Рішення № 137646708, 24.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.06.2026Справа № 910/2500/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Комунального некомерційного підприємства "Лікувально-профілактична установа Міжгірська районна лікарня Міжгірської селищної ради Закарпатської області" (вул. Захисників України, буд. 4, селище Міжгір`я, Хустський р-н, Закарпатська обл., 90000; ідентифікаційний код 4321851)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦИММЕР МЕДІЗИН СІСТЕМ УКРАЇНА" (02132, м. Київ, Дніпровська набережна, 26-Ж, офіс 53, нежитлове приміщення № 53-А, ідентифікаційний код 35261920)

про визнання пункту договору недійсним та стягнення 424 710,28 грн,

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Борсенко О.В.

Від відповідача: Гордієнко К.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне некомерційне підприємство "Лікувально-профілактична установа Міжгірська районна лікарня Міжгірської селищної ради Закарпатської області" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦИММЕР МЕДІЗИН СІСТЕМ Україна", в якому просить суд визнати недійсним абзац п`ятий пункту 1.1. договору про закупівлю товару № 1-ММ від 08.04.2021 із змінами внесеними додатковою угодою № 1 від 16.06.2021 до договору про закупівлю товару № 1-ММ від 08.04.2021 р., в частині включення до ціни податку на додану вартість, та стягнути з ТОВ "ЦИММЕР МЕДІЗИН СІСІТЕМ УКРАЇНА" на користь Комунального некомерційного підприємства "Лікувально - профілактична установа Міжгірська районна лікарня Міжгірської селищної ради Закарпатської області" 424 710,28 грн, отриманого податку на додану вартість за договором № 1-ММ від 08.04.2021 про закупівлю товару.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 16.03.2026 залишив позов без руху, надав строк для усунення недоліків позову у встановлений спосіб.

17.03.2026 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 відкрито провадження у справі № 910/2500/26, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 15.04.2026.

23.03.2026 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі № 910/2500/26 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Західного офісу Держаудитслужби (вул. Костюшка, будинок 8, м. Львів, Львівська область, 79000, код ЄДРПОУ: 40479801) в особі його відокремленого підрозділу Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області (пл. Народна, будинок 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000; код ЄДРПОУ ВП 40922492).

01.04.2026 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який залучено до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2026 заяву представника Комунального некомерційного підприємства "Лікувально-профілактична установа Міжгірська районна лікарня Міжгірської селищної ради Закарпатської області" Борсенка Олександра Вікторовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

10.04.2026 засобами поштового зв`язку представником позивача подано оригінали документів на виконання вимог ухвали.

У засіданні суду 15.04.2026 представник позивача підтримав клопотання про залучення до участі у справі № 910/2500/26 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Західний офіс Держаудитслужби в особі його відокремленого підрозділу Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області, просив його задовольнити.

Представник відповідача заперечень не навів щодо задоволення даного клопотання представника позивача.

Розглянувши клопотання позивача про залучення до участі у справі № 910/2500/26 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Західного офісу Держаудитслужби в особі його відокремленого підрозділу Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області, суд протокольною ухвалою відмовив у його задоволенні, оскільки рішення у даній справі не може вплинути на його права або обов`язки щодо однієї із сторін.

Також 14.04.2026 через підсистему "Електронний суд" відповідачем подано клопотання про долучення доказів, в якому відповідач просить суд поновити строки для подання доказів з урахуванням дати їх отримання від державних органів (10.04.2026) та долучити до матеріалів справи № 910/2500/26 відповідь Державної митної служби України № 15/15-01-02/13/2220 від 10.04.2026.

Представник відповідача підтримав подане ним клопотання про долучення доказів, просив його задовольнити.

Представник позивача заперечив щодо задоволення даного клопотання.

З метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи суд протокольною ухвалою задовольнив дане клопотання про поновлення строку для подання доказів з урахуванням дати їх отримання від державних органів (10.04.2026) та долучення до матеріалів справи № 910/2500/26 відповіді Державної митної служби України № 15/15-01-02/13/2220 від 10.04.2026.

Крім того, 14.04.2026 через підсистему "Електронний суд" відповідачем подано клопотання про поновлення строку для звернення з клопотанням про витребування доказів та клопотання про витребування у Секретаріату Кабінету Міністрів України посвідчену копію плану закупівлі товарів з метою реалізації права на податкові та митні пільги з інформацією про ТОВ «ЦИММЕР МЕДІЗИН СІСТЕМ УКРАЇНА» як акредитованого виконавця (постачальника), що має право на отримання відповідних пільг у межах зазначеного або уповноважені представники (партнер з розвитку чи виконавець) у порядку, передбаченому Порядком №153, до Державної податкової служби України та Державної митної служби України згідно проєкту (програми) міжнародної технічної допомоги HUSKROUA/1702/8.2/0086 «Запобігання раку в чотирьох госпіталях чотирьох країн».

Представник відповідача підтримав дані клопотання, просив їх задовольнити.

Представник позивача заперечив щодо задоволення клопотання відповідача про витребування доказів.

Суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку для звернення з клопотанням про витребування доказів та клопотання про витребування доказів.

Представник відповідача заявив усне клопотання про витребування зазначених доказів безпосередньо у позивача.

Суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні даного клопотання представника відповідача про витребування доказів.

У засіданні суду 15.04.2026 присутніми представниками сторін надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.05.2026.

У судовому засіданні 13.05.2026 судом на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України оголошено перерву на 24.06.2026.

17.06.2026 через підсистему «Електронний суд» відповідачем подані додаткові письмові пояснення.

Позивач у судовому засіданні 24.06.2026 підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у засідання суду 24.06.2026 проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі.

24.06.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

У січні 2021 року Комунальне некомерційне підприємство «Лікувально- профілактична установа Міжгірська районна лікарня Міжгірської районної ради Закарпатської області», яке в подальшому змінило назву на Комунальне некомерційне підприємство «Лікувально-профілактична установа Міжгірська районна лікарня Міжгірської селищної ради Закарпатської області (далі - позивач, Міжгірська районна лікарня) розмістила в електронній системі закупівель оголошення за ідентифікатором UA-2021-01-26-000690-b на закупівлю товару - «Візуалізаційне обладнання для потреб медицини, стоматології та ветеринарної медицини» з очікуваною вартістю предмета закупівлі 6 500 000,00 грн.

До участі у відкритих торгах було подано дві тендерні пропозиції та за результатами розгляду допущено до аукціону:

- Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦИММЕР МЕДІЗИН СІСІТЕМ УКРАЇНА» з ціновою пропозицією - 6492000,00 грн з ПДВ;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «ІЛАТАНМЕД» з ціновою пропозицією - 6500000,00 грн з ПДВ.

Протоколом № 4 від 22.03.2021 визначено переможцем процедури відкритих торгів - ТОВ «ЦИММЕР МЕДІЗИН СІСІТЕМ УКРАЇНА» з остаточною пропозицією переможця 6492000,00 грн з ПДВ. Прийнято рішення про намір укласти договір про закупівлю з переможцем.

08.04.2021 між Міжгірською районною лікарнею та ТОВ «ЦИММЕР МЕДІЗИН СІСІТЕМ УКРАЇНА» було укладено договір про закупівлю товару від № 1-ММ, а саме CPV ДК 021:2015 33110000-4 - Візуалізаційне обладнання для потреб медицини, стоматології та ветеринарної медицини НК 024:2019: 37672 - Стаціонарна маммографічна рентгенівська система, цифрова.

Абзацом п`ятим пункту 1.1. договору про закупівлю товару визначено наступне: «Загальна ціна цього договору: 6067289,72 грн, окрім того ПДВ 424710,28 грн, всього 6 492 000,00 грн».

Додатковою угодою № 1 від 16.06.2021 до договору про закупівлю товару №1-ММ від 08.04.2021 р. Міжгірська районна лікарня та ТОВ «ЦИММЕР МЕДІЗИН СІСІТЕМ УКРАЇНА» домовилися абзац п`ятий п. 1.1 договору викласти в наступній редакції: «Загальна ціна цього договору: 6 492 000,00 грн, в тому числі ПДВ 424 710,28 грн, з них: 5 792 000,00 грн коштів міжнародної технічної допомоги і власних коштів покупця, отриманих ним від Національної служби здоров`я України, та 750 000,00 грн коштів місцевого бюджету Міжгірської селищної ради Закарпатської області.

Згідно з актом приймання - передачі № 119 від 24.05.2021 та видаткової накладної № 119 від 24.05.2021 за договором №1-ММ постачальником ТОВ «ЦИММЕР МЕДІЗИН СІСІТЕМ УКРАЇНА» передано, а Міжгірською районною лікарнею прийнято Цифрову систему мамографічну GIOTTOIMAGE-3DL (комплект) загальною вартістю 6492000,00 грн в т.ч. ПДВ - 424710,28 гривень.

Міжгірською районною лікарнею за отриманий товар проведено оплату в повному обсязі платіжними дорученнями №968 від 03.06.2021 на суму 5742000,00 грн (в т.ч. ПДВ - 375644,86 грн) та платіжним дорученням № 1 від 17.06.2021 на суму 750000,00 грн (в т.ч. ПДВ - 49065,42 грн).

Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області проведено ревізію Міжгірської районної лікарні за наслідками якої складений Акт ревізії № 130704-09/18 від 25.11.2025 окремих питань фінансово - господарської діяльності Комунального некомерційного підприємства «Лікувально - профілактична установа Міжгірська районна лікарня Міжгірської селищної ради Закарпатської області за період з 01.01.2021 по 31.07.2025 (далі - Акт ревізії).

За Актом ревізії Міжгірською районною лікарнею отримано від Держаудитслужби вимогу №130704-14/2183-2025 від 12.12.2025 про усунення виявлених порушень.

У пункті 11 вимоги про усунення виявлених порушень №130704-14/2183-2025 від 12.12.2025 Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області вимагає забезпечити відшкодування зайвих витрат на сплату ПДВ при закупівлі системи мамографічної в сумі 424710,28 грн відповідно до норм статей 22, 610 - 625 Цивільного кодексу України чи обравши інший спосіб реалізації права на повернення коштів.

Таким чином, позивач вважає, що абзац п`ятий пункту 1.1. договору про закупівлю товару від 08.04.2021 №1-ММ з урахуванням змін внесених додатковою угодою №1 від 16.06.2021 до договору про закупівлю товару № 1-ММ від 08.04.2021, який укладений між позивачем та відповідачем є недійсним в частині включення до ціни ПДВ в сумі 424710,28 грн, а кошти в сумі 424710,28 грн, отримані відповідачем на підставі недійсної умови договору, є безпідставно отриманими та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

З огляду на викладене, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить суд визнати недійсним абзац п`ятий пункту 1.1. договору про закупівлю товару № 1-ММ від 08.04.2021 із змінами внесеними додатковою угодою № 1 від 16.06.2021 до договору про закупівлю товару № 1-ММ від 08.04.2021, в частині включення до ціни податку на додану вартість, та стягнути з ТОВ "ЦИММЕР МЕДІЗИН СІСІТЕМ УКРАЇНА" 424 710,28 грн на підставі ст. 1212 ЦК України.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1 - 3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 2, 3 статті 13 Цивільного кодексу України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Статтею 216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 5 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з вимогами підпунктів а) і б) пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.

Датою виникнення податкових зобов`язань зі сплати ПДВ з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, перелічених у пункті 187.1 статті 187 Податкового кодексу України.

Виходячи з наведеного, хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20, від 04.05.2023 у справі № 910/59/22, а також у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі 910/12764/20.

Отже, порядок та механізм нарахування і сплати ПДВ чи навпаки (операції, які не є об`єктом оподаткування або звільнені від оподаткування тощо) врегульовано відповідними нормами Податкового кодексу України та, відповідно, не можуть встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто, в договірному порядку.

Позивач вказує на те, що фінансування Міжгірської районної лікарні для закупівлі товару за договором про закупівлю товару від 08.04.2021 №1-ММ здійснювалося згідно Рамкової Угоди між Урядом України та Комісією Європейських Співтовариств від 03.09.2008 (Закон України від 03.08.2008 № 360-IV) на підставі зареєстрованого проекту (програми), що підтверджено реєстраційною карткою №4617 від 24.12.2020, тому договір про закупівлю товару від 08.04.2021 №1-ММ в частині включення до ціни ПДВ в сумі 424710,28 грн суперечить ст. 3 Рамкової угоди між Урядом України і Комісією Європейських Співтовариств, яка ратифікована Законом України №360-VI від 03.09.2008 та не відповідає вимогам п.3.2 ст. 3, п. 197.11 ст. 197 ПК України.

Отже, спірним у цій справі є наявність чи відсутність у позивача права на звільнення від оподаткування операцій з постачання товарів/послуг за Рамковою угодою.

Суд зазначає, що процедура отримання та підтвердження права на звільнення від оподаткування операцій, що здійснюються в рамках проектів міжнародної технічної допомоги, регламентується постановою Кабінету Міністрів України №153 від 15.02.2002 «Про створення єдиної системи залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги», якою затверджено Порядок залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги (далі Порядок №153).

Згідно з пунктом 2 Порядку №153 поняття, що вживаються у ньому, мають таке значення:

бенефіціар - центральний орган виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна, Київська, Севастопольська міська держадміністрація, до компетенції яких належить формування та/або реалізація державної політики у відповідній галузі чи регіоні, де передбачається впровадження проекту (програми), що заінтересована в результатах виконання проекту (програми), виконавчий орган місцевого самоврядування, юрисдикція якого поширюється на територію реалізації проекту (програми), Секретаріат Кабінету Міністрів України, Офіс Президента України, комітети та Апарат Верховної Ради України, Національний банк, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди, Національне антикорупційне бюро, Рахункова палата, інші державні органи;

виконавець - будь-яка особа (резидент або нерезидент), що має письмову угоду з партнером з розвитку або уповноваженою партнером з розвитку особою та забезпечує реалізацію проекту (програми), у тому числі на платній основі;

партнер з розвитку - іноземна держава, уряд та уповноважені урядом іноземної держави органи або організації, іноземний муніципальний орган або міжнародна організація, що надають міжнародну технічну допомогу відповідно до міжнародних договорів України;

міжнародна технічна допомога - фінансові та інші ресурси та послуги, що відповідно до міжнародних договорів України надаються партнерами з розвитку на безоплатній та безповоротній основі з метою підтримки України;

програма - проекти, об`єднані для досягнення спільної мети;

проект - документ, яким визначаються спільні дії учасників проекту (партнерів з розвитку, виконавців, бенефіціарів, реципієнтів), а також ресурси, необхідні для досягнення цілей надання міжнародної технічної допомоги, у тому числі співфінансування з інших джерел, протягом установлених строків;

реципієнт - резидент (фізична або юридична особа), який безпосередньо одержує міжнародну технічну допомогу згідно з проектом (програмою);

субпідрядник - будь-яка особа (резидент або нерезидент), що має письмову угоду з виконавцем або реципієнтом, забезпечує реалізацію проекту (програми) в частині або в цілому та проводить процедури закупівлі за рахунок коштів міжнародної технічної допомоги в рамках проекту (програми).

За змістом пунктів 11, 12, 13 Порядку №153 проекти (програми) підлягають обов`язковій державній реєстрації. Державна реєстрація проектів (програм) є підставою для акредитації їх виконавців, а також реалізації права на одержання відповідних пільг, привілеїв, імунітетів, передбачених законодавством та міжнародними договорами України. Державна реєстрація проектів (програм) провадиться Секретаріатом Кабінету Міністрів України.

Відповідно до змісту пункту 14 Порядку №153 для державної реєстрації проектів (програм) реципієнт (реципієнти) та партнер з розвитку або уповноважена партнером з розвитку особа подають до Секретаріату Кабінету Міністрів України в електронному та паперовому вигляді такі документи:

1) клопотання про державну реєстрацію проекту (програми), яке містить відомості про:

партнера з розвитку (найменування, місцезнаходження, місцезнаходження в Україні уповноваженого партнером з розвитку органу, ім`я, прізвище, посада координатора робіт);

виконавця (найменування, місцезнаходження, адреса в Україні, ім`я, прізвище, посада координатора робіт і за наявності - код згідно з ЄДРПОУ (Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України) або Державним реєстром фізичних осіб - платників податків;

реципієнта (найменування, місцезнаходження, ім`я, прізвище, посада відповідальної особи і за наявності - код згідно з ЄДРПОУ або Державним реєстром фізичних осіб - платників податків);

бенефіціара (найменування, місцезнаходження, ім`я, прізвище, посада відповідальної особи).

До клопотання обов`язково вноситься номер проекту (програми), визначений партнером з розвитку;

2) засвідчену партнером з розвитку або виконавцем копію контракту, укладеного між партнером з розвитку і виконавцем, або його частини, в якій визначено цілі, завдання проекту (програми), види та обсяги міжнародної технічної допомоги, яка надається для цілей проекту (програми), кошторисну вартість, строк та етапи реалізації проекту (програми), лист від бенефіціара про підтримку і заінтересованість у результатах проекту (програми) та згоду на провадження діяльності, зазначеної у контракті.

У разі коли партнер з розвитку одночасно виконуватиме функції виконавця під час реалізації проекту (програми), бенефіціар у своєму листі про підтримку і заінтересованість у результатах проекту (програми) висловлює згоду на провадження діяльності, зазначеної в погодженому партнером з розвитку документі, що містить опис проекту (програми).

2-1) засвідчений партнером з розвитку або виконавцем план закупівлі, що складається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку (у разі виникнення потреби в реалізації права на податкові пільги, передбачені законодавством та міжнародними договорами України).

План закупівлі може подаватися мовою, прийнятною для партнера з розвитку, з обов`язковим перекладом українською мовою.

У разі внесення змін до плану закупівлі (крім змін у зв`язку з визначенням субпідрядників) такий план подається із зазначенням дати внесення змін згідно з підпунктом 2-1 пункту 14 цього Порядку Секретаріату Кабінету Міністрів України для надсилання у п`ятиденний строк його копії Держмитслужбі, ДПС та розміщення його на Єдиному веб-порталі органів виконавчої влади (крім інформації, що становить комерційну таємницю).

У разі внесення змін до плану закупівлі у зв`язку з визначенням субпідрядників такий план подається партнером з розвитку (виконавцем) або реципієнтом із зазначенням дати внесення змін згідно з підпунктом 2-1 пункту 14 цього Порядку Секретаріату Кабінету Міністрів України разом із копією субпідрядного договору для надсилання у п`ятиденний строк копії плану закупівлі Держмитслужбі, ДПС та розміщення його на Єдиному веб-порталі органів виконавчої влади (крім інформації, що становить комерційну таємницю).

3) документ (меморандум, заява про наміри, план діяльності, технічне завдання, партнерська угода тощо), який підтверджує узгодження цілей, завдань, діяльності за проектом (програмою) між партнером з розвитку або виконавцем і реципієнтом (бенефіціаром).

Зазначений документ повинен також містити:

-назву проекту (програми);

-мету проекту (програми);

-строк реалізації проекту (програми);

-завдання відповідно до контракту на виконання проекту (програми);

-очікувані результати від реалізації проекту (програми);

-кількісні та/або якісні критерії досягнення результативності проекту (програми);

-перелік майна, робіт і послуг, прав інтелектуальної власності, інших ресурсів, що придбаваються, надаються в рамках проекту (програми);

-очікуваний вплив проекту (програми) на розвиток відповідної галузі або регіону;

-зобов`язання партнера з розвитку (виконавця) щодо допомоги;

-зобов`язання реципієнта (бенефіціара);

3-1) реципієнт, який уклав грантову угоду з партнером з розвитку або виконавцем, замість документа, зазначеного у підпункті 3 пункту 14 цього Порядку, подає завірену ним копію такої грантової угоди;

3-2) реципієнт, який у документі, передбаченому підпунктом 1 пункту 14 цього Порядку, зазначив інформацію про свою згоду на провадження діяльності, передбаченої контрактом, укладеним між партнером з розвитку і виконавцем, не подає документи, передбачені підпунктами 3 і 3-1 пункту 14 цього Порядку;

4) лист-погодження НАДС у разі, коли проектом (програмою) передбачено підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації державних службовців України.

Усі документи, необхідні для проведення державної реєстрації проектів (програм), подаються мовою їх оригіналів з обов`язковим перекладом українською мовою;

5) звіт про результати реалізації проекту (програми) у разі подання документів для державної реєстрації проекту (програми) у строк, що перевищує шість місяців з початку реалізації проекту (програми).

Приписами пунктів 16, 18 Порядку Секретаріат Кабінету Міністрів України розглядає подані усіма заявниками проекту (програми) документи протягом 10 робочих днів починаючи від дня надходження документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, і приймає рішення щодо проведення державної реєстрації проекту (програми).

Державна реєстрація проекту (програми) підтверджується реєстраційною карткою проекту (програми), складеною за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку, яка підписується заступником Державного секретаря Кабінету Міністрів України чи іншою уповноваженою особою Секретаріату Кабінету Міністрів України, засвідчується печаткою Секретаріату Кабінету Міністрів України та видається заявникові з надсиланням копії бенефіціарові протягом п`яти робочих днів від дати прийняття рішення про проведення державної реєстрації проекту (програми).

Одночасно з видачею реєстраційної картки проекту (програми) робиться відповідний запис у реєстрі проектів (програм) міжнародної технічної допомоги, та розміщується план закупівлі на Єдиному веб-порталі органів виконавчої влади (крім інформації, що становить комерційну таємницю).

Судом встановлено, що у межах проекту HUSKROUA/1702/8.2/0086 «Запобігання раку в чотирьох госпіталях чотирьох країн»:

- партнером з розвитку (донором) є Європейський Союз, тоді як Міністерство закордонних справ і торгівлі Угорщини виконує функції органу управління спільної операційної програми «Угорщина - Словаччина - Румунія - Україна 2014-2020»;

- виконавцем (головним партнером) проєкту є Лікарня Фельш- Сабольчі, Угорщина (Felso-Szabolcsi Hospital/St. Damjan Greek Catholic Hospital), яка є одержувачем гранту та стороною грантового контракту в межах програми;

- реципієнтом проєкту в Україні є Комунальне некомерційне підприємство «Лікувально-профілактична установа Міжгірська районна лікарня Міжгірської районної ради Закарпатської області», тобто саме та юридична особа, яка безпосередньо одержує міжнародну технічну допомогу згідно з проєктом;

- бенефіціаром проєкту є Закарпатська обласна державна адміністрація як орган, заінтересований у результатах реалізації проекту на відповідній території.

Отже, відповідно до інформації з проекту HUSKROUA/1702/8.2/0086 «Запобігання раку в чотирьох госпіталях чотирьох країн» відповідач не є ані партнером з розвитку, ані органом управління програми, ані виконавцем, ані реципієнтом, ані бенефіціаром проєкту міжнародної технічної допомоги у розумінні Порядку Постанови КМУ від 15 лютого 2002 р. № 153 «Про створення єдиної системи залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги», а виступає виключно постачальником товару за окремим господарським договором.

Стаття 12 цього Порядку №153 закріплює, що державна реєстрація проектів (програм) е підставою для акредитації їх виконавців, а також реалізації права на одержання відповідних пільг, привілеїв, імунітетів, передбачених законодавством та міжнародними договорами України.

Разом з тим, зміст підпункту 2-1 пункту 14 Порядку №153 прямо показує, що у разі виникнення потреби в реалізації права на податкові пільги до Секретаріату Кабінету Міністрів України подається також засвідчений партнером з розвитку або виконавцем план закупівлі. Тобто, для реалізації права на пільгу недостатньо лише самої реєстрації проекту - необхідний також план закупівлі як окремий документ у складі процедури.

Суд зауважує, що Реєстраційною карткою та Планом закупівлі товарів, робіт і послуг, що придбаваються за кошти міжнародної технічної допомоги, не визначено переліку субпідрядників за угодами з виконавцем проекту. Тобто, планом закупівлі не визначено жодного субпідрядника, за угодами з Кімоніксом. Водночас, згідно з Додатком 5 до Порядку №153, який визначає форму плану закупівлі товарів, робіт і послуг, що придбаваються за кошти міжнародної технічної допомоги, визначено можливість вказівки на субпідрядника із зазначенням граничної суми, передбаченої в субпідрядному договорі у межах загальної граничної суми коштів МТД.

Пунктом 23 Порядку №153 передбачено, що у разі виникнення необхідності в реалізації права на податкові пільги, передбачені законодавством та міжнародними договорами України, Секретаріат Кабінету Міністрів України надсилає у п`ятиденний строк після реєстрації проекту (програми) ДПС та Держмитслужбі копію реєстраційної картки проекту (програми) та копію плану закупівлі в електронному вигляді з метою інформування про наявність податкових пільг, передбачених законодавством та міжнародними договорами України в рамках реалізації проектів (програм).

Виконавець та субпідрядник, що реалізують право на податкові пільги, передбачені законодавством та міжнародними договорами України (крім договорів, пов`язаних із виконанням робіт з підготовки до зняття і зняття енергоблоків Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об`єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему), щомісяця до 20 числа складає та подає в письмовому та електронному вигляді органові ДПС, в якому перебуває на обліку як платник податків, інформаційне підтвердження за формою згідно з додатком 8 до цього Порядку. У разі коли виконавцем є юридична особа - нерезидент, що не перебуває на обліку як платник податків, інформаційне підтвердження подається в письмовому та електронному вигляді органові ДПС за адресою акредитації такої особи на території України та в копії Секретаріату Кабінету Міністрів України.

Більше того, пункт 23 Порядку №153 передбачає, що у разі виникнення необхідності в реалізації права на податкові пільги Секретаріат Кабінету Міністрів України надсилає Державній податковій службі України та Державній митній службі України копію реєстраційної картки проекту (програми) та копію плану закупівлі в електронному вигляді з метою інформування про наявність податкових пільг у межах реалізації проекту.

Таким чином, з пунктів 9, 12, підпункту 2-1 пункту 14 та пункту 23 Порядку №153 випливає, що державна реєстрація проекту міжнародної технічної допомоги є лише передумовою для можливої реалізації права на податкові пільги, тоді як саме право на таку пільгу реалізується за умови наявності та погодження плану закупівлі, а також належного проходження процедури інформування податкового і митного органів.

Отже, сама наявність реєстраційної картки №4617 не є достатнім доказом того, що поставка товару за договором №1-ММ підлягала звільненню від оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до інформації, яка міститься на авторизованій Уповноваженим органом інформаційно-телекомунікаційна системі за № UA-2021-01-26-000690-b щодо закупівлі «Візуалізаційного обладнання для потреб медицини, стоматології та ветеринарної медицини», вказана закупівля проводилась як відкриті торги з публікацією англійською мовою, джерело фінансування визначено як «Рамкова угода між Урядом України та Комісії Європейських HUSKROUA/1702 /8.2/0086 співтовариств».

Згідно з пунктом 197.11 статті 197 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) звільняються від оподаткування ПДВ, зокрема, операції з:

- постачання товарів та послуг на митній території України та ввезення на митну територію України товарів як МТД, яка надається відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана у встановленому законодавством порядку;

- постачання товарів та послуг на митній території України та ввезення на митну територію України товарів, що фінансуються за рахунок МТД, яка надається відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана у встановленому законодавством порядку.

Водночас, судом встановлено, що інформаційне підтвердження, надане Комунальним підприємством, було зареєстроване 29.09.2021, тобто, після того, як товариство попросило Комунальне підприємство підтвердити документально державну реєстрацію грантового проекту, як проекту щодо надання міжнародної технічної допомоги, та направлення відповідного інформаційного підтвердження придбання товару, за формою згідно з додатком 8 до Порядку №153.

Таким чином, надані документи не підтверджували належної реалізації права на податкову пільгу саме на момент укладення та виконання договору про закупівлю товару №1-ММ від 08.04.2021, а інформаційне підтвердження було оформлено вже після поставки товару та після здійснення оплати, що виключало можливість ретроспективно змінити податковий режим вже виконаної господарської операції.

Отже, судом встановлено, що позивач не реалізував своє право на звільнення від оподаткування відповідно до пункту 23 Порядку №153, оскільки не було дотримано встановленої процедури для застосування податкової пільги.

Також судом встановлено, що п.1.6 договору передбачає, що фінансування здійснюється не лише за рахунок міжнародної технічної допомоги, а і за рахунок державного та місцевого бюджету.

Крім того, додатковою угодою № 1 від 16.06.2021 до договору про закупівлю товару №1-ММ від 08.04.2021 Міжгірська районна лікарня та ТОВ «ЦИММЕР МЕДІЗИН СІСІТЕМ УКРАЇНА» домовилися абзац п`ятий п. 1.1 договору викласти в наступній редакції: «Загальна ціна цього договору: 6 492 000,00 грн, в тому числі ПДВ 424 710,28 грн, з них: 5 792 000,00 грн коштів міжнародної технічної допомоги і власних коштів покупця, отриманих ним від Національної служби здоров`я України, та 750 000,00 грн коштів місцевого бюджету Міжгірської селищної ради Закарпатської області.

Отже, вже після укладення договору, додатковою угодою від 16.06.2021 позивач та відповідач уточнили джерела фінансування, але не виключили з договору ПДВ і не змінили загальну ціну в частині його нарахування. Тобто, на момент укладення правочину сторони спільно виходили з того, що операція є оподатковуваною і повинна виконуватися саме у такій редакції.

Більше того, суд зазначає, що у суду відсутня можливість встановити, в якій частині здійснювалась поставка за рахунок коштів міжнародної технічної допомоги, а в якій - за рахунок власних коштів покупця. Позивачем не надано такої інформації суду.

Крім того, посилання позивача на Акт ревізії № 130704-09/18 від 25.11.2025 окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального некомерційного підприємства «Лікувально-профілактична установа Міжгірська районна лікарня Міжгірської селищної ради Закарпатської області за період з 01.01.2021 по 31.07.2025 Управління Західного офісу Державної аудиторської служби України в Закарпатській області саме по собі не доводить, що спірні витрати були визнані неприйнятними у значенні правил реалізації спільної операційної програми прикордонного співробітництва.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 554 «Про запровадження національної системи управління та контролю за виконанням спільних операційних програм прикордонного співробітництва Європейського інструменту сусідства 2014-2020» запроваджено окрему національну систему управління та контролю за виконанням спільних операційних програм прикордонного співробітництва Європейського інструменту сусідства 2014-2020.

Відповідно до пунктів 8, 9, 10 Порядку, затвердженого цією постановою, головний партнер та партнер після підписання грантового контракту та угоди про партнерство обирають незалежних аудиторів з відповідного переліку; головний партнер та партнер забезпечують підготовку звітів про хід реалізації проекту; а незалежний аудитор проводить перевірку звітів та витрат і підписує документ (звіт) про результати перевірки із визначенням суми прийнятних та неприйнятних витрат. При цьому сама Постанова № 554 «Про запровадження національної системи управління та контролю за виконанням спільних операційних програм прикордонного співробітництва Європейського інструменту сусідства 2014-2020» визначає «неприйнятні витрати» як витрати за грантовим контрактом, які незалежний аудитор та/або органи управління і контролю спільних операційних програм прикордонного співробітництва не вважають прийнятними відповідно до статті 49 Регламенту Комісії (ЄС) № 897/2014.

Отже, висновки Державної аудиторської служби України та висновки незалежного аудитора в межах процедури, встановленої Постановою № 554, є різними за своїм правовим значенням: перші стосуються заходів державного фінансового контролю, тоді як другі стосуються саме питання прийнятності або неприйнятності витрат за грантовим контрактом у межах відповідної спільної операційної програми.

Разом з тим Міністерство фінансів України окремо повідомило, що офіційних запитів від Органу управління/Спільного технічного секретаріату щодо проведення перевірок за проектами в рамках програми «Україна- Угорщина-Словаччина-Румунія 2014-2020» до нього не надходило, у проведенні перевірки витрат за проектом HUSKROUA/1702/8.2/0086 Міністерство фінансів України участі не брало, а інформація щодо встановлення фактів неприйнятних витрат за цим проектом у Міністерства фінансів України відсутня.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що спірні витрати були визнані неприйнятними саме у порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України № 554 та правилами відповідної спільної операційної програми, а отже посилання позивача на акт ревізії Державної аудиторської служби України не може саме по собі підтверджувати обов`язок відповідача повернути спірну суму податку на додану вартість.

Відтак позивачем не доведено факту недійсності абзацу п`ятого пункту 1.1. договору про закупівлю товару від 08.04.2021 №1-ММ з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №1 від 16.06.2021 до договору про закупівлю товару № 1-ММ від 08.04.2021, в частині включення до ціни ПДВ в сумі 424710,28 грн. За таких обставин відсутні й підстави для визнання недійсними пунктів 1.1 та 3.1 договору (зі змінами) в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.

Враховуючи відсутність підстав для задоволення позову про визнання недійсним абзацу п`ятого пункту 1.1. договору в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 424 710,28 грн, оскільки вказані кошти було сплачено за договором та перераховані до Державного бюджету України, а тому така обставина не створює підстав для стягнення цих коштів з відповідача на підставі статті 1212 ЦК України.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Отже, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

За змістом ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Комунального некомерційного підприємства "Лікувально-профілактична установа Міжгірська районна лікарня Міжгірської селищної ради Закарпатської області".

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява № 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішення даного спору враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові Комунального некомерційного підприємства "Лікувально-профілактична установа Міжгірська районна лікарня Міжгірської селищної ради Закарпатської області" відмовити повністю.

Позивач - Комунальне некомерційне підприємство "Лікувально-профілактична установа Міжгірська районна лікарня Міжгірської селищної ради Закарпатської області" (вул. Захисників України, буд. 4, селище Міжгір`я, Хустський р-н, Закарпатська обл., 90000; ідентифікаційний код 4321851)

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦИММЕР МЕДІЗИН СІСТЕМ УКРАЇНА" (02132, м. Київ, Дніпровська набережна, 26-Ж, офіс 53, нежитлове приміщення № 53-А, ідентифікаційний код 35261920)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 24.06.2026

Суддя І.О. Андреїшина