Ухвала суду № 137622456, 19.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 380/24373/25

У Х В А Л А

про продовження строку для подання звіту про виконання судового рішення

19 червня 2026 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув у порядку письмового провадження звіт Військової частини НОМЕР_1 про вжиті заходи щодо виконання судового рішення та клопотання про продовження процесуального строку для подання звіту про виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року у справі № 380/24373/25 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, а саме:

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 23 січня 2024 року із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) належних сум грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премій, матеріальних допомог та інших видів грошового забезпечення) за період з 29 січня 2020 року по 23 січня 2024 року включно, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки відповідно), з урахуванням раніше виплачених сум, та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» на суми грошового забезпечення та індексації, які будуть донараховані на виконання цього судового рішення, за весь час затримки по день фактичної виплати.

У задоволенні інших позовних вимог щодо перерахунку індексації грошового забезпечення із застосуванням нових базових місяців відмовлено.

Як встановлено судом з матеріалів справи, не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням від 20 лютого 2026 року, відповідач скористався своїм правом на апеляційне оскарження та подав відповідну апеляційну скаргу.

Проте, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2026 року вказану апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.

З огляду на вказане, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року у цій справі набрало законної сили 31 березня 2026 року. Відповідно до статті 370 КАС України, з цього моменту судове рішення стало обов`язковим для виконання всіма органами, підприємствами, установами, посадовими та службовими особами на всій території України.

Зважаючи на тривале ігнорування боржником своїх зобов`язань щодо добровільного виконання судового рішення, що призвело до триваючого порушення майнових прав стягувача, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року було задоволено заяву ОСОБА_1 .

Суд встановив судовий контроль за виконанням рішення в порядку, передбаченому статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України, та імперативно зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 протягом тридцяти календарних днів з моменту отримання копії ухвали надати суду розгорнутий письмовий звіт, підкріплений належним чином засвідченими фінансовими документами.

На виконання вказаних процесуальних вимог, 25 травня 2026 року через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС від командира Військової частини НОМЕР_1 надійшов документ, формалізований як клопотання про долучення доказів, який за своїм змістом та правовою природою є звітом про стан виконання судового рішення. У поданих матеріалах суб`єкт владних повноважень відкрито констатує той факт, що станом на дату звітування судове рішення у частині здійснення фактичних фінансових виплат на користь позивача залишається невиконаним.

Обґрунтовуючи об`єктивні причини неможливості негайного виконання судового акта та підтверджуючи вжиття вичерпних організаційно-правових заходів, відповідач зазначає, що рішення суду разом із відповідною резолюцією командира було невідкладно передано для опрацювання до фінансово-економічної служби військової частини. Представник відповідача наголошує на специфіці статусу військової частини як державної бюджетної установи, фінансування якої здійснюється виключно за рахунок коштів Державного бюджету України та в суворій відповідності до регламентних норм Бюджетного кодексу України.

У зв`язку з тим, що на реєстраційних рахунках військової частини наразі повністю відсутні цільові асигнування за кодом економічної класифікації видатків (КЕКВ) 2800 «Інші поточні видатки», призначені для безпосереднього виконання судових рішень, фінансовим підрозділом було оперативно сформовано та скеровано додаткові заявки-розрахунки на витребування необхідних сум до забезпечувального органу вищого рівня ІНФОРМАЦІЯ_1 (зокрема, документально підтверджено відповідні запити за квітень та травень 2026 року).

Окрім того, відповідач акцентує увагу на своєму статусі розпорядника бюджетних коштів нижчого (третього) рівня, що юридично та технічно унеможливлює здійснення будь-яких виплат стягувачу в обхід визначених казначейських процедур без попереднього надходження цільових асигнувань. Командир військової частини також посилається на об`єктивні ускладнення, зумовлені введенням в Україні правового режиму воєнного стану.

Зазначається, що особовий склад частини безпосередньо залучений до виконання бойових завдань із відсічі збройної агресії російської федерації, що об`єктивно ускладнює оперативне адміністрування документації та безальтернативно вимагає першочергового спрямування всіх наявних матеріальних і фінансових ресурсів на забезпечення обороноздатності держави. Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд прийняти поданий проміжний звіт та подовжити процесуальний строк для остаточного звітування до моменту фактичного надходження витребуваних бюджетних асигнувань.

Зі свого боку, позивач висловлює категоричні заперечення проти наведених аргументів військової частини. Він послідовно наголошує, що згідно зі сталою судовою практикою та нормами міжнародного права, тривала відсутність грошових коштів на рахунках державного органу-боржника не визнається поважною причиною для невиконання остаточного рішення суду та не здатна нівелювати його загальнообов`язковість.

З огляду на це, позивач вважає вжиті військовою частиною заходи суто формальними та недостатніми, у зв`язку з чим просить суд застосувати до керівника суб`єкта владних повноважень заходи жорсткого процесуального примусу у вигляді накладення персонального фінансового штрафу.

Розглянувши поданий звіт відповідача, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши матеріали адміністративної справи, проаналізувавши долучену фінансову документацію та надавши комплексну оцінку процедурним заходам, вжитим командуванням військової частини з метою реалізації судового акта, суд

Надаючи розгорнуту правову оцінку інституту судового контролю та обов`язковості судових рішень, суд вважає за необхідне доповнити та поглибити нормативно-правове обґрунтування такими положеннями законодавства та правовими позиціями.

Статтею 129-1 Конституції України імперативно встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Цей конституційний принцип є фундаментальною основою правосуддя та одним із наріжних каменів забезпечення верховенства права в Україні як у демократичній та правовій державі.

Згідно з пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях (зокрема, від 26.06.2013 № 5-рп/2013, від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019) послідовно наголошує, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, передбаченого статтею 55 Конституції України. Це право охоплює законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод чи законних інтересів. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом та підриває авторитет держави.

Відповідно до положень статті 14 та частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає безумовному виконанню на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

У своїй сталій практиці ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове судове рішення залишалося бездієвим на шкоду одній зі сторін. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина «судового розгляду» (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997).

Крім того, ЄСПЛ чітко сформував позицію щодо неможливості виправдання невиконання рішень суду фінансовими проблемами держави. У рішеннях у справах «Бурдов проти Росії», «Кечко проти України», «Ромашов проти України» та пілотному рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» Суд констатував: орган державної влади не може посилатися на брак коштів, відсутність бюджетних асигнувань або недоліки внутрішніх адміністративних процедур для виправдання невиконання або надмірного затягування процесу виконання судового акта, винесеного проти нього. Присуджені судом кошти становлять «майно» особи в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, і тривала їх невиплата є прямим порушенням права на мирне володіння цим майном.

З метою недопущення декларативності судових рішень та для забезпечення реального поновлення порушених прав громадян у публічно-правовій сфері, законодавець закріпив у КАС України дієвий інститут судового контролю.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України, суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, за письмовою заявою особи, на користь якої воно ухвалено, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати у встановлений строк звіт про його виконання.

Згідно з приписами частини першої статті 382-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту.

Частиною другою цієї ж статті імперативно встановлено, що суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту, суд на підставі частини третьої статті 382-3 КАС України накладає на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту.

Суд наголошує, що цей штраф носить персональний характер і стягується безпосередньо з посадової особи (керівника), а не з рахунків бюджетної установи, що є додатковим гарантом особистої зацікавленості керівника у виконанні рішення.

Водночас, законодавець передбачив механізм захисту для добросовісних керівників. Частиною п`ятою статті 382-3 КАС України встановлено, що якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати виключно на підставі доказів, які одночасно підтверджують:

1. відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень;

2. вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення (отримання) таких бюджетних асигнувань, які на момент розгляду звіту визнаються судом достатніми і вичерпними.

Отже, системний аналіз наведених норм права свідчить, що сама по собі констатація факту відсутності бюджетних коштів на рахунках державного органу (військової частини) не є автоматичною підставою для звільнення керівника від відповідальності. Для уникнення штрафу суб`єкт владних повноважень повинен довести суду, що ним було вичерпано абсолютно весь наданих йому законом повноважень для отримання фінансування та виконання судового рішення.

Оцінка добросовісності дій керівництва Військової частини НОМЕР_1

Аналізуючи доводи відповідача та оцінюючи надані до звіту докази, суд виходить з необхідності врахування специфіки фінансово-господарського статусу військових формувань. Військова частина НОМЕР_1 є державною установою, що повністю фінансується з Державного бюджету України і функціонує в ієрархічній структурі Міністерства оборони України.

У розумінні статті 22 Бюджетного кодексу України військова частина є розпорядником бюджетних коштів нижчого (третього) рівня. Це означає, що установа здійснює фактичні видатки виключно в межах затвердженого кошторису та фонду грошового забезпечення.

Керівник частини (командир) об`єктивно позбавлений правової можливості самостійно перерозподіляти кошти з інших статей видатків (наприклад, призначених для матеріально-технічного забезпечення бойових підрозділів) на КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» для виплати за судовими рішеннями без відповідного цільового фінансування з боку головного розпорядника ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд констатує, що з моменту набрання судовим рішенням законної сили, командиром Військової частини НОМЕР_1 вживалися послідовні та активні організаційні заходи: наказ суду передано до фінансово-економічної служби, проведено детальний розрахунок суми грошового забезпечення, що підлягає доплаті ОСОБА_1 , та на виконання Алгоритму Департаменту соціального забезпечення МОУ внесено офіційні заявки-розрахунки на витребування цільових коштів розпоряднику вищого рівня за квітень та травень 2026 року.

Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про відсутність у діях керівника військової частини ознак умисного саботажу, злісного невиконання або очевидного ігнорування судового акта. Затримка у виплаті коштів зумовлена об`єктивними чинниками функціонування казначейської та військово-фінансової систем в умовах правового режиму воєнного стану, складністю міжвідомчого руху коштів та відсутністю на реєстраційних рахунках частини наявних асигнувань за відповідним кодом економічної класифікації.

З огляду на це, накладення особистого штрафу на Командира Військової частини НОМЕР_1 на даному етапі процесу судового контролю є передчасним і непропорційним заходом впливу, оскільки матеріалами звіту підтверджується вжиття ним залежних від нього заходів для створення фінансових передумов реалізації рішення.

Відповідно до частини другої статті 121 КАС України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, або з ініціативи суду. Водночас, положення статті 382 та 382-3 КАС України надають суду автономне право за наслідками розгляду звіту встановити новий строк для його подання.

З метою забезпечення балансу інтересів сторін, реального і повного відновлення порушених прав позивача та надання відповідачу об`єктивно необхідного часу для завершення фінансових процедур (отримання лімітів від Командування Сухопутних військ ЗСУ та проведення транзакції через органи Державної казначейської служби), суд вважає за доцільне продовжити дію судового контролю та встановити новий строк для подання остаточного звіту про повне виконання рішення суду тривалістю 30 (тридцять) календарних днів.

При цьому суд наголошує та застерігає керівництво Військової частини НОМЕР_1 , що процесуальне продовження строку є заходом сприяння добросовісному виконанню, а не безмежною відпусткою для затягування соціальних виплат. Остаточне виконання судового рішення у цій категорії справ вважається завершеним виключно у момент фактичного зарахування коштів на банківський рахунок стягувача.

У разі, якщо у встановлений новий 30-денний строк відповідач не проведе повного фінансового розрахунку з ОСОБА_1 та не надасть суду копій завірених платіжних документів, судом буде невідкладно розглянуто питання про відмову у прийнятті звіту та накладення на керівника військової частини особистого фінансового штрафу у максимальному розмірі, передбаченому частиною другою статті 382 КАС України.

Керуючись статтями 121, 241, 243, 248, 256, 382, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

1. Клопотання Командира Військової частини НОМЕР_1 про продовження процесуального строку для подання звіту про виконання судового рішення задовольнити.

2. Відмовити на даному етапі у задоволенні вимоги позивача про накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень.

3. Продовжити Військовій частині НОМЕР_1 строк для подання остаточного звіту про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року у справі № 380/24373/25 на 30 (тридцять) календарних днів з дня набрання цією ухвалою законної сили.

4. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) у встановлений новий 30-денний строк подати до Львівського окружного адміністративного суду вичерпний письмовий звіт про повне та остаточне виконання судового рішення із обов`язковим долученням належним чином завірених копій платіжних документів (платіжних доручень з відміткою органу Державної казначейської служби України, банківських виписок тощо), які беззаперечно підтверджують фактичне зарахування належних сум на рахунок ОСОБА_1 .

Попередити керівника суб`єкта владних повноважень Командира Військової частини НОМЕР_1 , що у разі неподання звіту у встановлений цією ухвалою новий строк або невиконання рішення суду за відсутності обґрунтованих поважних причин, судом на підставі статей 382 та 382-3 КАС України буде накладено на нього персональний штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Копію цієї ухвали невідкладно надіслати учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками розгляду звіту боржника.

Суддя Коморний О.І.