Рішення № 137573436, 22.06.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/10508/24

Провадження № 2/591/2010/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2026 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.

при секретарі - Устименко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», 3-ї особи: ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки -

встановив:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», 3-ї особи: ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка та батька внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Свої позовні вимоги позивачі мотивують тим, що 30.06.2022 року близько 15 год. 00 хв. на автодорозі «Київ - Суми - Юнаківка», неподалік с. Терешківка Сумського району, сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем «SKODA Octavia» д.н.з. НОМЕР_1 у напрямку м. Суми, здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався попереду в попутному напрямку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження, з якими був госпіталізований до Сумської обласної клінічної лікарні, де ІНФОРМАЦІЯ_3 помер. Відомості про дану подію були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022170040000062 від 30.06.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Позивачі зазначають, що автомобіль «SKODA Octavia» д.н.з. НОМЕР_1 на момент ДТП перебував у власності Державного підприємства «Сумське лісове господарство», водій ОСОБА_4 перебував з цим підприємством у трудових відносинах та працював на посаді заступника директора, а тому шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки під час виконання працівником службових обов`язків, підлягає відшкодуванню володільцем транспортного засобу. Оскільки Державне підприємство «Сумське лісове господарство» припинено внаслідок реорганізації, а правонаступником його прав та обов`язків є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», позивачі вважають належним відповідачем саме ДСГП «Ліси України». Також позивачі вказують, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «SKODA OCTAVIA A7» д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована у ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» за полісом № 209874314. Страховик 09.10.2024 року в добровільному порядку виплатив позивачам страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 78000 грн., тобто по 26000 грн. кожному з позивачів. Разом з тим, позивачі вважають, що зазначена виплата не відшкодовує моральну шкоду у повному обсязі. ОСОБА_1 , як дружина загиблого оцінює спричинену їй моральну шкоду в 500000 грн., а сини загиблого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 250000 грн. кожен. З урахуванням виплачених страховиком по 26000 грн. кожному, позивачі просять стягнути з відповідача 474 000 грн. на користь ОСОБА_1 та по 224000 грн. на користь ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 позов підтримали повністю з підстав зазначених у позові. Представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Сенча О.О. в судовому засіданні в режимі (ВКЗ), представник позивачів ОСОБА_2 і ОСОБА_1 - адвокат Смирнова О.Л. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та просили позов задовольнити у повному обсязі.

Представником відповідача адвокатом Черненком Д.О. 21.11.2024 року подано відзив на позовну заяву(а.с.48-57), в якому проти позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні. Заперечення відповідача зводяться до того, що цивільно-правова відповідальність на дату ДТП була застрахована у ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», а позивачі вже отримали страхове відшкодування моральної шкоди в розмірі 78000 грн., що, на думку відповідача, є достатньою та обґрунтованою компенсацією. Крім того, посилається на відсутність причинного зв`язку між діями чи бездіяльністю ДСГП «Ліси України» та завданою позивачам шкодою, оскільки підприємство безпосередньо не заподіювало шкоди позивачам, а водій службового автомобіля не був визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення. Також у відзиві зазначалося, що постанова про закриття кримінального провадження від 16.09.2023 року скасована, а досудове розслідування триває.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 25.10.2024 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 24.01.2025 року, підготовче судове засідання відкладалося з різних причин. 07.11.2025 року закрито підготовче провадження по даній справі і призначено до розгляду по суті на 28.01.2026 року.Розгляд справи відкладався з різних причин.

23.01.2025 року представником позивача ОСОБА_3 адвокатом Сенчею О.О. подано клопотання про долучення доказів, у якому зазначено, що листом ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві, від 17.01.2025 року надіслано копію постанови слідчого від 28.08.2024 року про закриття кримінального провадження № 62022170040000062 від 30.06.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:

Судом при розгляді справи встановлено, що 30.06.2022 року приблизно о 15 год. 00 хв. на автодорозі «Київ - Суми - Юнаківка», неподалік від с. Терешківка Сумського району, сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої ОСОБА_4 , керуючи автомобілем «SKODA Octavia» д.н.з. НОМЕР_1 у напрямку м. Суми, здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_5 , який рухався попереду в попутному напрямку.

Внаслідок ДТП ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження, а саме важку закриту черепно-мозкову травму, забій головного мозку, гемопневмоторакс, шок, численні переломи ребер, переломи обох лопаток, ключиць, лівої нижньої кінцівки та інші ушкодження, був госпіталізований до Сумської обласної клінічної лікарні, де ІНФОРМАЦІЯ_3 помер.

Факт смерті ОСОБА_5 , її зв`язок з дорожньо-транспортною пригодою, а також факт того, що смерть настала протягом одного року після ДТП, підтверджуються свідоцтвом про смерть ОСОБА_5 , копіями долучених до позовної заяви матеріалів кримінального провадження № 62022170040000062 від 30.06.2022 року, постановою слідчого про закриття кримінального провадження від 28.08.2024 року та не спростовані стороною відповідача.

Наявність родинних відносин між загиблим ОСОБА_5 та позивачами підтверджується наявними в матеріалах справи документами: свідоцтвом про шлюб та свідоцтвами про народження дітей. ОСОБА_1 є дружиною загиблого, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є його синами.

Зі змісту постанови слідчого від 28.08.2024 року вбачається, що під час досудового розслідування проведено транспортно-трасологічну експертизу, автотехнічну експертизу технічного стану транспортного засобу та судову автотехнічну експертизу обставин ДТП. За висновком автотехнічної експертизи, у діях водія автомобіля «SKODA Octavia» ОСОБА_4 не встановлено невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які б з технічної точки зору перебували у причинному зв`язку з виникненням ДТП.

Постановою слідчого Четвертого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві, від 28.08.2024 року кримінальне провадження № 62022170040000062 від 30.06.2022 року закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Разом з тим, висновок органу досудового розслідування про відсутність у діях водія складу кримінального правопорушення не усуває самого факту настання ДТП, факту використання автомобіля як джерела підвищеної небезпеки, факту заподіяння цим джерелом тілесних ушкоджень потерпілому та смерті потерпілого.

Стороною відповідача не заперечується, що автомобіль «SKODA Octavia» д.н.з. НОМЕР_1 на момент ДТП перебував у власності Державного підприємства «Сумське лісове господарство». Також це слідує з доданих до справи письмових доказів, зокрема копії постанови слідчого 4-го відділу ТУ ДБР у м. Полтаві Новікова О.Г. про визнання речовими доказами від 30.06.2022 року, Водій ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах із ДП «Сумське лісове господарство», працюючи на посаді заступника директора, тобто в момент ДТП керував службовим автомобілем, що не заперечується також стороною відповідача та слідує з долучених до справи письмових доказів, зокрема протоколу допиту свідка ОСОБА_4 від 13.07.2022 року у кримінальному провадженні №62022170040000062 від 30.06.2022 року.

Доказів того, що ОСОБА_4 неправомірно заволодів транспортним засобом «SKODA Octavia» д.н.з. НОМЕР_1 чи використовував його всупереч волі власника, а так само вибуття автомобіля з володіння відповідача всупереч його волі будь-яким іншим шляхом матеріали справи не містять, а відповідачем такі обставини не доведені.

Державне підприємство «Сумське лісове господарство» припинено 04.04.2023 року у зв`язку з реорганізацією. Відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України №835 від 28.10.2022 року «Про припинення Державного підприємства «Сумське лісове господарство» правонаступником прав та обов`язків реорганізованого державного підприємства є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України». Згідно з п. 1.4.9 Статуту ДСГП «Ліси України» підприємство є правонаступником прав та обов`язків, зокрема, ДП «Сумське лісове господарство».

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За змістом ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки у зв`язку з трудовими відносинами з володільцем цього джерела.

Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 року у справі № 426/16825/16-ц, де зазначено, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням трудових обов`язків, не є суб`єктом відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки; таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Верховний Суд у постанові від 19.09.2018 року у справі № 910/20622/17 також зазначив, що покласти відповідальність на особу, яка заподіяла шкоду внаслідок користування джерелом підвищеної небезпеки підприємства, з яким перебувала у трудових відносинах, можливо лише тоді, коли буде доведено, що така особа заволоділа транспортним засобом неправомірно.

Отже, доводи сторони відповідача про те, що ДСГП «Ліси України» безпосередньо не заподіювало шкоди позивачам, не можуть бути підставою для відмови у позові, оскільки цивільна відповідальність у цій справі виникає не з особистих дій посадових осіб правонаступника, а з правового статусу володільця джерела підвищеної небезпеки та правонаступника підприємства, працівник якого керував службовим автомобілем під час ДТП у робочий час близько 15 год. 00 хв. 30.06.2022 року (четвер).

Стороною відповідача не доведено, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Дані кримінального провадження про зміну велосипедистом напрямку руху ліворуч самі по собі не підтверджують наявності умислу потерпілого на заподіяння шкоди власному життю чи здоров`ю, а також не є достатніми для висновку про грубу необережність потерпілого як підставу для зменшення розміру відшкодування за ч. 2 ст. 1193 ЦК України. При цьому, відповідачем не доведено, що поведінка потерпілого мала саме такий характер і ступінь, який дає підстави для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від відповідальності або для зменшення визначеного судом розміру моральної шкоди

Крім того, суд враховує, що велосипед, яким керував потерпілий ОСОБА_5 , не є джерелом підвищеної небезпеки у розумінні ст. 1187 ЦК України, а тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню правила про взаємодію кількох джерел підвищеної небезпеки.

Верховний Суд у постанові від 01.09.2020 року у справі № 357/6237/19 зазначив, що володілець джерела підвищеної небезпеки може бути звільнений від відповідальності лише у випадку доведення непереборної сили або умислу потерпілого, а обов`язок доведення таких обставин покладається саме на володільця джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Частиною 2 ст. 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

У постанові Верховного Суду від 26.04.2022 року у справі № 184/1461/20-ц зроблено висновок про те, що відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та закриття кримінального провадження стосовно нього не звільняє від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Тому посилання сторони відповідача на те, що водій службового автомобіля не визнаний винним слідчим органом, не спростовує підстав цивільно-правової відповідальності відповідача за шкоду, завдану смертю потерпілого внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Стосовно доводів відповідача про достатність виплаченої страховиком суми суд зазначає наступне:

На час настання дорожньо-транспортної пригоди 30.06.2022 року діяв Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV.

Відповідно до ст. 27 зазначеного Закону страхове відшкодування виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам та дітям; загальний розмір такого страхового відшкодування стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Страховиком ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» виплачено позивачам 78000 грн., що становить 12 мінімальних заробітних плат станом на дату ДТП, тобто по 26000 грн. кожному з трьох позивачів.

Однак така виплата є страховим відшкодуванням у межах спеціального Закону та не позбавляє потерпілих права на відшкодування моральної шкоди у повному обсязі за нормами ЦК України, якщо встановлений судом розмір заподіяної шкоди перевищує розмір страхової виплати.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Отже, доводи відповідача про те, що виплата страховиком 78000 грн. сама по собі є достатньою компенсацією, є необґрунтованими. Страхова виплата враховується судом при визначенні остаточної суми до стягнення з відповідача, однак не обмежує розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню за рахунок особи, відповідальної за завдану шкоду.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення, з урахуванням інших обставин та засад розумності, виваженості і справедливості.

Смерть чоловіка та батька є непоправною втратою для позивачів. ОСОБА_1 прожила з чоловіком близько 40 років, створила з ним сім`ю, виховала двох синів, а тому раптова загибель чоловіка внаслідок ДТП безповоротно змінила її звичний уклад життя, позбавила її підтримки, спільного побуту, спілкування та моральної опори.

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 втратили батька, з яким перебували у близькому родинному зв`язку. Втрата батька є тривалою та невідновною немайновою втратою, яка спричинила душевні страждання, порушила нормальні життєві зв`язки та не може бути усунута в майбутньому.

Суд враховує також характер події: смерть настала не природно, а внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; після ДТП потерпілий перебував у лікарні з тяжкими травмами, а позивачі протягом часу до його смерті переживали тривогу за його життя, відвідували лікарню, усвідомлювали тяжкість його стану, а 08.07.2022 року дізналися про смерть близької людини.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд бере до уваги глибину душевних страждань позивачів, характер родинних відносин із загиблим, раптовість та невідворотність втрати, тривалість переживань, неможливість відновлення попереднього стану, а також те, що відшкодування моральної шкоди не може бути повним еквівалентом людських страждань, а має лише умовний компенсаційний характер.

З урахуванням вимог розумності, виваженості та справедливості суд вважає обґрунтованим визначений позивачами розмір моральної шкоди: 500000 грн. для дружини загиблого ОСОБА_1 та по 250000 грн. для синів загиблого ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .

Оскільки страховиком вже виплачено кожному з позивачів по 26000 грн. моральної шкоди, з відповідача підлягає стягненню різниця між визначеним судом розміром моральної шкоди та страховою виплатою, а саме: на користь ОСОБА_1 - 474000 грн., на користь ОСОБА_2 - 224 000 грн., на користь ОСОБА_3 - 224 000 грн..

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», 3-ї особи: ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки, підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 22, 23, 1167, 1168, 1172, 1187, 1194 ЦК України, ст.ст. 4-19, 76-82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», 3-ї особи: ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки - задоволити.

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» ( м.Київ, вул. Шота Руставели, б.9а, Код ЄДРПОУ44768034) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) - 474000 (чотириста сімдесят чотири тисячі) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» ( м.Київ, вул. Шота Руставели, б.9а, Код ЄДРПОУ44768034) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) - 224000 (двісті двадцять чотири тисячі) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» ( м.Київ, вул. Шота Руставели, б.9а, Код ЄДРПОУ44768034) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) - 224000 (двісті двадцять чотири тисячі) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення виготовлено 22 червня 2026 року.

СУДДЯ А.Я. КЛИМЕНКО