Ухвала суду № 137636724, 16.06.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

16 червня 2026 року м. ХарківСправа № 922/1150/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Христенко І.С.

розглянувши матеріали справи

за позовом Харківської обласної прокуратури, м.Харків в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м.Харків до 1. Фізичної особи-підприємця Зайцева Євгена Костянтиновича, м.Харків; 2. Комунального підприємства "Комбінат дитячого харчування", м.Харків про визнання недійсними додаткових угод, стягнення 3284074,86 грн за участю представників:

прокурор - Комісар О.О. (посвідчення №072864 від 01.03.2023);

позивача - Замніус М.В. (самопредставництво)

відповідача-1 - Пономаренко А.О. (адвокат, ордер АХ № 1351784 від 25.05.2026);

відповідача-2 - Чудовський Д.О. (адвокат, довіреність від 06.11.2025).

ВСТАНОВИВ:

03.04.2026 року Керівник Харківської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Харківської міської ради до відповідачів: Фізичної особи-підприємця Зайцева Євгена Костянтиновича та Комунального підприємства "Комбінат дитячого харчування", в якому просить суд:

- визнати недійсною додаткову угоду №2 від 05.06.2024 до договору про закупівлю товару № 15-К від 27.03.2024, укладеного між Комунальним підприємством «Комбінат дитячого харчування» та ФОП Зайцевим Євгеном Костянтиновичем;

- визнати недійсною додаткову угоду №3 від 05.11.2024 до договору про закупівлю товару № 15-К від 27.03.2024, укладеного між Комунальним підприємством «Комбінат дитячого харчування» та ФОП Зайцевим Євгеном Костянтиновичем;

- стягнути з ФОП Зайцева Євгена Костянтиновича (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) грошові кошти в сумі 3284074,86 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.04.2026 року відкрито провадження у справі №922/1150/26 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 28 квітня 2026 року, яке протокольною ухвалою суду було відкладено на 26 травня 2026 року.

21.04.2026 року позивач надав до суду заяву про залишення позовної заяви без розгляду (вх.№9517), у зв`язку з тим, що Харківська міська рада вважає, що закупівля послуг в інтересах Харківської міської територіальної громади, здійснена Комунальним підприємством «Комбінат дитячого харчування» із дотримання усіх норм та процедур, покладених на Замовника Законом України «Про публічні закупівлі».

Отже зазначене не позбавляє у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України права позивача подати до розгляду справи по суті заяву про залишення позовної заяви без розгляду, подання якої відповідає нормам ГПК України.

Харківська міська рада звертає увагу суду на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор.

Також Харківська міська рада повідомила, що не вважає свої інтереси порушеними.

Крім того, у позовній заяві відсутня інформація, що прокурор, до подання цього позову, оскаржував дії уповноваженої особи Замовника та Замовника в частині укладення спірних додаткових угод в межах закупівлі UA-2024-02-22-007844-а до уповноважених органів, які здійснюють контроль у разі виявлення ознак порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, а таким уповноваженим органом була надана відповідь, що такий орган не в змозі самостійно здійснити захист інтересів держави.

Таким чином, Харківська міська рада вважає, що Харківської окружною прокуратурою не обґрунтовані та не доведені підстави представництва інтересів держави в суді в особі Харківської міської ради, а тому позовна заява, подана прокурором підлягає залишенню без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

21.04.2026 року позивач надав до суду заяву про відмову від позову (вх.№9518), в якій зазначав, що Харківською міською радою та її виконавчими органами не допущено жодних порушень вимог законодавства в сфері державних закупівель, не завдана шкода інтересам Харківської міської територіальної громади. Підстави для звернення Харківської міської ради до суду для захисту порушених прав та інтересів Харківської міської територіальної громади відсутні, а відповідно не вбачається виключних підстав для представництва прокурором інтересів Харківської міської ради в суді за наведеними обставинами, зазначеними органом прокуратури у позові.

Позивач зауважує, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про протиправне витрачання Позивачем чи Відповідачами коштів з місцевого бюджету та перевищення ліміту використання бюджетних коштів. Також, не наведений розмір шкоди, яка завдана та взагалі наявності такої шкоди. Прокурором в своїй позовній заяві не зазначено належних та достатніх підстав звернення до суду з даним позовом.

На думку позивача, прокурор звертаючись до суду з даним позовом фактично втручається в діяльність органів місцевого самоврядування.

Таким чином, Харківська міська рада відмовляється від позову і просить суд зазначену відмову задовольнити та закрити провадження у справі № 922/1150/26.

21.04.2026 року відповідач-2 надав до суду відзив (вх.№9610), в якому просить суд залишити позов прокурора у справі № 922/1150/26 без розгляду. А у випадку відсутності підстав для залишення позовної заяви без розгляду, відмовити у задоволені позовних вимог повністю.

В обґрунтування заяви про залишення позову без розгляду, відповідач-2 зазначає, що на його переконання, у органів прокуратури по даній справі, відсутні правові підстави для представництва інтересів держави, в особі ХМР, через те, що правові підстави для представництва інтересів держави органами прокуратури не носять виняткового (виключного) характеру, а спір є абсолютно типовим, всупереч вимогам встановленим пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, тому суд, що розглядає справу, має прийти до самостійного висновку про відсутність підстав для представництва Харківською обласною прокуратурою інтересів ХМР, застосувавши вищенаведену статтю Конституції України, як норму прямої дії. З цих підстав, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 174 ГПК України, позовна заява прокурора підлягає поверненню.

Разом з тим, відповідач зазначає, що враховуючи, те, що провадження у справі за позовом було відкрито, на переконання відповідача та враховуючи правову позицію ВС у справі № 924/1199/18, суд у відповідності до пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України, має залишити позов без розгляду.

24.04.2026 року відповідач-2 надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№9879).

28.04.2026 року представник відповідача-1 надав до суду заяву про вступ у справу як представника (вх.№10138).

28.04.2026 року позивач надав до суду письмові пояснення по суті справи (вх.№10140), у яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

14.05.2026 року прокурор надав до суду заперечення на клопотання ХМР про залишення позовної заяви без розгляду (вх.№11590), в яких просить відмовити у задоволенні клопотання.

Також, 14.05.2026 року прокурор надав до суду заперечення на заяву ХМР про відмову від позову та закриття провадження у справі (вх.№11592), в яких просить відмовити у задоволенні заяви.

26.05.2026 року представник відповідача-1 надав до суду письмові пояснення (вх.№12654), заперечує проти позову та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Протокольною ухвалою суду від 26.05.2026 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 09.06.2026 року.

28.05.2026 року відповідач-2 надав до суду клопотання (вх.№12894), в якому просить ухвалити судове рішення, яким вирішити питання щодо можливості в одному судовому провадженні у справі № 922/1150/26 існування та розгляд двох окремих позовних заяв поданих одночасно прокурором в порядку самопредставництва та представництва до одних і тих же відповідачів, з тим самим предметом та з однаковими підставами.

29.05.2026 року прокурор надав до суду заперечення на клопотання відповідача-2 від 28.05.2026 року (вх.№13018), у яких просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача-2.

03.06.2026 року відповідач-2 надав до суду додаткові пояснення до клопотання відповідача та заперечення прокурора щодо клопотання (вх.№13496).

Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 09.06.2026 року відкладено підготовче засідання на 16.06.2026 року.

В підготовчому засіданні 16.06.2026 року прокурор поклався на розсуд суду щодо заяви позивача про відмову від позову, щодо заяв позивача та відповідача-2 про залишення позову без розгляду та закриття провадження у справі - заперечував.

В підготовчому засіданні 16.06.2026 року позивач підтримував заяви про залишення позову без розгляду та про відмову від позову.

Представник відповідача-1 в підготовчому засіданні 16.06.2026 року підтримував клопотання позивача та відповідача-2 щодо залишення позову без розгляду.

Представник відповідача-2 в підготовчому засіданні 16.06.2026 року підтримував заяву позивача про відмову від позову та закриття провадження у справі, а також свої клопотання про залишення позову без розгляду.

Розглянувши заяву позивача (ХМР) про залишення позову без розгляду, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось судом, 21.04.2026 року позивачем до суду надано заяву (вх.№9517) про залишення позовної заяви прокурора без розгляду. В обґрунтування наданої до суду заяви позивач посилається на частини 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, частину 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та зазначає, що участь прокурора у судовому процесі можлива за умови, з - поміж іншого, не просто шляхом абстрактного обґрунтування порушення інтересів держави, як підстави для звернення до суду, а саме повинна бути належним чином доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінити належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

У зв`язку із чим, Харківська міська рада звертає увагу суду на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. У кожному такому випадку прокурор повинен навести та довести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Також позивач посилається на судову практику, викладену у справах №924/1256/17, № 924/1237/17, № 927/246/18, та № 587/430/16-ц та зазначає, що наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 статті 23 цього Закону, згідно з якою прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави у суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначаються Законом України "Про публічні закупівлі".

Пунктом 20 частини 1 статті 1 ЗУ "Про публічні закупівлі" зазначено, що органом оскарження є Антимонопольний комітет України.

Проте у позовній заяві прокурора відсутня інформація, що прокурор, до подання цього позовну, оскаржував закупівлю послуги UA-2024-02-22-007844-а до уповноважених органів, які здійснюють контроль у разі виявлення ознак порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, а таким уповноваженим органом була надана відповідь, що такий орган не в змозі самостійно здійснити захист інтересів держави.

Аналіз частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: - якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; - у разі відсутності такого органу.

У зв`язку із чим, за твердженнями позивача, прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу, та зазначає, що якщо суд, після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурора інтересів держави у суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

За твердженнями позивача, листом Харківської окружної прокуратури від 03.12.2025 3 24-7492/25 не доведено, що міська рада або її виконавчі органи міської ради не здійснюють або неналежним чином здійснюють захист своїх інтересів. Також, у вказаному листі не міститься інформації щодо наявності підстав для здійснення дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, не зазначено у чому саме полягає порушення інтересів громадянина або держави, які були порушені виконавчими органами міської ради тощо.

Харківською міською радою листом Юридичного департаменту міської ради від 09.01.2026 вих/76/9-26 з посиланням на норми чинного законодавства надано відповідь, та зазначено, що виконавчими органами Харківської міської ради під час реалізації закупівлі UA-2024-02-22-007844-а в частині спірних додаткових угод у 2024 році здійснено з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Також позивач не вважає свої інтереси порушеними, у зв`язку з чим, прокурором не обґрунтовано та не доведено підстави представництва інтересів держави у суді в особі Харківської міської ради, у зв`язку із чим, позовна заява, подана прокурором підлягає залишенню без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Суд не погоджується з твердженнями позивача з огляду на наступне.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до абзацу 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Аналіз частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: - якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; - у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічна правова позицію викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 року у справі №924/1237/17.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд зобов`язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює орган місцевого самоврядування, Харківська обласна прокуратура направила на адресу Харківської міської ради листи за № 24-7492-25 від 03.12.2025 та від 27.01.2026 щодо встановлених порушень законодавства під час виконання договірних відносин за проведеною закупівлею за бюджетні кошти.

Станом на час подання позовної заяви Харківська міська рада будь-якої відповіді на листи Харківської обласної прокуратури не надала.

У подальшому 03.04.2026 до прокуратури надійшов лист Харківської міської ради від 09.01.2026, з якого вбачається, що Харківська міська рада не вважає свої інтереси порушеними. Наведене свідчить про небажання Харківської міської ради самостійно реалізувати процесуальні повноваження на звернення до суду задля поновлення порушених інтересів держави.

Зазначене є доказом нездійснення захисту інтересів держави органом місцевого самоврядування та вказує на наявність підстав для застосування представницьких повноважень прокурором.

З урахуванням викладеного, Харківська міська рада здійснює контроль за діяльністю та використанням коштів КП «Комбінат дитячого харчування», фінансує підприємство, є компетентним органом з повним обсягом цивільної дієздатності та має повноваження звертатися до суду для захисту порушених інтересів держави, у тому числі у сфері публічних закупівель, а тому прокурором визначеного його у якості позивача у даному позові.

Зазначені у позові порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» завдають шкоди державним інтересам у вигляді незаконних витрат коштів, що унеможливлює раціональне та ефективне використання коштів бюджету і здатне спричинити істотної шкоди інтересам держави.

Листом від 24.03.2026 № 24-7492-25 Харківською обласною прокуратурою повідомлено Харківську міську раду про прийняте рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову відповідно до ч. 4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру».

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Крім того, відповідно до правового висновку, викладено у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 року у справі №910/3486/19 прокурор, не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Таким чином, Прокурор виконав вимоги процесуального закону, визначив, у чому, на його думку, полягає порушення інтересів держави, обґрунтував необхідність захисту цих інтересів, а також зазначив орган, який, хоч і уповноважений державою здійснювати такий захист, але у спірних правовідносинах, будучи завчасно повідомленим, відповідні заходи протягом розумного строку не вжив.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді в особі Харківської міської ради.

Враховуючи вищевикладене, доводи позивача з приводу відсутності підстав представництва інтересів держави в особі Харківської міської ради не приймаються судом, та спростовуються викладеними нормами та матеріалами справи, у зв`язку з чим, суд відмовляє у задоволенні заяви позивача про залишення позову без розгляду.

Щодо заяви позивача (ХМР) про відмову від позову суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Пунктом 1 статті 191 ГПК України визначено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

За приписами частини першої статті 55 ГПК України органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті. До таких прав (за змістом частини третьої статті 46 ГПК України) належить право змінити підстави позову і реалізація цього права відповідно до приписів процесуального законодавства таких наслідків, як залишення позову без розгляду, не передбачає.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 (пункт 55) зазначала, що "при вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов`язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю. Для врахування цих обставин стаття 55 ГПК України передбачає такі правила:

- якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником (учасником, акціонером) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави;

- відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті" див. також постанову Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 926/781/23).

Отже прокурор наділений правом вимагати розгляду справи по суті в разі, якщо компетентний орган відмовляється від поданого прокурором в інтересах держави позову.

При цьому, Харківська обласна прокуратура підтримує позов у справі №922/1150/26 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ФОП Зайцева Є.К. та КП «Комбінат дитячого харчування» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно сплачених коштів та просить розглянути справу по суті.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 лютого 2024 року у cправі №926/781/23.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (частини 1, 2 статті 13 ГПК України).

При цьому суд враховує, що відмова позивача від позову не є обов`язковою для прокурора, оскільки така відмова не означає вибуття позивача з процесу чи зміни його процесуального статусу. У відповідних випадках спір підлягає вирішенню по суті.

При вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов`язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю, зокрема якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником (учасником, акціонером) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави; - відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 ГПК).

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, суд надавши оцінку наявним у матеріалах справи документам, із урахуванням позиції представників сторін, підтримування прокурором позовної заяви, суд відмовляє у задоволенні заяви Харківської міської ради (вх.№9518 від 21.04.2026) про відмову від позову та закриття провадження у справі.

Щодо клопотання Комунального підприємства "Комбінат дитячого харчування" про залишення позову без розгляду (вх.9610 від 21.04.2026), суд зазначає наступне.

Відповідач спирається на висновки з рішення Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ТОВ "Рейнір Бізнес Груп" щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України „Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді) від 3 грудня 2025 року № 6-р(II)/2025 Справа № 3-28/2024(59/24).

Судом встановлено, що у відповідності до ч. 4 ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру" Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

{Абзац третій частини четвертої статті 23 визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 6-р(II)/2025 від 03.12.2025 }

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Вказаним рішенням Конституційний Суд України ухвалив:

1. Визнати такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), абзаци перший, другий, третій частини четвертої статті 23 Закону України „Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами.

2. Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України „Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

3. Окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України „Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року.

4. Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України „Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

5. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Конституційний Суд України постановив у своєму рішенні (ч. 9), що згідно з частиною першою статті 97 Закону України „Про Конституційний Суд України Конституційний Суд України у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов`язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку. Установивши невідповідність Конституції України (неконституційність) окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону, Конституційний Суд України вважає за потрібне реалізувати своє повноваження, визначене частиною другою статті 152 Конституції України, та відтермінувати втрату ними чинності після ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Обираючи такий підхід, Конституційний Суд України враховує передусім, що в період дії воєнного стану в Україні вагомою є потреба усебічно забезпечити захист інтересів держави Україна та стабільність конституційного правопорядку, й виходить із того, що неперервність виконання прокуратурою визначених Конституцією України функцій є важливою передумовою належного функціонування держави в умовах воєнного стану.

Конституційний Суд України також вважає за доцільне не поширювати дію цього Рішення на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Отже суд приходить до висновку, що навіть після набрання чинності із 01 січня 2027 окремими приписами абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України „Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII які визнані неконституційними, буде застосовуватися загальне правило, викладене у ч. 4 резолютивної частини вказаного рішення КС.

У якому зазначено, що Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України „Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Саме такий випадок має місце за участі прокурора у даній справі, позов в якій подано в інтересах держави.

Отже суд не може спиратися на висновки Конституційного Суду України за вказаним рішенням як на підставу для залишення позову без розгляду у справі №922/1150/26, у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні клопотання відповідача-2 (Комунального підприємства "Комбінат дитячого харчування") про залишення позову без розгляду (вх.9610 від 21.04.2026).

Щодо клопотання (Комунального підприємства "Комбінат дитячого харчування" про залишення позову без розгляду (вх.№12894 від 28.05.2026), суд зазначає наступне.

В обґрунтування поданого до суду клопотання відповідач-2 посилається на те, що з описової частини судової ухвали вбачається, що 03.04.2026 року керівник Харківської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Харківської міської до відповідачів: Фізичної особи-підприємця Зайцева Євгена Костянтиновича та Комунального підприємства "Комбінат дитячого харчування" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів.

Відповідач-2 зазначає, що у підготовчому засіданні представник Харківської обласної прокуратури Комісар Олег Олексійович підтвердив ту обставину, що до суду звернувся саме керівник Харківської обласної прокуратури, проте підписав позовну заяву у підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний кабінет» саме він, через те, що у керівника Харківської обласної прокуратури не має технічної можливості це зробити, тому останній підписав позовну заяву у письмовому вигляді, яка додана у якості додатку до позовної заяви поданої в електронному вигляді.

Отже, на думку відповідача-2, на сьогодні склалася ситуація, що у справі №922/1150/26 наявні одночасно дві позовні заяви:

1. позовна заява керівника Харківської обласної прокуратури Папуші Юрія Ігоревича, яка подана в порядку самопредставництва у формі електронної копії паперового документа;

2. позовна заява представника - прокурора Харківської обласної прокуратури Комісара Олега Олексійовича, який діє на підставі довіреності у порядку передоручення.

За твердженнями відповідача-2 обидві позовні заяви заявлені до одних і тих же відповідачів, з тим самим предметом та з однаковими підставами. За таких обставин, можна прийти до висновку, що і керівник Харківської обласної прокуратури у порядку самопредставництва та прокурор Харківської обласної прокуратури Комісар Олег Олексійовича у порядку представництва мали право на підписання та подання позовної заяви, однак наявність двох однакових позовних заяв - до одних і тих же відповідачів, з тим самим предметом та з однаковими підставами є порушеннями господарського процесуального законодавства, принципу юридичної визначеності.

На підставі викладеного, відповідач-2 просить ухвалити судове рішення, яким вирішити питання щодо можливості в одному судовому провадженні у справі №922/1150/26 існування та розгляд двох окремих позовних заяв поданих одночасно позивачем в порядку самопредставництва та представництва до одних і тих же відповідачів, з тим самим предметом та з однаковими підставами.

Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, позов подавався прокурором через підсистему «Електронний суд». При цьому до електронного звернення було додано файл у форматі PDF під назвою «Позов КДХ», який містив текст позовної заяви.

При цьому прокурор наполягав, що документи подано через ЄСІТС та підписано кваліфікованим електронним підписом.

Також суд зазначає, що прокурор просить врахувати, що поданий документ є однією позовною заявою з одним вихідним номером та датою відправлення, з тим же суб`єктним складом та предметом позову, з однією платіжною інструкцією про сплату судового збору.

Матеріалами справи підтверджено, що в ЄСІТС було сформовано окремий електронний документ під назвою «Позовна заява», до якого як додаток було прикріплено PDF-файл із текстом позову.

Слід зазначити, що відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем ЄСІТС процесуальний документ, який подається до суду, має бути створений засобами підсистеми «Електронний суд» та підписаний кваліфікованим електронним підписом. Накладення електронного підпису на додатки до такого документа лише засвідчує справжність цих додатків, але не звільняє заявника від обов`язку належним чином сформувати та підписати сам процесуальний документ.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Статтею 56 ГПК України передбачено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Суд зауважує, що позов у даній справі подано Харківською обласною прокуратурою (як юридичною особою) в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ФОП Зайцева Є.К. та КП «Комбінат дитячого харчування».

Відповідно, процесуальні дії від імені Харківської обласної прокуратури можуть вчиняти як її керівник, так і інші уповноважені особи, що відповідає вимогам ст. 56 ГПК України.

Суд вважає за необхідним зазначити, що позов складений керівником обласної прокуратури Папуша Юрієм, при цьому електронний підпис накладено Комісаром Олегом Олексійовичем.

Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви додано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що від імені юридичної особи Харківської обласної прокуратури може вчиняти дії її керівник Папуша Юрій Ігорович, який, як користувач ЄСІТС, уповноважив іншого користувача Комісара Олега Олексійовича на вчинення дій із використанням Електронного суду в інтересах довірителя.

Так, відповідно до довіреності в порядку передоручення, уповноважено Комісара О.О. представляти інтереси Харківської обласної прокуратури в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи.

Як вірно зазначив прокурор, питання формування електронних довіреностей в підсистемі «Електронний суд» досліджувалося Верховним Судом у справі №600/1029/25-а (постанова від 16.10.2025).

Верховний Суд зазначив, що рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року №1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі -Положення ЄСІТС).

Відповідно до пунктів 24 - 34 вказаного Положення, підсистема "Електронний суд" (далі - Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.

Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо), пов`язані з розглядом справ у суді, можуть подаватися до суду в електронній формі виключно з використанням підсистеми «Електронний суд», якщо інше не визначено процесуальним законодавством чи цим Положенням.

Електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС.

До створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються.

Технічні вимоги щодо форм електронних документів та їхніх додатків, обмеження щодо їхнього розміру, формату та інших характеристик встановлюються Інструкцією користувача Електронного суду.

Дата та час підписання документа в Електронному суді, а також дата та час його надсилання автоматично зберігаються і не підлягають корегуванню.

У разі подання до суду документів в електронній формі учасник зобов`язаний у випадках, визначених процесуальним законодавством, надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

У випадку, коли інший учасник справи відповідно до внесених ідентифікаційних даних про нього має зареєстрований Електронний кабінет, функціонал Електронного суду в автоматичному режимі надає суду та учаснику справи доказ надсилання до Електронних кабінетів інших учасників справи поданих до суду документів.

В іншому випадку засобами Електронного суду користувача інформують про відсутність в іншого учасника справи зареєстрованого Електронного кабінету.

Користувач ЄСІТС може уповноважити іншого користувача на вчинення дій із використанням Електронного суду в інтересах довірителя, надавши засобами відповідної підсистеми ЄСІТС такому повіреному довіреність в електронній формі відповідно до вимог процесуального законодавства.

Надання довіреності в електронній формі здійснюється засобами Електронного кабінету шляхом створення електронного документа встановленої форми, в якому визначається обсяг повноважень повіреного.

Довіреність в електронній формі, підписана кваліфікованим електронним підписом довірителя, надає можливість повіреному виконувати визначений довірителем перелік дій засобами Електронного суду. Повірений, якому довірителем видана довіреність в електронній формі із правом передоручення, може надати таку довіреність іншому користувачу на вчинення дій в інтересах довірителя (передоручення).

Від імені юридичної особи видавати довіреності в електронній формі мають право особи, зазначені у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо такої юридичної особи у графі "Прізвище, ім`я, по батькові, дати обрання (призначення) осіб, що обираються (призначаються) до органу управління такої юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або такі, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи". Від імені іноземної юридичної особи електронні довіреності видаватися не можуть.

Довіреність в електронній формі, що підтверджує повноваження представника, та електронні документи, на підставі яких відбувалось передоручення прав первинного довірителя (за їх наявності), автоматично додаються до документів, відправлених представником засобами Електронного суду.

Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу ХІ «Підсистема електронного суду» Положення про АСДС (в редакції рішення Ради суддів України №17 від 2 березня 2018 року) у всіх місцевих та апеляційних судах України з 22 грудня 2018 року обмін електронними документами між судом, фізичними особами та учасниками судового процесу забезпечується засобами підсистеми «Електронний суд».

Учасники судового процесу за допомогою зареєстрованого Електронного кабінету можуть надсилати копії електронних документів іншим учасникам судової справи, крім випадків, коли інший учасник не має зареєстрованого електронного кабінету, подавати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, а також отримувати судові рішення та інші електронні документи.

Відповідно до пунктів 9 -11 розділу XI «Підсистема електронного суду» Положення про АСДС, в редакції рішення РСУ №17, шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми електронного доручення, встановленої адміністратором форми (з правом передоручення або без такого права), особа, що зареєструвала електронний кабінет, може уповноважити представника (іншу фізичну особу, що має зареєстрований електронний кабінет) на подання документів від свого імені або від імені довірителя по судовій справі, судовому провадженню або зверненню. Електронні доручення, що підтверджують повноваження підписанта автоматично додаються підсистемою до кожного документу, ним відправленого.

Шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми електронного доручення, встановленої адміністратором форми (з правом передоручення або без такого права), особа, що зареєструвала електронний кабінет в межах отриманих повноважень може надати іншій фізичній особі доступ до документів по судовій справі, судовому провадженню або зверненню.

Шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми електронного повідомлення, встановленої адміністратором форми, автор доручення може його скасувати.

Таким чином, можна дійти висновку, що електронне доручення, яке можливо надати за допомогою підсистеми «Електронний суд», видається за наявності у відповідної особи довірителя та його представника особистих електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд», що передбачає наявність у таких осіб електронного цифрового підпису. Електронне доручення видається лише за умови його підписання електронним ключем довірителем за допомогою алгоритмів, визначених у підсистемі «Електронний суд». Надалі таке електронне доручення автоматично додається до позовної заяви, яка подана представником від імені довірителя через підсистему «Електронний суд», при цьому у користувачів відсутня можливість будь-яким чином впливати на зміст та вигляд такого електронного доручення, тобто воно формується підсистемою «Електронний суд» самостійно, відповідно до обраного обсягу повноважень представника.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що другий позов, який просто відсканований та міститься в матеріалах справи, вважається лише паперовою копією того позову, який поданий через підсистему "Електронний суд", оскільки обидва позови складені керівником обласної прокуратури Юрієм Папуша, однак подані з використанням електронного підпису через підсистему "Електронний суд" ОСОБА_1 , на що у відповідного прокурора були повноваження.

З погляду господарського процесу, юридично позов подав саме той прокурор, який підписав його цифровим ключем (КЕП), а не той, чиє прізвище вказане наприкінці завантаженого тексту.

Водночас суд наголошує, що позов у даній справі подано Харківською обласною прокуратурою (як юридичною особою) в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ФОП Зайцева Є.К. та КП «Комбінат дитячого харчування».

З огляду на викладені обставини, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання Комунального підприємства "Комбінат дитячого харчування" про залишення позову без розгляду (вх.№12894 від 28.05.2026), у зв`язку з чим відмовляє у задоволення відповідного клопотання.

Керуючись статтями 13, 42, 46, 74, 76, 86, 191, 226, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви позивача - Харківської міської ради (вх.№9517 від 21.04.2026) про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

2. У задоволенні заяви позивача - Харківської міської ради (вх.№9518 від 21.04.2026) про відмову від позову та закриття провадження у справі - відмовити.

3. У задоволенні клопотання відповідача-2 - Комунального підприємства "Комбінат дитячого харчування" про залишення позову без розгляду (вх.9610 від 21.04.2026) - відмовити.

4. У задоволенні клопотання відповідача-2 - Комунального підприємства "Комбінат дитячого харчування" про залишення позову без розгляду (вх.№12894 від 28.05.2026) - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Повна ухвала складена 22.06.2026

СуддяК.В. Аріт