Ухвала суду № 137617924, 23.06.2026, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/252/24

Провадження № 1-кп/541/143/2026

У Х В А Л А

іменем України

23 червня 2026 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Миргород кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023170000000098 від 15.02.2023 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

25.12.2025 р. з Полтавського апеляційного суду після скасування вироку Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 09 лютого 2024 року надійшли матеріали кримінального провадження № 12023170000000098 від 15.02.2023 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307 КК України.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30.04.2026 року ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід строком на 60 днів.

В судовому засіданні прокурор подав письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки строк тримання під вартою обвинуваченого спливає, а ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ст. 177 КПК України не зменшились, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до обвинуваченого інших, більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити.

Захисник ОСОБА_5 заперечувала проти продовження строку тримання під вартою, просила клопотання прокурора задовольнити частково, оскільки вважає клопотання необґрунтованим, а зазначені в клопотанні ризики не відповідають дійсності, які нічим не підтверджені, та просила змінити ОСОБА_4 запобіжний захід з тримання під вартою на менш суворий запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, обґрунтовуючи тим, що ОСОБА_4 майже 2 роки перебуває під вартою, враховуючи, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, має цивільну дружину та неповнолітню дитину, і застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту зможе запобігти ризикам, на які посилається прокурор.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав думку захисника та просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора.

Вирішуючи заявлене клопотання, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

За вимогами ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід обраний щодо обвинуваченого.

За ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Таким чином, ретельно проаналізувавши доводи, наведені прокурором та стороною захисту, суд дійшов до висновку про те, що такі обставини як зміст та обсяг обвинувачення, конкретні обставини кримінального правопорушення, яке інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_4 , а саме останній обвинувачується у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, за яке передбачено покарання лише у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років, дані про особу обвинуваченого, у своїй сукупності свідчать про те, що на даний час наявні такі ризики як: обвинувачений, перебуваючи на волі зможе ухилятися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування), і на це вказують такі обставини, як характер протиправних дій, в яких він обвинувачується; мотиви, за яких він вчинив дії, що ставляться йому у провину; тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватими у даному кримінальному правопорушенні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Оцінюючи можливість впливу на свідків суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч.1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч.4 ст. 95 КПК України).

Відтак, ризик впливу на свідків існує не лише на етапі досудового розслідування при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, існує реальна можливість безпосереднього впливу ОСОБА_4 на свідків з метою схилити їх до зміни показань чи відмови від дачі показань.

Крім того, слід зазначити, що кримінальне провадження стосовно ОСОБА_4 перебуває на стадії дослідження доказів, свідки в судовому засіданні станом на 23.06.2026 року не допитані.

За таких обставин суд вважає, що застосування інших більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належного запобігання настанню вказаних ризиків, отже необхідно клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити, оскільки, в даному випадку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як захід процесуального примусу, є виправданим.

З вказаних підстав, суд відхиляє посилання сторони захисту щодо доцільності зміни застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу на інший запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою та зазначає, що тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи, а тому дієво забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого може лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

З вище викладених підстав клопотання захисника ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт задоволенню не підлягає.

Оскільки термін дії запобіжного заходу спливає 28.06.2026 року, закінчити розгляд справи до вказаного строку не є можливим, підстави для обрання запобіжного заходу обвинуваченому, зазначені судом, продовжують існувати на даний час, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід задовольнити та продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.

З урахуванням вищевикладених обставин у задоволенні клопотання захисника та підозрюваного про зміну запобіжного заходу відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 194, 197, 331, 369-372, 376, 392 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу - задовольнити.

В задоволенні клопотання захисника адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів, тобто до 21 серпня 2026 року включно з утриманням у Державній установі «Полтавська виправна колонія (№ 64)».

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, однак ця ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

СуддяОСОБА_1