Рішення № 137558448, 12.06.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/21230/24

Провадження № 2/369/2558/26

РІШЕННЯ

Іменем України

12.06.2026 року м.Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

cудді Хацько Н.О.,

за участі секретаря Погрєбна З.О.,

представника позивача Божко А.В.,

представника відповідача Задорожної Л.Б.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області цивільну справу № 369/21230/25 за Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Основа Комфорт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 стягнення заборгованості за оплату житлового-комунальні послуги з управління багатоквартирним будинком та організації служби консьєрж сервісу, обґрунтувавши свої вимоги тим, що 25 квітня 2019 року між позивачем та ОСББ «Гарден Сіті» на виконання протоколу позачергових Загальних зборів співвласників ОСББ № 1 від 01 квітня 2019 року було укладено договір №ЗЛ30/У про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до зазначеного договору Виконавець зобов`язується надати Споживачу визначений договором комплекс послуг з утримання будинку та прибудинкової території у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати ці послуги за тарифами, у строки та в порядку, передбаченими договором (п. 11 Договору). Відповідач є власником нежитлового приміщення № 73 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 37 кв.м. Однак, відповідач належним чином не виконує своїх зобов`язань перед позивачем щодо своєчасної та повної оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території, організації служби консьєржів, в результаті чого утворилась заборгованість за надані житлово-комунальні послуги, що станом на 23.12.2024 складає 35 578 грн. 38 коп., які підлягають стягненню в судовому порядку разом з інфляційними втратами в сумі 9 016 грн. 78 коп., та 3% річних в сумі 2 604 грн. 45 коп., за період з 01 червня 2019 року по 31 листопада 2024 року.

У зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за оплату житлово-комунальних послуги з управління багатоквартирним будинком та організації служби консьєрж сервісу станом на 23.12.2024 грудня у розмірі 35 578 грн. 38 коп., інфляційні витрати у розмірі 9 016 грн. 78 коп. за період прострочення з 01 червня 2019 року по 30 листопада 2024 року, 3% річних у розмірі 2 604 грн. 45 коп. за період прострочення з 01 червня 2022 року по 30 листопада 2024 року, а також понесені судові витрати.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 січня 2025 року суддею Скрипник О.Г. було відкрито позовне провадження по справі та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 грудня 2025 року суддею Хацько Н.О. було прийнято цивільну справу № 369/21230/24 та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від _2026 року було прийнято відмову представника позивача від частини позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 простроченої заборгованості у розмірі 35 578,38 грн. за оплату житлово комунальних послуг з управління багатоквартирним будинком та організації служби консьєрж сервісу станом на 23 грудня 2024 року, та закрито провадження в цій частині.

Представник позивача в судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягає у повному обсязі з урахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог, з підстав, викладених у позові.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Представник відповідача в судому засіданні позовні вимоги позивача не визнав в повному обсязі, суду наданий відзив на позовну заяву, відповідно до якого вимоги позивача щодо стягнення заборгованості є необґрунтованими, оскільки відповідач свої фінансові зобов`язання перед позивачем виконав в повному обсязі без судового розгляду справи шляхом безпосередніх переговорів між позивачем та відповідачем без жодної участі третіх осіб, у тому числі адвоката, юриста, тощо. Крім того, спірні правовідносини виникли з підстав надання позивачем відповідачу послуг з управління ,що полягають в забезпеченні належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту майна будинку та прибудинкової території багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , який має прибудинкову територію та закритий внутрішній двір. Нежитлове приміщення з № 1 та № 2 (група приміщень № 73, літ «А») загальної площею 37 кв.м. належить на праві власності відповідачу, знаходиться на першому поверсі фасадної частини будинку з окремим входом зі сторони АДРЕСА_1 та з безпосереднім розташуванням вхідної групи приміщення на пішохідній частині (тротуарі). Також, у відповідача відсутній доступ до закритого внутрішнього двору та доступ до місць загального користування співвласників багатоквартирного будинку (під`їзди, ліфти, зони відпочинку тощо). Прибирання прилеглої території по периметру приміщення відповідача здійснюється силами та за рахунок відповідача. Ремонт фасадної частини та утримання її в належному стані здійснюється відповідачем самостійно, або орендатором відповідача відповідно до положень договору оренди. Послуги з електропостачання та водопостачання відповідач сплачує за договорма надавачам відповідних послуг. Централізоване опалення в приміщенні відсутнє, опалення здійснюється електрообігрівачами. Враховуючи вищевказане, відповідачу не було відомо у якому розмірі та за які послуги він має платити позивачу, оскільки і договору між позивачем та відповідачем на момент виникнення спірних правовідносин не було. Позивач не звертався до відповідача з іншими платіжними вимогами. Також відповідач вважає вимоги позивача про стягнення на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн. завищеними та необґрунтованими. У зв`язку з чим, просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Суд, розглянувши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Закон України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначає правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку.

Відповідно ст.1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами (ч.1 ст.4 зазначеного Закону).

Згідно ст. 15 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», співвласник зобов`язаний, зокрема, виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

За змістом статті 12 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління. За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації. Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання.

Водночас, частиною шостою статті 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду.

Згідно із частиною першою статті 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, отримання послуги з управління побутовими відходами, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг. Для фінансування самозабезпечення об`єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання. За згодою правління окремі співвласники можуть у рахунок сплати таких внесків і платежів виконувати окремі роботи.

Положеннями частини третьої статті 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Частиною третьою статті 12 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

25 квітня 2019 року між ТОВ «УК «Основа Комфорт» (управитель) та ОСББ «Гарден Сіті» (співвласники) було укладено Договір №ЗЛ30/У про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (надалі по тексту - Договір), відповідно до якого, управитель зобов`язується надати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю послугу з управління, згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору.

До даного договору сторонами було погоджено та підписано кошторис витрат на утримання будинку та прибудинкової території АДРЕСА_1 .

Суду не було надано доказів, які б свідчили, про розірвання чи визнання недійсним вищезазначеного Договору.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регламентуються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належить житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

Частиною 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач має право: одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів (п. 1); без додаткової оплати одержувати від виконавця житлово-комунальних послуг інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості (п. 2); на усунення протягом строку, встановленого договорами про надання житлово-комунальних послуг або законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг (п. 4); на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості (п. 5); складати та підписувати акти-претензії у зв`язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їхніх споживчих властивостей та перевищенням строків проведення аварійно-відновних робіт (п. 9).

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

У частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений у пункті 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У відповідності до змісту частини третьої статті 6, частини першої статті 630 ЦК України, статей 19-21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», умови типового договору, що набули юридично обов`язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов`язковими для сторін договору.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, нежитлові приміщення з № 1 та № 2 (група приміщення № 73 , літ. «А»), загальна площа 37 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , належать ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20.07.2018 року.

З розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість за надані відповідачу послуги за період з травня 2021 по грудень 2024 у загальному розмірі 35 578 грн. 38 коп.

Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Водночас, згідно ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Отже, в судовому засіданні достовірно встановлено, що в порушення вимог діючого законодавства відповідач не здійснював своєчасно сплату щомісячних платежів, внаслідок чого утворилася заборгованість станом на 23 грудня 2024 року складає у розмірі 35 578 грн. 38 коп., яка була погашена відповідачем після звернення позивача до суду з вищевказаними вимога, що не заперечується сторонами.

Однак, інфляційні витрати у розмірі 9 016 грн. 78 коп. за період прострочення з 01 червня 2019 року по 30 листопада 2024 року, та 3% річних у розмірі 2 604 грн. 45 коп. за період прострочення з 01 червня 2022 року по 30 листопада 2024 року, відповідачем сплачено не було, що також не заперечується сторонами.

Щодо позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат та 3% річних, суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

За змістом статті 625 ЦК України нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності (спеціальним видом цивільно-правової відповідальності) боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, законодавець визначає обов`язок боржника сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахування рівня інфляції за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних за увесь час прострочення, тобто з моменту порушення грошового зобов`язання до момент його усунення.

На правовідносини, що виникли між учасниками справи, поширюється дія частини 2 статті 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

При цьому, колегією суддів враховується, що згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та триває по цей час.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» було визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

В той же час, 29 грудня 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 1405 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», якою, зокрема, абзац 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено в новій редакції. До припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).

Постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1405 набрала чинності 30 грудня 2023 року.

Таким чином, основні зміни полягають в тому, що з 30 грудня 2023 року заборона на нарахування штрафних санкцій, припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг та стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у зв`язку з неоплатою їх в не повному обсязі стосується виключно територій де ведуться бойові дії (можливих бойових дій) або тимчасово окупованих територій.

Місто Київ не входить до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, затверджених наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 року №309.

Враховуючи наведене, позивач мав право нарахування відповідачу інфляційних втрат та 3 % річних по 23 лютого 2022 року та з 31 грудня 2023 року.

За проведеними обчисленнями, з урахуванням методики розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до частини другою статті 625 ЦК України, суд встановив, що за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем зі сплати житлово-комунальних послуг розмір інфляційних витрат та 3% річних становить: за період з 01 червня 2019 року по 23 лютого 2022 року інфляційні витрати - 2188 грн. 00 коп., 3 % річних - 957 грн. 10 коп.; за період 01 січня 2024 року по 30 листопада 2024 року інфляційні витрати - 972 грн. 48 коп., 3 % річних - 255 грн. 93 коп.

Враховуючи викладене, нарахування позивачем з 24 лютого 2022 року по 30 грудень 2023 року (включно) 3% річних та інфляційних втрат є безпідставним.

Відтак, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог позову в частині стягнення суми інфляційної складової та 3% річних, нараховані позивачем за період 24 лютого 2022 року по 30 грудень 2023 року (включно).

З урахуванням вищезазначеного, суд прийшов до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню за період з 01 червня 2019 року по 23 лютого 2022 року інфляційні витрати у розмірі 2188,00 грн., 3 % річних - 957 грн. 10 коп.; за період 01 січня 2024 року по 30 листопада 2024 року інфляційні витрати - 972 грн. 48 коп., 3 % річних - 255 грн. 93 коп., тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Посилання представник відповідача про те що відповідач не був обізнаний про наявність заборгованості суд не приймає до уваги, оскільки відповідач є власником нерухомого майна, повинен вживати дії щодо своєчасної сплати щомісячних внесків за житлово-комунальні послуги. Крім того, відповідач був обізнаний про наявність заборгованості, оскільки вчиняв дії щодо скасування судового наказу по даному спору.

Щодо вимог представника позивача про відшкодування витрат на правничу (правову) допомогу в розмірі 5 000 гривень, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

В ч. 8 статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження факту надання професійної правової допомоги позивачем надано копію Договору про надання правової допомоги № 92/04102024 від 04.10.2024, укладеного між адвокатом Божко А.В. та ТОВ «УК «Основа Комфорт», Акт про надання адвокатських послуг № 4 від 06.06.2024 року до Договору про надання правової допомоги № 92/04102024 від 04.10.2024 року, платіжних інструкції № 149 від 15.10.2024 року на суму 2000,00 грн. та № 243 від 26.12.2024 року на суму 3000,00 грн.

Визначаючи суму відшкодування витрат на правову допомогу, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує такі критерії. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

З урахуванням критеріїв реальності та розумності колегія суддів визначає розмір відшкодування витрат на правничу допомогу 3000 гривень.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 202,10 грн. (2180,16 грн. - сплачений судовий збір * 9,27 % - процентне співвідношення задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.322, 355 ЦК України, ст.ст.1, 4, 12, 13, 15, 17, 20, 22, 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» ст.ст. 12, 13, 76-82, 141, 142, 206, 229, 258, 259, 263- 265, 268, 273, 354 ЦПК ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Основа Комфорт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Основа Комфорт» інфляційні втрати за період з 01 червня 2019 року по 23 лютого 2022 року розмірі 2188 (дві тисячі сто вісімдесят вісім) грн. 00 коп., 3% річних за період 01 червня 2019 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 957 (дев`ятсот п`ятдесят сім) грн. 10 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Основа Комфорт» інфляційні втрати за період з 01 січня 2024 року по 30 листопада 2024 року розмірі 972 (дев`ятсот сімдесят дві) грн. 48 коп., 3% річних за період 01 січня 2024 року по 30 листопада 2024 року у розмірі 255 (двісті п`ятдесят п`ять ) грн. 93 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Основа Комфорт» витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень , та судовий збір у розмірі 202 (двісті дві) грн. 10 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 41028284, місцезнаходження: м. Київ, вул. Златоустівська, 30.

Відповідач: ОСОБА_1 , 21976 р.н., РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Рішення складено 12.06.2026 року.

Суддя Наталя Хацько