Рішення № 137573435, 22.06.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/1943/24

Провадження № 2/591/319/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2026 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.

при секретарі Устименко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Сумській області, Відділення поліції №1 (м.Тростянець) Охтирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області, Головного управління Державної казначейської служби України

про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Сумській області, Відділення поліції №1 (м.Тростянець) Охтирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області, Головного управління Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду і свої позовні вимоги мотивує тим, що 27 грудня 2021 року під час огляду місця події в с. Боромля працівники поліції вилучили у позивача карабін та боєприпаси. Постановою Тростянецького районного суду Сумської області від 16.02.2022 року у справі №588/63/22 позивача звільнено від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 191 КУпАП у зв`язку з малозначністю правопорушення з оголошенням усного зауваження та постановлено повернути майно. Однак майно (карабін та боєприпаси) не було повернуто позивачу, що призвело до його втрати. Позивач вважає дії (бездіяльність) поліції незаконними, а завдану шкоду такою, що підлягає відшкодуванню державою відповідно до ст.ст. 56 Конституції України, 1173, 1174 ЦК України. Позивач ОСОБА_1 16.02.2026 року уточнивши позовні вимоги просить стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України майнову шкоду в розмірі 45624 грн.; моральну шкоду в розмірі 50000 грн; витрати на проведення товарознавчої експертизи в сумі 2271,85 грн. та 3634,96 грн; витрати на правничу допомогу в сумі 38000 грн..

У відзиві на позовну заяву представник відповідача Державної казначейської служби України зазначив, що заперечують щодо позовних вимог через відсутність доказів протиправності дій працівників правоохоронних органів та відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями Казначейства та заявленою шкодою. Відповідач зазначає, що згідно зі спеціальними нормами за збереження речових доказів відповідають підрозділи Національної поліції, а само Казначейство не несе відповідальності за дії інших державних органів і не вчиняло жодних протиправних діянь щодо позивача. Крім того, Казначейство наголошує на неможливості визнання витрат на адвоката збитками (вони є судовими витратами) та вказує на необґрунтованість розрахунку моральної шкоди, стверджуючи про помилковість вимог щодо стягнення коштів безпосередньо з Казначейства або шляхом безспірного списання з його рахунків Позивачем також не доведено заподіяння йому моральної шкоди. Просить у задоволенні позову відмовити.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ГУНП в Сумській області із позовом не погодився, зазначив, що вилучений у ОСОБА_1 карабін із боєприпасами був втрачений внаслідок збройної агресії та захоплення приміщення поліції у м. Тростянець військовослужбовцями РФ у березні 2022 року, що є форс-мажорною обставиною. Відповідач наголошує на відсутності своєї вини та протиправних дій, зазначаючи, що згідно з нормами міжнародного права відповідальність за збереження майна на окупованих територіях несе держава-окупант, а позивачем не надано належних доказів реального розміру майнової шкоди та факту завдання моральних страждань. Крім того, ГУНП вважає заявлені витрати на правничу допомогу у розмірі 38000 грн. неспівмірними та необґрунтованими з огляду на низьку складність справи. Твердження позивача щодо заподіяння моральних та матеріальних втрат не підтверджено доказами. Просить відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Пєтухов А.Ю. судовому засіданні в режимі (ВКЗ) позов підтримав повністю з підстав зазначених у позові, просить суд його задоволити.

Представники відповідачів в судовому засіданні протии позову заперечували з підстав зазначених у відзивах поданих до суду.

Суд, заслухавши сторони по справі, дослідивши матеріали справи та встановлені фактичні обставини, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного:

Судом встановлено, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні 27 грудня 2021 року під час огляду місця події в с. Боромля працівники поліції вилучили у позивача ОСОБА_1 карабін та боєприпаси (а.с. 37т.1).

22 червня 2021 року ОСОБА_1 було видано дозвіл № НОМЕР_1 , що надавав право на придбання мисливської нарізної зброї. На підставі дубліката вказаного дозволу ним було придбано одноствольний мисливський карабін з нарізним стволом, про що свідчать матеріали справи (а.с. 25 т.1).

Згідно з постановою Тростянецького районного суду Сумської області від 16 лютого 2022 року, вилучене майно підлягало поверненню позивачу, що підтверджується наявними у справі доказами (а.с. 22 т.1).

Адвокатом Пєтуховим А.Ю. в інтересах позивача було направлено вимоги про виконання постанови Тростянецького районного суду Сумської області від 16 лютого 2022 року по справі № 588/63/22 від 14.09.2022 ( а.с. 26-33 т.1).

Згідно з наданою відповіддю на вимогу, 27 грудня 2021 року зазначена зброя разом із двома магазинами з боєприпасами була передана на зберігання до кімнати зберігання зброї відділення поліції № 1 (м. Тростянець) Охтирського РВП ГУНП в Сумській області. У документі зазначається про неможливість виконання судової постанови, оскільки приміщення, де знаходилося майно, було захоплене невстановленими військовослужбовцями рф. Після деокупації міста Тростянець було офіційно зафіксовано зникнення мисливського карабіна та боєприпасів до нього (а.с. 34т.1).

28 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернувся з офіційним повідомленням про зникнення зброї, яка належить йому на праві власності, що підтверджується відповідними матеріалами справи (а.с. 35т.1).

Відповідно до висновку товарознавчого експертного дослідження Сумського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при МВС України від 04.07.2024 № СЕ-19/119-24/8793/ТВ. Згідно з цим висновком фактична вартість втраченого майна (карабін та боєприпаси) становить 45624,00 грн ( а.с. 168-178 т.1).

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди вказаними органами діють правила частини шостої цієї статті і завдана шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.

Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою.

Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії чи бездіяльності цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Схоронність тимчасово вилученого майна забезпечується згідно з пунктами 1-26 цього Порядку до повернення майна власнику у зв`язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно (пункт 27 Порядку).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Національну поліцію" Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Відповідно до пункту 1 Положення про Національну поліцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року №877, до основних завдань Національної поліції України належить реалізація державної політики у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Крім того, Національна поліція України здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності (підпункт 9 пункту 4 вищевказаного Положення).

Суд вважає, що після набрання законної сили постанови суду від 16.02.2022 про повернення майна, тривала бездіяльність уповноважених підрозділів Національної поліції щодо його зберігання та повернення власнику є протиправною. Така бездіяльність призвела до втрати майна позивача.

Такого обов`язку посадовими особами не дотримано, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання неправомірною їх бездіяльності по незабезпеченню збереження належного позивачеві тимчасово вилученого майна.

Визначений законом обов`язок повернути майно не виконаний, державою у спірних правовідносинах не надано жодних гарантій повернення майна, не встановлено строку повернення такого майна, в зв`язку з чим наявні підстави для стягнення з Державного бюджету України заподіяних позивачу збитків.

Отже, внаслідок неправомірних дій, що виразилися у незбереженні у рамках кримінального провадження тимчасово вилученого майна, позивачу завдано майнову шкоду.

Відносно розміру майнової шкоди, яку слід стягнути, суд зазначає наступне:

На підтвердження вартості викраденого майна матеріали справи містять копії висновків судових товарознавчих експертиз, які були складені на підставі заяви ОСОБА_1 та ухвали суду про призначення експертизи. Відповідачами не спростовано визначений позивачем розмір майнової шкоди, не надано доказів, які б підтверджували іншу вартість викраденого карабіну з боєприпасами. Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що єдиним належним та достовірним доказом вартості карабіну, двох магазинів до карабіну та боєприпасів, який міститься у матеріалах справи, є визначена у висновках судового експерта вартість. Тобто 43595,00 грн. вартість карабіну «МКМ-072 Сб», 1444,00 грн. вартість двох магазинів до карабіну «МКМ-072 Сб» К-7,62, 585,00 грн. боєприпасів у кількості 15 штук К7,62*39 БПЗ.

Враховуючи викладене, позовні вимоги у частині стягнення майнової шкоди підлягають задоволенню. Суд вважає необхідним стягнути на користь позивача майнову шкоду в сумі 45624,00 грн..

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення на його користь моральної шкоди в сумі 50000 грн..

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, коли закон передбачає її відшкодування незалежно від вини заподіювана шкоди.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ст. 1173 ЦК України).

Тлумачення ст. ст. 2,11,172,1167,1173 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом моральною шкодою.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що внаслідок тривалого не вирішення питання з поверненням майна, необхідності звернення до суду, понесених переживань йому завдано моральної шкоди. Суд враховує, що звільнення від адміністративної відповідальності за малозначністю не є автоматичним визнанням дій поліції незаконними в повному обсязі. Водночас факт втрати майна, яке підлягало поверненню, є істотним порушенням прав позивача на власність і призвів до душевних страждань.

З урахуванням характеру порушення, тривалості періоду, протягом якого позивач не міг користуватися майном, ступеня вини органів влади, принципів розумності та справедливості, суд вважає обґрунтованим стягнути моральну шкоду в розмірі 10000 грн. (замість заявлених позивачем 50000 грн.).

Стосовно способу відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне:

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Такими органами у цій справі є ГУНП в Сумській області (дії посадових осіб якого призвели до стягнення коштів) та Державна казначейська служба України (яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету). Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, Верховного Суду у постанові від 15 березня 2023 року у справі № 591/7146/20).

Таким чином, кошти на відшкодування позивачу моральної шкоди слід стягнути безпосередньо з Державного бюджету України, без вказівки про стягнення цих коштів шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунка.

Згідно із ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; і пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч.ч. 3,4 ст. 139 ЦПК України, експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов`язану зі справою, якщо це не входять до їхніх службових обов`язків. Суми, що підлягають виплаті залученому судом експерту, спеціалісту, перекладачу або особі, яка надала доказ на вимогу суду, сплачуються особою, на яку суд поклав такий обов`язок, або судом за рахунок суми коштів, внесених для забезпечення судових витрат.

Також підлягає задоволенню вимога про стягнення на користь позивача судових витрат, пов`язаних із залученням експерта в сумі 5906,81 грн..

Позивачем заявлено клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 38000 грн.. Вартість понесених витрат підтверджується копією договору про надання послуг з професійної правничої допомоги з розрахунком вартості послуг. Квитанцією про оплату позивачкою адвокату Пєтухову А.Ю вартості послуг в сумі 38000 грн. (а.с. 56, 61-66 т.1).

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву вказано про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу складності справи, обсягу виконаних робіт та заявлено клопотання про їх зменшення.

На переконання суду заявлений розмір витрат на правничу допомогу підтверджений належними доказами, тому підлягає розподілу. Разом із тим, суд погоджується з твердженням відповідача про те, що заявлені витрати не є співмірними зі складністю справи, фактично витраченим часом на представництво інтересів позивача у суді, обсягом фактично виконаних адвокатом робіт, пов`язаних із представництвом інтересів клієнта. Тому суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним буде зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді до 12000 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-18, 19, 76-82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Сумській області, Відділення поліції №1 (м.Тростянець) Охтирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області, Головного управління Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду задоволити частково.

Стягнути з Держави за рахунок коштів Державного бюджету України в рахунок відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) грошові кошти в розмірі 45624 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди, 10000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, 5906 грн.81 коп. витрат за проведення експертиз та 12000 грн. витрат на правову допомогу.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ А.Я.КЛИМЕНКО