Рішення № 137586389, 22.06.2026, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

22.06.2026

ЄУН 389/651/26

Провадження № 2/389/324/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді - Берднікової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Іваніни В.С., представника відповідача Гунько О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам`янка Кіровоградської області цивільну справу, в порядку спрощеного позовного провадження, за позовом Акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, 04 березня 2026 року звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 30 серпня 2024 року у розмірі 25037 грн. 07 коп., а також судові витрати у розмірі 2662 грн 40 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що «Мonobank» - це мобільний банк, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Особливістю цього проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення.

ОСОБА_1 30 серпня 2024 року звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердила, що ознайомилася та отримала у мобільному додатку примірники вищезазначених документів, що складають договір та зобов`язується виконувати його умови. Також відповідач встановила мобільний додаток monobank, отримала розрахункову карту НОМЕР_1 та відкрила розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 . На підставі укладеного договору відповідач отримала кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на відкритий нею рахунок. При цьому сторонами узгоджено наступне: пільговий період користування картою 62 дні, пільгова відсоткова ставка 0,00001% річних, базова відсоткова ставка нараховується на максимальну заборгованість на день, за умови непогашення заборгованості в повному обсязі в пільговий період, за кожний день з моменту виникнення заборгованості - 3,1% на місяць (37,2%).

Позивач АТ «Універсал Банк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Однак, відповідач у порушення умов кредитного договору, свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконувала, не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором, внаслідок чого банком їх нарахована заборгованість в сумі 25037 грн 07 коп., в тому числі: 19403 грн 67 коп.- загальний залишок заборгованості за наданим кредитом; 0 грн 00 коп. - загальний залишок заборгованості за відсотками; 4090 грн 40 коп - заборгованість за пенею; 1543 грн 00 коп. заборгованість за порушення грошового зобов`язання.

08 квітня 2026 року представником відповідача на позовну заяву надано відзив, в якому вказано, що ознайомившись з матеріалами позову та наданою випискою, відповідач вважає вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно з позовною заявою, банк просить стягнути з відповідача 25037,07 грн як загальну заборгованість. Водночас детальний аналіз банківської виписки за період з 30 серпня 2024 року по листопад 2025 року свідчить про те, що зазначена сума не є відображенням реального обсягу отриманих та використаних відповідачем кредитних коштів, а сформована переважно за рахунок внутрішніх фінансових операцій самого банку. Так, вже першою операцією від 30 серпня 2024 року банк здійснює списання комісії за зняття готівки у розмірі 480,00 грн. У подальшому протягом усього періоду обліковуються аналогічні списання комісій (80 грн, 60 грн та інші), які систематично збільшують заборгованість. При цьому відповідач фактично не отримував ці кошти у своє розпорядження, оскільки вони не є кредитними коштами, виданими на споживчі потреби, а становлять оплату банківських послуг. Умови щодо таких комісій не були належним чином погоджені сторонами, зокрема відсутній підпис відповідача під тарифами банку, що ставить під сумнів правомірність їх нарахування відповідно до вимог ст.11,12 Закону України «Про споживче кредитування» та принципу визначеності умов договору. Крім того, з виписки вбачається регулярне нарахування процентів за користування кредитом (зокрема, операції типу id 1608832954227 та інші), які не сплачувалися окремо, а автоматично приєднувалися до основної суми боргу. Такий механізм призводить до фактичної капіталізації процентів, коли нові проценти нараховуються вже на збільшену суму заборгованості, що включає попередньо нараховані проценти. Отже, відбувається нарахування «процентів на проценти», що суперечить загальним засадам цивільного законодавства, принципам справедливості, добросовісності та розумності (ст.3, 13 ЦК України), а також не відповідає правовій природі процентів як плати за користування грошовими коштами. Фактично, банк шляхом застосування внутрішніх механізмів обліку штучно збільшує розмір заборгованості, включаючи до неї платежі, які не є «тілом» кредиту та не були реально отримані відповідачем. Таким чином, заявлена до стягнення сума є завищеною та не підтверджує реального розміру грошового зобов`язання. За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення повної суми заборгованості у розмірі 25037,07 грн не ґрунтуються на фактичних даних та підлягають критичній оцінці судом, з урахуванням необхідності відокремлення фактично отриманого «тіла» кредиту від нарахованих комісій та капіталізованих процентів.

Також у відзиві вказано, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту погодження відповідачем відсоткової ставки, комісій та інших платежів, які включені до розрахунку заборгованості. Позивач обґрунтовує свої вимоги, зокрема, посиланням на Витяг з Тарифів Банку, яким нібито встановлено розмір відсоткової ставки, комісій та інших платежів. Однак вказаний документ не містить підпису відповідача, що виключає можливість вважати його належним доказом погодження сторонами істотних умов кредитного договору. Анкета-заява від 30 серпня 2024 року, на яку також посилається позивач як на підставу виникнення правовідносин, не містить чітко визначених умов щодо розміру відсоткової ставки, порядку її нарахування, а також розміру та виду комісій. Фактично, вказаний документ не містить погоджених істотних умов кредитного договору, без яких неможливо визначити обсяг прав та обов`язків сторін. За відсутності належних доказів погодження відсоткової ставки та тарифів, позивач має право вимагати виключно повернення фактично отриманої суми кредиту («тіла» кредиту), розмір якої повинен бути доведений належним і зрозумілим розрахунком без включення комісій та відсотків.

Також у відзиві представник відповідача вказує на неправомірність нарахування штрафів та пені за кредитним договором під час воєнного стану.

Крім того, представник відповідача зазначає, що доданий до позовної заяви «розрахунок заборгованості» фактично є одностороннім внутрішнім документом банку, який не підтверджений жодними первинними бухгалтерськими документами та не містить детального і зрозумілого розподілу складових заборгованості. Такий розрахунок не дозволяє встановити, яка саме частина заявленої суми є фактично отриманим «тілом» кредиту, а яка сформована за рахунок нарахованих процентів, комісій, штрафів та пені. Водночас банківська виписка, наявна у матеріалах справи, прямо спростовує доводи позивача про те, що вся сума 19403,67 грн є заборгованістю за тілом кредиту. Зокрема, з виписки вбачається наявність численних операцій з нарахування комісій, процентів, а також штрафних санкцій, що автоматично включалися до загального балансу боргу та збільшували його розмір.

10 червня 2026 року представником позивача до суду подані додаткові пояснення у справі, в якій наведено аргументи на спростування доводів представника відповідача зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься його заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, її представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила суд відмовити в їх задоволенні з підстав зазначених нею у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 30 серпня 2023 року підписала шляхом накладення свого електронного підпису анкету-заяву до договору про надання банківських послуг monobank Universal Bank.

Підписавши анкету заяву ОСОБА_1 погодилася з тим, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank, таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/terms, www.monobank.ua/rates, складають договір про надання банківських послуг. Просила відкрити поточний рахунок в АТ «Універсал банк» у гривні на її ім`я НОМЕР_3 , просила встановити кредитний ліміт до 500000 грн. Обізнана, що у разі виходу з пільгового періоду, що складає до 62 календарних днів, на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,1% на місяць. Погодилася з тим, що невід`ємною частиною анкети-заяви є запевнення клієнта до договору, з підписанням якого в мобільному додатку договір набуває чинність.

З підписаного відповідачем електронним підписом Запевнення клієнта до договору про надання банківських послуг мonobank вбачається, що ОСОБА_1 беззастережно погодилася з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Погодилася, з тим, що про зміни доступного розміру дозволеного кредитного ліміту банк повідомлятиме його шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.

Крім того електронним підписом відповідач підписала паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank, в якому міститься інформація про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, іеформація щодо реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту споживача, порядок повернення кредиту.

Також позивачем до позовної заяви долучено Умови і правила обслуговування в АТ«Універсал банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank, а також додатки із визначенням тарифів та основних умов кредитування.

Відповідно п.4.23. п.4 Розділу ІІ Умов кредит збільшується на суму заборгованості за договором по відсоткам до погашення, по неустойці, якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати вказаної заборгованості. При цьому банк надає кредит згідно з договором в розмірі зазначеної заборгованості та направляє кредитні кошти на погашення вказаної в цьому пункті заборгованості, а саме: відсотків за користування кредитним лімітом, неустойки за прострочені платежі згідно з Тарифами, якщо інше не передбачено умовами цього договору.

На підставі укладеного договору про надання банківських послуг відповідачу було відкрито поточний рахунок, видано картку № НОМЕР_1 та встановлено кредитний ліміт в сумі 15000 грн 00 коп.

З виписки «Рух коштів по картці від 15 квітня 2025 року» вбачається, що відповідачу 30 серпня 2024 року було встановлено кредитний ліміт в сумі 15000 грн на картку карткою № НОМЕР_1 та вона активно користувалася вказаною карткою в тому числі за рахунок кредитних коштів (встановленого кредитного ліміту) та поміж іншого їй неодноразово нараховувався борг за перевищення кредитного ліміту.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідач взяті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором б/н від 30 серпня 2024 року виконувала неналежним чином, у зв`язку з чим у неї станом на 04 грудня 2025 року виникла заборгованість в сумі 25037 грн 07 коп., з яких: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту) 19403 грн 67 коп.; заборгованість за пенею - 4090 грн 40 коп.; заборгованість за порушення грошового зобов`язання 1543 грн 00 коп. При цьому, сума заборгованості за тілом кредиту складається з повністю використаного боржником кредитного ліміту у сумі 15000 грн та сплачених банком самостійно сум на погашення заборгованості за відсотками у зв`язку з недостатністю на рахунку відповідача власних коштів для оплати вказаної заборгованості, розмір яких складає 4403 грн 67 коп. Відповідач лише частково здійснювала операції з поповнення своєї банківської карти, розмір яких був значно меншим за поточні витрати по картковому рахунку, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Про наявність вказаної заборгованості та часткове погашення заборгованості також свідчить виписка по особовому рахунку НОМЕР_3 .

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як визначено ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом ст.ст.526, 527, 530, 610 ЦК України, зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, при цьому, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, дане зобов`язання має бути виконане у зазначений період часу. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язання.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Верховний Суд у своїх постановах із подібних правовідносин виснував, що виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 вересня 2019 року у справі № 910/10254/18, від 19 лютого 2020 у справі № 910/16143/18, від 26 лютого 2020 року у справі № 911/1348/16, від 19 листопада 2020 року у справі № 910/21578/16, постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 21 вересня 2022 у справі № 381/1647/21, від 07 грудня 2022 у справі № 298/825/15-ц).

Відповідно до ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За змістом ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями частини першої, п`ятої, шостої ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме, такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, а сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41).

Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21).

Отже, оцінюючи досліджені докази, суд приходить до висновку про доведеність позивачем як факту укладання між ним та ОСОБА_1 договору про надання банківських послуг «Monobank» від 30 серпня 2024 року, так і отримання останньою грошових коштів на погоджених ним умовах та невиконання останньою належними чином свого обов`язку зі своєчасного повернення кредитних коштів (тіла кредиту) в сумі 19403 грн 67 коп. При цьому, судом встановлено, що сума заборгованості за тілом кредиту складається з повністю використаного боржником кредитного ліміту у сумі 15000 грн та сплачених банком самостійно сум на погашення заборгованості за відсотками у зв`язку з недостатністю на рахунку відповідача власних коштів для оплати вказаної заборгованості на загальну суму 4403 грн 67 коп., які зараховані до заборгованості за тілом кредиту.

Представником відповідача у даній справі не спростовано належними, достатніми та допустимими доказами обставини отримання та використання відповідачем кредитних коштів та розміру заборгованості за тілом кредиту, зазначеного в наданому позивачем розрахунку. Контрозрахунку заборгованості суду не надано.

Відтак з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість за наданим кредитом в сумі 19403 грн 67 коп.

Разом з тим щодо стягнення нарахованої суми пені за договору про надання банківських послуг «Monobank» від 30 серпня 2024 року та заборгованості за порушення грошового зобов`язання, суд приходить до наступного.

Основним регулятором договірних відносин є ЦК України, а не окремі закони, що вбачається з аналізу висновків постанови Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі №362/2159/15-ц.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року №2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань та від сплати заборгованості за порушенняч грошового зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі №910/10901/23, який, відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України, застосовується судом під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Указом ПрезидентаУкраїни №64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24 лютого 2022 до теперішнього часу.

Таким чином, вимоги в частині стягнення з відповідача пені та заборгованості за порушення грошового зобов`язання, задоволенню не підлягають.

За таких обставин, суд задовольняє позовні вимоги АТ «Універсал банк» частково, на суму 19403 грн 67 коп. (загальний залишок заборгованості за наданим кредитом).

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Також відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесений ним документально підтверджений судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 2063 грн 35 коп. Решту суми судового збору слід віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 2,4,12,13,81,89,141,259,263-265,274, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobak» від 30 серпня 2024 року нараховану станом на 04 грудня 2025 року, в сумі 19403 (дев`ятнадцять тисяч чотириста три) грн 67 коп. та судовий збір у сумі 2063 (дві тисячі шістдесят три) грн 35 коп.

У задоволені позову в частині стягнення заборгованості за пенею в сумі 4090 грн 40 коп. та заборгованості за порушення грошового зобов`язання в сумі 1543 грн 00 коп., відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду.

Відомості про сторін:

позивач - Акціонерне товариство «Універсал Банк», місце знаходження: вулиця Автозаводська, буд.54/19 місто Київ, код ЄДРПОУ 21133352.

відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Г.В. Берднікова