Ухвала суду № 137558346, 19.06.2026, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/17612/25

Категорія

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Войтенко Т. В. ,

при секретарі Крупина Ю. А.,

представника КП «Київтеплоенерго» - Іванчихіна С.І.,

відповідача - ОСОБА_1 (по ВКЗ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Подільського районного суду м. Києва від 24 березня 2026 р. у справі №758/17612/25 за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

14 квітня 2026 року відповідачка ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, у якій просила переглянути та скасувати заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 24 березня 2026 р. у справі №758/17612/25 за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заява обґрунтована тим, що заочним рішення Подільського районного суду м. Києва від 24.03.2026 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» 66825,16 грн. заборгованості та 3028 грн. судового збору.

У заяві про перегляд заочного рішення відповідач зазначає, що не мала можливості бути присутньою у судовому засіданні, оскільки перебуває за межами України. Зазначала, що вона повідомляла про неможливість явки до суду, однак, суд ухвалив заочне рішення та не дав їй можливості подати заперечення проти позовних вимог.

Посилаючись на те, що вона не з`явилася до суду з поважних причин, та має заперечення проти позовних вимог, відповідачка просила скасувати заочне рішення та призначити справу до розгляду в загальному порядку з викликом сторін.

Ухвалою судді від 19 травня 2026 року заяву про перегляд заочного рішення прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні заявниця - відповідачка ОСОБА_1 вимоги своєї заяви підтримала. Пояснила суду, що 2 квітня 2022р. вона виїхала з України до Ірландії. Борг перед позивачем існував ще до війни. Проти стягнення боргу за період, який утворився до початку бойових дій відповідачка не заперечує. Втім, вважає, що суд не повинен був стягувати з неї заборгованість, яка нарахована позивачем за період після квітня 2022р., оскільки вона не проживає в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

На запитання представника позивача у судовому засіданні відповідачка ОСОБА_1 підтвердила, що є власницею квартири; до моменту виїзду з квартири отримувала квитанції, в яких відображався борг. Повідомила також суду, що повірку лічильника гарячої води вона не здійснювала.

У судовому засіданні представник позивача просить відмовити у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, адже відповідачка не повідомила жодну обставину, яка не була відома суду та яка істотно впливає на результат розгляду справи. Звертав увагу суду на те, що відповідачка є власницею квартири, повинна нести витрати на її утримання. Вказував, що витрати на теплову енергію, яка постачається у квартиру, несуть її власники незалежно від того, чи проживають фактично у даній квартирі. Щодо нарахувань за гарячу воду, звертав увагу на те, що відповідачка не здійснила повірку лічильників, яка повинна здійснюватися кожні 4 роки, а тому позивач правомірно здійснював нарахування витрат на постачання гарячої води по загальнобудинковим показникам споживання. Відтак, беручи до уваги те, що відповідачкою не здійснювалася повірка лічильників, що передбачає само по собі те, що позивач буде нараховувати плату за гарячу воду навіть без її споживання, відповідачка повинна сплатити заборгованість за гарячу воду, яка утворилася з розрахунку по середньо будинковому споживанню.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідачки, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог, матеріали заяви про перегляд заочного рішення, суд дійшов висновку, що заява про скасування заочного рішення задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

За змістом зазначених положень чинного законодавства скасування заочного рішення суду можливе за умов, що відповідач не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, та відповідач надає докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення. Наявність наведених вище обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі «Рябих проти Росії»).

Так, судом при ухваленні заочного рішення було встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем послуг, які надавалися КП «Київтеплоенерго», своєчасно не вносила плату за отримані послуги, у зв`язку з чим заборгованість було стягнуто судовим рішенням.

Підставами для скасування заочного рішення суду від 24.03.2026р. заявниця називає її проживання за кордоном, некористування послугами та наміри заперечувати проти стягнення заборгованості, яка нараховувалася за період після квітня 2022 року.

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 є власницею квартири, а тому навіть не проживаючи у квартирі, відповідачка повинна сплачувати за теплову енергію, яка надається у її квартиру. Оскільки лічильник гарячої води, встановлений у ОСОБА_1 , знятий з обліку у позивача як такий, що не пройшов повірку, то позивач правомірно нараховував плату за гарячу воду по середньо будинковому споживанню.

Так, згідно пунктів 19, 22, 24,28, 32, 34, 36, 37 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, комерційний облік послуги здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку, що забезпечує (забезпечують) загальний облік споживання послуги у будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

Порядок зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії визначається договором та здійснюється виконавцем у присутності споживача або його представника, крім випадків, коли зняття таких показань здійснюється виконавцем за допомогою систем дистанційного зняття показань. Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.

Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Виконавець у разі здійснення ним розподілу обсягів спожитої у будівлі послуги періодично, але не менш як один раз на рік, проводить контрольне зняття показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії у присутності споживача або його представника. Результати контрольного зняття показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії є підставою для здійснення перерозподілу обсягу спожитої послуги та проведення перерахунку із споживачем. Перерозподіл обсягів спожитої послуги у будинку та перерахунок із споживачем проводиться у тому розрахунковому періоді, в якому було отримано в установленому порядку інформацію про невідповідність обсягу розподіленої теплової енергії окремим споживачам обсягу, необхідному для розподілу, але не більш як за 12 розрахункових періодів.

Плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства. Рахунки на оплату спожитої послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та надаються споживачу (його представнику) у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором. Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», у будівлях, зазначених у частинах другій і третій статті 4 цього Закону, обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, приладів - розподілювачів теплової енергії відповідно до частин другої - четвертої цієї статті.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії»).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі («Ryabykh v. Russia», №52854/99, п. 52).

Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п. 1 ст. 6 конвенції, а також ст. 1 Першого протоколу до неї, оскільки в позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Згідно роз`яснень наданих у інформаційному листі Верховного Суду України «Про практику ухвалення та перегляду судами заочних рішень у цивільних справах» вбачається, що непоодинокими є випадки, коли суди скасовують заочні рішення та не оцінюють надані відповідачем докази на предмет їх істотного значення для правильного вирішення справи і скасовують заочні рішення лише на підставі поданої відповідачем заяви та його усних доводів, які не підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами у справі.

Так, в судовому засіданні встановлено, що доводи, на які посилається відповідачка як на підставу для скасування заочного рішення можуть бути предметом перегляду рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції.

З урахуванням вищезазначеного, підстав та доказів для скасування заочного рішення заявником не надано, тому заява про перегляд заочного рішення не підлягає задоволенню.

Згідно до ч. 4 ст. 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Керуючись ст. ст. 258-261, 287-289ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Подільського районного суду м. Києва від 24 березня 2026 р. у справі №758/17612/25 за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.

Роз`яснити заявнику, що, відповідно до ч. 4 ст. 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

СуддяТ. В. Войтенко