Ухвала суду № 137621540, 22.06.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

З ПИТАНЬ ЗУПИНЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

22 червня 2026 року Справа № 280/3931/26 м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання відповідача про зупинення провадження у справі

за позовом Дніпровського державного університету внутрішніх справ

до ОСОБА_1

третя особа: Головне управління Національної поліції в Запорізькій області

про стягнення сум витрат, пов`язаних з утриманням у закладі вищої освіти,

ВСТАНОВИВ:

Дніпровський державний університет внутрішніх справ (далі позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач), третя особа: Головне управління Національної поліції в Запорізькій області (далі третя особа), в якому позивач просить суд:

стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади МВС України в особі його структурного підрозділу Дніпровського державного університету внутрішніх справ (код ЄДРПОУ 08571446, р/р UA 268201720313221003201017468, банк одержувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172) витрати, пов`язані з його утриманням у Дніпровському державному університеті внутрішніх справ, у розмірі 225 739 грн. 23 коп. (двісті двадцять п`ять тисяч сімсот тридцять дев`ять грн, 23 коп).

На виконання вимог ч. 3 ст. 171 КАС України, суддею було здійснено запит до Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради, щодо інформації про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ).

18.05.2026 від Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради надійшла відповідь на запит, в якій зазначено, що інформація щодо декларування/реєстрації місяця проживання ОСОБА_1 в реєстрі територіальної громади міста Запоріжжя відсутня.

Суддя з метою додаткового визначення інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 звернувся із запитом до Єдиного державного демографічного реєстру за допомогою підсистеми ЄСІТС Електронний суд щодо інформації про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ). Згідно з відповіддю від 25.05.2026 №2782559 зареєстрованим місцем проживання відповідача є АДРЕСА_2 .

Ухвалою судді від 25.05.2026 позовну заяву залишено без руху.

Позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді від 07.01.2026 відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

17.06.2026 від відповідача до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-5/2024(256/24) за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів пункту 3 Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року № 261 (в частині відшкодування витрат на грошове забезпечення).

Дослідивши матеріали справи та клопотання відповідача, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до інформації з офіційного вебсайту Конституційного Суду України ухвалою колегії суддів Конституційного Суду України відкрито конституційне провадження за конституційним поданням Верховного Суду (основна реєстраційна інформація 4/256(24) 15.07.2024) щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів пункту 3 Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 № 261 (в частині, якою передбачено, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з грошовим забезпеченням).

Статтею 236 КАС України визначені підстави обов`язкового зупинення провадження у справі та випадки, коли суд має право зупинити провадження у справі, а також строки зупинення провадження та порядок поновлення зупиненого провадження у справі.

За правилами пункту 3 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Висновки щодо застосування вищезгаданої норми процесуального права неодноразово висловлювалися Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 16.10.2019 у справі № 800/330/17, відповідно до яких, з огляду на зазначені вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі, адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати:

- чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається адміністративним судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку іншого провадження;

- чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Отже, у заяві про зупинення провадження у справі заявник повинен надати чітке обґрунтування, у чому полягає об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.

Під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються у такій іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 17.12.2021 у справі № 640/11054/19.

Відповідно до частин 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вирішуючи питання щодо зупинення провадження в адміністративній справі з підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, суд повинен належним чином проаналізувати імовірні наслідки ухвалення Конституційним Судом України рішення за результатом розгляду справи, їх взаємозв`язок зі спірними правовідносинами, що є предметом розгляду в адміністративній справі, підставами позову, і відобразити відповідні висновки у своїй ухвалі.

Водночас, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - «Конвенція») кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За правилами статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» норми Конвенції і практика Європейського суду з прав людини (далі - «ЄСПЛ», «Суд») є джерелами права для судів України.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність справи, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду і ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо.

Крім того, у силу частин першої, другої статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

З наведеного висновується, що встановлена Конституційний Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення передовсім як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням у справі.

Суд наголошує, що зупинення провадження в адміністративній справі з підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, є доцільним у випадках, коли предметом розгляду органу конституційної юрисдикції є норми закону чи іншого акта, якими врегульовано питання щодо юридичної відповідальності фізичної особи. В інших випадках визнання неконституційним закону чи іншого акта не матиме впливу на правове регулювання відносин, що виникли (відбулися) до ухвалення рішення Конституційним Судом України.

Подібна правова позиція неодноразово була викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.10.2021 у справі №200/5458/20-а, від 19.07.2022 у справі №200/7172/20-а, від 09.02.2023 у справі №600/724/20-а.

Суд наголошує, що у разі прийняття Конституційним Судом України рішення, щодо неконституційності наведеного вище положення за наслідками розгляду конституційного подання, на що посилається заявник, такі положення втратять чинність лише з моменту ухвалення відповідного рішення, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Підсумовуючи наведене, суд не вбачає об`єктивної неможливості подальшого розгляду цієї справи, підстави для зупинення провадження у цій справі відсутні, а тому клопотання відповідача про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 236, 241, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Н.В. Стрельнікова