Ухвала суду № 137607748, 23.06.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/11541/26

Провадження № 1-кс/344/4610/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2026 року місто Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо підозрюваного ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження № 42023092780000199 від 19 жовтня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України, -

В С Т А Н О В И Л А:

Слідчий відділу розслідування особливо важливих злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області капітан поліції ОСОБА_5 за погодженням з прокурором Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним клопотанням, в обґрунтування якого посилається на те, що СУ ГУНП в Івано-Франківській області під процесуальним керівництвом прокурорів Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023092780000199 від 19 жовтня 2023 року за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України.

Досудовим розслідуванням установлено, що начальник Управління Івано-Франківської ОДА з питань ресурсного забезпечення ОСОБА_4 , будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи в адміністративному приміщенні даного Управління, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 21, керуючись єдиним злочинним умислом, спрямованим на зловживання своїм службовим становищем, з метою одержання іншою юридичною особою ТОВ «Інструмент ІФ» неправомірної вигоди у вигляді зростанні капіталу Товариства за рахунок збільшення суми доходів через включення до ціни договорів №395 від 06.09.2023, № 396 від 06.09.2023, №397 від 06.09.2023 податку на додану вартість, здійснюючи закупівлю таких товарів у інших суб`єктів господарювання без оподаткування таким податком, у порушення вимог пп. «ж», «й» пп. 4 до п. 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, а саме свої організаційно-розпорядчі функції стосовно укладання договорів та адміністративно-господарські функції щодо розпорядження бюджетними коштами, уклав із ТОВ «Інструмент-ІФ» завідомо збиткові договори купівлі-продажу, а саме №395 від 06.09.2023, №396 від 06.09.2023, №397 від 06.09.2023 без проведення процедури закупівлі товарів шляхом укладення договорів про закупівлю без застосування відкритих торгів та/або електронного каталогу, де в ціну договору було включено податок на додану вартість, внаслідок чого Івано-Франківській ОДА завдано майнову шкоду на суму 287 500,10 гривень, а також, з метою одержання іншою юридичною особою ФОП ОСОБА_6 неправомірної вигоди у вигляді зростання капіталу останнього за рахунок завищення суми закупівлі товару 30 одиниць зарядних станцій EcoFlow Delta2 за ціною 54 795,96 гривень за одиницю товару, на загальну суму 1 643 878,8 гривень, відповідно до договору купівлі-продажу №463 від 14.11.2023, шляхом особистого отримання таких товарів для Управління Івано-Франківської обласної державної адміністрації з питань ресурсного забезпечення у ТОВ «Роботікс Трейдінг» у той час, коли ринкова ціна вказаного товару станом на день укладення договору становила 41 403,50 гривень за одиницю товару, та відповідно 1 242 105 гривень за 30 одиниць, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, будучи розпорядником коштів у межах затвердженого головою Івано-Франківської обласної державної адміністрації кошторису, сприяв укладенню між Управлінням Івано-Франківської обласної державної адміністрації з питань ресурсного забезпечення (правонаступником якого є Департамент ресурсного забезпечення та управління майном Івано-Франківської обласної державної адміністрації) та ФОП ОСОБА_6 завідомо збиткового договору купівлі-продажу №463 від 14.11.2023 без проведення процедури закупівлі товарів шляхом укладення договорів про закупівлю без застосування відкритих торгів та/або електронного каталогу, внаслідок чого Івано-Франківській ОДА завдано майнову шкоду на суму 401 733,8 гривень, а всього внаслідок зловживання службовим становищем ОСОБА_4 було завдано майнову шкоду Івано-Франківській ОДА на загальну суму 689 233, 9 гривень, яка у 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що відповідно до примітки 4 до ст. 364 Кримінального кодексу України є тяжкими наслідками.

19.06.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Загвіздя Тисменицького району Івано-Франківської області, жителю АДРЕСА_1 , громадянину України, раніше не судимому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364Кримінального кодексу УкраїниУкраїни.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: документами, отриманими у порядку статті 93 Кримінального процесуального кодексуУкраїни від Управління Івано-Франківської обласної державної адміністрації з питань ресурсного забезпечення; Довідкою УЗО ДАСУ в Івано-Франківській області, яку підтверджено висновком судової економічної експертизи, якими встановлено завищення вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей по договорах купівлі-продажу №395 від 06.09.2023, №396 від 06.09.2023, №397 від 06.09.2023 в сумі 287 500,10 гривень; висновком судової товарознавчої експертизи, відповідно до якої встановлено ринкову вартість зарядних станцій станом на 14.11.2023, яка становила 41 403,5 гривень, висновком судової економічної експертизи, відповідно до якого встановлено завищення придбання вказаного товару на суму 401 733,8 гривень, виписками про рух коштів по банківських рахунках, якими встановлено перерахування Управлінням Івано-Франківської обласної державної адміністрації з питань ресурсного забезпеченняна рахунок ТОВ «Інструмент ІФ» та ФОП ОСОБА_6 грошових коштів відповідно до договорів купівлі-продажу №395 від 06.09.2023, №396 від 06.09.2023, №397 від 06.09.2023, №463 від 14.11.2023; іншими матеріалами провадженні в їх сукупності.

Наведені у клопотанні обставини та певні докази дають підстави стверджувати про обґрунтованість підозри, яка вручена ОСОБА_4 .

Кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , згідно ст.12 Кримінального кодексу України відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Під час досудового розслідування встановлена наявність ризиків, передбачених у пунктах 1, 3, 4 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексуУкраїни, а саме:

- пункт 1 підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки розуміє, що обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, та в разі доведення його вини, судом може бути застосовано до нього саме такий вид покарання;

- пункт 3 підозрюваний може незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки йому відомі їх анкетні відомості, та вони в судовому засіданні не допитувались;

- пункт 4 підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_4 може не з`являтися на виклик, посилаючись на різні нібито форс-мажорні чи поважні обставини, або ж симулювати хворобу.

З огляду на вищевикладене, слідчий за погодженням з прокурором просить підозрюваному ОСОБА_4 визначити розмір застави в межах 208 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 692 224 гривень.

Відповідно до протоколу автоматизованого визначення слідчого судді від 19 червня 2026 року, дану справу передано слідчому судді ОСОБА_1 для розгляду.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав на підставах, викладених у клопотанні, просив клопотання задовольнити.

Підозрюваний у судовому засіданні проти задоволення клопотання не заперечував.

Заслухавши прокурора, підозрюваного, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя виходить з наступного.

За змістом статей 131-132 Кримінального процесуального кодексу України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Частинами першою-другою статті 176 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом. Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Відповідно до частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 177 Кримінального процесуального кодексу України).

Статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України встановлені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу

Так, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Частина перша статті 182 Кримінального процесуального кодексу України визначає, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Згідно частини четвертої статті 182 Кримінального процесуального кодексу України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У пункті 2 частини п`ятої статті 182 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини першої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно частини восьмої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, до підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні злочину, за який передбачено основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, може бути застосовано запобіжний захід лише у вигляді застави або тримання під вартою у випадках та в порядку, передбачених цією главою.

З матеріалів клопотання вбачається, що 19 червня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України.

Причетність ОСОБА_4 до інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: документами, отриманими у порядку статті 93 Кримінального процесуального кодексуУкраїни від Управління Івано-Франківської обласної державної адміністрації з питань ресурсного забезпечення; Довідкою УЗО ДАСУ в Івано-Франківській області, яку підтверджено висновком судової економічної експертизи, якими встановлено завищення вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей по договорах купівлі-продажу №395 від 06.09.2023, №396 від 06.09.2023, №397 від 06.09.2023 в сумі 287 500,10 гривень; висновком судової товарознавчої експертизи, відповідно до якої встановлено ринкову вартість зарядних станцій станом на 14.11.2023, яка становила 41 403,5 гривень, висновком судової економічної експертизи, відповідно до якого встановлено завищення придбання вказаного товару на суму 401 733,8 гривень, виписками про рух коштів по банківських рахунках, якими встановлено перерахування Управлінням Івано-Франківської обласної державної адміністрації з питань ресурсного забезпеченняна рахунок ТОВ «Інструмент ІФ» та ФОП ОСОБА_6 грошових коштів відповідно до договорів купівлі-продажу №395 від 06.09.2023, №396 від 06.09.2023, №397 від 06.09.2023, №463 від 14.11.2023; іншими матеріалами провадженні в їх сукупності.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (c) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа можливо вчинила злочин».

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та інші), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення. При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.

Отже, на даній стадії розслідування оцінка обґрунтованості підозри не повинна пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

При цьому слідчий суддя бере до уваги, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження.

Наявні у матеріалах кримінального провадження докази у їх сукупності дають підстави слідчому судді дійти висновку, що органами досудового розслідування обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України.

Вбачається, що застосування запобіжних заходів вже можливо за наявності ризиків. Ризик - це невизначена подія, яка за суттю представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у частині першій статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.

У судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, які існують та які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.

Ризик переховування підозрюваного

від органів досудового розслідування та/або суду.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

При оцінці наявності цього ризику слідчий суддя враховує те, що підозрюваний розуміє, що обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, та в разі доведення його вини, судом може бути застосовано до нього саме такий вид покарання.

Враховуючи ці обставини у сукупності із особою підозрюваного та характером і тяжкістю злочинів, у вчиненні яких він підозрюється, слідчий суддя дійшла висновку, що на теперішній час існує ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Ризик незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні.

Даний ризик є реальним, оскільки підозрюваному ОСОБА_4 відомі анкетні дані свідків та вони у судовому засіданні не допитувалися.

Оцінюючи можливість впливу на свідків, слідчий суддя також виходить із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини перша-друга статті 23, стаття 224 Кримінального процесуального кодексу України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 Кримінального процесуального кодексу України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина четверта статті 95 Кримінального процесуального кодексу України).

За таких обставин ризик впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від цих осіб та дослідження їх судом.

Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень.

З огляду на вищевикладене, слідчий суддя вважає, що ризик незаконного впливу свідків існує, що обумовлює необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.

Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Також існує ризик, передбачений пунктом 4 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, оскільки ОСОБА_4 може не з`являтися на виклики до слідчого, прокурора посилаючись на різні нібито форс-мажорні чи поважні обставини, або ж симулювати хворобу.

Слідчим суддею перевірено можливість застосування запобіжних заходів, передбачених частиною першою статті 176 Кримінального процесуального кодексу України, наступним чином.

Застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, на думку слідчого судді, в даному випадку є неможливим, оскільки до органів досудового розслідування та до суду не надходили заяви від жодних осіб про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 Кримінального процесуального кодексу України і зобов`язуються, за необхідності, доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

Запобіжний захід у вигляді особистої поруки також буде неефективним з огляду на те, що істотною відмінністю цього запобіжного заходу від особистого зобов`язання є те, що реалізація особистої поруки передбачає менше обмеження прав і свобод підозрюваної, ніж інші запобіжні заходи, зокрема, особисте зобов`язання, яке також, на думку слідчого судді, в даному конкретному випадку не спроможне забезпечити досягнення цілей у кримінальному провадженні та нівелювати наявні ризики.

Запобіжний захід у виді домашнього арешту та тримання під вартою є найбільш суворими і про їх застосування не заявлено у суді.

Вирішуючи дане клопотання, слідчий суддя враховує також вагомість наявних доказів про можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого злочину, характеризуючи особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров`я та майновий стан, міцність соціальних зв`язків, та приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається прокурор, дають достатні підстави вважати, що для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні та доведені у судовому засіданні, застосування запобіжного заходу у вигляді застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Слідчий суддя вважає, що до ОСОБА_4 як до підозрюваного в тяжкому злочині може бути застосована застава у розмірі 208 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, при цьому необхідність визначення саме такого розміру обумовлюється самими обставинами вчинення кримінального правопорушення, які на даний час відповідають стандарту доведення «обґрунтована підозра», розміром завданої шкоди, яка на час розгляду справи не відшкодована, а також майновим становищем підозрюваного.

Слідчий суддя враховує позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (частина четверта статті 182 Кримінального процесуального кодексу України), зважаючи на обставини кримінального правопорушення, тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному, а також характеристику підозрюваного, його майновий і сімейний стан, стан його здоров`я, з огляду на вимоги щодо того, що застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірною для нього, то слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави в межах 208 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 692 224 гривень.

Обставин, які можуть бути підставою для відмови в задоволенні даного клопотання, не встановлено, як і не встановлено обставин для визначення застави з іншим більшим та меншим розміром застави для даної категорії злочинів, а визначений слідчим суддею розмір застави зможе гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків і такий запобіжний захід буде достатнім, співмірним та доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

Крім цього, вважаю за необхідне у разі внесення застави покласти на підозрюваного додаткові обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, в межах строку досудового розслідування.

Керуючись ст.ст. 176-178, 179, 182, 193, 194, 199, 309, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -

У Х В А Л И Л А:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави у межах 208 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 692 224 (шістсот дев`яносто дві тисячі двісті двадцять чотири) гривень нуль копійок, яку необхідно внести на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області в національній грошовій одиниці (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк до 17 серпня 2026 рокувключно наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, судуза першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії ухвали до 17 серпня 2026 року включно.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що, відповідно до частини шостої статті 182 Кримінального процесуального кодексу України, він не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду.

Про прийняте рішення повідомити зацікавлених осіб.

Ухвала слідчого судді підлягає до негайного виконання після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 23 червня 2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1