Ухвала суду № 137636937, 22.06.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

22 червня 2026 року м. ХарківСправа № 922/1421/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

розглянувши матеріали клопотання ФОП Сичова М.В. про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (вх.№14543 від 15.06.2026) у справі

за позовом Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська,4; код ЄДРПОУ: 14282829) до Фізичної особи-підприємця Сичова Микити Владиславовича (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення 897 907,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Сичова Микити Владиславовича (відповідач) заборгованості за кредитним договором №789895862754 від 24.08.2025. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.05.2026 судом позовну заяву Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/1421/26. Справу № 922/1421/26 постановдено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України.Відповідачу, згідно з частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву. При цьому, відкривая провадженян у справі, суд визнав справу №922/1421/26 малозначною, зважаючи на те, що що ціна позову у даній справі не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

15.06.2026 до Господарського суду Харківської області від ФОП Сичова М.В. надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (вх.№14543 від 15.06.2026), яке обґрунтовано наступним. Як зазначає відповідач, вказана справа не відповідає критеріям малозначності, оскільки ціна позову становить 897 907,19 грн, що у 2,7 рази перевищує встановлену законом межу безумовної малозначності для 2026 року (332 800,00 грн), тому справа не є малозначною в силу закону. Надалі Відповідач вказує, що він фактично та тривалий час проживає у Республіці Індонезія (острів Балі), що підтверджується, на його думку, доданими документами (електронною візою та договором оренди житла). Крім того, на переконання відповідача, банківський спір у справі потребує ретельної перевірки нарахування заборгованості, відсотків, комісій, пені та аналізу первинних документів, частина з яких перебуває у позивача. Крім того, Відповідач зазначає про необхідність реалізації права на подання відзиву, можливого зустрічного позову чи клопотання про призначення судово-економічної експертизи. На підставі зазанченого вище, відповідач просить суд перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначити підготовче засідання та врахувати можливість його подальшої участі в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

19.06.2026 до Господарського суду Харківської області від позивача надійшли заперечення на клопотання (вх.№14992 від 19.06.2026), в який останній зазначає таке. На думку позивача, спрощене позовне провадження не обмежує процесуальні права сторін, оскільки вони мають повну можливість надати всі свої доводи, пояснення та докази в письмовому вигляді. Також, позивач вважає, що місце перебування відповідача (перебування за межами України) не впливає на розгляд справи, оскільки він має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд», що гарантує вчасне отримання ним документів. Крім того, відповідач залучив адвоката для захисту своїх інтересів. Надалі, позивач звертає увагу суду, що документи, надані відповідачем на підтвердження проживання в Індонезії, викладені іноземною мовою, не мають офіційного перекладу на українську мову та не засвідчені нотаріально, що, відповідно до ст. 10 ГПК України та правової позиції Верховного Суду, робить їх неналежними та недопустимими доказами. На підставі зазначеного вище, позивач доходить висновку, що заявлене відповідачем клопотання спрямоване виключно на штучне затягування розгляду справи та ухилення від виконання кредитних зобов`язань, а тому просить суд відмовити в задоволенні такого клопотання.

Розглянувши клопотання Відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначення підготовчого засідання з викликом сторін, а також заперечення Позивача на вказане клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Разом з тим, згідно з частиною 3 статті 247 ГПК України, при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує такі обставини, як ціна позову, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорія та складність справи, обсяг та характер доказів у справі тощо. Суд зазначає, що визначення форми господарського судочинства та віднесення справи до категорії справ незначної складності є дискреційними повноваженнями суду, які реалізуються на стадії відкриття провадження у справі з урахуванням вищеперелічених критеріїв. Ухвалою суду від 07.05.2026 дану справу було обґрунтовано визнано справою незначної складності та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Згідно з частиною 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. За клопотанням однієї із сторін розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням сторін. Проте, вказана норма процесуального права повинна застосовуватися у системному зв`язку з частиною 6 статті 252 ГПК України, яка визначає, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не переарахування заборгованості, відсотків, комісій, пені та аналізу первинних документів, частина з яких перебуває у позивача. Крім того, Відповідач зазначає про необхідність реалізації права на подання відзиву, можливого зустрічного позову чи клопотання про призначення судово-економічної експертизи. На пдіставі зазанченого вище, відповідач просить суд перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначити підготовче засідання та врахувати можливість його подальшої участі в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

19.06.2026 до Господарського суду Харківської області від позивача надійшли заперечення на клопотання (вх.№14992 від 19.06.2026), в який останній зазначає таке. На думку позивача, спрощене позовне провадження не обмежує процесуальні права сторін, оскільки вони мають повну можливість надати всі свої доводи, пояснення та докази в письмовому вигляді. иакож/, позивач вважає, що місце перебування відповідача (перебування за межами України) не впливає на розгляд справи, оскільки він має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд», що гарантує вчасне отримання ним документів. Крім того, відповідач залучив адвоката для захисту своїх інтересів. Надалі, позивач звертає увагу суду, що документи, надані відповідачем на підтвердження проживання в Індонезії, викладені іноземною мовою, не мають офіційного перекладу на українську мову та не засвідчені нотаріально, що, відповідно до ст. 10 ГПК України та правової позиції Верховного Суду, робить їх неналежними та недопустимими доказами. На підставі зазначеного вище, позивач доходить висновку, що заявлене відповідачем клопотання спрямоване виключно на штучне затягування розгляду справи та ухилення від виконання кредитних зобов`язань, а тому просить суд відмовити в задоволенні такого клопотання.

Розглянувши клопотання ФОП Сичова М.В. про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (вх.№14543 від 15.06.2026), суд зазанчає таке.

Відповідно до частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Разом з тим, згідно з частиною 3 статті 247 ГПК України, при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує такі обставини, як ціна позову, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорія та складність справи, обсяг та характер доказів у справі тощо.

Суд зазначає, що визначення форми господарського судочинства та віднесення справи до категорії справ незначної складності є дискреційними повноваженнями суду, які реалізуються на стадії відкриття провадження у справі з урахуванням вищеперелічених критеріїв.

Відповідно до ч.3. ст.12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч. 5 ст.12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою суду від 07.05.2026 про відкриття провадження у справі дану справу було обґрунтовано визнано справою незначної складності, визнано малозначною (про що зазначено в тексті увахли суду від 07.05.2026) та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами зважаючи на ціну позову, яка не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та характер спірних правовідносин.

Аналізуючи доводи Відповідача щодо неможливості віднесення даного спору до категорії малозначних справ через те, що ціна позову (897 907,19 грн) перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд вважає їх неспроможними та такими, що ґрунтуються на помилковому (вибірковому) тлумаченні норм процесуального права. Обґрунтовуючи своє клопотання, Відповідач цитує виключно пункт 1 частини 5 статті 12 ГПК України, згідно з яким малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Однак заявник опускає та не бере до уваги положення пункту 2 частини 5 цієї ж статті 12 ГПК України. Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 12 ГПК України, до категорії малозначних справ належать також справи незначної складності, визнані судом малозначними, за винятком справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Таким чином, законодавець встановив верхню межу ціни позову для справ, які можуть бути визнані судом малозначними з урахуванням їхніх конкретних обставин та характеру правовідносин, а саме 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (що у 2026 році становить 1 664 000,00 грн).Оскільки ціна позову у цій справі (897 907,19 грн) не перевищує встановлену законом максимальну межу в 500 розмірів прожиткового мінімуму, суд, реалізуючи свої дискреційні повноваження на стадії відкриття провадження, на підставі ч. 3 ст. 247 та п. 2 ч. 5 ст. 12 ГПК України мав усі законні підстави віднести дану справу до категорії справ незначної складності та призначити її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з частиною 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. За клопотанням однієї із сторін розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Предметом розгляду у цій справі є стягнення грошових коштів (заборгованості) за кредитним договором. На переконання суду, характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі не є очевидно складними, не потребують дослідження значного обсягу додаткових обставин чи проведення специфічних процесуальних дій, які б унеможливлювали встановлення істини на підставі поданих сторонами письмових доказів та заяв по суті справи.

Суд зазначає, що спрощене позовне провадження є самостійною, повноцінною процесуальною формою розгляду справ, яка спрямована на реалізацію принципу розумності строків судового розгляду та процесуальної економії. Відповідно до положень статей 161, 165, 166, 167 ГПК України, розгляд справи за правилами спрощеного провадження без виклику сторін не обмежує учасників справи у реалізації їхніх процесуальних прав. Сторони наділені повним обсягом можливостей для надання суду своїх доводів, заперечень, пояснень та всієї сукупності належних і допустимих доказів у письмовому вигляді (шляхом подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень).

Суд вважає за необхідне зазначити, що в ухвалі Великої Палати Верховного суду від 14.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц (провадження № 14-636цс18), зазначено, що бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників.

Крім того, посилання Відповідача на його тривале перебування за кордоном (у Республіці Індонезія) як на підставу для переходу до загального позовного провадження, суд оцінює критично. Сама по собі обставина перебування учасника справи за межами території України не є безумовною підставою для зміни процесуальної форми розгляду спору та не перешкоджає правосуддю. Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд», що в силу положень статті 6 ГПК України забезпечує його оперативне, вчасне та належне сповіщення про всі процесуальні дії суду, а також надає технічну можливість дистанційно подавати будь-які документи. Крім того, Відповідач реалізував своє право на професійну правничу допомогу та залучив до участі у справі уповноваженого представника адвоката, який перебуває в Україні та має повний спектр процесуальних прав для представництва інтересів клієнта в суді.

Щодо доданих Відповідачем документів на підтвердження проживання за кордоном, суд зазначає, що відповідно до статті 10 ГПК України господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою. Документи, викладені іноземною мовою, без належним чином засвідченого перекладу на українську мову, в силу вимог процесуального закону та сталої практики Верховного Суду не можуть вважатися належними та допустимими доказами на стадії їх оцінки судом.

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Суд погоджується з доводами Позивача, що невиправдане переведення справи у загальне позовне провадження за відсутності об`єктивної правової потреби призведе лише до безпідставного затягування розгляду спору та порушення прав Позивача на вирішення справи в розумні строки.

Враховуючи, що Відповідач та його представник не позбавлені можливості викласти всі свої аргументи та незгоду з розрахунком заборгованості у відзиві на позовну заяву, додавши до нього відповідні докази (виписки, контррозрахунки тощо), суд не вбачає об`єктивних підстав для зміни процедури розгляду справи та призначення підготовчого засідання.

На підстві зазначеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання ФОП Сичова М.В. про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (вх.№14543 від 15.06.2026).

Керуючись статтями 12, 42, 43, 234, 235, 247, 250, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні клопотання ФОП Сичова М.В. про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (вх.№14543 від 15.06.2026) відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Порядок і строк її оскарження передбачено ст. 255 - 257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу складено та підписано 22.06.2026

СуддяВ.В. Рильова

Справа №922/1421/26