Рішення № 137643996, 24.06.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/5192/26

Провадження № 2/369/10773/26

РІШЕННЯ

Іменем України

24.06.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Янченка А.В., секретаря судового засідання Лисяк К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 369/5192/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Ірпінської міської ради Київської області, треті особи: Ірпінська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Ірпінської міської ради Київської області, треті особи: Ірпінська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його рідний брат, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє місце проживання та реєстрації якого було за адресою: АДРЕСА_1 . Після його смерті відкрилася спадщина, яка складалася з 1/2 частини житлового будинку загальною площею 131,4 кв.м., житловою площею 49,5 кв.м. (в тому числі площа самочинно збудованого: 7,6 кв.м.) з відповідною частиною господарських будівель і споруд: сараю літ. «Б», альтанки літ. «Г», навісу літ. «Ж», гаражу літ. «З» (самочинно збудованого), вбиральні літ. «К», огорожі №1-3, колодязя №4, який розташований по АДРЕСА_2 (до адміністративно-територіального поділу - Києво-Святошинського району) Київської області, і належала померлому на праві приватної спільної часткової власності згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори 02.12.2000 р. за реєстровим №1-2002, зареєстрованого Києво-Святошинським БТІ 05.12.2000 р. за №1078 в книзі 4.

Позивач, як спадкоємець другої черги, враховуючи положення ст. 71 Закону України «Про міжнародне приватне право» та ст. 1269 ЦК України, звернувся 09.10.2025 року із заявою (вх. №906 від 10.10.2025 р.) про прийняття спадщини за місцем знаходження спадкового майна до Ірпінської державної нотаріальної контори Київської області, внаслідок чого 10 жовтня 2025 року було відкрито спадкову справу №202/2025. Донька спадкодавця, ОСОБА_2 , як єдиний спадкоємець першої черги за законом, 24.10.2025 року в установлені законом строки направила на адресу Ірпінської державної нотаріальної контори заяву (вх. № 957 від 27.10.2025 р.) про відмову від спадщини, яка залишилась після смерті її батька ОСОБА_3 , на користь позивача. Інших заяв щодо прийняття спадщини не надходило, оскільки інших спадкоємців на зазначене вище спадкове майно не має.

10.03.2026 р. позивач звернувся до Ірпінської державної нотаріальної контори у спадковій справі №202/2026 із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке залишилось після померлого брата ОСОБА_3 , який є громадянином Російської Федерації. Однак, державним нотаріусом Ірпінської державної нотаріальної контори Редька І.П було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вищевказане майно, оскільки не вбачається можливим отримати інформацію для оформлення спадщини (у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріусом готувався відповідний запит до компетентних органів Російської Федерації через компетентні органи юстиції України для отримання інформації про наявність чи відсутність посвідченого від імені померлого заповіту на території Російської Федерації та наявності чи відсутності заведення спадкової справи спадкоємцями померлого), так як 1 грудня 2022 року прийнято Закон України №2783-ІХ «Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», яким передбачено зупинення дії Конвенції про правову допомогу та правові відносини цивільних, сімейних та кримінальних справах, і рекомендовано відповідно до ст. 257 ЦК України згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України звернутися до суду.

Просить суд визнати за ним, в порядку спадкування за законом, право власності на 1/2 (одну другу) частину житлового будинку загальною площею 131,4 кв.м., житловою площею 49,5 кв.м. (в тому числі площа самочинно збудованого: 7,6 кв.м.) з відповідною частиною господарських будівель і споруд: сараю літ. «Б», альтанки літ. «Г», навісу літ. «Ж», гаражу літ. «З» (самочинно збудованого), вбиральні літ. «К», огорожі №1-3, колодязя №4, розташованого під номером АДРЕСА_2 .

24 березня 2026 року суддею Києво-Святошинського районного суду Київської області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у вищезазначеній цивільній справі, на виконання положень ч. 1 ст. 189 ЦПК України розпочато підготовче провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 27.05.2026 р.

22 квітня 2026 року до суду від Ірпінської державної нотаріальної контори надійшла спадкова справа № 202/2025 заведена після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

У судове засідання 27.05.2026 року позивач не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. До суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі, позов підтримує у повному обсязі та просить його задовольнити.

У судове засідання 27.05.2026 р. відповідач-1 ОСОБА_2 не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. До суду від відповідача -1 ОСОБА_2 21.04.2026 року надійшла заява про визнання позову, в якій підтвердила свою відмову від спадщини, яка залишилась після смерті батька, ОСОБА_3 , на користь позивача, і користуючись своїм правом, передбаченим ч. 1 ст. 174, ст. 206 ЦПК України повністю визнала заявлені позивачем вимоги, не заперечує проти ухвалення судом рішення про задоволення позову, і просить суд розглянути справу у її відсутність.

У судове засідання 27.05.2026 р. відповідач -2 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. До суду від представника відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву від 09.04.2026 р., підписаний представником Ірпінської міської ради Бабаковою М., в якому відповідач-2 просить суд долучити до матеріалів справи даний відзив, справу розглянути за відсутності представника Ірпінської міської ради, прийняти законне, обгрунтоване та вмотивоване рішення за наслідками розгляду справи, судові витрати не покладати на Ірпінську міську раду, також зазначив, що ним не допущено порушення прав позивача, що підтверджується відсутністю будь-яких позовних вимог до міської ради.

Третя особа: Ірпінська державна нотаріальна контора в судове засідання 27.05.2026 р. не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. На виконання вимог ухвали суду від 24.03.2026 р. від третьої особи до суду надійшла витребувана судом копія спадкової справи №202/2026.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку. Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.09.2021 року у справі № 227/3750/19.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно зі статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожна людина має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З матеріалів справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Котлас Котласького району Архангельської області, Російська Федерація, помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 13 травня 2025 р. 92900009 між територіальним відділом по Котлаському, Верхньотоємському та Красноборському районам агенства РАЦС Архангельської області, відповідний актовий запис про смерть №170259290000900566006 складено 13.05.2025 року.

Після його смерті відкрилась спадщина, що складається з 1/2 (однієї другої) частини житлового будинку загальною площею 131,4 кв.м., житловою площею 49,5 кв.м. (в тому числі площа самочинно збудованого: 7,6 кв.м.) з відповідною частиною господарських будівель і споруд: сараю літ. «Б», альтанки літ. «Г», навісу літ. «Ж», гаражу літ. «З» (самочинно збудованого), вбиральні літ. «К», огорожі №1-3, колодязя №4, розташованого під номером АДРЕСА_2 (до адміністративно-територіального поділу - Києво-Святошинського району) Київської області, і належить померлому ОСОБА_3 на праві приватної спільної часткової власності згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори 02.12.2000 р. за реєстровим №1-2002, зареєстрованого Києво-Святошинським бюро технічної інвентаризації 05.12.2000 р. за №1078 в книзі 4, що підтверджується також листом-відповіддю Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» від 18.12.205 року за № 2677.

Інша 1/2 (одна друга) частина зазначеного вище нерухомого майна належить на праві приватної спільної часткової власності позивачу на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Леденьовим Іваном Сергійовичем 22.04.2021 р. за реєстровим №2911, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2343758232224, номер запису про право власності: 41636637, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером 253898787 від 22.04.2021 року.

За вимогами ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті, в т.ч. право власності на майно.

Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (ст. 1262 ЦК України).

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Відповідно до ч.1ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємцем першої черги за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є його донька ОСОБА_2 , дівоче прізвище - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується Свідоцтвом про народження, виданим 10.09.1985 р. Мих.-Рубежівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області, відповідний актовий запис за №53 та Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим 11.06.2005 р. Виконкомом Бучанської селищної ради, м. Ірпінь, Київської області, Україна, відповідний актовий запис за №46, яка як єдина спадкоємиця першої черги померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 направила на адресу Ірпінської державної нотаріальної контори заяву за вхідним №957 від 27.10.2025 р. про відмову від спадщини, що залишилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 її батька ОСОБА_3 , на користь позивача.

Позивач є спадкоємцем за законом другої черги. В установлений статтею 1269 ЦК України строк позивач 09 жовтня 2025 року направив до Ірпінської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 свого брата, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка надійшла на адресу третьої особи 10.10.2025 року за вхідним №906.

Ірпінською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу за №202/2025 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Родинні відносини (є рідними братами) між позивачем, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , і спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , підтверджуються Свідоцтвом про народження позивача, ОСОБА_1 , серії НОМЕР_3 , виданим Мих. Рубежівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області 21.11.1969 року (номер актового запису про народження: 60; батько: ОСОБА_5 , українець; мати: ОСОБА_6 , українка), Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України за №00052034750, виданим Боярським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 26 червня 2025 року (відомості про дитину: ОСОБА_3 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_8 ; номер актового запису про народження: 30; дата складання: 22.06.1960 р., орган державної реєстрації актів цивільного стану, що склав запис: Виконавчий комітет Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області; відомості про батька: ОСОБА_5 , українець; відомості про матір: ОСОБА_6 , українка).

Експертним висновком Українського бюро лінгвістичних експертиз від 18.07.2025 року за №056/1397-а, встановлено, що розбіжності в записах виникли внаслідок фіксації в документах форм імені по-батькові матері від варіантів імені зі спільною етимологічною основою (від гр. onesimos "корисний": офіційних Онисим, ОСОБА_7 і розмовного ОСОБА_8 .

Тому, імена по батькові ОСОБА_9 (свідоцтво про смерть, запис ОСОБА_6 ), ОСОБА_7 (свідоцтво про народження ОСОБА_1 , запис мати ОСОБА_6 ) та ОСОБА_8 (Витяг з ДРАЦСГ про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України, відомості про дитину: запис ОСОБА_3 , відомості про матір: запис ОСОБА_6 ) у документах є ідентичними.

Інших спадкоємців судом не встановлено, позивачем не повідомлено.

Судом встановлено, що попри перебування у власності ОСОБА_3 вищевказаного нерухомого майна на території України, сам він помер в Російській Федерації, і є її громадянином.

Спадкування в Україні регулюється основним регулятором приватних відносин, яким є ЦК України. Втім за умови наявності в таких відносинах іноземного елемента застосовується норми Закону України «Про міжнародне приватне право».

Слід зазначити, що іноземний елемент у спадкуванні може виражатися в одній з таких трьох ознак: 1) спадкодавець або спадкоємець є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; 2) спадщина знаходиться на території іноземної держави; 3) юридичний факт, який створює, змінює чи припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави (наприклад, смерть спадкодавця на території іншої держави чи народження дитини, спадкові права якої захищалися до її народження в іншій державі, тощо).

Відповідно до ст. 71 «Про міжнародне приватне право» спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України.

Згідно правової позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13.03.2023 №398/1796/20 зазначено, що спадкування права на нерухоме майно, яке знаходиться на території України, регулюється правом України. У випадку, коли спадкодавець на час смерті проживав за межами України, і до складу спадщини входять права на нерухоме майно, яке знаходиться на території України, прийняття спадщини відбувається у спосіб звернення спадкоємця з відповідною заявою до компетентного органу, уповноваженого на вчинення нотаріальних дій, за місцем знаходження нерухомого майна, тобто, в Україні; подання заяви про прийняття спадщини за законодавством російської федерації не звільняє спадкоємця від подання заяви про спадкування за місцем знаходження нерухомого майна, як це передбачено ст. 71 Закону України «Про міжнародне приватне право» та ст. 1269 ЦК України; якщо спадкоємець не подав у визначений законом строк нотаріусу за місцем знаходження нерухомого майна заяву про прийняття спадщини, він не може вважатись таким, що прийняв спадщину. Спадкування права на нерухоме майно, розташованого за межами України, не свідчить про прийняття спадщини, яка знаходиться в Україні. Такий факт не має юридичного значення для успадкування іншої частини права не нерухоме майно, розташованого на території України, оскільки як міжнародним, так і національним законодавством задекларована незалежність та самостійність відповідних спадкових процесів. Обставини прийняття спадщини за кордоном можуть лише підтверджувати обізнаність спадкоємця про смерть спадкодавця.

Таким чином, прийняття у спадщину нерухомого майна, що належало спадкодавцю, який помер на території іншої країни спадкоємцю необхідно подати відповідну заяву за місцем знаходження нерухомого майна, тобто в Україні та за законодавством місцезнаходження цього майна, законодавством України.

Судом встановлено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , позивач, який є його рідним братом, протягом шести місяців звернувся із заявою про прийняття спадщини, як спадкоємець другої черги черги, згідно ст. 1262 ЦК України, за місцем знаходження спадкового майна, зокрема 1/2 (однієї другої) частини житлового будинку загальною площею 131,4 кв.м., житловою площею 49,5 кв.м. (в тому числі площа самочинно збудованого: 7,6 кв.м.) з відповідною частиною господарських будівель і споруд: сараю літ. «Б», альтанки літ. «Г», навісу літ. «Ж», гаражу літ. «З» (самочинно збудованого), вбиральні літ. «К», огорожі №1-3, колодязя №4, до Ірпінської державної нотаріальної контори Київської області, а інших спадкоємців, які б подали заяву про прийняття спадщини в Україні не встановлено.

10 березня 2026 року позивач звернувся до Ірпінської державної нотаріальної контори у спадковій справі №202/2026 із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом на зазначене вище спадкове майно.

Судом встановлено, що Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 10.03.2026 року №364/02-31, виданою державним нотаріусом Ірпінської державної нотаріальної контори Редька Вірою Петрівною у спадковій справі №202/2025, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке залишилось після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 громадянина Російської Федерації, ОСОБА_3 , оскільки не вбачається можливим отримати інформацію для оформлення спадщини (у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріусом готувався відповідний запит до компетентних органів Російської Федерації через компетентні органи юстиції України для отримання інформації про наявність чи відсутність посвідченого від імені померлого заповіту на території Російської Федерації та наявності си відсутності заведення спадкової справи спадкоємцями померлого), так як 1 грудня 2022 року прийнято Закон України №2783-ІХ «Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», яким передбачено зупинення дії Конвенції про правову допомогу та правові відносини цивільних, сімейних та кримінальних справах, і рекомендовано відповідно до ст. 257 ЦК України згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України звернутися до суду.

Враховуючи правові позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13.03.2023 №398/1796/20, ст. 71 Закону України «Про міжнародне приватне право», ст. ст. 1258, 1262, 1269 ЦК України, Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 10.03.2026 року №364/02-31 у спадковій справі №202/2025 позбавила позивача права на спадщину, як спадкоємця, який в установлений законодавством України строк і порядку подав заяву про прийняття спадщини, яка знаходиться на території України, після смерті на території Російської Федерації рідного брата позивача, громадянина Російської Федерації, який проживав у Російській Федерації - країні, з якою будь-які дипломатичні відносини припинені у зв`язку з військовою агресією, що унеможливлює отримати будь-яку інформацію.

У відповідності до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За змістом ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності.

З огляду на позицію, висвітлену у п. 2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 №24-753/0/4-13, відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Згідно абз. 3 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 р., у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

З урахуванням положень ч. 1 ст. ст. 15 та ст. 392 ЦК України потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

Суд, оцінивши подані позивачем докази, вважає їх належними, допустимими та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, підтверджують існування обставин на які посилається позивач і які не оспорюють відповідачі, а в сукупності, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення поданого позову.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, ч. 3 ст. 200, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, ч.1 ст. 328, ст. ст. 392, 1216, 1217, 1218, 1220, 1223, 1258, 1262, 1269, 1270, 1296, 1297 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Ірпінської міської ради, третя особа: Ірпінська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно в поряку спадкування за законом - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на 1/2 (одну другу) частину житлового будинку загальною площею 131,4 кв.м., житловою площею 49,5 кв.м. (в тому числі площа самочинно збудованого: 7,6 кв.м.) з відповідною частиною господарських будівель і споруд: сараю літ. «Б», альтанки літ. «Г», навісу літ. «Ж», гаражу літ. «З» (самочинно збудованого), вбиральні літ. «К», огорожі №1-3, колодязя №4, розташованого під номером АДРЕСА_2 (до адміністративно-територіального поділу - Києво-Святошинського району) Київської області, в порядку спадкування за законом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянин України, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 , засоби зв`язку: НОМЕР_5 , еmail: ІНФОРМАЦІЯ_9

Інформація про відповідача-1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , засоби зв`язку: НОМЕР_7 .

Інформація про відповідача-2: Ірпінська міська рада, місцезнаходження: Україна, 08200, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Шевченка, 2-а, код ЄДРПОУ 33800777, тел.: (04597) 61400, email: irpin_mvk@ukr.net.

Інформація про третю особу: Ірпінська державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ 02884428, місцезнаходження: Україна, 08205, Київська область, Бучанський район, місто Ірпінь, вулиця Центральна, будинок 55, засоби зв`язку +380 (4597) 61497, email: irpindnk@ukr.net.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано .

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено: 24.06.2026 року.

Суддя А.В. Янченко