Рішення № 137636723, 22.06.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1333/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатранс Інвест", м.Харків до Житлово-будівельного кооперативу «АЕЛІТА-4», м.Харків (адреса: 61124, м. Харків, проспект Аерокосмічний, буд.180, корпус (кв.) 3) про стягнення 59510,38 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

17.04.2026 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегатранс Інвест" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «АЕЛІТА-4» про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з поводження з побутовими відходами № 142 від 01 січня 2020 року в загальному розмірі 59510,38грн, з яких: сума основного боргу - 31381,21 грн; пеня - 19904,43 грн; 3% річних - 1896,46 грн; інфляційні втрати - 6328,28 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1333/26, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами, встановивши учасникам справи строки для надання заяв по суті спору.

13.05.2026 року представник позивача надав до суду заяву (вх.№11536), в якій повідомляв суд, що після пред`явлення позову та відкриття провадження у справі ухвалою суду від 21 квітня 2026 року, відповідач сплатив частину наявного боргу згідно наступних платіжних інструкцій: № 1044 від 24 квітня 2026 року на суму 2000,00 гривень; № 1044 від 01 травня 2026 року на суму 2000,00 гривень; Всього на суму 4000,00 гривень.

У зв`язку із наведеним ТОВ «МЕГАТРАНС ІНВЕСТ» не підтримує частину позовних вимог (зокрема щодо стягнення 4000,00 гривень суми боргу) унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову та, керуючись частиною 3 статті 130 ГПК України, просить суд присудити стягнення понесених позивачем у справі витрат з відповідача у повному обсязі.

22.05.2026 року представник позивача надав до суду заяву (вх.№12439), в якій повідомляв, що після пред`явлення позову та відкриття провадження у справі ухвалою суду від 21 квітня 2026 року, відповідач сплатив частину наявного боргу згідно наступних платіжних інструкцій: № 1044 від 24 квітня 2026 року на суму 2000,00 гривень (вказано у заяві від 13 травня 2026 року); № 1044 від 01 травня 2026 року на суму 2000,00 гривень (вказано у заяві від 13 травня 2026 року); № 1045 від 15 травня 2026 року на суму 2000,00 гривень; № 1046 від 20 травня 2026 року на суму 1200,00 гривень; Всього на суму 7200,00 гривень.

У зв`язку із наведеним ТОВ «МЕГАТРАНС ІНВЕСТ» станом на 22 травня 2026 року не підтримує частину позовних вимог (зокрема щодо стягнення 7200,00 гривень суми боргу) унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову та, керуючись частиною 3 статті 130 ГПК України, просить суд присудити стягнення понесених позивачем у справі витрат з відповідача у повному обсязі.

17.06.2026 року представник позивача надав до суду заяву (вх.№14766), в якій повідомляв, що після пред`явлення позову та відкриття провадження у справі відповідачем сплачено 11200,00 грн, у зв`язку з чим ТОВ «МЕГАТРАНС ІНВЕСТ» станом на 17.06.2026 року не підтримує частину позовних вимог (зокрема щодо стягнення 11200,00 гривень суми боргу) унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову та, керуючись частиною 3 статті 130 ГПК України, просить суд присудити стягнення понесених позивачем у справі витрат з відповідача у повному обсязі.

Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Згідно з ст.248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.

21.04.2026 року судом направлено ухвалу про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61124, м. Харків, проспект Аерокосмічний, буд.180, корпус (кв.) 3.

28.04.2025 року ухвала про відкриття провадження у справі була повернута до суду без вручення відповідачу, з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

06.05.2026 року судом повторно направлено ухвалу про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача.

13.05.2026 року ухвала про відкриття провадження у справі була повернута до суду без вручення відповідачу, з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Частиною 5 статті 176 Господарського кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

На час винесення рішення у справі судом перевірено юридичну адресу відповідача згідно з даними ЄДРЮО, яка залишилася незмінною.

Інформації про іншу адресу відповідача у суду немає.

Згідно з п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17).

Слід зазначити, що відповідно до п. 99 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", рекомендовані поштові відправлення, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату. У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п.116 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" у разі невручення рекомендованого листа, він разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

Тобто, неотримання поштової кореспонденції в точці видачі є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо належного отримання листа, тобто є його власною волею.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відтак, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і не вручено підприємством зв`язку, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та, яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Слід враховувати, що організація власної господарської діяльності забезпечується самим товариством, зокрема щодо призначення відповідальної особи на отримання поштової кореспонденції та подальшим її одержанням. Товариство несе ризики та наслідки, пов`язані з неналежним отримання поштової кореспонденції.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Відзив на позов відповідачем до суду надано не було.

Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01.01.2020 року між ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИМ КООПЕРАТИВОМ «АЕЛІТА-4» (надалі за текстом ЖБК «АЕЛІТА-4», Відповідач, Замовник) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МЕГАТРАНС ІНВЕСТ» (надалі за текстом ТОВ «МЕГАТРАНС ІНВЕСТ», Позивач, Виконавець), було укладено договір № 142 про надання послуг з поводження з побутовими відходами (надалі за текстом Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання з надання послуг з поводження з побутовими відходами (вивезення, перевезення, захоронення) з об`єктів Замовника, розташованих за адресами: м. Харків, проспект Гагаріна, 180, к.3 відповідно до графіку, а в разі відміні графіка за заявкою Замовника.

Позивач зазначає, що ТОВ «МЕГАТРАНС ІНВЕСТ» усі свої зобов`язання за Договором виконувало належним чином в порядку та у строки, визначені Договором.

Сторони регулярно проводили звірки стану взаємних розрахунків за 2022 рік, за 2023 рік, за 9 місяців 2024 року та за весь 2024 рік, за 2025 рік (а також додатково за період з 01 січня 2025 року по 01 березня 2026 року), за перший квартал 2026 року, про що складені відповідні акти, якими підтверджений стан виконання зобов`язань сторонами та розмір заборгованості станом на початок та кінець кожного періоду.

Станом на 01 січня 2022 року ЖБК «АЕЛІТА-4» здійснена попередня оплата вартості послуг у розмірі 3294,63 гривень.

За період з 01 січня 2022 року по 31 березня 2026 року Виконавцем надані послуги на загальну суму 114525,84 гривень, що підтверджується копіями наданих актів звірки та додатково копіями актів здачі-приймання робіт (надання послуг) за 2024-2025 роки та за січень, лютий та березень 2026 року (акт № 28 від 31 січня 2026 року на суму 1737,12 гривень; акт № 312 від 28 лютого 2026 року на суму 1364,88 гривень, акт № 580 від 31 березня 2026 року на суму 1613,04 гривень).

Згідно з п.4.2.1. Договору Замовник зобов`язується прийняти роботу Виконавця згідно з актами наданих послуг та оплатити її в повному обсязі.

Пунктом 6.11 Договору визначено вартість послуг з вивезення твердих побутових відходів за 1 м3 при відповідному завантаженні і вазі маси в контейнері, вказаних в п. 4.2.2., становить 112,80 грн., у тому числі ПДВ 20% -18,80 грн. У вартість послуг включено вартість талонів на захоронения відходів на полігоні - 7,24 грн/м3 з ПДВ.

Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Надана послуга щомісячно оформлюється актом надання послуг (п.6.2. Договору).

У відповідності до умов пункту 6.3. Договору Замовник зобов`язаний сплачувати за послуги Виконавця на умовах попередньої оплати, у розмірі вартості середньомісячного обсягу вивезення відходів. Кінцевій розрахунок за місяць проводиться на підставі акту наданих послуг не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно із п.6.4. Договору послуги оплачуються безготівковій формі на підставі акту наданих послуг та рахунку-фактури.

В той час, як стверджує позивач, Замовник (Відповідач) систематично порушує умови договору щодо строків розрахунків.

Позивач зазначав, що протягом 2022 року 1 кварталу 2026 року частина зобов`язань ЖБК «АЕЛІТА-4» щодо сплати за надані послуги була виконана із порушенням строків, встановлених Договором на загальну суму 79850,00 гривень, що підтверджується копіями доданих до цього позову актів звірок та документів про оплату.

За розрахунком позивача, залишок боргу щодо вартості наданих послуг станом на 16 квітня 2026 року становить 31381,21 гривень (-3294,63 гривень + 114525,84 гривень - 79850,00 =31381,21 гривень).

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що за порушення умов п. 6.3 цього договору Замовник несе відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

У разі прострочення Замовником оплати послуг більше ніж 15 календарних днів, Виконавець має право припинити або обмежити надання послуг, а суму заборгованості з урахуванням штрафних санкцій стягнути у встановленому законом порядку (п.7.5. Договору).

Крім основної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача 19904,43грн пені та 1896,46 грн 3% річних.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання та діє з «01» січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, а в частині фінансових зобов`язань - до їх повного виконання (п.10.1. Договору).

Договір вважається таким, що продовжений на черговий однорічний строк, якщо за місяць до закінчення строку його дії одна із сторін не заявила про відмову від договору або його перегляд (п.10.2. Договору).

Враховуючи те, що жодна із сторін не заявляла про відмову від договору або його перегляд, договір вважається чинним.

12.11.2024 року Відповідачеві була вручена претензія № 07/11-1 від 07 листопада 2024 року про сплату боргу за Договором. Будь-якої відповіді на зазначену претензію так і не було отримано.

06.02.2026 року Відповідачеві була вручена претензія № 05/02-1 від 05 лютого 2026 року про сплату боргу за Договором. Будь-якої відповіді на зазначену претензію так і не було отримано.

Враховуючи наведені фактичні обставини, умови укладеного між сторонами Договору та відповідні їм приписи чинного законодавства, позивач просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 31381,21 грн, пеню у розмірі 19904,43 грн, 3% річних у розмірі 1896,46 грн та інфляційних у розмірі 6328,28 грн, а разом: 59510,38 грн.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статей 526 та 525 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

На виконання умов договору позивач свої зобов`язання з надання відповідачу послуги з поводження з побутовими відходами виконав у повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, заборгованість за послуги з поводження з побутовими відходами визнана відповідачем, про що свідчать підписані сторонами акти звірки взаємних розрахунків за перший квартал 2026 року (а.с.14).

Матеріали справи містять акти здачі-приймання робіт, які підписані та скріплені печатками позивача та відповідача.

Відповідно до акту взаємних рахунків, підписаним позивачем та відповідачем, станом за перший квартал 2026 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 31381,21 грн (а.с.14).

Разом з тим, після пред`явлення позову та відкриття провадження у справі, відповідач сплатив частину наявного боргу згідно наступних платіжних інструкцій:

№ 1044 від 24 квітня 2026 року на суму 2000,00 гривень;

№ 1044 від 01 травня 2026 року на суму 2000,00 гривень;

№ 1045 від 15 травня 2026 року на суму 2000,00 гривень;

№ 1046 від 20 травня 2026 року на суму 1200,00 гривень;

№ 1047 від 25 травня 2026 року на суму 1000,00 гривень;

№ 1049 від 03 червня 2026 року на суму 1000,00 гривень;

№ 1051 від 11 червня 2026 року на суму 2000,00 гривень;

Всього на суму 11200,00 гривень.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки відповідач сплатив частину суми основної заборгованості в розмірі 11200,00 грн після відкриття провадження у цій справі, про що свідчить платіжні інструкції та підтверджується позивачем у заявах, то наявні підстави для закриття провадження у справі у цій частині позовних вимог згідно з п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч.3 ст.231 ГПК України).

Отже судом встановлено, що залишок непогашеної відповідачем заборгованості з оплати наданих послуг за договором складає 20181,21 грн.

Водночас закриття провадження у справі в зазначеній частині не перешкоджає розгляду інших позовних вимог, які залишаються неврегульованими між сторонами, зокрема щодо стягнення решти суми основного боргу та нарахованих штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних втрат.

З огляду на вищевикладене, відповідач не оплатив вартість наданих послуг в строк, визначений договором, отже, суд дійшов висновку про те, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, та відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 20181,21 грн є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо пені, 3% річних та інфляційних.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати наданих послуг, останнім здійснено нарахування 3% річних в розмірі 1896,46 грн, інфляційних нарахувань в розмірі 6328,28 грн та пені у розмірі 19904,43 грн.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з чч.1,3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що за порушення умов п. 6.3 цього договору Замовник несе відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Позивач нараховує на суми боргу пеню, 3% річних та інфляційні.

Як зазначено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02.10.2020 року у справі №911/19/19 суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України суд з`ясував обставини щодо правильності здійснення позивачем відповідних розрахунків інфляційних та 3% річних.

Судом здійснено перевірку нарахованих позивачем пені, 3% річних та інфляційних відповідно до наданого позивачем розрахунку та здійснених відповідачем оплат. Перевірка розрахунку інфляційних та річних судом здійснювалась за допомогою інструменту Юридичний калькулятор (https://calc.sitebuy.pro/).

Перевіривши періоди нарахування та відповідні розрахунки пені, 3% річних та інфляційних, суд встановив, що розрахунки позивача є частково невірними в частині періодів та методики нарахування, однак, при цьому кінцеві суми є арифметично вірними, у зв`язку з чим, позовні вимоги щодо стягнення 19904,43 грн пені, 1896,46грн 3% річних та 6328,28 грн є правомірними та підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та не спростовані відповідачем.

Отже, у зв`язку з частковим закриттям провадження у справі, позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.231 ГПК України у разі закриття провадження у справі суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Згідно з п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається особі, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Водночас, згідно із ч.3 ст.130 ГПК України якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст.130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

У цій справі позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору в повному обсязі.

Отже, відповідно до ч. 4 ст. 130 ГПК України, враховуючи наявність відповідної заяви позивача, витрати по оплаті судового збору у даній справі повністю покладаються на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 79, 80, 86, 129, 130, 231, 238, 240, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Закрити провадження у справі в частині стягнення 11200,00 грн основного боргу на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «АЕЛІТА-4» (адреса: 61124, м.Харків, проспект Аерокосмічний, буд.180, корпус (кв.) 3; код ЄДРПОУ 23003202) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатранс Інвест" (адреса: 61124, м. Харків, вул. Олександра Орлова, 8-А; код ЄДРПОУ 40442258) 20181,21 грн основного боргу; 19904,43 грн пені; 1896,46 грн 3% річних, 6328,28 грн інфляційних втрат, а також 2662,40 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "22" червня 2026 р.

СуддяК.В. Аріт