок №Р-00000316 від 04.05.2026.

Відповідно до платіжної інструкції №6687 від 04.05.2026, доданої до матеріалів справи, у розділі призначення платежу зазначено: "Оплата за надання правової допомоги згідно Розділу 2 Договору про надання правової допомоги від 01.10.2024, а саме за підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості з Монзуль Л.В. згідно рахунка №Р-00000316 від 04.05.2026 без ПДВ".

До справи подано копію довіреності на ім`я адвоката Глуховецького О.С. від 01.10.2024, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ТР № 000217 від 31.08.2017 та витяг з Єдиного реєстру адвокатів України.

Суд встановив, що позовна заява та відповідь на відзив у даній справі підписані та подані безпосередньо адвокатом Глуховецьким О.С.

Вказане за висновком суду підтверджує реальність надання адвокатом Глуховецьким О.С. правової допомоги позивачеві у справі та понесення витрат на таку допомогу у вказаному розмірі.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні наведеної норм зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Суд констатує, що відповідач у даній справі клопотань про зменшення витрат не заявив.

Поряд з цим, за висновком суду заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає обсягу фактично виконаної адвокатом роботи, є розумним та співмірним зі складністю справи.

Разом з тим, з урахуванням положень ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати на професійну правничу допомогу з огляду на часткове задоволення позову покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 12 465,00 грн; в іншій частині - на позивача.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 247-252, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Монзуль Лариси Валеріївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, м. Київ, 01133, ідентифікаційний код 41084239) 75 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 126 750,00 грн заборгованості за процентами, 14 400,00 грн заборгованості за комісією, 2 662,40 грн судового збору та 12 465,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати позивачу (до електронного кабінету), відповідачу (вул. Дмитрівська, 44, м. Знам`янка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27400).

Повне рішення складено 24.06.2024.

Суддя В.Г. Кабакова