Ухвала суду № 137635977, 15.06.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________________________

УХВАЛА

про відмову у відстроченні виконання судового рішення

"15" червня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2172/24

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Я.С. Кондратюк

за участю представників:

від позивача (стягувача) Тіщенко А.А.,

від відповідача (боржника) Фьодорова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Акціонерного товариства Одесагаз про відстрочення виконання судового рішення від 04.05.2026 (вх. № 2-988/26 від 19.05.2026) у порядку ст. 331 Господарського процесуального кодексу України по справі № 916/2172/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України до Акціонерного товариства Одесагаз про стягнення 979933067,95 грн, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерного товариства Одесагаз про стягнення 979933067,95 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України посилається на неналежне виконання Акціонерним товариством Одесагаз умов укладеного між сторонами типового договору постачання природного газу постачальником останньої надії.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.06.2024 відкрито провадження у справі № 916/2172/24, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09.07.2024 об 11:10 год.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 р. у справі № 916/2172/24 (суддя Степанова Л.В.) у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України до Акціонерного товариства Одесагаз про стягнення 979 933 067,95 грн. відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.05.2026 р. рішення Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 у справі № 916/2172/24 скасовано; позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України до Акціонерного товариства Одесагаз про стягнення 979 933 067,95 грн. задоволено частково, а саме: стягнуто з Акціонерного товариства Одесагаз на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України заборгованість у загальній сумі 872 025 629,81 грн., у тому числі: основний борг у сумі 644 486 944,95 грн.; пеня 11 989 715,35 грн.; три проценти річних у сумі 37 947 906,04 грн.; інфляційні втрати у сумі 177 601 063,47 грн.; в іншій частині позову відмовлено; стягнуто з Акціонерного товариства Одесагаз на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України судові витрати, а саме: 847 840,00 грн. сплаченого судового збору за подання позовної заяви; 1 271 760,00 грн. сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги; 2 422,40 грн. сплаченого судового збору за подання касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2025 у справі № 916/2172/24.

19.05.2026 р. Господарським судом Одеської області (суддя Сулімовська М.Б.) на виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.05.2026 у справі № 916/2172/24, яка набрала законної сили 04.05.2026, видано відповідні накази.

19.05.2026 р. Акціонерне товариство Одесагаз звернулося до Господарського суду Одеської області із заявою про відстрочення виконання судового рішення (вх. № 2-988/26), в якій просить суд відстрочити виконання постанови Південно-західного господарського суду від 04.05.2026 року у справі № 916/2172/24 до 04.05.2024 року. В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає, що однією із підстав, що унеможливлює виконання рішення, є те, що АТ Одесагаз виконує функції Оператора газорозподільної системи на території Одеської області. Як стверджує заявник, АТ Одесагаз забезпечує фінансування видатків на виконання своєї ліцензійної діяльності виключно в межах тарифної виручки та інших джерел фінансування вищевказаних видатків підприємство АТ Одесагаз мати не може. При цьому заявник вказує, що Негативний вплив невстановлення обґрунтованого тарифу визнає і Регулятор Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Так, відповідно до постанови від 12.03.2024 року № 506 затверджено обсяги перевищення фактичної вартості послуг з розподілу природного газу за даними звітності АТ Одесагаз, яка, зокрема, за період з 01 листопада 2021 року по 28 лютого 2022 року включно у сумі 1031090,15 тис. грн (без ПДВ), що включає також період постачання січень лютий 2022 року, заборгованість у якому є предметом справи № 916/2172/24.

Крім того, як додає заявник, 01 січня 2026 року для АТ Одесагаз постановою НКРЕКП від 19.12.2025 року № 2154 встановлено тарифи для непобутових споживачів у розмірах 1,65 грн. за 1 м на місяць (без урахування ПДВ) на період з 01.01.2026 року, та 1,95 грн. за 1 м місяць (без урахування ПДВ) на період з 01.04.2026 року. Натомість, як стверджує заявник, загальна кількість непобутових споживачів, об`єкти яких знаходяться на території ліцензованої діяльності відповідача, складає всього 4738 споживачів. Разом з тим постановою НКРЕКП від 19.12.2025 року № 2154 встановлено, що протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, у якому воєнний стан буде припинено або скасовано, тариф на послуги розподілу природного газу побутовим споживачам застосовується у розмірі 1,09 грн. за 1 м на місяць (без урахування ПДВ). Загальна кількість побутових споживачів, об`єкти яких знаходяться на території ліцензованої діяльності відповідача, складає понад 620 тисяч побутових споживачів, проте, як зауважує заявник, тариф на послуги розподілу природного газу побутовим споживачам, які є левовою долею, споживачів АТ Одесагаз не змінено, що продовжує негативно впливати на рівень виручки відповідача та можливості здійснювати розрахунки з кредиторами.

Крім того, за ствердженнями відповідача, встановлений тариф не забезпечує покриття економічно обґрунтованих витрат Оператора ГРМ відповідача, який забезпечує потреб споживачів послуг розподілу.

Також заявник наголошує, що діяльність АТ Одесагаз у вище описаних умовах є збитковою та такою, що сприяє накопиченню заборгованості, яка по поточний момент погашається АТ Одесагаз за рахунок тарифної виручки за відсутності інших джерел надходження коштів, оскільки відповідно до даних фінансової звітності за 2024 та 2025 роки, яка додана до заяви про відстрочення, відповідач зазнає збитків у процесі ведення власної господарської діяльності. Так, фінансовий результат за 2024 рік складав збиток у розмірі 33 954 тис. грн., а у 2025 році склав 411 316 тис. грн.

Між тим відповідач повідомляє, що в період дії воєнного стану та протягом встановленого законодавством строку після його закінчення, державою передбачені численні механізми захисту громадян від заходів кредиторів, що можуть суттєво погіршити фінансовий та майновий стан населення, з огляду на що фактично АТ Одесагаз, як і інші оператори ГРМ, позбавлені механізмів впливу на споживачів, які вимушено, а подекуди умисно, не здійснюють оплату отриманих послуг з розподілу газу як у поточному, так і у попередніх періодах газопостачання, що прямо впливає на рівень отримання тарифної виручки та можливості виконання грошових зобов`язань перед кредиторами.

Також відповідача зауважує, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 р. № 76 (у ред. постанови Кабінету Міністрів України від 22.11.2024 № 1332) та на підставі наказу Міністерства енергетики України від 31.01.2025 № 45 Про визначення підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (Протокол № 66) АТ Одесагаз (Оператор газорозподільної мережі) є критично важливим підприємством паливно-енергетичного комплексу для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення та інших суб`єктів господарювання, які отримують послуги розподілу природного газу в особливий період.

Таким чином, як стверджує відповідач, виконання рішення, в тому числі шляхом звернення позивача до органів, що здійснюють примусове виконання рішення, у даній справі, та застосування до відповідача заходів виконавчого провадження поставить у загрозливе становище забезпечення функціонування всієї газорозподільної системи Одеської області, зокрема, в частині перевірки та ремонту газопроводів, газового обладнання тощо як на об`єктах споживачів, так і газопроводах та газорозподільних станціях, усунення наслідків військових атак рф, усунення аварійних ситуацій тощо.

Між тим відповідач додає, що 29.08.2021 набрав чинності Закон України Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу № 1639-IX від 14 липня 2021 року.

При цьому, як повідомляє відповідач, постановою від 04.10.2022 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1270, відповідно до ч. 1 та 2 ст. 3 Закону № 1639-1Х АТ Одесагаз включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.

Таким чином, за ствердженням заявника, взаємовідносини позивача та відповідача щодо взаєморозрахунку суми заборгованості, що підлягає стягненню відповідно до рішення суду у справі № 916/2172/24, врегульовані безпосередньо законом № 1639-IX, яким встановлені відповідні процедури та механізм, що саме по собі виключає необхідність стягнення заборгованості та потребує відстрочення виконання рішення до початку процедури взаєморозрахунку з урахуванням строків, передбачених процесуальним законодавством. Попри включення відповідача до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, станом на поточну дату механізми взаєморозрахунку, передбачені законом № 1639-IX, залишаються не реалізованими державою, а заборгованість АТ Одесагаз, яка підпадає під дію даного закону, неврегульованою.

Враховуючи викладене, зважаючи на стратегічне та суспільне значення Оператора газорозподільної мережі, яким є АТ Одесагаз для Одеської області в цілому, а також не реалізації Державою передбачених законом механізмів взаєморозрахунків суб`єктів ринку газу, на думку заявника, у даному випадку наявні особливі обставини, що роблять виконання рішення суду неможливим та є підстави для відстрочення його виконання.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2026 вказану заяву про відстрочення виконання судового рішення розподіллено до розгляду суддею Петровим В.С.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.05.2026 р. прийнято заяву Акціонерного товариства Одесагаз про відстрочення виконання судового рішення у справі № 916/2174/24 до провадження, розгляд заяви призначено в засіданні суду на 02 червня 2026 р. о 12:45 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.06.2026 року відкладено розгляд заяви на 15 червня 2026 р. о 16:00 год.

Так, у судовому засіданні 15.06.2026 року представник відповідача просив суд заяву про відстрочення виконання судового рішення у справі № 916/2174/24 задовольнити у повному обсязі, натомість представник позивача прохав у задоволенні вказаної заяви відмовити.

Дослідивши матеріали заяви та вислухавши доводи представників сторін, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Вказані положення кореспондують зі ст. 18 ГПК України.

Як передбачено ст. 327 Господарського процесуального кодексу України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Так, Господарським судом Одеської області на виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.05.2026 р. у справі № 916/2172/24 видані 19.05.2026 р. накази на примусове виконання щодо стягнення з Акціонерного товариства Одесагаз на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України заборгованості у загальному розмірі 872025629,81 грн., у т.ч. основний борг у сумі 644486944,95 грн; 3% річних у сумі 37947906,04 грн., пеня у розмірі 11989715,35 грн., інфляційні втрати у сумі 177601063,47 грн., витрат по сплаті судового збору в сумі 847840,00 грн., судові витрати за подання апеляційної скарги в сумі 1271760,00 грн., судові витрати за подання касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2025 у справі № 916/2172/24 в сумі 2422,40 грн.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України також визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 ГПК України).

Як вбачається з вищезазначеної норми ГПК, підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк.

Так, питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання. З цією метою, під час вирішення питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суди повинні враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Разом з тим необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ у справі Горнсбі проти Греції від 19.03.97); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії від 28.07.99).

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як потерпілої сторони; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За змістом ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, встановлення та підтвердження факту наявності обставин, на які посилається заявник, можливо лише внаслідок сукупного аналізу відповідних доказів щодо наявності зазначених обставин, що безпосередньо ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у момент звернення рішення до виконання.

Разом з тим, суд наголошує, що положеннями ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений річним терміном розстрочки виконання рішення з дня ухвалення такого рішення.

Наразі господарський суд зазначає, що у процесі розгляду справи відповідачем (боржником) у відповідності до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 та ст. 331 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду усіх достатніх, належних та допустимих доказів, що підтверджували би наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду у даній справі або роблять його неможливим, а саме відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було би звернути стягнення, підтверджену суму загальної кредиторської заборгованості підприємства, а також не було надано суду усіх достатніх, належних та допустимих доказів, що би підтверджували наявність обставин, з настанням яких суттєво поліпшиться його майновий стан, тощо.

Докази, додані відповідачем (боржником) до заяви про відстрочення виконання судового рішення на підтвердження наявності обставин, передбачених ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, а саме: постанова № 841 від 29.06.2017 НКРЕКП, постанова № 920 від 31.05.2019 НКРЕКП, постанова № 2763 від 22.12.2021 НКРЕКП Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ Одесагаз, постанова № 2154 від 19.12.2025 р. НКРЕКП Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ Одесагаз, звіт про фінансові результати за 2024 рік та звіт про фінансові результати за 2025 рік не є належними та достатніми доказами, що підтверджують наявність обставин, передбачених ст. 331 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, та те, що відповідач (боржник) не зазначив обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, та не надав суду усіх достатніх, належних та допустимих доказів, що би підтверджували наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду у даній справі або роблять його неможливим, не надав суду жодних належних та допустимих доказів, що би підтверджували неможливість виконання рішення суду у інший спосіб, ніж виконання відповідачем (боржником) рішення суду шляхом перерахування позивачу (стягувачу) грошових коштів, що відповідач (боржник) не зазначив обставини і не обґрунтував можливість виконання рішення суду саме відповідно до запропонованого моменту, а саме після 04.05.2027 р., то у суду відсутні будь-які правові підстави для реалізації його права на відстрочення виконання рішення суду, а тому суд дійшов висновку про залишення заяви відповідача (боржника) про відстрочення виконання рішення суду без задоволення.

Щодо доводів боржника про несплату споживачами послуг з розподілу газу, внаслідок чого виникла заборгованість перед контрагентами, суд зазначає, що підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі принципів комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17.

Сторони несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики, оскільки господарська діяльність здійснюється на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, суб`єкт господарювання повинен самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

Крім того, відповідно до чинного законодавства зобов`язання мають виконуватися належним чином, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов`язання.

При цьому скрутне матеріальне становище відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання розстрочення, відстрочення виконання судового рішення; при цьому розстрочення, відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Відтак, виходячи з наведеного, суд вважає, що заявник не навів суду переконливих доводів щодо наявності саме таких виняткових обставин у розумінні ст. 331 ГПК України, які б тягли за собою необхідність відстрочення виконання рішення суду.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши обставини, викладені відповідачем у заяві про відстрочення виконання рішення суду, суд доходить до висновку про відсутність підстав для відстрочення виконання судового рішення по даній справі.

Наразі суд зазначає, що в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі Шмалько проти України (заява N 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

З огляду на викладене та враховуючи те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, суд зазначає, що, з урахуванням інтересів позивача та ступеня вини відповідача у виникненні спору, відстрочення виконання рішення суду у даному випадку суперечитиме завданням господарського судочинства, якими, зокрема, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Керуючись ст. 331, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Акціонерного товариства Одесагаз про відстрочення виконання судового рішення від 04.05.2026 (вх. № 2-988/26 від 19.05.2026) у порядку ст. 331 Господарського процесуального кодексу України по справі № 916/2172/24 відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повну ухвалу складено та підписано 22 червня 2026 р.

Суддя В.С. Петров