Рішення № 137641081, 22.06.2026, Летичівський районний суд Хмельницької області

КОПІЯ

Єдиний унікальний номер судової справи №678/443/26

Номер провадження №2-678-313/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року селище Летичів

Летичівський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Лазаренка А. В.,

за участю секретаря судового засідання Непийвода Л. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження, в залі суду селища Летичів, справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

18 березня 2026 року на адресу суду надійшла позовна заява про стягнення заборгованості за кредитним договором, за змістом якої 16 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - ТОВ «Бізпозика») та ОСОБА_1 було укладено Договір №483550-КС-005 про надання кредиту, за допомогою одноразового ідентифікатора.

Позивач надав відповідачу грошові кошти, тобто свої зобов`язання виконав, однак відповідач кредитні кошти позивачу своєчасно не повернула і у неї існує заборгованість в розмірі 53 365,30 грн., яку позивач просить суд стягнути разом із судовими витратами.

19 березня 2026 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, призначено розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно позовної заяви, представник позивача просить розгляд справи проводити у їх відсутність, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 до суду не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена неодноразово належним чином.

18 травня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Лабіка Г. І. надійшли письмові пояснення про те, що Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б достовірно підтверджували: факт особистої ідентифікації Відповідача; факт отримання саме Відповідачем одноразового ідентифікатора; IP-адресу пристрою, з якого здійснювався вхід; геолокацію користувача; технічні журнали системи; підтвердження належності банківської картки Відповідачу на момент укладення договору; підтвердження використання кваліфікованого електронного підпис. Позивач не надав первинних бухгалтерських документів, які підтверджують фактичне перерахування кредитних коштів саме Відповідачу. Довідки, складені самим Позивачем, не є беззаперечним доказом видачі кредиту. Вважають нарахування за Договором явно неспівмірними, надмірними та такими, що суперечать принципам справедливості, добросовісності та розумності, передбаченим ст. 3 ЦК України. Процентна ставка у розмірі 1% на день фактично становить понад 365% річних, що є надмірним фінансовим навантаженням для споживача. Позивач просить одночасно стягнути як договірні проценти, так і проценти за ст. 625 ЦК України, що фактично призводить до подвійної відповідальності. Окремо заперечують проти стягнення комісії у розмірі 2 320,70 грн. Позивач не надав жодних доказів того: яку саме послугу було надано; у чому полягає економічна суть комісії; які витрати поніс Позивач. Просить відмовити ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

18 травня 2026 року від представника позивача надійшли Додаткові пояснення про те, що до позовної заяви була додана візуальна форма послідовності дій клієнта щодо укладення Кредитного договору, у якій детально відображені всі дії ТОВ «Бізнес Позика» та Відповідача щодо укладення Кредитного договору в електронній формі у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Кредитний договір підписаний Боржником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Оскільки у матеріалах справи не міститься доказів щодо визнання недійсним Договору про надання кредит від 23.09.2021 №282382-КС-002, останній повинен виконуватись сторонами у повному обсязі».

Окрім того, 12 червня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Лабіка Г. І. надійшли письмові пояснення про те, що Кредитний договір укладено 16.03.2025 року, тобто під час дії воєнного стану в Україні. Усі нарахування, які позивач здійснює за прострочення виконання кредитного зобов`язання, виникли саме в період дії воєнного стану. Таким чином, закон прямо забороняє стягнення будь-якої відповідальності за прострочення виконання кредитних зобов`язань, у тому числі: інфляційних втрат; трьох відсотків річних; процентів за ст.625 ЦК України; штрафів; пені; інших санкцій за прострочення. Тому вимога про стягнення 15 667,60 грн відсотків відповідно до ст.625 ЦК України є незаконною та підлягає відхиленню. Фактично позивач просить стягнути комісію лише з посиланням на договір. Наявність умови в договорі сама по собі не доводить законність її нарахування. Тому вимога про стягнення комісії є недоведеною. З матеріалів позову вбачається, що кредит надано в сумі 33 000 грн. При цьому процентна ставка становила 1% на день. Тобто фактично 365% річних. Така ставка у багато разів перевищує середні банківські ставки та фактично ставить споживача у вкрай невигідне становище. Сам позивач визнає, що відповідачем уже сплачено 38 061,20 грн. Тобто відповідач не ухилявся від виконання зобов`язань, а здійснював платежі за договором. Сума фактично сплачених коштів вже перевищує суму отриманого кредиту. Отже, твердження позивача про недобросовісність відповідача є безпідставним. Просить суд застосувати пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України; визнати незаконним нарахування 15 667,60 грн відсотків за статтею 625 ЦК України; відмовити у стягненні комісії у розмірі 2 320,70 грн.; виключити із розрахунку заборгованості всі нарахування, які є неустойкою, штрафом, пенею або іншою відповідальністю за прострочення виконання зобов`язання; врахувати, що відповідачем вже сплачено 38 061,20 грн, що перевищує суму отриманого кредиту; у задоволенні позову відмовити повністю; розгляд справи провести без їхньої участі.

18 травня 2026 року від представника позивача надійшли Додаткові пояснення про те, що всі платежі Відповідача за Кредитним договором були враховані у розрахунку заборгованості за Кредитним договором. Сума заборгованості Відповідача за Кредитним договором відповідно до розрахунку заборгованості за Кредитним договором підрахована з урахуванням всіх платежів Відповідача. Сторона Відповідача у своїх Письмових поясненнях жодним чином не пояснила, чому на її думку доданий Позивачем до позовної заяви Розрахунок заборгованості за Кредитним договором є начебто необґрунтованим, та таким, що начебто не узгоджується з матеріалами справи. Відповідач не був позбавлений можливості надати свій розрахунок заборгованості за кредитним договором, який би узгоджувався з умовами кредитного договору та обставинами справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Як зазначено у ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

В ч. 1 ст. 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом ст.ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як зазначено у ч. 1 ст. 1048 ЦК України, норми якої в силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За приписами ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

В силу ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1). Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч. 2).

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що кредитний договір є двосторонньою угодою і має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит (певну грошову суму) та набуває право вимоги на повернення наданих грошових коштів і сплати процентів, а позичальник несе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту і сплати процентів.

Тобто, кредитний договір є відплатним, тому позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (п. 5); електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6).

Як зазначено у ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1). Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. (ч. 3). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (абз. 1 ч. 12).

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що 16 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір №483550-КС-005 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Договір про надання кредиту підписаний одноразовим ідентифікатором .

Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 33 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1 процент за кожен день користування Кредитом.

Пунктом 2. Кредитного договору визначено, що строк, на який надається кредит: 24 тижні, комісія за надання Кредиту 6 600 гривень, загальний розмір наданого Кредиту 33 000 гривень 00 коп., строк дії Договору до 31 серпня 2025 року, орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту 81 552 гривень 60 коп.

Пунктом 3.2 Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.

Згідно підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надало відповідачу грошові кошти у сумі 33 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника (котрий Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті).

Отримання відповідачем коштів також підтверджується наданою на ухвалу суду АТ «Універсалбанк» випискою за картковим рахунком, який належить ОСОБА_1 за період з 16 березня 2025 року по 30 серпня 2025 року.

Між сторонами за допомогою одноразового ідентифікатора укладено електронний кредитний договір на підставі якого відповідач отримав кредитні кошти, тобто позивач виконав свої зобов`язання і надав кредит, однак відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань і не повернув кредит та платежі за користування кредитом у визначений строк та розмірах у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість.

При цьому відповідачем на рахунок погашення заборгованості за вказаним кредитним договором сплачено 38 061,20 грн

Однак суд, не погоджується з розрахунком суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ, наданим позивачем, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 воєнний стан введено з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року і триває дотепер.

Відтак, враховуючи наведене, боржник звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України на період воєнного стану.

Згідно розрахунку, який наданий позивачем, останнім здійснено нарахування відсотків за ст. 625 ЦК України за Договором від 16 березня 2025 року, у розмірі 16 500 грн., тобто в період дії воєнного стану на території України.

З огляду на зазначене, суд, враховуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог у цій частині.

Також, у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредитної заборгованості, що надаються відповідачу та за які банком встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування», який набув чинності 10 червня 2017 року.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Водночас, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі з подібними правовідносинами № 204/224/21 зроблено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково - касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

В кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику та за які банком встановлена комісія.

Враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплатити комісію є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

До аналогічного висновку дійшов Хмельницький апеляційний суд у постанові від 03 червня 2025 року (Справа № 681/1402/24, провадження № 22-ц/820/1254/25), постанові від 05 листопада 2025 року (Справа № 685/294/25, провадження № 22-ц/820/2168/25).

Отже, оскільки кредитний договір був укладений сторонами 16 березня 2025 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану, то нарахована позивачем сума заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 16 500 грн. не може бути стягнута із відповідача, оскільки відповідач нормою закону звільнений від обов`язку такої сплати. Нарахована заборгованість по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України підлягає списанню позивачем.

Також з цих підстав суд вважає неправомірним нарахування та списання позивачем заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України та по комісії в загальному розмірі 5 111 грн. 70 коп., що відображено у розрахунку заборгованості за кредитом наданим позивачем (4 279,30+832,40), тому суму заборгованості по відсотках за користування кредитом, слід зменшити на вказану суму.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 30 265 грн. 30 коп., з яких сума прострочених платежів по тілу кредиту - 20 810 грн. 00 коп.; сума прострочених платежів по процентах - 9 455 грн. 30 коп. (14 567 - 5111,70).

У відповідності до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України позивач належними і допустимими доказами довів правомірність своїх вимог, водночас відповідач не надав доказів, які спростовують твердження позивача, що є його процесуальним обов`язком, тому позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню, однак частково з вказаних в мотивувальній частині рішення суду підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2 662 грн. 40 коп.

Ціна позову - 53 365,30 грн., а позов підлягає задоволенню частково на загальну суму 30 265 грн. 30 коп., тобто на 56,71% (30 265,30/53 365,30 * 100).

Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог - в розмірі 1 509,85 грн. (2662,4 * 56,71 / 100).

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10-13, 19, 23, 42-43, 48-49, 76-83, 89, 128, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 351-355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором №483550-КС-005 про надання кредиту від 16 березня 2025 року, в розмірі 30 265 грн. 30 коп., з них: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 20 810 грн. 00 коп.; сума прострочених платежів по процентах - 9 455 грн. 30 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судовий збір в розмірі 1 509 грн. 85 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Летичівським районним судом Хмельницької області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

ПОЗИВАЧ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, поштовий індекс 01133, код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 41084239, тел. НОМЕР_4, адреса електронної пошти: office@bizpozyka.com.

ПРЕДСТАВНИК ПОЗИВАЧА: Мовчан Віталій Віталійович, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, поштовий індекс 01133, наявний електронний кабінет.

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , наявний електронний кабінет.

ПРЕДСТАВНИК ВІДПОВІДАЧА: адвокат Лабік Геннадій Іванович, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_2 , наявний електронний кабінет

Суддя підпис А. В. Лазаренко

Суддя А. В. Лазаренко