Рішення № 137644634, 24.06.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 24.06.2026Справа № 554/12808/24 Провадження № 2/554/4124/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді Черняєвої Т.М.,

за участі секретаря Кравченко А.А.,

представника відповідача Рудич Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавської міської ради, третя особа: Департамент земельних і водних ресурсів та земельного кадастру, про відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Полтавської міської ради про відшкодування шкоди.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що у 2018 році він звернувся до Бричківської сільської ради за наданням дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на правах оренди загальною (орієнтовною) площею 0,065 га для сінокосіння, яка розташована на території села Петрівка Полтавського району.

Сільська рада відмовила у наданні цього дозволу і ця відмова була визнана протиправною за рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03 травня 2018 року у справі № 816/1233/18.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2022 року у справі № 816/1233/18 замінено боржника з Бричківської сільської ради на Полтавську міську раду.

З того часу Полтавська міська рада не виконує рішення суду у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року у справі № 816/1233/18 відмовлено в прийнятті звіту Полтавської міської ради про виконання рішення суду у цій справі. В ухвалі констатовано невиконання відповідачем рішення суду.

Наразі рішення суду у цій справі залишається невиконаним Полтавською міською радою. При цьому, за виданим у справі № 816/1233/18 виконавчим листом відкрито виконавче провадження, але будь-якого успіху задля виконання рішення суду це не дало.

Крім цього, в 2020 році позивав повторно звертався до Бричківської сільської ради за наданням аналогічного дозволу щодо тієї самої земельної ділянки і та відмовила у його наданні.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2021 р. у справі 440/5029/20 зобов`язано Бричківську сільську раду Полтавського району Полтавської області надати мені дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, згідно клопотань від 02.03.2018 року, від 11.06.2018 року, від 22.07.2020 року з урахуванням висновків суду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року у справі 440/5029/20 замінено боржника у ході виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 у справі №440/5029/20 з Бричківської сільської ради на Полтавську міську раду.

Надалі Полтавський окружний адміністративний чотирма ухвалами у цій справі від 02 серпня 2023 року, від 16 жовтня 2023 року, від 10 квітня 2024 року, від 31 липня 2024 року і від 11 листопада 2024 року відмовляв Полтавській міській раді у прийнятті звіту про виконання рішення суду.

Тобто, суд в п`ятьох ухвалах констатував, що відповідач не виконує рішення суду, тобто по дату подання позову воно не виконується саме Полтавською міською радою з 21.07.2021 року.

За виданим у справі № 440/5029/20 виконавчим листом відкрито виконавче провадження, але будь-якого успіху задля виконання рішення суду це не дало.

Крім цього, 11.06.2024 за заявою позивача Полтавська окружна прокуратура зареєструвала кримінальне провадження щодо невиконання рішення суду (стаття 382 Кримінального кодексу України) посадовими особами Полтавської міської ради. Наразі провадження триває.

07.11.2024 в місцевих засобах масової інформації, а саме у виданні «Полтавщина» було оприлюднено новину із заголовком «Суд зобов`язав Полтавську міськраду дозволити громадянину орендувати прибережну зону», де зазначається таке: «На земельній депутатській комісії розглянули проект рішення «Про надання громадянину ОСОБА_1 дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки».

Директор департаменту земельних та водних ресурсів ОСОБА_2 повідомила, що має виконати рішення суду, адже громадянин Москалько виграв суд ще у Бречківської сільради. А тепер це рішення має виконати вже Полтавська міськрада.

Позов ОСОБА_3 розглядався протягом 2022-2024 років. Рішення на користь позивача оголошували Полтавський окружний та Другий апеляційний адміністративний суди.

ОСОБА_4 засумнівався у тому, що суд може зобов`язати колективний орган зробити певну дію. Тепер кожен громадянин може піти в суд і отримати земельну ділянку на прибереженій зоні без проведення аукціону. ОСОБА_5 відповів, що є така практика, що суд виносить безглузде рішення, але депутати можуть підтримати або ні таке рішення.

У результаті комісії не вистачило голосів для рекомендації цього питання на сесії міськради.»

Таким чином, на думку позивача, діями відповідача завдано йому моральну шкоду, яка має бути стягнута на його користь відповідно до положень Цивільного кодексу України.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України).

У контексті розгляду справи під час визначення факту завдання моральної шкоди слід врахувати такі фактори: 1) рішення суду у справі 816/1233/18 не виконується Полтавською міською радою з 02.09.2022 (коли замінено боржника у цій справі) - тобто повних 2 роки і 2 місяці. При цьому суд у цій справі встановлював протиправність невиконання рішення суду; 2) рішення суду у справі 440/5029/20 не виконується Полтавською міською радою з 21.07.2021 (коли замінено боржника у цій справі) повних 3 роки, 3 місяці. При цьому Полтавський окружний адміністративний суд у цій справі неодноразово встановлював в своїх ухвалах протиправність такого невиконання рішення суду; 3) намагання домогтися виконання рішень цих двох судів потребує від позивача подання численних десятків скарг і заяв до судів; 4) в тому числі за даними фактами зареєстровано і кримінальне провадження щодо невиконання Полтавською міською радою рішення суду (стаття 382 Кримінального кодексу); 5) офіційні особи Полтавської міської ради поширюють відкрито недостовірну інформацію, яка перепоширена в засобах масової інформації, що начебто позивач є негідником, який хоче захопити прибережну зону (попри те, що земельну ділянку він хотів отримати тимчасово в оренду для сінокосіння, що зазначено у рішеннях судів); 6) дупутати Полтавської міської ради, називають рішення судів, які вони не бажають виконувати, «безглуздими» - що свідчить про свідомий умисел у невиконанні цих рішень судів, а також і подальше триваюче бажання уникати їх виконання.

Така тривала бездіяльність Полтавської міської ради і заяви її дупутатів спричинили для позивача тривале емоційне хвилювання, порушили звичайний ритм життя і обумовлюють необхідність протягом 3 років ходити по судах та домагатися відновлення законності через виконання двох рішень судів. Тому, позивач вважає, що ними завдано моральну шкоду.

Щодо визначення розміру моральної шкоди. У вказаній ситуації рішення суду у справі 816/1233/18 не виконується 2 роки і 2 місяці, а рішення у справі у справі 440/5029/20 не виконується з 21.07.2021 повних 3 роки, 3 місяці. Тому обрахунок моральної шкоди з боку позивача є наступним: 1) в 2021 році: 6000+6000+6000++6000+6500= 30500 грн (місяці з серпня по грудень); 2) в 2022 році: 6500*9+3*6700= 78600 грн (за 12 місяців); 3) в 2023 році: 6700*12= 80400 грн (за 12 місяців); 4) в 2024 році: 7100*3+8000*7= 77300 грн (місяці з січня по жовтень). Тому загальний обрахунок завданої позивачу моральної шкоди складає 266800 гривень.

На підставі викладеного просив стягнути із Полтавської міської ради на користь ОСОБА_1 відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 266800,00 гривень.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Полтави від 22.11.2024 року відкрито провадження у справі та постановлено проводити розгляд за правилами загального позовного провадження.

09.12.2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву Полтавської міської ради, відповідно до якого позовні вимоги не визнали із наступних підстав.

Вважають, що Полтавська міська рада вживала всіх необхідних заходів для виконання рішення судів у справах №816/1233/18 та 440/5029/20. З цією метою неодноразово виносилися на розгляд засідання постійних депутатських комісій, сесій міської ради проект рішення про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою та який був розглянутий, проте рішення не прийнято.

Полтавська міська рада неодноразово здійснювала голосування за проєкт рішення ради про надання громадянину ОСОБА_1 дозволу на розробку проєкту землеустрою, секретар ради неодноразово виносила на голосування депутатів ради проєкт рішення, включала та включає питання до порядку денного сесій ради за відповідним своїм розпорядженням після підготовки відповідно до підпункту 1 п. «а» ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» проєкту рішення відповідним виконавчим органом Полтавської міської ради, а саме Департаментом земельних і водних ресурсів та земельного кадастру Полтавської міської, проте рада не може його виконати у зв`язку із відсутністю відповідної кількості ухвальних голосів депутатів ради.

Крім того, звернули увагу суду, що на період дії воєнного стану діє заборона надавать дозволи на розроблення проєктів землеустрою та відповідно до статті 19 Конституції України, частини 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» єдиною правомірною поведінкою органу місцевого самоврядування на період дії воєнного стану є відмова у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою, однак рішеннями судів зобов`язано надати дозвіл на розроблення проєкту землеустрою, а не здійснити розгляд питання надання дозволу.

Крім того, у судових справах № 816/1233/18 та № 440/5029/20 встановлено судовий контроль за виконанням рішень судів Полтавською міською радою, на виконання якого Полтавською міською радою постійно подаються звіти про виконання рішень судів, та державним виконавцем проводяться дії у виконавчому провадженні, що забезпечує захист прав позивача.

Разом з тим, сам по собі повторний розгляд заяви позивача про надання йому дозволу на розроблення проєкту землеустрою не гарантує прийняття Полтавською міською радою рішення про надання дозволу, а тому твердження ОСОБА_1 про те, що бездіяльність ради щодо ненадання йому дозволу призвела до понесення позивачем моральних збитків, є безпідставними.

В даному випадку відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діями (бездіяльністю) відповідача та завданою позивачу матеріальною шкодою.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

При цьому слід враховувати, що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Зауважили, що у будь-якого органу, посадової особи відсутні повноваження безпосередньо впливати на процедуру голосування та волевиявлення депутатів щодо прийняття місцевою радою певного рішення та нести відповідальність за результат розгляду радою питання, неможливо змусити депутатів до прийняття чи не прийняття рішень, що є конституційною гарантією місцевого самоврядування.

Ухвалою суду від 14.01.2025 року задоволено клопотання представника відповідача та залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент земельних і водних ресурсів та земельного кадастру Полтавської міської ради.

24.01.2025 року до суду надійшли пояснення третьої особи щодо позову та відзиву, відповідно до яких Департамент земельних і водних ресурсів та земельного кадастру Полтавської міської ради заперечував проти задоволення позову.

Ухвалою суду від 27.02.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 08.05.2025 року закрито провадження у справі за відсутності предмета спору.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 23.09.2025 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано ухвалу Шевченківського районного суду м.Полтави від 08.05.2025 року, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2025 року, справу передано на розгляд судді Шевченківського районного суду м.Полтави Черняєвій Т.М.

Ухвалою судді від 21.10.2025 року справу прийнято до розгляду та призначено до підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 02.12.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 12.02.2026 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №440/12654/25.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 13.05.2026 року задоволено ухвалу ОСОБА_1 та скасовано ухвалу Шевченківського районного суду м.Полтави від 12.03.2026 року, а справу направлено для продовження розгляду до суджу першої інстанції.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час судового розгляду, направив до суду заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві. Надала пояснення, аналогічні викладеному у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи Департаменту земельних і водних ресурсів та земельного кадастру Полтавської міської ради у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час судового розгляду, причини неявки суду не повідомив.

Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, приходить до наступних висновків.

Згідно з ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст.ст.55, 124 Конституції України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.05.2018 року у справі №816/1233/18 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Бричківської сільської ради про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії. Визнано протиправною відмову Бричківської сільської ради у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оформлену листом від 04.04.2018 №125. Зобов`язано Бричківську сільську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 02.03.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з урахуванням висновків суду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.09.2022 року у справі №816/1233/18 задоволено заяву ОСОБА_1 про зміну боржника та продовження строку для подачі звіту про виконання рішення суду у адміністративній справі, замінено боржника у виконавчому листі №816/1233/18, виданому 19.06.2018 Полтавським окружним адміністративним судом, Бричківську сільську раду його правонаступником Полтавською міською радою. Зобов`язано Полтавську міську раду протягом 60 днів з дня отримання копії ухвали подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.05.2018 у справі №816/1233/18.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.01.2024 року у справі №816/1233/18 відмовлено у прийнятті звіту Полтавської міської ради про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.05.2018 у справі №816/1233/18. Встановлено Полтавській міській раді новий строк 90 днів з дня набрання даною ухвалою законної сили для подання звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.05.2018 у справі.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2021 року у справі №440/5029/20 частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 по справі №440/5029/20 скасовано в частині зобов`язання Бричківської сільської ради Полтавського району Полтавської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 02.03.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з урахуванням висновків суду. У цій частині прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено, зобов`язано Бричківську сільську раду Полтавського району Полтавської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, згідно клопотань від 02.03.2018 року, від 11.06.2018 року, від 22.07.2020 року з урахуванням висновків суду. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 у вказаній справі залишено без змін.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.07.2021 року у справі №440/5029/20 замінено боржника у ході виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 у справі №440/5029/20 з Бричківської сільської ради на Полтавську міську раду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2023 року у справі №440/5029/20 задоволено заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у справі, зобов`язано Полтавську міську раду подати до Полтавського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2021 у справі №440/5029/20 упродовж одного місяця з дня отримання копії цієї ухвали суду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 року у справі №440/5029/20 відмовлено у прийнятті звіту Полтавської міської ради про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2020 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2021 у даній справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 року у справі №440/5029/20 відмовлено у прийнятті заяви Полтавської міської ради про виконання ухвали суду від 16.10.2023 у справі №440/5029/20 та встановлено Полтавській міській радів новий строк у три місяці з дня набрання даною ухвалою законної сили для подання звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2021 у даній справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 року у справі №440/5029/20 відмовлено у прийнятті заяви Полтавської міської ради про виконання ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 та ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 у справі №440/5029/20. Встановлено Полтавській міській раді новий строк три місяці з дня набрання даною ухвалою законної сили для подання звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2021 у даній справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 року у справі №440/5029/20 відмовлено у прийнятті заяви Полтавської міської ради про виконання ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 у справі №440/5029/20 та звіт про виконання рішення суду на виконання ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 у справі №440/5029/20. Зобов`язано Полтавську міську раду подати до Полтавського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2021 упродовж трьох місяців з дня отримання копії цієї ухвали із чітким зазначенням вжитих керівником органу суб`єкта владних повноважень дій направлених на виконання рішення суду; належних та допустимих доказів підтвердження відсутності недобросовісності у діях керівника суб`єкта владних повноважень, які свідчать про його ухилення від виконання рішення суду і виконання відповідачем своїх повноважень в частині надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, згідно клопотань від 02.03.2018, від 11.06.2018, від 22.07.2020.

Питання щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки неодноразово виносилося на розгляд Постійної комісії з питань регулювання земельних відносин, охорони довкілля, природокористування (11.08.2022; 24.04.2024; 30.05.2024; 19.07.2024; 07.11.2024; 26.12.2024) та на сесію Полтавської міської ради (09.09.2022; 23.12.2022; 26.04.2024; 31.05.2024; 23.07.2024; 08.11.2024; 23.12.2022; 27.12.2024), проте рішення не було прийнято через неповноважність сесії (09.09.2022) та через недостатню кількість голосів.

На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2021 в частині зобов`язання Полтавської міської ради надати ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, згідно клопотань від 02.03.2018, від 11.06.2018, від 22.07.2020 з урахуванням висновків суду, Департаментом земельних і водних ресурсів та земельного кадастру підготовлено проект рішення на серію Полтавської міської ради восьмого скликання «Про надання дозволу громадянину ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який направлено заступнику міського голови з питань Діяльності виконавчих органів 24.06.2024 за вих..№01-04-01.214/1629.

Вказаний проект рішення підготовлений з дотриманням вимог Закону України «Про запобігання корупції», що підтверджено доповідною запискою до проекту рішення директора Департаменту земельних і водних ресурсів та земельного кадастру від 19.12.2024 №01-04-01.2-14/3370.

Рішенням Полтавської міської ради (шістдесят сьома сесія восьмого скликання) від 28.02.2025 року ухвалено надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 0,0650 га для сінокосіння (землі водного фонду, код згідно КВЦПЗ 10.06), розташована за адресою: с.Петрівка, Полтавський район Полтавська область, за рахунок земель комунальної власності Полтавської міської територіальної громади. Рекомендовано ОСОБА_1 подати міській раді розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для розгляду та затвердження у встановленому чинним законодавством порядку.

Згідно статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідно до ст. 1167 ЦК України відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Фактичною підставою для відшкодування моральної шкоди є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 1167 ЦК України є шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною - є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Аналогічна позиція викладена у пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» в якому зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно із ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, АРК або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

За ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, АРК або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Статтею 1175 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.

Так, судом встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.05.2018 року у справі №816/1233/18 було визнано протиправною відмову Бричківської сільської ради у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оформлену листом від 04.04.2018 №125. Отже, у зв`язку з цим, позивач має право на відшкодування шкоди, завданої йому таким рішенням.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди, спричиненою бездіяльністю Полтавської міської ради, як правонаступника Бричківської сільської ради, щодо невиконання рішень судів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частин 2, 6 статті 49 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» депутат представляє інтереси всієї територіальної громади, має всю повноту прав, що забезпечують його активну участь у діяльності ради та утворюваних нею органів, несе обов`язки перед виборцями, радою та її органами, виконує їх доручення. Депутат має право ухвального голосу з усіх питань, які розглядаються на сесіях ради, а також на засіданнях постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано.

Отже, голосування депутатами на сесії ради є результатом реалізації депутатами свого представницького мандата і не може бути підмінене волею суду чи іншого органу. Особисте голосування депутата на сесіях ради є його безпосереднє волевиявлення незалежно від результату голосування. Орган місцевого самоврядування позбавлений можливості безпосередньо впливати на процедуру голосування та волевиявлення депутатів щодо прийняття рішень та не несе відповідальності за результати голосування щодо того чи іншого рішення. У тому числі, орган місцевого самоврядування не несе відповідальності за висловлювання депутатів у процесі розгляду питань на сесії ради, якщо вони не є офіційною позицією ради та не були нею поширені у ЗМІ.

Крім того, на період дії воєнного стану діє заборона надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою, відповідно до ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24.03.2022 року №2145-ІХ.

Так, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.05.2018 року у справі №816/1233/18 зобов`язано Бричківську сільську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 02.03.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з урахуванням висновків суду, а також постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2021 року у справі №440/5029/20 зобов`язано Бричківську сільську раду Полтавського району Полтавської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, згідно клопотань від 02.03.2018 року, від 11.06.2018 року, від 22.07.2020 року з урахуванням висновків суду.

Згідно частин 3 та 4 ст.118 Земельного кодексу України громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з заявою про розроблення проекту землеустрою щодо приватизації цих земель до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає заяву і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту землеустрою щодо приватизації земель.

Отже, орган місцевого самоврядування мав у визначений законодавством строк розглянути заяву щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Так, питання щодо надання такого дозволу неодноразово включалося до порядку денного сесії Полтавської міської ради, щоразу було підготовлено проекти відповідних рішень, проте рішення не було прийнято через недостатність голосів депутатів чи через неповноважність сесії. У подальшому, відповідне рішення було прийнято на сесії Полтавської міської ради (шістдесят сьома сесія восьмого скликання) від 28.02.2025 року, де ухвалено надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення моральної шкоди у частині протиправної бездіяльності Полтавської міської ради щодо невиконання рішень судів, оскільки така бездіяльність не підтверджується жодними належними та допустимими доказами та спростовується наданими відповідачем до суду письмовими доказами.

Щодо розміру моральної шкоди.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 травня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, вказана норма встановлює повноваження суду щодо визначення розміру моральної шкоди.

Однак, слід враховувати те, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи й не повинен призводити до її збагачення. (Аналогічний висновок містить рішення ВСУ від 18.11.2009 по справі № 6-12041св09, рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.12.2014 по справі № 6-32078св14).

Позивачем у позовній заяві наведено розрахунок спричиненої йому моральної шкоди з посиланням на постанову Верховного суду у справі №914/263/19 у сумі 266800,00 грн.

Проте, вказана позивачем позиція Верховного Суду не є релевантною для правовідносин, які розглядаються судом, оскільки рішення у справі №914/263/19 стосується господарської діяльності юридичної особи.

Водночас, зі змісту позовної заяви встановлено, що моральна шкода ОСОБА_1 полягає у поданні десятків скарг і заяв до судів, правоохоронних органів для порушення кримінального провадження за ст.382 КК України, тривале емоційне хвилювання, порушення звичайного ритму життя, обумовленого необхідністю доводити свою позицію у судах.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).

При наявності встановленого факту порушення прав позивача моральна шкода наявна та констатується судом.

Судом встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від від 03.05.2018 року у справі №816/1233/18 було встановлено протиправність рішення Бричківської сільської ради, тому спричинення позивачеві моральної шкоди у даному випадку презюмується.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок, а відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого.

Під час визначення компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

Між тим розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 266800,00 грн. на думку суду достатніми доказами не обґрунтований та не відповідає фактичним обставинам справи.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди.

Враховуючи приведені позивачем обґрунтування душевних страждань, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, позивачем вірно обрано спосіб стягнення компенсації за завдану моральну шкоду у вигляді одноразової суми, яка покриває всі передбачувані порушення, що були допущені відповідачем відносно нього.

Таким чином, оцінивши докази в їх сукупності, при визначенні суми моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, враховує характер та ступінь її завдання, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що вказана позовна вимога про стягнення моральної шкоди підлягає задоволенню частково, а саме з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 3000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Така сума, на думку суду, буде достатньою компенсацією завданих позивачу душевних страждань.

Позивача звільнено від сплати судового збору, як особу, яка має інвалідність 2-ої групи, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 . Враховуючи вказані обставини, із відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у сумі 1331,20 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 12,13,81,259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Полтавської міської ради, третя особа: Департамент земельних і водних ресурсів та земельного кадастру, про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути із Полтавської міської ради, як правонаступника Бричківської сільської ради Полтавського району Полтавської області, 3000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути із Полтавської міської ради на користь держави судовий збір у сумі 1331,20 грн.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 24.06.2026 року.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , 1952 р. народження, РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Полтавська міська рада, ЄДРПОУ 24388285, адреса: м.Полтава, вул.Соборності, 36;

третя особа: Департамент земельних і водних ресурсів та земельного кадастру Полтавської міської ради, ЄДРПОУ 25165593, адреса: м.Полтава, вул.Соборності, 36.

Суддя Т.М.Черняєва