Рішення № 137588057, 23.06.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/3612/26

Провадження № 2/466/2890/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 року Шевченківський районний суд м.Львова

у складі: головуючого судді Баєвої О.І.

секретаря судового засідання Комарницької В.-М.В.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алан» про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, -

в с т а н о в и в :

23.04.2026 року позивач звернувся в суд із позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алан» на його користь компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати з травня 2023 року по березень 2026 року в розмірі 72474,45 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львові від 23.04.2024 року у справі №466/6892/23 на його користь з відповідача стягнуто заборгованість із заробітної плати за березень 2023 року в розмірі 264505,31 грн. Вказане рішення набрало законної сили 04.03.2026 року.

Позивач зазначає, попри набрання рішенням законної сили, відповідач станом на день звернення з даною позовною заявою до суду виплату коштів не здійснив, чим порушив його трудові права.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що втрата частини доходів у зв`язку з інфляцією становить 72474,45 грн та підлягає стягненню з відповідача на його користь.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 27 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

15.05.2026 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вимоги позивача категорично заперечує. Свою позицію мотивує тим, що компенсації за невикористану відпустку та за час непроведення розрахунку при звільненні під дію Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» не підпадають, оскільки мають разовий характер, що не відповідає визначенню «дохід» у цьому Законі. Щодо обов`язку відповідача оплатити заробітну плату у розмірі 26931,45 грн, який міг би підпадати під визначення доходу вищезазначеного закону зазначає, що такий обов`язок виник у відповідача в день набрання рішенням у справі №466/6892/23 законної сили 04.03.2026 року, оскільки дане зобов`язання в силу ч.2 ст.509 ЦК України відповідає ознакам ч.5 ст.11 ЦК України, як таке, що виникло з рішення суду, який спочатку встановив факт трудових відносин (якого до цього не було), а потім встановив суму виплат (якої до цього не було). Також наголошує, що визначені рішенням у справі №466/6892/23 суми є компенсаційними виплатами при звільненні, включаючи відповідальність роботодавця за затримку розрахунку, яка охоплюється ст.117 КЗпП України, а не Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Оскільки вимоги отримання компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні були розглянуті у справі №466/6892/23, вони не можуть розглядатись повторно. Крім того зазначає, що звертався до відповідача з проханням надати реквізити для добровільного виконання рішення суду, однак позивач такі не надав та звернувся до виконавця.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив такі задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву чи клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Заслухавши думку позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львові від 23.04.2024 року у справі №466/6892/23, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного суду від 04.03.2026 року - стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛАН» в користь ОСОБА_1 264505,31 грн, з яких:

-невиплачена заробітна плата за період 01.03.2023 по 29.03.2023 - 26 931,45 грн;

-компенсація за невикористану відпустку - 6732,86 грн;

-заробітна плата за час непроведення розрахунку при звільненні за шість місяців 230841 грн.

Вказане рішення набрало законної сили 04.03.2026 року.

28.04.2026 року Шевченківським районним судом м. Львова видано виконавчий лист у справі №466/6892/23.

29.04.2026 року приватним виконавцем Біловолом В.О. на підставі вказаного виконавчого листав відкрито виконавче провадження та в цей же день закрито виконавче провадження у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

У частині третій статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (частина перша статті 3 та статтею 4 КЗпП України).

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з статтею 2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати є наступною. Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

У статтях 33, 34 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством. Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Індексація заробітної плати у встановленому законодавством порядку передбачена також частиною п`ятою статті 95 КЗпП України.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабміну Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.

Відповідно статей 1, 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно Порядку № 159, дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема: заробітна плата (грошове забезпечення). Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.

Тобто, компенсація за порушення строків виплати виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи (працівника) з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Дія норм Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку № 159 поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.

Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постановах від 03 липня 2018 року у справі № 521/940/17, від 18 липня 2023 року у справі № 200/10663/21.

У справі, яка розглядається, позовні вимоги є частково обґрунтованими, оскільки дійсно, встановлені судом обставини свідчать про порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Проте, наданий позивачем розрахунок компенсації компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є неправильним, у зв`язку з чим такий розрахунок суд проведе самостійно.

Відповідно до частини другої статті 21 Закону України «Про відпустки» порядок обчислення заробітної плати працівникам за час відпусток, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, та компенсації за невикористані відпустки встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Положеннями частини першої статті 83 КЗпП України передбачено обов`язок роботодавця у разі звільнення працівника виплатити грошову компенсацію за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, який застосовується при наданні працівникам відпусток (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Згідно з підпунктом «б» пункту 4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються: одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо.

Тобто згідно з підпунктом «б» пункту 4 Порядку компенсація за невикористану відпустку є одноразовою виплатою.

Таким чином, як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду справи № 337/4535/17 (постанова від 12 березня 2020 року) Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» застосовується до грошових доходів громадян, які не мають разового характеру, а компенсація за невикористану відпустку є одноразовою виплатою і тому не підлягає компенсації у відповідності до вимог цього Закону.

Тому компенсація за невикористану відпустку в розмірі 6732,86 грн не підлягає врахуванню під час обрахунку компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Крім того, як зауважено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21): середній заробіток за час вимушеного прогулу, передбачений частиною другою статті 235 КЗпП України, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, визначений статтею 117 КЗпП України, мають різну правову природу.

Середній заробіток за частиною другою стані 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Середній заробіток за статтею 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану робочу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Таким чином, стягнутий на підставі рішення суду середній заробіток за час непроведення розрахунку при звільненні в розмірі 230841 грн також підлягає виключенню з розрахунку компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. У підсумку, зазначену компенсацію слід обчислювати лише відносно невиплаченої заробітної плати за період 01.03.2023 по 29.03.2023 в сумі 26931,45 грн.

Інші дані наданої позивачем формули, зокрема щодо сукупного індексу інфляції, перевірені та прийняті судом як такі, що є підставними та відповідають вимогам чинного законодавства. Крім того, позивач також правильно визначився з періодом, за який слід обрахувати компенсацію, а саме з травня 2023 року по березень 2026 року.

За обрахунками суду сума компенсації, яку слід стягнути з відповідача становить 7379,22 грн (26931,45 * 27,4 % = 7379,22).

Заперечення відповідача в цій частині, зокрема про те, що зобов`язання з виплати заробітної плати за період 01.03.2023 по 29.03.2023 в сумі 26931,45 грн виникло лише 04.03.2026, тобто в день набрання законної сили рішенням суду у справі № 466/6892/23 про встановлення факту трудових відносин суд відкидає, оскільки зазначене рішення лише підтвердило існування відносин, при яких позивач має право отримати винагороду за виконану роботу і в розумінні частини 5 статті 11 ЦК України це зобов`язання не може вважатись таким, що виникло з рішення суду.

Інші аргументи відповідача, зокрема про необізнаність із банківськими реквізитами позивача суд теж відкидає, оскільки самі по собі вони не можуть звільняти останнього від передбаченої законом відповідальності за порушення строків виплати заробітної плати.

Тому, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Також на підставі ст.141 ЦПК України у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог на 10% (пропорційно до задоволеної частки та у зв`язку з тим, що позивача звільнено від сплати судового збору) з відповідача на користь державного бюджету слід стягнути 133,12 грн судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4, 12-13 , 76-81, 259, 263-265, 352-355 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алан» на користь ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати за період з травня 2023 року по березень 2026 року у розмірі 7379,22 грн (сім тисяч триста сімдесят дев`ять гривень 22 коп.) без урахування податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алан» на користь держави судовий збір у розмірі 133,12 грн (сто тридцять три гривні 12 коп.).

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Алан», ЄДРПОУ 24447183, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Стартова, буд. 26.

Суддя О. І. Баєва