Рішення № 137581570, 22.06.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 22.06.2026Справа № 554/3751/26 Провадження № 2/554/2965/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

22 червня 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави в складі:

головуючого судді Гольник Л.В.,

за участю секретаря Фесенко К.О.,

прокурора Жикуліної Д.С.

представника відповідача Павленка О.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Полтава цивільну справу за позовом заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Сошина Валентина Валентиновича в інтересах держави в особі Полтавської міської ради, Національної служби здоров`я України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Комунальне підприємство «1-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину,-

в с т а н о в и в:

У березні 2026 року до Шевченківського районного суду м. Полтави звернувся заступник керівника Полтавської окружної прокуратури Сошин В.В. в інтересах держави в особі Полтавської міської ради (далі ПМР), Національної служби здоров`я України (далі НСЗУ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Комунальне підприємство «1-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» (далі КП «1-а МКЛ ПМР») до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, в сумі 35977,76 грн, в якому просить:

- стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави в особі Полтавської міської ради кошти в сумі 6964,75 грн. кошти безпосередньо Полтавської міської територіальної громади на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої від кримінального правопорушення ОСОБА_2 ;

- стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави в особі Національної служби здоров`я України кошти в сумі 29013,01 грн на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої від кримінального правопорушення ОСОБА_3 .

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилався на те, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 04.12.2025 у справі №554/15733/25 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 46 КК України, у зв`язку з примиренням з потерпілою, а кримінальне провадження за його обвинуваченням закрито. Вказана ухвала суду набрала законної сили.

Потерпілою у вказаному кримінальному провадженні визнано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у відповідності до висновку експерта судово-медичної експертизи, отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритого багатоскалкового перелому хірургічної шийки правої плечової кістки з відривом великого горбика, зі зміщенням та підвивихом грудного кінця правої ключиці; закритої черепно-мозкової травми струсу головного мозку, забійної рани верхньої губи та синців і саден обличчя, які кваліфікуються, які кваліфікуються як ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

У зв`язку з отриманням тілесних ушкоджень, згідно інформації КП «1-а МКЛ ПМР» ОСОБА_3 знаходилася на лікуванні в травматологічному відділенні КП «1-а МКЛ ПМР» з 09.09.2025 по 22.09.2025 року, загалом 13 ліжко-дні. Загальна сума витрат КП «1-а МКЛ ПМР» склала 35977,76 грн, з яких: за рахунок коштів Полтавської міської територіальної громади 6964,75 грн; за рахунок коштів НСЗУ 29013,01грн.

У ході досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження №12025170420001165 від 09.09.2025 цивільний позов про стягнення витрат на лікування потерпілої від злочину не заявлявся.

На даний час, кошти витрачені на стаціонарне лікування ОСОБА_3 не відшкодовано.

Враховуючи вищезазначене, підставою для здійснення представництва в суді інтересів держави є наявність порушень економічних інтересів держави внаслідок витрачання закладом охорони здоров`я, який фінансується з Державного та місцевого бюджетів, коштів на лікування потерпілої від кримінального правопорушення в сумі 35977,76 гривень.

Таким чином, єдиною можливістю захистити державні інтереси є звернення прокурора до суду з відповідним позовом про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину з відповідача. Прокурор подання позову в інтересах держави обґрунтовує бездіяльністю компетентних органів, оскільки останні жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави.

Отже, вказані обставини стали підставою для звернення прокурора за захистом інтересів держави.

Ухвалою судді від 20.03.2026 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник позивача НСЗУ у судове засіданні не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, просив позов задовольнити.

Представник відповідача Полтавської міської ради у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим, заяв та клопотань до суду не подавав.

Представник третьої особи КП «1-а МКЛ ПМР»у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у відсутність їх представника, позовні вимоги підтримав.

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, вважає, що позов не підтверджений належними та допустимими доказами.

Суд, заслухавши прокурора, представника відповідача дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов такого висновку.

Суд встановив, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 04.12.2025 у справі №554/15733/25 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 46 КК України у зв`язку з примиренням з потерпілою, а кримінальне провадження за його обвинуваченням закрите. Вказана ухвала суду набрала законної сили 11.12.2025 року (а.с.9-11).

Потерпілою у вказаному кримінальному провадженні визнано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у відповідності до висновку експерта судово медичної експертизи, отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритого багатоскалкового перелому хірургічної шийки правої плечової кістки з відривом великого горбика, зі зміщенням та підвивихом грудного кінця правої ключиці; закритої черепно-мозкової травми струсу головного мозку, забійної рани верхньої губи та синців і саден обличчя, які кваліфікуються, які кваліфікуються як ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Потерпіла ОСОБА_3 знаходилася на лікуванні в травматологічному відділенні КП «1-а МКЛ ПМР» з 09.09.2025 по 22.09.2025 року, загалом 13 ліжко-дні. Загальна сума витрат КП «1-а міська клінічна лікарня ПМР» склала 42784,77 грн, з яких: за рахунок коштів Полтавської міської територіальної громади 6964,75 грн; за рахунок коштів НСЗУ 29013,01 грн, що підтверджується інформацією КП «1-а МКЛ ПМР» від 01.10.2025 за № 2910 (а.с. 12-14).

У ході досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження №12025170420001165 від 09.09.2025 цивільний позов про стягнення витрат на лікування потерпілої від злочину не заявлявся.

На даний час, кошти витрачені на стаціонарне лікування ОСОБА_3 не відшкодовано.

Полтавською окружною прокуратурою листом від 23.02.2026 за № 55-90- 067вих-26 повідомлено Полтавську міську раду про виявлені порушення та тим самим надано можливість відреагувати на порушення інтересів держави (а.с.17-20).

Згідно довідки КП «1-а МКЛ ПМР» про вартість лікування № 2910 від 01.10.2025, лікарня не пред`являла (і не має наміру пред`являти) позов про відшкодування шкоди заподіяної кримінальним правопорушенням та не заперечує проти його подання прокуратурою. Окрім цього, відшкодування витрат на лікування ОСОБА_3 не проводилось.

Листом № 04-54/2/730 від 09.03.2026 ПМР повідомила, що не звернулася до суду з позовною заявою про відшкодування витрат понесених на стаціонарне лікування потерпілої та не заперечує щодо звернення до суду в інтересах держави прокурором (а.с. 21).

Полтавською окружною прокуратурою листом від 23.02.2026 за № 55-90- 3057вих-26 повідомлено НСЗУ про виявлені порушення та тим самим надано можливість відреагувати на порушення інтересів держави (а.с. 22-26).

Відповідно до листа НСЗУ №6573/2-17-26 від 10.03.2026 встановлено, що Служба не звернулася до суду з позовною заявою про відшкодування витрат понесених на стаціонарне лікування потерпілої, інформації щодо відшкодування витрат, понесених на лікування потерпілої до служби не надходило та не заперечує щодо звернення до суду в інтересах держави прокурором (а.с.27-29).

Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Згідно ч. 3 ст. 13 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» складовою частиною державної політики охорони здоров`я в Україні є політика охорони здоров`я в Автономній Республіці Крим, місцеві і регіональні комплексні та цільові програми, що формуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та відображають специфічні потреби охорони здоров`я населення, яке проживає на відповідних територіях.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» фінансування охорони здоров`я здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, коштів юридичних та фізичних осіб, а також з інших джерел, не заборонених законом.

Кошти Державного бюджету України призначені на охорону здоров`я, використовуються, зокрема, для забезпечення медичної та реабілітаційної допомоги населенню, фінансування державних цільових і місцевих програм охорони здоров`я та фундаментальних наукових досліджень у цій сфері.

Компетентні органи ПМР та НСЗУ, протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернулися до суду з позовом в інтересах держави та повідомили окружну прокуратуру про відсутність намірів вжиття заходів претензійно позовного характеру, спрямованих на стягнення з ОСОБА_1 витрат на лікування потерпілої від кримінального правопорушення ОСОБА_3 , тому суд вважає це достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва прокурора у суді..

Відсутність претензійно-позовної роботи з боку ПМР та НСЗУ свідчить про нездійснення уповноваженим державним органом покладеного на нього законом обов`язку із захисту державних інтересів у сфері раціонального використання бюджетних (державних) коштів, внаслідок чого не надходять кошти до державного бюджету, порушуються інтереси держави в галузі охорони здоров`я та забезпечення пов`язаних з ними державних гарантій.

Вказане свідчить про бездіяльність ПМР та НСЗУ, а тому Полтавська окружна прокуратура Полтавської області звернулася до суду з позовом в інтересах держави в особі ПМР та НСЗУ про відшкодування витрат, витрачених на лікування потерпілої ОСОБА_3 .

Зважаючи на те, що уповноваженими органами упродовж тривалого часу не було вжито жодних заходів, спрямованих на відшкодування витрат, понесених на стаціонарне лікування потерпілої, внаслідок чого не відшкодовані кошти до державного та місцевого бюджетів, в даному випадку порушуються інтереси держави в галузі охорони здоров`я та забезпечення пов`язаних з ними державних гарантій, і такі витрати негативно впливають на фінансування інших хворих, порушуються інтереси держави у сфері дотримання прав і свобод людини і громадянина та в галузі охорони здоров`я, забезпечення пов`язаних з ними державних гарантій.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, прокурор у позові обґрунтував, а також під час судового розгляду довів бездіяльність ПМР та НСЗУ, та відсутність їх наміру звернення до суду. Крім того прокурор листами повідомив вказані організації, що про своє представництво в інтересах держави та подання до суду відповідних позовів (а.с.30,31.)

Отже, суд висновує, що прокурор довів, що ПМР та НСЗУ протягом розумного строку після отримання повідомлення від прокурора самостійно не звернулися до суду з позовом в інтересах держави та повідомили окружну прокуратуру про відсутність намірів вжиття таких заходів, що свідчить про вжиття прокурором заходів у порядку, передбаченому Законом України «Про прокуратуру».

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно із частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1191 ЦК держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні кримінального правопорушення, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього кримінального правопорушення.

Статтею 1206 ЦК України визначено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Частиною 3 ст. 1206 ЦК України передбачено, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 07.07.1995 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16.07.1993. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Відповідно до пункту 2 «Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993, сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день.

Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.

Згідно з пунктом 4 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16.07.1993, стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я.

Загальна сума витрат КП «1-а МКЛ ПМР» склала 35977 грн, з яких: за рахунок коштів Полтавської міської територіальної громади 6964,75 грн; за рахунок коштів НСЗУ 29013,01 грн.

Статтею 18 Закону України «Основи законодавства про охорону здоров`я» визначено, що фінансове забезпечення охорони здоров`я може здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, коштів юридичних та фізичних осіб, а також з інших джерел, не заборонених законом.

Кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, призначені на охорону здоров`я, використовуються, зокрема, для забезпечення медичної та реабілітаційної допомоги населенню, фінансування державних цільових і місцевих програм охорони здоров`я та фундаментальних наукових досліджень у цій сфері.

Фінансове забезпечення державних та комунальних закладів охорони здоров`я - бюджетних установ здійснюється відповідно до бюджетного законодавства.

Статтею 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» одним із основних принципів місцевого самоврядування визначено поєднання місцевих і державних інтересів.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Статутом КП «1-а МКЛ ПМР», затвердженого рішенням 33-ї позачергової сесії Полтавської міської ради 8-го скликання від 14.06.2023, визначено, що підприємство є лікувально- профілактичним багатопрофільним закладом охорони здоров`я комунальної форми власності м. Полтава комунальним унітарним некомерційним підприємством (п.1.1.Статуту).

Підприємство створене за рішенням позачергової двадцятої сесії Полтавської міської ради сьомого скликання від 21.12.2018 відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування» (п.1.2. Статуту).

Засновником, власником підприємства є Полтавська міська територіальна громада в особі Полтавської міської ради. Уповноваженим органом управління Підприємства є Департамент охорони здоров`я Полтавської міської ради. Підприємство є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним уповноваженому органу управління (п.1.4. Статуту). Джерелами формування коштів підприємства є: комунальне майно, передане Підприємству відповідно до рішення про його створення; кошти місцевого бюджету (бюджетні кошти); власні надходження Підприємства (кошти від здачі в оренду майна, закріпленого на праві оперативного управління, кошти та інше майно, одержані від реалізації продукції, робіт, послуг); цільові кошти; кошти, отримані за договорами з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення; кредити банків; майно придбане у інших юридичних або фізичних осіб; майно, що надходить безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних благодійних внесків, пожертвувань юридичних і фізичних осіб; надходження коштів на виконання програм соціально-економічного розвитку регіону, програм розвитку медичної галузі; майно та кошти отримані з інших джерел, не заборонених законодавством України; інші джерела, не заборонені законодавством (п. 5.3).

Відповідно до Положення про НСЗУ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 року № 1101, НСЗУ є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров`я, який реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення.

Згідно з пунктом 3 частини 5 Положення, НСЗУ з метою організації своєї діяльності забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів.

Пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» однією з основних функцій визначено укладення договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» передбачено, що держава гарантує повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України надання громадянам необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» програма медичних гарантій це програма, що визначає перелік та обсяг медичних послуг (включаючи медичні вироби) та лікарських засобів, повну оплату надання яких пацієнтам держава гарантує за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з тарифом, для профілактики, діагностики, лікування та реабілітації у зв`язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв`язку з вагітністю та пологами.

Медичні послуги потерпілій від кримінального правопорушення ОСОБА_3 надані КП «1-а МКЛ ПМР» частково оплачені НСЗУ за програмою медичних гарантій як замовником медичних послуг за рахунок коштів Державного бюджету України.

Механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою «Реалізація програми державних гарантій медичного обслуговування населення» (КПКВК 2308060) визначено «Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті на реалізацію програми державних гарантій медичного обслуговування населення», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1086.

Згідно Порядку НСЗУ є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та відповідальним виконавцем бюджетної програми.

В той же час, оскільки НСЗУ, як розпорядник бюджетних коштів та відповідальний виконавець бюджетної програми, витратила державні (бюджетні) кошти при наданні медичних послуг лікуванні потерпілої ОСОБА_3 , яка потерпіла від кримінального правопорушення та перебувала на стаціонарному лікуванні з вини ОСОБА_1 , кошти необхідно стягнути з останнього та зарахувати до Державного бюджету України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 89 БК України до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належать, окрім іншого, видатки на охорону здоров`я.

Згідно із ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності до ч. 2 ст. 1166 ЦК України характерними ознаками вини у цивільному праві є: а) вина заподіювача шкоди припускається, тобто обов`язок довести відсутність вини заподіювача покладається на нього самого; до цього часу він вважається винним; б) обсяг відшкодування не залежить від завдання шкоди умисно чи необережно, тобто береться до уваги тільки наявність вини, а не її форма.

Особливістю деліктних зобов`язань також є можливість у випадках, передбачених законом, покласти обов`язок відшкодувати завдану шкоду й незалежно від вини її заподіювача, наприклад, якщо шкоду завдано джерелом підвищеної небезпеки (ст. 1187 ЦК).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокуратури є законними та обґрунтованими, а також такими, що підлягають до задоволення

Суд вважає, що надані прокурором докази, є належними та допустимими доказами, які підтверджують розмір витрат лікувального закладу на лікування потерпілої ОСОБА_3 та вину ОСОБА_1 .

Натомість, доводи представника відповідача з метою поставить під сумнів витрати на лікування потерпілої не спростовані відповідними доказами, а тому суду не бере не до уваги.

З огляду на вказане, а також те, що рішення суду набрало законної сили, ОСОБА_1 зобов`язаний відшкодувати витрати на загальну суму 35977,76 грн, понесені позивачами на стаціонарне лікування потерпілої від кримінального правопорушення.

Отже, суду висновує, що позовні вимоги є доведеними та підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь держави в особі ПМР та НСЗУ кошти на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої від кримінального правопорушення ОСОБА_2 .

Крім того, з позивача слід стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Сошина Валентина Валентиновича в інтересах держави в особі Полтавської міської ради, Національної служби здоров`я України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Комунальне підприємство «1-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Полтавської міської ради кошти в сумі 6964,75 грн. на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої від кримінального правопорушення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Національної служби здоров`я України кошти в сумі 29013,01 грн на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої від кримінального правопорушення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за вебадресою на офіційному вебпорталі судової влади України: http://www.ok.pl.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 22 червня 2026 року.

Учасники справи:

Прокурор: заступник керівника Полтавської окружної прокуратури Сошин Валентин Валентинович, код ЄДРПОУ 0291006026, юридична адреса: вул. Антона Грицая, 1, м. Полтава, 36000.

Позивач 1: Полтавська міська рада, код ЄДРПОУ 24388285, адреса місцезнаходження: вул. Соборності, 36, м. Полтава, 36000.

Позивач 2: Національна служба здоров`я України, код ЄДРПОУ 42032422, адреса місцезнаходження: просп. Степана Бандери, 19, м. Київ, Київська область, 04073.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Комунальне підприємство «1-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради», код ЄДРПОУ 01999655, адреса місцезнаходження: вул. Олеся Гончара, 27а, м. Полтава, Полтавська область, 36039.

Суддя Л.В.Гольник