Ухвала суду № 137634456, 15.06.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 5010/1133/2012-Б-26/30

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

15.06.2026 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Неверовської Л. М., суддів Рочняк О. В. та Максимів Т. В., при секретарі судового засіданні Андріїв Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданніскаргу Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" від 14.05.2026 (вх. № 4553/26 від 15.05.2026) на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця, у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус",

за участі:

арбітражного керуючого: Оберемка Романа Анатолійовича,

представника Публічного акціонерного товариства "Імексбанк": Мізунського Андрія Івановича,

встановив: в провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебувала справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус".

15.05.2026 до суду від Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" надійшла скарга (вх. № 4553/26) на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця, в якій просить визнати протиправними дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коваленка Євгена Івановича щодо винесення Постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №80744989 від 14.04.2026 року; скасувати постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коваленко Євгена Івановича про відкриття виконавчого провадження ВП №80744989 від 14.04.2026 року; зобов`язати державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коваленка Євгена Івановича повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання та виключити запис про триваюче виконавче провадження ВП №80744989 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців, громадських формувань та Єдиному реєстрі боржників стосовно ПАТ "Імексбанк".

Ухвалою суду від 20.05.2026 розгляд скарги Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" призначено до розгляду в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частиною 1 ст. 341 Господарського процесуального кодексу України визначено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

В судовому засіданні представник Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" вимоги скарги підтримав з підстав наведених у скарзі.

Арбітражний керуючий не погоджується з доводами скаржника та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з підстав наведених у відзиві на скаргу.

Державний виконавець в судове засідання не з`явився, пояснення (заперечення) на скаргу не подав.

Розглянувши матеріали скарги, суд зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є обов`язковість судового рішення (пункт 7 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).

За змістом статті 326 ГПК судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша статті 327 ГПК).

Судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції (стаття 339 ГПК).

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (стаття 339-1 ГПК).

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону "Про виконавче провадження").

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом "Про виконавче провадження".

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону "Про виконавче провадження").

Зі статті 1 Закону "Про виконавче провадження" вбачається, що примусове виконання рішень уповноваженими цим Законом органами та особами здійснюється у межах повноважень та у спосіб, що визначені, зокрема, Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Одним із таких актів є Закон "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який установлює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків (ч.1 ст.1 цього Закону).

Відповідно до пункту 8 розд. Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

У спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, зобов`язань перед його кредиторами, приписи Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними відносно приписів інших нормативних актів, що регулюють відповідні правовідносини. Подібна правова позиція щодо пріоритетності норм Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відносно інших законодавчих актів України під час розгляду спору в правовідносинах з банком була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 13.03.2018 у справі №910/23398/16, від 29.08.2018 у справі №127/10129/17, від 23.01.2019 у справі №761/2512/18, від 09.02.2021 у справі №381/622/17.

Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду в разі делегування їй всіх або частини повноважень Фонду має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку (пункт 1 частини другої статті 37 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Відповідно до частини третьої статті 46 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Тобто допускається можливість виникнення в банку, який перебуває в ліквідаційній процедурі, додаткових зобов`язань, пов`язаних з витратами в ліквідаційній процедурі неплатоспроможного банку.

Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження: приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб, оновлює інформацію, що міститься у Кредитному реєстрі Національного банку України (пункти 2-4 частини першої статті 48 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Як встановлено судом, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій станом на 09.06.2026, ПАТ "Імексбанк" (ідентифікаційний код 20971504) «перебуває в стані припинення, 05.06.2015, 15561780110000226, Внесення рішення державного органу про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації». Запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи відсутній.

Згідно інформації розміщеної на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо банку ПАТ "Імексбанк", 17.05.2022 рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) № 341 затверджено ліквідаційний баланс та звіт про виконання ліквідаційної процедури ПАТ "Імексбанк". Проте, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.03.2025 № 278 погоджено продовження процедури задоволення вимог кредитора третьої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Імексбанк".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.02.2026 №165 затверджено кошторис витрат Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "Імексбанк" у новій редакції.

При цьому, відповідні записи щодо завершення ліквідаційної процедури ПАТ "Імексбанк" у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - відсутні. Таким чином, суд встановив, що ліквідаційна процедура банку - ПАТ "Імексбанк" не завершена.

Можливість стягнення грошових коштів з банку, який перебуває в процедурі ліквідації, підтверджується правовими висновками Верховного Суду, зокрема, додатковими постановами від 06.10.2021 у справі №904/5139/20, від 30.07.2020 у справі №910/14838/18, від 19.05.2021 у справі №754/12116/18, постановою від 28.04.2021 у справі №910/9351/20, від 24.06.2021 у справі №761/14537/15-ц тощо. Окрім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у справі №381/622/17 відступлено від правового висновку щодо неможливості стягнення коштів з банку, що перебуває в процедурі ліквідації, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/23398/16.

Ухвалою суду від 10.11.2025 затверджено звіт ліквідатора ТОВ "Бонус" арбітражного керуючого Оберемка Романа Анатолійовича за підсумками ліквідаційної процедури ТОВ "Бонус" та ліквідаційний баланс банкрута - ТОВ "Бонус". Ліквідовано ТОВ "Бонус", закрито провадження у справі №5010/1133/2012-Б-26/30 про банкрутство. Затверджено звіт про нарахування основної грошової винагороди арбітражному керуючому Оберемку Р.А. за виконання функцій ліквідатора боржника за період з 06.06.2023 по 06.11.2023 на загальну суму 120600, 00 грн.

13.11.2025 від арбітражного керуючого Оберемка Р. А. до суду надійшло клопотання про стягнення винагороди за виконання функцій ліквідатора у цій справі, в якому просив суд стягнути суму винагороди за виконання функцій ліквідатора у цій справі на його користь з ГУ Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області у сумі 1809, 00 грн та з ПАТ "Імексбанк" у сумі 118791, 00 грн.

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 03.12.2025 клопотання арбітражного керуючого Оберемка Р.А. про стягнення винагороди за виконання функцій ліквідатора у справі № 5010/1133/2012-Б-26/30 задовольнив; стягнув на користь арбітражного керуючого Оберемка Р.А. з ПАТ «Імексбанк» 118791, 00 грн та з ГУ Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області 1809, 00 грн основної грошової винагороди у справі про банкрутство ТОВ "Бонус" за період виконання повноважень ліквідатора. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.03.2026 ухвалу від 03.12.2025 залишено без змін.

Отже, існує судове рішення, яке набрало законної сили, щодо стягнення з ПАТ «Імексбанк» на користь арбітражного керуючого Оберемка Р.А. винагороди за виконання функцій ліквідатора у справі № 5010/1133/2012-Б-26/30. Ця заборгованість виникла як поточна в ліквідаційній процедурі до неплатоспроможного банку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.04.2023 у справі №5002-17/1718-2011 щодо застосування приписів пункту 4 частини четвертої статті 4 Закону "Про виконавче провадження" зробила висновок, що вказана правова норма має застосовуватися імперативно щодо всіх конкурсних вимог кредиторів неплатоспроможного банку, оскільки Закон "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає спеціальні процедури задоволення конкурсних вимог неплатоспроможного банку у відповідній черговості.

Разом з тим, якщо існують судові рішення, які набрали законної сили, щодо зобов`язання до вчинення ліквідатором банку певних дій з погашення вимог, які виникли як поточні в ліквідаційній процедурі до неплатоспроможного банку, і такий ліквідатор відмовляється в добровільному порядку виконати такі рішення, стягувач не може бути позбавлений конституційного права на виконання судового рішення. З огляду на таке повернення державним виконавцем без прийняття до виконання виконавчого документа стягувачу буде незаконним.

Оскільки ухвалою суду з ПАТ «Імексбанк» на користь арбітражного керуючого Оберемка Р.А. стягнуто винагороду за виконання функцій ліквідатора, діяльність ліквідатора була спрямована на задоволення кредиторських вимог ПАТ «Імексбанк», тому пов`язані з цим витрати є витратами банку, що виникли у зв`язку із здійсненням процедури ліквідації в розумінні приписів частини другої статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і, відповідно, є поточними вимогами, які виникли після запровадження процедури ліквідації банку. Відтак, враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 19.04.2023 у справі №5002-17/1718-2011, норми ГПК, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколів до неї, практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), суд дійшов висновку про те, що винесення державним виконавцем повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 4 частини четвертої статті 4 Закону "Про виконавче провадження", неправомірно позбавляє стягувача конституційного права на виконання судового рішення.

Аналогічна позиція щодо застосування норми пункту 4 частини четвертої статті 4 Закону "Про виконавче провадження" у подібних правовідносинах викладена в постановах Верховного Суду від 11.05.2026 у справі № 910/10948/23, від 31.07.2025 у справі №910/2732/21.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для винесення державним виконавцем повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 4 частини четвертої статті 4 Закону "Про виконавче провадження".

Доводи представника ПАТ «Імексбанк» щодо необхідності врахування судом висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 13.03.2018 у справі №910/23398/16, від 09.02.2021 у справі №381/622/17 та інших наведених справах фактично зводяться до відсутності підстав для задоволення вимог кредиторів у випадку, коли на час звернення кредитора із заявою про примусове виконання рішення суду у банку введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, позаяк це унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Проте, виснуючи про відповідне, у наведених скаржником постановах Верховний Суд виходив з інших фактичних обставин справи, які не є релевантними у даному випадку та стосуються правовідносин, які не є подібними до спірних.

Ототожнення представником ПАТ «Імексбанк» правового статусу арбітражного керуючого із правовим статусом «вкладника банку» або «кредитора» є юридично неспроможними, оскільки ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права та прямо суперечать положенням Кодексу України з процедур банкрутства та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Арбітражний керуючий, який здійснює повноваження ліквідатора у процедурі банкрутства позичальника банку, є самозайнятою особою, яка виконує визначені законом процесуальні функції. Наділення ліквідатора повноваженнями щодо управління майном боржника та представництва його інтересів перед третіми особами не трансформує особистий правовий статус самого арбітражного керуючого у статус вкладника або безпосереднього кредитора банку в розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Законодавством не передбачено випадків здійснення своїх повноважень арбітражним керуючим безоплатно. Верховний Суд у постанові від 30.01.2019 року у справі № 910/32824/15 відзначив, що ініціюючи провадження у справі про банкрутство кредитори, як споживачі послуг арбітражного керуючого, котрі очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що надавши на свій ризик згоду на участь у справі про банкрутство, однак не знайшовши майна, як джерела своїх доходів і покриття видатків, арбітражний керуючий правомірно очікує покриття забезпечення процедури, яке у такому випадку лягає тягарем на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника. Не виявлення ліквідатором боржника в процедурі ліквідації майна боржника інших його активів чи грошових коштів, жодним чином не має впливати на оплату його послуг та відшкодування витрат.

За наведеного відсутні правові підстави для задоволення скарги Публічного акціонерного товариства "Імексбанк".

В силу приписів ч. 3 ст. 343 ГПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За наведеного та керуючись ст.ст. 342, 343, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" від 14.05.2026 (вх. № 4553/26 від 15.05.2026) на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця про визнання протиправними дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коваленка Євгена Івановича щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №80744989 від 14.04.2026 року; скасування постанови державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коваленко Євгена Івановича про відкриття виконавчого провадження ВП №80744989 від 14.04.2026 року; зобов`язання державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коваленка Євгена Івановича повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання та виключити запис про триваюче виконавче провадження ВП №80744989 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців, громадських формувань та Єдиному реєстрі боржників стосовно ПАТ "Імексбанк" відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено ГПК України чи Кодексом України з процедур банкрутства.

Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду у визначені ст. ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства строк та порядку.

Повна ухвала підписана 22.06.2026.

Головуючий суддя Неверовська Л.М.

Суддя Рочняк О.В.

Суддя Максимів Т. В.