Ухвала суду № 137600224, 19.06.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 201/4781/26-ц

пр. № 2-9219/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Литвинової І. В.,

за участю секретаря судового засідання Когут Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», треті особи: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області Завалієв Артем Анатолійович, Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

УСТАНОВИВ:

05 травня 2026 року до Печерського районного суду м. Києва, на виконання ухвали Соборного районного суду м. Дніпра від 09 квітня 2026 року, надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення та ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано 11 травня 2026 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

12 травня 2026 року ухвалою суду позов залишено без руху.

01 червня 2026 року позивачем направлено на адресу суду заяву про усунення недоліків та клопотання про витребування у приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області Завалієва Артема Анатолійовича належним чином завіреної копії виконавчого напису № 7692 від 03 серпня 2017 року.

03 червня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження за правилами спрощеного провадження без виклику сторін у судове засідання.

17 червня 2026 року позивач подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила зупинити стягнення у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, відкритому на підставі виконавчого напису № 7692 від 03 серпня 2017 року, вчиненого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області Завалієвим Артемом Анатолійовичем про стягнення на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в розмірі 86 781, 01 грн, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

В обґрунтування заяви вказує, що предметом позову є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та заявлений позивачем захід забезпечення позову є взаємопов`язаним з предметом спору, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача за захистом яких він звернувся до суду.

Згідно з приписами частини другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За частиною першою статті 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Враховуючи положення частини першої статті 153 ЦПК України, суд приходить до висновку про можливість розгляду заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви у судовому засіданні без повідомлення учасників справи.

Як вбачається спір у сторін виник у зв`язку із тим, що 03 серпня 2017 року приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області Завалієв А.А. видав АТ «КБ «ПриватБанк» виконавчий напис, зареєстрований за № 7692, який заявник просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню.

Заявник вказує, що на підставі виконавчого напису головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень у Запорізькій області Чпстюком В.О. здійснюється примусове виконання у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, зокрема постановою від 25 березня 2026 року накладено арешт на кошти боржника та здійснюється щомісячне примусове стягнення коштів із її пенсійних надходжень.

Пунктом 6 частини першої ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Такі висновки також сформовані колегією суддів Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц (6-846цс16).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника), покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, його метою є хоча і негайні, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із вимогою майбутнього позову, суд приходить до висновку про доцільність задовольнити заяву про забезпечення позову, а саме вжити захід забезпечення позову, передбачений пунктом 6 частини першої статті 150 ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 34, 35 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє здійснення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа до розгляду питання по суті.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-18, 149-150, 153, 154, 157, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 1-6, 15, 19, 34, 35 Закону України «Про виконавче провадження», суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», треті особи: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області Завалієв Артем Анатолійович, Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Зупинити стягнення у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, відкритому на підставі виконавчого напису № 7692 від 03 серпня 2017 року, вчиненого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області Завалієвим Артемом Анатолійовичем про стягнення на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в розмірі 86 781, 01 грн, до набрання законної сили рішенням суду.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень, її оскарження не зупиняє її виконання.

Копію ухвали суду для виконання направити у Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (м. Запоріжжя, пр-т Соборний, буд. 164).

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень, її оскарження не зупиняє її виконання.

Ухвала суду може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Суддя І. В. Литвинова