Ухвала суду № 137647530, 22.06.2026, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25006,

тел. 30-10-22, 30-10-23 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

22 червня 2026 рокуСправа № 912/3996/20

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Кабакової В.Г. розглянув у засіданні суду заяву ліквідатора банкрута про покладення субсидіарної відповідальності від 05.05.2026 у справі №912/3996/20

за заявою кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АРТІС", вул. Олевська, буд. 3А, каб. 3, м. Київ, 03164, і.к. 41322398

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарума-Інтек", вул. Архітектора Паученка, буд. 67, м. Кропивницький, 25006, і.к. 41840903

Представники (в режимі відеоконференції)

від банкрута - ліквідатор арбітражний керуючий Гурін Р.А.,

від кредиторів - участі не брали,

від ОСОБА_1 - Філатова Т.М. адвокат, ордер серії АА №1712123 від 18.05.2026,

ВСТАНОВИВ:

Постановою від 13.05.2021 господарський суд визнав ТОВ "Дарума-Інтек" банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців, до 13.05.2022, ліквідатором ТОВ "Дарума-Інтек" призначив арбітражного керуючого Фіцуліна О.О.

18.05.2021 (номер публікації: 66443, дата публікації на сайті ВГСУ: 18.05.2021 10:10) на вебсайті Вищого господарського суду України офіційно оприлюднене повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури ТОВ "Дарума-Інтек".

Ухвалою від 16.02.2024 суд задовольнив заяву арбітражного керуючого Фіцуліна О.О. про дострокове припинення повноважень. Припинив повноваження арбітражного керуючого Фіцуліна О.О. в якості ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарума-Інтек" з 16.02.2024. Призначив ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Гуріна Р.А.

Ухвалою від 07.05.2025 суд задовольнив клопотання ліквідатора банкрута та продовжив строк ліквідаційної процедури банкрута до 06.11.2025.

18.11.2025 суд ухвалою задовольнив клопотання ліквідатора банкрута та продовжив строк ліквідаційної процедури банкрута до 06.05.2026.

05.05.2026 ліквідатор, арбітражний керуючий Гурін Р.А. подав заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "ДАРУМА-ІНТЕК" на колишню посадову особу товариства (директора) - ОСОБА_1 , де просить стягнути з останнього на користь банкрута грошові кошти у розмірі 24 565 254,80 грн.

Ухвалою від 06.05.2026 суд призначив заяву від 05.05.2026 ліквідатора, арбітражного керуючого Гуріна Р.А. про покладення субсидіарної відповідальності на 14.05.2026 об 11:30.

У судовому засіданні 14.05.2026 суд оголосив перерву до 26.05.2026 о 12:00.

25.05.2026 ОСОБА_1 подав суду відзив на заяву про покладення субсидіарної відповідальності, де заперечує твердження ліквідатора, арбітражного керуючого Гуріна Р.А., просить відмовити в задоволенні заяви та стягнути з ОСОБА_2 судові витрати, пов`язані із надання правової (правничої) допомоги у сумі 120 000,00 грн.

Ухвалою від 26.05.2026 суд задовольнив заяву ліквідатора, арбітражного керуючого Гуріна Р.А. від 10.05.2026, продовжив строк ліквідаційної процедури банкрута до 06.11.2026 та оголосив перерву в судовому засіданні до 11.06.2026 о 12:00.

10.06.2026 арбітражний керуючий Гурін Р.А. подав суду письмові пояснення на відзив.

11.06.2026 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 22.06.2026 о 14:30.

17.06.2026 арбітражний керуючий Гурін Р.А. подав суду доповнення до поданого письмового пояснення на відзив.

22.06.2026 ОСОБА_1 подав суду заперечення на доповнення арбітражного керуючого Гуріна Р.А.

У судовому засіданні 22.06.2026 учасники справи підтримали свої вимоги та заперечення.

Розглядаючи заяву ліквідатора, суд враховує таке.

Ліквідатором банкрута зазначено, що наявні підстави для застосування субсидіарної відповідальності у справі № 912/3996/20 про банкрутство ТОВ "Дарума-Інтек", а саме:

- ухвалами Господарського суду Кіровоградської області у справі № 912/3996/20 про банкрутство ТОВ "Дарума-Інтек" визнано вимоги кредитора АТ "ДПЗКУ" у зв`язку із неповним розрахунком ТОВ "Дарума-Інтек" за отриманий згідно з договорами поставки товар;

- після визнання ТОВ "Дарума-Інтек" банкрутом директором ОСОБА_1 не передано бухгалтерську та іншу документацію банкрута попередньому ліквідатору арбітражному керуючому Фіцуліну О.О., а значить вищезазначені документи ОСОБА_1 знищено і встановити дійсно на підставі первинних бухгалтерських документів передано, продано товар, отриманий від АТ "ДПЗКУ" не можливо;

- відсутні судові рішення які б підтвердили реалізацію ТОВ "Дарума-Інтек" отриманого товару від АТ "ДПЗКУ" іншим юридичним особам та стягнення з них грошових коштів за несвоєчасний розрахунок;

- під час виконання ОСОБА_1 повноважень директора ТОВ "Дарума-Інтек" завдано фінансових збитків кредиторам, на заявлену в межах справи про банкрутство кредиторами суму вимог у розмірі 24 565 254,80 грн;

- ліквідатор робить припущення, що директор товариства ОСОБА_1 , здійснив розтрату отриманого від АТ "ДПЗКУ" товару або його продаж третім особам без належного оформлення первинних бухгалтерських документів і як наслідок був зацікавлений у власному звільненні та продажу корпоративних прав ТОВ "Дарума-Інтек" на будь-яку іншу особу, для уникнення відповідальності; оскільки окрім напрацьованих боргових зобов`язань ТОВ "Дарума-Інтек" не має інших активів за рахунок яких їх можна погасити. В даному випадку директор товариства Бондаренко порушив вимоги пункту 29.2 статуту товариства та не забезпечив покриття завданих АТ "ДПЗКУ" збитків і як наслідок має бути притягнутий за власні дії до субсидіарної відповідальності;

- директор Бондаренко О.М. не забезпечив покриття завданих збитків АТ "ДПЗКУ", що передбачено пунктом 29.2 Статуту ТОВ "Дарума-Інтек";

- директор Бондаренко О.М., за наявності фактичних підстав, не звернувся до Господарського суду Кіровоградської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Дарума-Інтек".

Суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 6 статті 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Загальні умови та підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Цивільним кодексом України, Кодексом України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч. 1 ст. 619 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Застосування субсидіарної відповідальності у справах про банкрутство урегульовано нормами частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства.

Частиною 2 статті 61 КУзПБ, передбачено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Визначене частиною другою статті 61 КУзПБ господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися сторонами через встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.

Об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів.

Суб`єктами правопорушення є особи визначені частиною другою статті 61 КУзПБ.

Суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

Отже, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.

Тому, при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також підстави для порушення справи про банкрутство (стаття 1, стаття 34 КУзПБ), з огляду на які такими діями можуть бути:

1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника.

Подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 01.06.2021 у справі № 904/4855/17.

Суд звертає увагу, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Будь-яка господарська операція, дія суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи.

Вочевидь, що на особу, яка отримала вигоду з протиправної, в т.ч. недобросовісної поведінки керівника чи засновників боржника поширюються правила субсидіарної відповідальності.

Згідно з цими правилами суб`єктом субсидіарної відповідальності може бути особа, яка отримала істотну (відносно масштабу діяльності боржника) вигоду у вигляді збільшення активів, яка не могла б утворитися у випадку відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в т.ч. принципу добросовісності.

Передбачається, що до суб`єктів субсидіарної відповідальності слід віднести осіб, які отримали істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо прийнятих засновниками чи керівником боржника на шкоду інтересам останнього та його кредиторів, які можуть виражатися, зокрема у:

- прийнятті ключових ділових рішень з порушенням принципів добросовісності та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів на завідомо невигідних умовах або з особами завідомо нездатними виконати свої зобов`язання ("фірмами одноденками" тощо);

- наданні вказівок з приводу вчинення явно збиткових операцій;

- призначенні на керівні посади осіб, результат діяльності яких явно не відповідає інтересам юридичної особи;

- створенні і підтриманні такої системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам;

- використанні документообігу, який не відображає реальних господарських операцій;

- отриманні такими особами істотних переваг з такої системи організації підприємницької діяльності, яка спрямована на перерозподіл (в тому числі за допомогою недостовірного документообігу), сукупного доходу, отримуваного від здійснення даної діяльності особами, об`єднаними спільним інтересом (наприклад, єдиним виробничим циклом), на користь ряду цих осіб з одночасним акумулюванням на стороні боржника основного боргового навантаження;

- використанні і розпорядженні майном боржника, як своїм особистим, нехтуючи інтересами кредиторів;

- вчинення інших юридичних дій, що не відповідають принципу добросовісності в комерційній (діловій) практиці тощо.

Наведений перелік прикладів не є вичерпним.

Визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини другої статті 61 КУзПБ та з урахуванням положень статті 74, 76, 77 ГПК України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів) обов`язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення (висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17).

Верховний Суд у постанові від 22.04.2021 у справі №915/1624/16 зазначив, що для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутства боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

У цьому разі відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав. Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.

Так, з матеріалів справи вбачається, що за Актами від 08.10.2019 ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 статутні та бухгалтерські документи ТОВ "Дарума-Інтек" (а.с. 34, 38 т. 11). У подальшому, ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Фіцулін О.О. з документів фінансово-господарської звітності боржника здійснив аналіз його діяльності в процедурі розпорядження майном та під час ліквідаційної процедури у даній справі.

Вказане спростовує твердження ліквідатора арбітражного керуючого Гуріна Р.А. про знищення керівником ОСОБА_1 бухгалтерських, фінансово-господарських документів товариства та неможливість встановлення передачу проданого товару отриманого від АТ "ДПЗКУ".

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою від 29.11.2022 суд відмовив в задоволенні заяви №02-01/79-01 від 13.10.2022 ліквідатора, арбітражного керуючого Фіцуліна О.О. про покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях боржника на учасника та директора ТОВ "Дарума-Інтек" ОСОБА_3 та стягнення 24 565 254,80 грн, яку залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2023. Суд, зокрема, зазначив, що на день подання заяви, арбітражному керуючому Фіцуліну О.О. було достеменно відомо про відсутність доказів (внаслідок військових дій), що підтверджують існування та природу виникнення дебіторської заборгованості, однак ним не було подано до суду клопотання про витребування цих доказів у контрагентів. Також, ліквідатором Фіцуліним О.О. не було вжито жодних заходів з отримання цих доказів іншим шляхом, як і не здійснено спроб щодо їх відновлення.

Поряд з цим, арбітражний керуючий Гурін Р.А. не надав доказів вжиття заходів з отримання документів ТОВ "Дарума-Інтек" шляхом їх витребування у контрагентів або дій з їх відновлення.

Для визначення статусу особи як відповідача за субсидіарною відповідальністю за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд, розглядаючи заяву про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясовуючи наявність підстав для покладення на цих осіб такої відповідальності, дослідити сукупність правочинів та інших операцій, здійснених під впливом осіб, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію фактичного банкрутства боржника.

Відсутність належних та допустимих доказів у справі позбавляють суд можливості проаналізувати дійсність проведення "сумнівних" операцій з контрагентами, про вчинення яких зазначає ліквідатор, рівно як й встановити усі складові елементи господарського правопорушення, зокрема, об`єктивну сторону.

Також, арбітражний керуючий Гурін Р.А. не надав доказів проведення ним аналізу фінансового стану банкрута та складення висновку про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення.

Крім того, арбітражний керуючий Гурін Р.А. не надав суду відомості про рух коштів по рахункам банкрута на підтвердження обставин доведення останнього до банкрутства шляхом збиткових операцій та/або використання ОСОБА_1 коштів товариства у власних цілях.

Окрім того, із Звіту розпорядника майна арбітражного керуючого Фіцуліна О.О. від 23.02.2021 про результати проведення інвентаризації майна ТОВ "Дарума-Інтек" вбачається, що за дебіторською заборгованістю загальний обсяг зобов`язань на користь ТОВ "Дарума-Інтек" складає 23 021 788,60 грн, за кредиторською заборгованістю 22 581 675,33 грн, обсяг грошових коштів на розрахункових рахунках ТОВ "Дарума-Інтек" становить 85 152,24 грн, що також зазначено Господарським судом Кіровоградської області в ухвалі від 24.02.2021 у даній справі. Вказане свідчить про наявність оборотних активів товариства та спростовує твердження про доведення його до банкрутства ОСОБА_1 .

З огляду на таке, укладені керівником товариства ОСОБА_1 договори з АТ "ДПЗКУ" та іншими контрагентами мали за мету отримання прибутку, відповідали статутній діяльності товариства, частково підтверджені копіями первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Більше того, як встановлено судом у даній справі, строк виконання ТОВ "Дарума-Інтек" зобов`язань за укладеними з АТ "ДПЗКУ" договорами від 14.02.2019 № 58 становив до 25.11.2020, від 12.06.2019 № 258 - 29.08.2019, від 19.07.2019 № 376 - до 25.11.2020, від 19.07.2019 № 377 - до 27.10.2019, 04.11.2019, 11.11.2019, та від 01.08.2019 № 437 - до 25.11.2020, тобто майже за всима строк виконання настав після відчуження ОСОБА_1 частки в статутному капіталі, виходу зі складу учасників товариства та звільнення з посади директора ТОВ "Дарума-Інтек", тобто після 08.10.2019.

Згідно виписки з рахунку банкрута в АТ КБ "ПриватБанк" на виконання умов Договору №01/10-1 від 01.10.2019 ТОВ "Дарума-Інтек" перерахувало ТОВ "Радуш" 300 000,00 грн 12.02.2020, що спростовує твердження ліквідатора про безпідставне включення до ліквідаційної маси банкрута дебіторської заборгованості за таким договором та свідчить про здійснення такої операції після відчуження ОСОБА_1 частки в статутному капіталі, виходу зі складу учасників товариства та звільнення з посади директора ТОВ "Дарума-Інтек".

У судовому засіданні 22.06.2026, під час дослідження доказів, арбітражний керуючий Гурін Р.А. також звернув увагу, що згідно фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва ТОВ "Дарума-Інтек" станом на 31.12.2018 дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги становить 4485 тис. грн, а станом на 31.12.2019 - 7805,9 тис. грн, що, на думку ліквідатора, свідчить про не здійснення керівником товариства ОСОБА_1 претензійно-позовної роботи по стягненню дебіторської заборгованості.

Разом з тим, представник ОСОБА_1 в заперечення тверджень ліквідатора, зазначив, що баланс станом на 31.12.2019 містить відомості за період коли ОСОБА_1 вже не був учасником товариства та не виконував обов`язки директора, а також ліквідатором не враховано строки виконання зобов`язань за договорами з контрагентами.

Арбітражний керуючий Гурін Р.А. в якості обґрунтування субсидіарної відповідальності в діях керівника на шкоду інтересам банкрута та його кредиторів документально не навів та не представив суду документів, які можуть виражатися, зокрема у:

- прийнятті ОСОБА_1 ключових ділових рішень з порушенням принципів добросовісності та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів (договорів) на завідомо невигідних умовах або з особами завідомо нездатними виконати свої зобов`язання ("фірмами одноденками" тощо);

- наданні ОСОБА_1 вказівок з приводу вчинення явно збиткових операцій;

- призначенні керівником на керівні посади осіб, результат діяльності яких явно не відповідає інтересам юридичної особи;

- створенні і підтриманні ОСОБА_1 такої системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам;

- використанні керівником ОСОБА_1 документообігу, який не відображає реальних господарських операцій;

- отриманні керівником ОСОБА_1 істотних переваг з такої системи організації підприємницької діяльності, яка спрямована на перерозподіл (в тому числі за допомогою недостовірного документообігу), сукупного доходу, отримуваного від здійснення даної діяльності особами, об`єднаними спільним інтересом (наприклад, єдиним виробничим циклом), на користь ряду осіб з одночасним акумулюванням на стороні боржника основного боргового навантаження;

- використанні і розпорядженні керівником ОСОБА_1 майном боржника, як своїм особистим, нехтуючи інтересами кредиторів;

- відмові керівника ОСОБА_1 від стягнення дебіторської заборгованості боржника, сума якої могла повністю або частково задовольнити кредиторські вимоги, адже ОСОБА_3 , призначений керівником Товариства у жовтні 2019 року, у листі № 071-2020 від 09.11.2020 повідомив про несприятливі фінансово-економічні показники ТОВ "Дарума-Інтек" внаслідок введення урядом України карантинних заходів, спрямованих на подолання коронавірусної інфекції та відсутністю на рахунку Товариства коштів;

- вчиненні керівником ОСОБА_1 інших нераціональних управлінських рішень та дій, що не відповідають принципу добросовісності в комерційній (діловій) практиці та, які вплинули на виробничу, торгівельну або іншу статутну діяльність Товариства, чим було суттєво збільшена кредиторська заборгованість боржника, яка підтверджена первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені боржником під час їх здійснення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" тощо.

Отже, заява ліквідатора не ґрунтується на належних та допустимих доказах щодо підтвердження вини керівника ОСОБА_1 , яка складає об`єктивну та суб`єктивну сторону цивільно-правової відповідальності при доведенні субсидіарної відповідальності керівника боржника, яка призвела до відсутності майнових активів у банкрута для задоволення вимог кредиторів.

Крім того, не надання обґрунтованих доказів ліквідатором за поданою заявою не створило достатніх підстав щодо відмежування винних дій при субсидіарній відповідальності керівника від звичайних дій цього суб`єкта господарювання, у даному випадку керівника ТОВ "Дарума-Інтек" Бондаренка О.М., які належать до звичайних ризиків підприємницької діяльності, що можуть створювати теж настання неплатоспроможності боржника та відсутність активів на задоволення вимог кредиторів.

Аналогічні за змістом висновки щодо кола обставин (перелік яких не є вичерпним), під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15, від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16, від 10.12.2020 у справі 922/1067/17.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 76 ГПК України).

Згідно ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини зокрема згідно Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" (Заява № 63566/00) п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (п. 23).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що доводи ліквідатора, викладені в заяві про покладення субсидіарної відповідальності на колишню посадову особу боржника ОСОБА_1 є необґрунтованими, заява від 05.05.2026 ліквідатора, арбітражного керуючого Гуріна Р.А. про покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях боржника на ОСОБА_1 та стягнення 24 565 254,80 грн, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 2, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 3, 12, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні заяви від 05.05.2026 ліквідатора, арбітражного керуючого Гуріна Р.А. про покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях боржника на ОСОБА_1 та стягнення 24 565 254,80 грн.

2. Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду.

3. Копії ухвали направити ТОВ ТД "АРТІС" (простою кореспонденцією вул. Олевська, буд. 3А, каб. 3, м. Київ, 03164), АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (до електронного кабінету); ліквідатору, арбітражному керуючому Гуріну Р.А. (до електронного кабінету), ОСОБА_1 та його представнику до електронних кабінетів.

Повну ухвалу складено 24.06.2026.

Суддя В.Г. Кабакова