Ухвала суду № 137617301, 23.06.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/14306/25

Провадження № 1-кп/344/592/26

У Х В А Л А

23 червня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого по АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, суд, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Івано-Франківського міського суду перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Захисник подав клопотання про скасування арешту майна, в обґрунтування якого покликався на те, що 19.02.2025 року, слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_8 , розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого - ОСОБА_9 про арешт майна в даному кримінальному провадженні, - було постановлено ухвалу, якою відповідне клопотання задоволено шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_1 , а саме: накладено арешт на автомобіль марки SKODA KODIAQ, сірого кольору, 2020 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 в частині заборони ОСОБА_5 та іншим особам відчужувати та розпоряджатися відповідним автомобілем. Зазначає, що скільки в подальшому його застосуванні відпала потреба, а також у зв`язку з тим, що такий арешт було накладено необґрунтовано. У підтвердження наших доводів просимо звернути увагу на те, що підозрюваний ОСОБА_5 перебуває у офіційному шлюбі з громадянкою ОСОБА_10 з 18.07.2009 року, що підтверджу відповідним свідоцтвом про шлюб, копія якого додається до клопотання. Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (копія додається), відповідний автомобіль, на який накладено арешт був набутий ОСОБА_5 у приватну власність 19.01.2024 року. Таким чином, згідно норм Сімейного кодексу України відповідне майно являється спільною сумісною власністю подружжя, а отже, згідно роз`яснень і позиції Кримінального касаційного суду ВСУ, на таке майно не може бути накладено арешт.

Захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні клопотання підтримав, покликаючись на викладені в ньому обставин, просив його задоволити. Додав, що вказаний транспортний засіб не є речовин доказом чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення. Окрім того, спецконфіскація не застосовується до власності подружжя.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію захисника.

Прокурор заперечив щодо клопотання захисника. Зазначив, що дане клопотання захисник повинен був подати на стадії підготовчого судового засідання, також, зауваження щодо матеріалів досудового розслідування. Частиною 3 статті 369-2 КК України встановлено санкцію у виді позбавлення волі з конфіскацією майна. Даний арешт був накладений, як захід забезпечення у зв`язку з тим, що факт вчинення правопорушення може бути доведений та є певна вірогідність. Окрім того, може бути застосовано спеціальну конфіскацію. У зв`язку цим, просив відмовити у задоволенні клопотання.

Захисник ОСОБА_6 поклалася на розсуд суду.

Заслухавши думку учасників судового провадження та дослідивши матеріали кримінального провадження з цього приводу, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Санкція ч. 3 ст. 369-2 КК України, яка інкримінується ОСОБА_5 , передбачає додаткове обов`язкове покарання у вигляді конфіскації майна.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Суд звертає увагу, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.02.2025 року було накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , громадянина України, а саме: автомобіль марки SKODA KODIAQ, сірого кольору, 2020 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 . Заборонивши ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 та іншим особам, у володінні (користуванні) яких перебуває вказане майно, відчужувати та розпоряджатися ним. Тобто, ОСОБА_5 може користуватися даним транспортним засобом.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Даний захід забезпечення кримінального провадження було накладено з метою забезпечення можливої конфіскації майна та недопущення його відчуження, дозволивши обвинуваченому використання та заборонивши відчуження, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

У даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження судом не встановлено.

Щодо позиції сторони захисту, з врахуванням того, що транспортний засіб є неподільною річчю у розумінні ст. 183 ЦК, то другий з подружжя, вправі ініціювати провадження у порядку цивільного судочинства для визначення та відшкодування грошової вартості своєї частки у спільній сумісній власності на транспортний засіб.

Відповідно до п. 12, п. 14 ст. 368 КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання: що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами; як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Суд дійшов висновку, що подане клопотання захисника про скасування арешту майна є передчасним, тому у задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 170-174, 369-372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про скасування арешту майна - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та підписано 23 червня 2026 року.

Головуюча суддя ОСОБА_11