Ухвала суду № 137607745, 22.06.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/11552/26

Провадження № 1-кс/344/4619/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваної ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо важливих злочинів слідчого управління ГУНП в Івано-Франківській області старший лейтенант поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , в рамках кримінального провадження №12024090000000181 від 14.03.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4, 5 ст. 191 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обґрунтування якого посилається на те, що відділом розслідувань особливо важливих злочинів СУ ГУНП в Івано-Франківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024090000000181 від 14.03.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4, 5 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 29.07.1998 було створено ДЗ «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Косів» Міністерства охорони здоров`я України». Майно та кошти Санаторію є державною власністю та належать йому на праві оперативного управління. Джерелами формування майна Санаторію є: майно, передане йому Міністерством охорони здоров`я України; кошти державного бюджету України; кошти, а також інше майно, набуте Санаторієм внаслідок своєї діяльності. Так, виконуючи свої службові обов`язки в службових осіб Санаторію виник умисел на заволодіння державними бюджетними коштами, які виділялись МОЗ України для виплати заробітної плати, що виразилось в наступних обставинах:

ОСОБА_5 , займаючи посаду головного бухгалтера Санаторію, знаючи вимоги Статуту, посадової інструкції, Закони України, накази МОЗ та інші нормативні акти, будучи посадовою особою, на яку покладено адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції, проаналізувавши ситуацію, що склалася у спеціалізованому закладі - Санаторію, а саме: «плинність» кадрів, постійну наявність вакантних посад не пізніше 01.01.2019, більш точний час органом досудового розслідування не встановлений, вирішила, використовуючи своє службове становище в корисних цілях, вчиняти заволодіння бюджетними коштами шляхом фіктивного працевлаштування осіб в Санаторій на вакантні посади у структурних підрозділах закладу з подальшим зверненням на свою користь та користь третіх осіб грошових коштів, які виділяються державою в особі МОЗ України на оплату їх праці (зарплату).

Усвідомлюючи неможливість самостійної реалізації злочинного умислу ОСОБА_5 , залучила до злочинної діяльності ОСОБА_7 , яка працювала на посаді інспектора з кадрів Санаторію та виконувала службові обов`язки щодо контролю та працевлаштування працівників до Санаторію, крім того розуміючи, що головний лікар Санаторію приймає рішення (накази) про прийняття і звільнення працівників, підписує (погоджує) всі основні документи господарського і фінансового характеру, бухгалтерського обліку, на початку березня 2019 року, довела головному лікарю ОСОБА_8 свій злочинний намір щодо фіктивного працевлаштування у заклад осіб з подальшим заволодінням виділених для оплати їх праці бюджетних коштів, чим фактично залучила її до участі у злочинній діяльності, на яку остання надала добровільну згоду.

Надалі ОСОБА_5 розуміючи, що виконання функцій ведення первинних бухгалтерських документів, які були підставою для нарахування заробітної плати (тарифікаційні списки, штатні розписи, зарплатні відомості, табелі обліку робочого часу) фіктивно працевлаштованих співробітників, і в які вносились завідомо неправдиві відомості про їх виходи на роботу до Санаторію і виконання відповідних виробничих завдань, потребує великої кількості часу та сил, з метою реалізації злочинного умислу вона у вересні 2019 року залучила до участі у злочинній групі підпорядкованого їй працівника бухгалтера з розрахунку заробітної плати та касира Санаторію ОСОБА_9 , яка є її двоюрідною сестрою.

В подальшому діючи за попередньою змовою групою осіб, з метою розширення повноважень групи осіб, директор ОСОБА_10 підписала наказ №36-к від 31.03.2023, яким ОСОБА_5 переведено на посаду заступника директора Санаторію з економічних питань.

Усвідомлюючи, що виконання функцій затвердження та підпису первинних бухгалтерських документів, які були підставою для нарахування заробітної плати (тарифікаційні списки, штатні розписи, зарплатні відомості, табелі обліку робочого часу) фіктивно працевлаштованим особам, потребує довіреної особи, дії якої можна контролювати, з метою досягнення злочинного результату, у березні 2023 року залучила до участі у злочинній діяльності підпорядкованого їй працівника заступника бухгалтера ОСОБА_11 , яка є її близькою особою.

Так, діючи за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_5 починаючи з 2019 року готувала, а ОСОБА_12 з 2023 року готували завідомо підроблені первинні документи (кошторис, розрахунки, які обґрунтовують показники видатків з бюджету, що включаються до кошторису, план асигнувань на рік, штатний розпис, тарифікаційний) де включали відомості про працевлаштування осіб, які фактично не працювали та не виконували професійні обов`язки за посадою.

У свою чергу головний лікар ОСОБА_10 , користуючись своїм службовим становищем, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, підписувала вказані документи, надавши їм статут офіційних, та передала їх до МОЗ України.

У подальшому, на підставі складених та виданих завідомо неправдивих тарифікаційних списків, що були затверджені ОСОБА_8 , продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , з відома та згоди директора Санаторію ОСОБА_8 , у період з січня 2019 по квітень 2024 року забезпечили складання і використання табелів обліку робочого часу, розрахунково-платіжних відомостей, особових рахунків працівників та інших бухгалтерських документів, до яких вносились завідомо неправдиві відомості про нібито відпрацьований робочий час і виконання трудових обов`язків фіктивно працевлаштованими особами, які фактично не виконували роботу за посадою.

Зазначені документи ОСОБА_9 надавалися на погодження головному бухгалтеру ОСОБА_12 , а вона передавала їх на затвердження директору ОСОБА_8 , яка, як керівник з правом першого підпису, надавала документам ознак офіційного шляхом внесення до них свого підпису та печатки Санаторію, як уповноважена особа. У подальшому, на підставі вказаних завідомо підроблених документів бухгалтером із заробітної плати ОСОБА_9 на відкриті у АТ «Райффайзен Банк» карткові банківські рахунки фіктивно працевлаштованих співробітників нараховувалась заробітна плата.

Пластикові платіжні картки фіктивно працевлаштованих при вищевикладених обставинах осіб передавалися як особисто їм, так і через ОСОБА_5 та ОСОБА_9 . За допомогою вказаних карток, використовуючи їх персональні чи змінені ідентифікаційні коди (ПІН-коди), зарплатні кошти фіктивно працевлаштованих осіб були у подальшому зняті в автоматичних банківських терміналах АТ «Райффайзен Банк», якими ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_12 розпоряджалися на власний розсуд.

У продовж 2019-2024 років, протиправними діями щодо фіктивного працевлаштування осіб було завдано збитків, а саме з: 01.01.2019-31.08.2019 515 296,12 грн; за період 01.09.2019 31.12.2019 390 354,16 грн; за період 01.01.2020 - 31.08.2020 971 699,64 грн; за період 01.09.2020-31.01.2021 702 699,82 грн; за період 01.02.2021-31.12.2021 1 762 424,51 грн; за період 01.01.2022-30.09.2022 2 474 926,81 грн; за період 01.10.2022-31.12.2022 1 169 286,52 грн; за період 01.01.2023-31.12.2023 4 593 074,87 грн; за період 01.01.2024-30.04.2024 2 772 141,91грн, що загалом складає 15 351 550 грн.

19 червня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 4, 5 ст. 191 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень ґрунтується на зібраних у ході досудового розслідування доказах, а саме: рапорті про виявлене кримінальне правопорушення УКР ГУНП в Івано-Франківській області, протоколах обшуків, протоколах тимчасових доступів до речей і документів, протоколах оглядів речей і документів, довідках спеціалістів, висновках експертів, показаннях свідків та інших матеріалах кримінального провадження в їх сукупності.

ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Водночас, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, запобігання продовженню злочинної діяльності та можливого ухилення від досудового слідства виникла необхідність в обранні запобіжного заходу ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою.

У ході досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування підозрюваній ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

ОСОБА_5 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення злочинів, може переховуватись від органів досудового розслідування та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, оскільки є особою жіночої статі та у зв`язку із службовою діяльністю має право виїзду за межі країни.

Враховуючи той факт, що однією із підстав притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності будуть показання свідків, підозрюваних та інших учасників кримінального провадження, відповідно є підстави вважати, що вона може здійснювати тиск та вплив на останніх. Крім цього, ОСОБА_5 з урахуванням відомих їй обставин кримінальних правопорушень та матеріалів кримінального провадження зможе вступати у позапроцесуальні відносини із свідками, підозрюваними та іншими учасниками кримінального провадження та схиляти їх до зміни наданої слідству інформації, а також впливати на осіб причетність яких до вчинення кримінальних правопорушень на цей час перевіряється. Аналогічним чином ОСОБА_5 зможе впливати на ще невстановлених та недопитаних про обставини кримінальних правопорушень свідків. Це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких.

ОСОБА_5 може приховувати докази її злочинних дій, не з`являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду тим самим затягуючи строки досудового розслідування чи судового розгляду. Окрім цього, остання може використати свої зв`язки, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для неї неправдиві показання, виготовити чи видати завідомо неправдиві документи, знищити чи спотворити відомості, що досліджуються в ході досудового розслідування.

ОСОБА_5 перебуваючи під дією більш м`якого запобіжного заходу може вчинити інші кримінальні правопорушення або продовжити налагоджений нею механізм заволодіння чужим майном, а також вчиняти дії щодо розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом.

Таким чином, до підозрюваної ОСОБА_5 доцільно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден інший запобіжний захід не може забезпечити вирішення завдань кримінального процесу та запобігти вказаним ризикам.

Враховуючи вищенаведені ризики, обрання більш м`якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання - неможливе.

На сьогоднішній день до органу досудового розслідування не надходили заяви від жодних осіб про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, покладених на нього обов`язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов`язуються, за необхідності, доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу. У зв`язку з цим, вважаємо за неможливе застосувати до ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді особистої поруки.

Також вважаємо, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, застосувати відносно підозрюваної неможливо, оскільки ОСОБА_5 , усвідомлюючи про неминучість покарання у вигляді позбавлення волі може переховуватись від органу досудового розслідування, та іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків, продовжувати вчиняти злочинні дії та вчинити інші кримінальні правопорушення.

Підставою для застосування підозрюваній ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під варту, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрювана матиме можливість: переховуватися від слідства та суду, незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів, спеціалістів у кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Вивченням особи підозрюваної, на даний час, встановлено, що вона працездатна, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали її утримання під вартою, не страждає. Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_5 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.

Жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

ОСОБА_5 перебуваючи під дією більш м`якого запобіжного заходу може продовжити вчинення кримінальних правопорушень, а також впливати на свідків у кримінальному провадженні.

Поряд з цим, застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту стосовно підозрюваної ОСОБА_5 не суперечитиме п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України та правовій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 та «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008, оскільки саме такий запобіжний захід дасть можливість уникнути настання перелічених вище ризиків та забезпечить виконання підозрюваною покладених процесуальних обов`язків.

Виходячи з положень ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених частиною 4 цієї статті.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваною, обвинуваченою покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на нього обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Пунктом 2 ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на вищевикладене, ОСОБА_5 доцільно визначити розмір застави в межах завданих збитків 15 351 550 грн.

На переконання сторони обвинувачення, у разі визначення судом даного розміру застави, останній буде співмірним з існуючими ризиками, та буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваної.

У даному кримінальному провадженні наявність виключності випадку обумовлена тим, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, вчинених умисно за попередньою змовою групою осіб та з корисливих мотивів. Також варто врахувати розмір завданих збитків ОСОБА_5 , що є особливо великим розміром.

За таких обставин, на думку органу досудового розслідування розмір застави ОСОБА_5 необхідно встановити у розмірі не менше 1 803 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, на думку сторони обвинувачення, інший запобіжний захід, окрім як тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної у кримінальному провадженні.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав викладених в ньому, просив клопотання задовольнити.

Слідчий також просив клопотання задоволити з підстав наведених в ньому, вважає, що підозра є повністю обґрунтованою.

Підозрювана та захисник у судовому засіданні проти клопотання заперечили, сторона захисту вважає, що підозра є повністю необґрунтованою, в діях ОСОБА_13 відсутній склад кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ризики зазначені прокурором є взагалі обґрунтованими, оскільки про кримінальне провадження, про те, що проводяться слідчі дії, обшуки, ОСОБА_5 було відомо ще з 2024 року, всі документи вилучені, ОСОБА_5 неодноразово виїжджала за кордон, тому ризик переховування абсолютно відсутній. Крім того, підозрювана характеризується виключно позитивно, має стійкі соціальні зв`язки, є особою з інвалідністю ІІ групи.

З урахуванням наведеного сторона захисту просить відмовити у задоволені клопотання, або застосувати запобіжний захід у вигляді особистої поруки визначивши поручителем ОСОБА_14 .

Заслухавши прокурора, підозрювану та захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

19 червня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 та 5 ст. 191 КК України.

Досудове розслідування триває з 2024 року, про що підозрюваній було відомо, оскільки ще в червні 2024 року в неї вдома було проведено обшуки.

ОСОБА_5 не погоджується із повідомленою підозрою.

Враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри, на даний час, мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 та 5 ст. 191 КК України.

Але, прокурором не доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, цей ризик абсолютно не обґрунтований, ОСОБА_5 було відомо про те, що здійснюється досудове розслідування, в неї вдома в 2024 році проводились обшуки, вилучались документи на роботі, крім того, ОСОБА_5 неодноразово виїжджала за кордон, мала діючі візи. В п`ятницю 19 червня 2026 року вона отримала повідомлення про підозру, клопотання про застосування запобіжного заходу та за першим викликом з`явилась до слідчого судді;

- незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, про що свідчить та обставина, що підозрюваній відомі анкетні дані учасників кримінального провадження, частина свідків працювала разом з підозрюваною, є її близькими родичами, членами сім`ї. Вказаний ризик є частково обґрунтованими, але слідчий суддя вправі покласти на підозрювану обов`язок щодо заборони спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у кримінальному провадженні щодо обставин кримінального провадження;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки може приховувати докази, не з`являтися на виклики, посилаючись на різні нібито форс-мажорні чи поважні обставини, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. Ці ризики є завжди гіпотетичними, спростувати чи доказати їх неможливо.

Також прокурором не обґрунтовано неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, зокрема застави.

Вирішуючи дане клопотання враховую також наявність доказів про вчинення ОСОБА_5 , зазначеного кримінального правопорушення, зокрема протоколами обшуків, протоколами тимчасових доступів до речей і документів, протоколами оглядів речей і документів, довідками спеціалістів, висновками експертів, показаннями свідків та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Вирішуючи дане клопотання враховую також вік підозрюваної, те, що вона є особою з інвалідністю ІІ групи, обставини вчинення злочину, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона підозрюється, наявність міцних соціальних зв`язків, те, що вона раніше не судима.

ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 та 5 ст. 191 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, санкція статті якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Як вбачається із вимог ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прокурор у клопотанні зазначає заставу в розмірі 1803 прожиткових розмірів 6 000 000 гривень, але жодним чином не обґрунтовує такий розмір застави, чи він посильним для підозрюваної, враховуючи ї майновий стан. Також прокурором не наведено виключних обставин, через які слідчий суддя вправі вийти за межі 300 прожиткових мінімумів.

Тому, врахувавши майновий стан підозрюваної та інші обставини, зокрема вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає, що нема підстав для виходу за межі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому заставу слід визначити в сумі 998 400 гривень.

Відповідно до ч. 6 ст. 182 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ч. 5 ст. 194 КПК України передбачено обов`язки, які слідчим суддею можуть бути покладені на підозрюваного.

Щодо клопотання сторони захисту про застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, то слідчий суддя вважає таке клопотання необґрунтованим, оскільки такий запобіжний захід не зможе в повній мірі забезпечити ризики, які все ж таки існують, в деякій мірі, та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної.

На підставі керуючись ст. ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 998 400 гривень, яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (МФО: 820172, код отримувача: 26289647, банк отримувача: ДКС України, м. Київ, рахунок: UA158201720355259002000002265).

Покласти на підозрювану ОСОБА_5 на строк до 19 липня 2026 року включно обов`язки:

прибувати до слідчого прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;

не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

повідомляти слідчого, прокурора, чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи/служби;

утриматися від спілкування з усіма свідками, підозрюваними у даному кримінальному провадженні щодо обставин кримінального провадження;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон,

та роз`яснити, що в разі невиконання таких обов`язків щодо неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1

Повний тест ухвали буде оголошено 22.06.2026 року о 16:00 годині.