Ухвала суду № 137617298, 22.06.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/11553/26

Провадження № 1-кс/344/4620/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваної ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 в рамках кримінального провадження №12024090000000181 від 14.03.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4, 5 ст. 191 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий, за погодженням з прокурором, 19.06.2026 року звернувся з вказаним клопотанням, в обґрунтування якого покликався на те, що відділом розслідувань особливо важливих злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024090000000181 від 14.03.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4, 5 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 29.07.1998 було створено ДЗ «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Косів» Міністерства охорони здоров`я України» (далі Санаторій).

Санаторій - є закладом охорони здоров`я, що забезпечує надання громадянам послуг лікувального, профілактичного та реабілітаційного характеру з використанням природних лікувальних ресурсів курортів (лікувальних грязей та озокериту, мінеральних та термальних вод, ропи лиманів та озер, природних комплексів із сприятливими для лікування умовами тощо) та із застосуванням фізіотерапевтичних методів, дієтотерапії, лікувальної фізкультури та інших методів санаторно-курортного лікування.

Майно та кошти Санаторію є державною власністю та належать йому на праві оперативного управління.

Джерелами формування майна Санаторію є: майно, передане йому Міністерством охорони здоров`я України; кошти державного бюджету України; кошти, а також інше майно, набуте Санаторієм внаслідок своєї діяльності.

Так, виконуючи свої службові обов`язки в службових осіб Санаторію виник умисел на заволодіння державними бюджетними коштами, які виділялись МОЗ України для виплати заробітної плати, що виразилось в наступних обставинах:

ОСОБА_7 , займаючи посаду головного бухгалтера Санаторію, знаючи вимоги Статуту, посадової інструкції, Закони України, накази МОЗ та інші нормативні акти, будучи посадовою особою, на яку покладено адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції, проаналізувавши ситуацію, що склалася у спеціалізованому закладі - Санаторію, а саме: «плинність» кадрів, постійну наявність вакантних посад не пізніше 01.01.2019, більш точний час органом досудового розслідування не встановлений, вирішила, використовуючи своє службове становище в корисних цілях, вчиняти заволодіння бюджетними коштами шляхом фіктивного працевлаштування осіб в Санаторій на вакантні посади у структурних підрозділах закладу з подальшим зверненням на свою користь та користь третіх осіб грошових коштів, які виділяються державою в особі МОЗ України на оплату їх праці (зарплату).

Усвідомлюючи неможливість самостійної реалізації злочинного умислу ОСОБА_7 , залучила до злочинної діяльності ОСОБА_8 , яка працювала на посаді інспектора з кадрів Санаторію та виконувала службові обов`язки щодо контролю та працевлаштування працівників до Санаторію, крім того розуміючи, що головний лікар Санаторію приймає рішення (накази) про прийняття і звільнення працівників, підписує (погоджує) всі основні документи господарського і фінансового характеру, бухгалтерського обліку, на початку березня 2019 року, довела головному лікарю ОСОБА_9 свій злочинний намір щодо фіктивного працевлаштування у заклад осіб з подальшим заволодінням виділених для оплати їх праці бюджетних коштів, чим фактично залучила її до участі у злочинній діяльності, на яку остання надала добровільну згоду.

Надалі ОСОБА_7 розуміючи, що виконання функцій ведення первинних бухгалтерських документів, які були підставою для нарахування заробітної плати (тарифікаційні списки, штатні розписи, зарплатні відомості, табелі обліку робочого часу) фіктивно працевлаштованих співробітників, і в які вносились завідомо неправдиві відомості про їх виходи на роботу до Санаторію і виконання відповідних виробничих завдань, потребує великої кількості часу та сил, з метою реалізації злочинного умислу вона у вересні 2019 року залучила до участі у злочинній групі підпорядкованого їй працівника бухгалтера з розрахунку заробітної плати та касира Санаторію ОСОБА_10 , яка є її двоюрідною сестрою.

В подальшому діючи за попередньою змовою групою осіб, з метою розширення повноважень групи осіб, директор ОСОБА_11 підписала наказ № 36-к від 31.03.2023, яким ОСОБА_7 переведено на посаду заступника директора Санаторію з економічних питань.

Усвідомлюючи, що виконання функцій затвердження та підпису первинних бухгалтерських документів, які були підставою для нарахування заробітної плати (тарифікаційні списки, штатні розписи, зарплатні відомості, табелі обліку робочого часу) фіктивно працевлаштованим особам, потребує довіреної особи, дії якої можна контролювати, з метою досягнення злочинного результату, у березні 2023 року залучила до участі у злочинній діяльності підпорядкованого їй працівника заступника бухгалтера ОСОБА_12 , яка є її близькою особою.

Так, діючи за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_7 починаючи з 2019 року готувала, а ОСОБА_5 з 2023 року готували завідомо підроблені первинні документи (кошторис, розрахунки, які обґрунтовують показники видатків з бюджету, що включаються до кошторису, план асигнувань на рік, штатний розпис, тарифікаційний) де включали відомості про працевлаштування осіб, які фактично не працювали та не виконували професійні обов`язки за посадою.

У свою чергу головний лікар ОСОБА_11 , користуючись своїм службовим становищем, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, підписувала вказані документи, надавши їм статут офіційних, та передала їх до МОЗ України.

У подальшому, на підставі складених та виданих завідомо неправдивих тарифікаційних списків, що були затверджені ОСОБА_9 , продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , з відома та згоди директора Санаторію ОСОБА_9 , у період з січня 2019 по квітень 2024 року забезпечили складання і використання табелів обліку робочого часу, розрахунково-платіжних відомостей, особових рахунків працівників та інших бухгалтерських документів, до яких вносились завідомо неправдиві відомості про нібито відпрацьований робочий час і виконання трудових обов`язків фіктивно працевлаштованими особами, які фактично не виконували роботу за посадою.

Зазначені документи ОСОБА_10 надавалися на погодження головному бухгалтеру ОСОБА_5 , а вона передавала їх на затвердження директору ОСОБА_9 , яка, як керівник з правом першого підпису, надавала документам ознак офіційного шляхом внесення до них свого підпису та печатки Санаторію, як уповноважена особа. У подальшому, на підставі вказаних завідомо підроблених документів бухгалтером із заробітної плати ОСОБА_10 на відкриті у АТ «Райффайзен Банк» карткові банківські рахунки фіктивно працевлаштованих співробітників нараховувалась заробітна плата.

Пластикові платіжні картки фіктивно працевлаштованих при вищевикладених обставинах осіб передавалися як особисто їм, так і через ОСОБА_7 та ОСОБА_10 . За допомогою вказаних карток, використовуючи їх персональні чи змінені ідентифікаційні коди (ПІН-коди), зарплатні кошти фіктивно працевлаштованих осіб були у подальшому зняті в автоматичних банківських терміналах АТ «Райффайзен Банк», якими ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_5 розпоряджалися на власний розсуд.

У продовж 2019-2024 років, протиправними діями щодо фіктивного працевлаштування осіб було завдано збитків, а саме з: 01.01.2019-31.08.2019 515 296,12 грн; за період 01.09.2019 31.12.2019 390 354,16 грн; за період 01.01.2020 - 31.08.2020 971 699,64 грн; за період 01.09.2020-31.01.2021 702 699,82 грн; за період 01.02.2021-31.12.2021 1 762 424,51 грн; за період 01.01.2022-30.09.2022 2 474 926,81 грн; за період 01.10.2022-31.12.2022 1 169 286,52 грн; за період 01.01.2023-31.12.2023 4 593 074,87 грн; за період 01.01.2024-30.04.2024 2 772 141,91грн, що загалом складає 15 351 550 грн.

19 червня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 4, 5 ст. 191 КК України.

Водночас, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, запобігання продовженню злочинної діяльності та можливого ухилення від досудового слідства виникла необхідність в обранні запобіжного заходу ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, покликаючись на викладені в ньому обставини, просив клопотання задовольнити із визначенням розміру застави.

Слідчий зазначив, що тарифікаційні списки є первинними документами, які використовуються для визначення потреби в бюджетних асигнуваннях та слугують підставою для нарахування і виплати заробітної плати, у тому числі особам, працевлаштування яких має ознаки фіктивності. Водночас наявні у матеріалах справи інші докази підтверджують фактичне нарахування та виплату заробітної плати протягом чотирьох років близько 50 особам, які фактично не перебували у трудових відносинах з установою або не виконували трудових обов`язків.

Захисник заперечив проти задоволення клопотання, посилаючись на недоведеність заявлених ризиків. Зазначив, що тяжкість можливого покарання сама по собі не свідчить про намір підозрюваної переховуватись, а підозрювана жодного разу не ухилялась від органів досудового розслідування. Крім того, підозрювана була обізнана про кримінальне провадження ще з 2024 року, у зв`язку з проведенням обшуку, однак не перешкоджала досудовому розслідуванню, не виїжджала за кордон та не впливала на свідків. Захисник просив обрати більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, зокрема домашній арешт у нічний час доби або заставу у реальному для внесення розмірі. Зазначив, що підозрювана позитивно характеризується, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, проживає разом із матір`ю пенсійного віку, а її чоловік є особою з інвалідністю ІІІ групи. Також захисник звернув увагу, що керівник підприємства та представники громадської організації висловили готовність взяти підозрювану на особисту поруку.

Підозрювана підтримала позицію захисника. Додатково зазначила, що працює бухгалтером з 01.04.2023 року, а в установі працює 2001 року, отримує заробітну плату близько 60 000 грн. на місяць

Заслухавши прокурора, слідчого, підозрювану та її захисника. дослідивши матеріали клопотання вважаю наступне.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень ґрунтується на зібраних у ході досудового розслідування доказах, а саме: рапорті про виявлене кримінальне правопорушення УКР ГУНП в Івано-Франківській області, протоколах обшуків, протоколах тимчасових доступів до речей і документів, протоколах оглядів речей і документів, довідках спеціалістів, висновках експертів, показаннях свідків та інших матеріалах кримінального провадження в їх сукупності.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки злочини, які інкримінується ОСОБА_5 передбачають можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду. ОСОБА_5 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення злочинів, може переховуватись від органів досудового розслідування та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, оскільки є особою жіночої статі та у зв`язку із службовою діяльністю має право виїзду за межі країни; Незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні, так як однією із підстав притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності будуть показання свідків, підозрюваних та інших учасників кримінального провадження, відповідно є підстави вважати, що вона може здійснювати тиск та вплив на останніх. Крім цього, ОСОБА_10 з урахуванням відомих їй обставин кримінальних правопорушень та матеріалів кримінального провадження зможе вступати у позапроцесуальні відносини із свідками, підозрюваними та іншими учасниками кримінального провадження та схиляти їх до зміни наданої слідству інформації, а також впливати на осіб причетність яких до вчинення кримінальних правопорушень на цей час перевіряється. Аналогічним чином ОСОБА_5 зможе впливати на ще невстановлених та недопитаних про обставини кримінальних правопорушень свідків. Це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_5 може приховувати докази її злочинних дій, не з`являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду тим самим затягуючи строки досудового розслідування чи судового розгляду. Окрім цього, остання може використати свої зв`язки, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання, виготовити чи видати завідомо неправдиві документи, знищити чи спотворити відомості, що досліджуються в ході досудового розслідування; Вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у яких підозрюється, так як ОСОБА_5 перебуваючи під дією більш м`якого запобіжного заходу може вчинити інші кримінальні правопорушення або продовжити налагоджений нею механізм заволодіння чужим майном, а також вчиняти дії щодо розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом.

З огляду на вищевикладене, слідчий суддя вважає, що ризик незаконного впливу на свідків передбачений у пункті 3 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, існує, що обумовлює необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.

Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, передбачені у пунктах 4 та 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, як і їх реальність, прокурором не доведено, оскільки прокурором не наведено та не конкретизовано, якими саме способами підозрювана ОСОБА_5 намагатиметься перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, та які обставини свідчать про можливість вчинення нею інших злочинів.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором частково доведено існування зазначених у клопотанні ризиків.

В ході розгляду клопотання стороною захисту не спростовано існування ризиків, на які покликається слідчий у поданому клопотанні та які слідчий суддя вважає доведеними, і слідчий суддя вважає такі ризики наявними.

Всі висловлені в судовому засіданні доводи захисту не дають достатніх підстав слідчому судді вважати доведеним відсутність встановлених ризиків, і є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного та не свідчать про відсутність вказаних ризиків з огляду на конкретні обставини справи.

Крім того, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Крім того, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

В ході розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу прокурором не доведено, що в даному кримінальному провадженні, враховуючи конкретні його обставини та інкриміновану ОСОБА_5 участь у кримінальному правопорушенні, наслідки даного правопорушення, її особу, щодо підозрюваної неможливим є застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання тим ризикам, існування яких доведено в судовому засіданні.

Вирішуючи дане клопотання, слідчий суддя враховує також вагомість наявних доказів про можливу причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованих злочинів, характеризуючи особу підозрюваної дані, її вік, стан здоров`я та майновий стан, та приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається прокурор, дають достатні підстави вважати, що для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні та доведені у судовому засіданні, застосування запобіжного заходу у вигляді застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб`єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності (ч. 2 ст. 182 КПК України).

Так, згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір застави визначається у таких межах:

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).

3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України)..

Крім того, ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Отже, підставою для призначення застави у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно, тобто виходу за межі максимального розміру застави для тяжких чи особливо тяжких злочинів, є наявність обставин, які свідчать, що застава у зазначених у ч. 5 ст. 182 КПК України межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків.

При цьому, слідчий суддя особливо наголошує, що повноваження щодо визначення розміру альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, яке визначається при застосуванні до підозрювання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою належить виключно слідчому судді, а не прокурору чи слідчому.

Так, згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України саме слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Натомість слідчий та прокурор не позбавлені можливості доводити конкретний фінансовий стан підозрюваного, таким чином сприяючи у визначенні слідчим суддею помірного розміру застави у конкретних правовідносинах.

В рамках розгляду даної справи орган досудового розслідування у клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просить застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, яку пропонує визначити в розмірі 1 500 000 грн. (тобто 451 прожиткових мінімумів для працездатних осіб), що перевищує максимальний розмір застави для особливо тяжкого злочину.

В обгрунтування виключності випадку посилається на та те, що кримінальне правопорушення відноситься до тяжких та особливо тяжких злочинів пов`язаних із корупцією, вчинених умисно та з корисливих мотивів.

В судовому засідання підозрювана пояснила, що розмір її щомісячної заробітної плати становить в середньому 60 000 грн. (сума після вирахування податків), позитивно характеризується, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, проживає разом із матір`ю пенсійного віку, а її чоловік є особою з інвалідністю ІІІ групи. На даний час і надалі працює головних бухгалтером санаторію.

Відтак, вирішуючи питання щодо визначення запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя враховує відношення самої підозрюваної до інкримінованих її дій, її майновий стан, стан здоров`я, сімейний стан, а тому вважає за необхідне в рамках даного кримінального провадження визначити запобіжний захід у вигляді застави, при визначенні розміру якого враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, та те, що застава має на меті не гарантування відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи в судове засідання. Тому розмір застави оцінюється слідчим суддею залежно від особи підозрюваної, про яку йдеться, з урахуванням її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, мотив кримінального правопорушення, наявність корупційного елементу, майновий стан підозрюваної, тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваній ОСОБА_5 , вважаю відсутніми підстави для висновку про виключність конкретного випадку, та за необхідне визначити заставу в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 998 400 гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі, за висновком слідчого судді, може гарантувати виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків.

Крім того, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На думку слідчого судді, застосування більш м`якого запобіжного заходу, зокрема запобіжного заходу у вигляді застави в максимальному для даної категорії злочинів розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 998 400 гривень, унеможливить прояв встановлених слідчим суддею ризиків, та буде ефективним та доцільним в рамках даного кримінального провадження.

Враховуючи зазначене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає до задоволення частково.

Застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 998 400 гривень, оскільки застосування до останньої саме такого запобіжного заходу зможе запобігти вищевказаним ризикам та сприятиме дієвості кримінального провадження на даному етапі.

Слідчий суддя звертає увагу на наступне, що згідно ч. 6. ст. 182 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Крім того, відповідно до ч.8 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 193-194, 196, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 998 400 гривень (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста гривень), яку необхідно внести на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).

Покласти на підозрювану ОСОБА_5 на строк до 19 серпня 2026 року включно обов`язки:

1) не відлучатися із населеного пункту в якому вона проживає без дозволу слідчого, прокурора, або суду;

2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

3) утримуватися від спілкування з усіма свідками, підозрюваними та потерпілими у даному кримінальному провадженні;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

Роз`яснити, що в разі невиконання таких обов`язків може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що відповідно до ч. 6 ст. 182 КПК України вона не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язана внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду.

В задоволенні решти вимог клопотання відмовити.

Ухвала слідчого судді діє до 19 серпня 2026 року включно, та підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_13 ..

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено та підписано 23 червня 2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_14