Рішення № 137557997, 14.04.2026, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/6501/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючої судді Дубовік О.М., за участю секретаря судового засідання Кравчук Д.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції України в Житомирській області, третя особа, яка не заявляє вимог на предмет спору, - ОСОБА_2 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_3 про зняття арешту з нерухомого майна, -

ВСТАНОВИВ:

26.01.2026 р. позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про зняття арешту з нерухомого майна.

В обгрунтування зазначила, що вона є спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . З метою отримання свідоцтва на спадщину на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , звернулася до нотаріальної контори, однак їй було відмовлено, в зв`язку з накладеним на житловий будинок арештом.

У відповідності з постановою про накладення арешту на майно від 22.03.2012 прийняту слідчим СУ УМВС України в Житомирській області було накладено арешт на 1/3 ідеальних часток квартири АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_4

12.04.2012 Першою житомирською державною нотаріальною конторою Житомирської області до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна було внесено запис про тип обтяження арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження:12390906.

Житомирським районним судом Житомирської області за результатами розгляду кримінальної справи №1-143/12 було постановлено вирок, у відповідності з яким ОСОБА_4 був визнаний винним у вчиненні злочину і йому було призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.

Відповідно до ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання із випробуванням із іспитовим строком 3 роки, зобов`язавши його не виїжджати на постійне місце проживання за межі України без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та періодично там реєструватись. Також було стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 3950,00 грн в якості відшкодування завданої внаслідок злочину матеріальної шкоди.

26.02.2013 Апеляційним судом Житомирської області у справі №278/1-143-12-к було скасовано вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 12.12.2012 щодо ОСОБА_4 в частині призначеного покарання та постановлено новий вирок, у відповідності з яким ОСОБА_4 було визнано винним та призначено покарання з цим законом 3 роки позбавлення волі та стягнуто із засудженого ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_5 відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди розміром 3450,00 грн.

Таким чином, позивач не може реалізувати своє право на отримання спадкового майна, оскільки на нього накладений арешт, який не можливо зняти в позасудовому порядку, накладення арешту на вказане майно порушує законні права та інтереси позивачки, як спадкоємця, а тому вона вимушена звернутися до суду з позовом про зняття арешту з майна.

Ухвалою від 16.01.2026 року у справі відкрито загальне позовне провадження (а.с. 38).

02.02.2026 року від ГУНП в Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідач заперечив проти позову, з тих підстав, що на його думку, предмет спору в даній цивільній справі не має жодного відношення до Головного управління Національної поліції; крім того вказаний арешт має бути знятий в порядку кримінального судочинства, а не шляхом звернення з цивільним позовом, а тому вважає, що позивачем невірно визначений відповідач (а.с. 42-64)

Представник позивача надіслав клопотання про розгляд справи у відсутність позивача та його представника. Позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Представник відповідача ГУНП України в Житомирській області у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив; про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_2 , законним представником якої є ОСОБА_3 , у судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Ухвалою суду від 03.04.2026 року було закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті (а.с. 79).

Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, дослідивши та проаналізувавши представлені докази у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_4 , батьками записані ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що підтверджується змістом копії свідоцтва про народження. Записи у свідоцтві про народження здійснені російською мовою (а.с. 19).

Згідно зі свідоцтвом про одруження виданого Міським відділом реєстрації актів громадянського стану Житомирського обласного управління юстиції заявниця змінила прізвище на ОСОБА_8 (а.с. 21).

Між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 був укладений шлюб, відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Виконавчим комітетом Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області (а.с. 22).

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_4 (а.с. 23).

15.02.1988 шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було розірвано (а.с 20).

Відповідно до вироку Житомирського районного суду Житомирської області ОСОБА_4 за результатами розгляду кримінальної справи №1-143/12 був визнаний винним у вчиненні злочину і йому було призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі (а.с. 8-9).

26.02.2013 Апеляційним судом Житомирської області у справі №278/1-143-12-к скасовано вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 12.12.2012 щодо ОСОБА_4 у частині призначеного покарання та постановлено новий вирок, у відповідності з яким ОСОБА_4 визнано винним та призначено покарання за цим законом 3 роки позбавлення волі із застосуванням ст. 69 ч. 1 КК України та стягнуто із засудженого ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_5 відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди розміром 3450,00 грн (а.с. 10-12).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що ОСОБА_4 був власником 1/3 ідеальних часток квартири АДРЕСА_1 (а.с. 13).

З вказаного витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно також вбачається, що 2/3 частки спірної квартири також належить і позивачу ОСОБА_1 .

Відповідно до інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 12.04.2012 Першою житомирською нотаріальною конторою накладено арешт, внесено запис про тип обтяження арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження:12390906 (а.с. 15).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 16).

З довідки, наданої приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Житомирської області Доброльожею В.В., спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_4 є ОСОБА_1 мати померлого; ОСОБА_2 дочка померлого, які відповідно до вимог чинного законодавства спадщину прийняли в частині кожна. Крім того, у спадковій справі №197/2025 є заява від імені ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дружини померлого, котра відмовилась від прийняття спадщини на користь дочки ОСОБА_2 . Інформація щодо інших спадкоємців померлого у спадковій справі відсутня (а.с. 18).

У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 не оспорює законність і обґрунтованість арешту майна, а лише покликається на порушення її прав як власника майна та обмеження її у праві користування та розпорядження належним їй майном через існування арешту, накладеного слідчим у кримінальній справі, провадження в якій закрито.

Суд зазначає, що з припиненням кримінальної справи арешт майна стає публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали. Будь-які публічно-правові процедури, які з тих чи інших причин не завершені до закриття кримінального провадження (кримінальної справи), з моменту такого закриття втрачають кримінальний процесуальний характер. Арешт майна у такому разі із заходу забезпечення кримінального провадження перетворюється на неправомірне обмеження права особи користуватися належним їй майном.

Аналогічна позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №705/1188/21.

Порядок скасування арешту майна, що накладений у межах кримінального провадження, встановлено ст.174 КПК України.

Згідно зі статтею 126 КПК України (1960 р.), чинною на час накладення арешту на майно позивача, зазначений захід міг тимчасово застосовуватися слідчим або судом на період досудового слідства та/або судового розгляду для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна. Накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.

Відповідно до пункту 9 розділу ХІ «Перехідні положення» чинного КПК України арешт майна, застосований під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Вказана норма узгоджується з вимогами частини першої статті 5 КПК України, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Разом з тим, положеннями КПК України (1960 р.), передбачалося прийняття рішення про зняття арешту з майна на стадії досудового слідства лише в межах провадження у кримінальній справі, або одночасно з винесенням постанови про її закриття (частина перша статті 214), або раніше, якщо в застосуванні відповідного заходу відпаде потреба (частина шоста статті 126).

Водночас, вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виникають з цивільних правовідносин та відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.

У постанові від 30 червня 2020 року у справі №727/2878/19 (провадження № 14-516цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року та незнятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи, слід розглядати за правилами цивільного судочинства.

Щодо покликань представника відповідача на те, що ГУ Національної поліції у Житомирській області є неналежним відповідачем по справі, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730 «Про створення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» утворено як юридичну особу публічного права - Головне управління Національної поліції в Житомирській області та ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України у Житомирській області.

Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під яким розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому, обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права.

Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

У Законі України «Про Національну поліцію» чи інших нормативно-правових актах не зазначено про відмову держави від виконання завдань та функцій, які були покладені на органи міліції, а відтак, в даному випадку фактично мала місце реорганізація зазначеного правоохоронного органу, оскільки відповідна функція держави ліквідована не була.

З метою встановлення факту публічного правонаступництва, у даному випадку, визначальним є наявність переходу повністю чи частково функцій (адміністративної компетенції) первісного суб`єкта - Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області та його структурних підрозділів після його припинення до Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

У постанові від 30 вересня 2020 року в справі №826/6895/17 Верховним Судом вказано, що аналогічність завдань міліції та поліції встановлена ст.3 Закону України «Про міліцію» та ст.2 Закону України «Про Національну поліцію». Ліквідація управлінь Міністерства внутрішніх справ України з одночасним створенням аналогічних територіальних органів Національної поліції, використання органами Національної поліції в своїй діяльності нормативно-правових актів (наказів) Міністерства внутрішніх справ України свідчить про фактичну ліквідацію державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується.

Отже, ліквідація Управління Міністерства внутрішніх справ України у Житомирській області та його структурних підрозділів з одночасним створенням іншого органу ГУНП, який частково виконує повноваження (завдання) органу, що ліквідується, надає суду можливість дійти висновку про те, що Головне управління Національної поліції у Житомирській області, з огляду на правовий статус і обсяг повноважень, є фактичним правонаступником ліквідованого Управління Міністерства внутрішніх справ України у Житомирській області, а отже залучення його відповідачем до розгляду справи щодо відновлення порушених прав ОСОБА_1 відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Таким чином, враховуючи те, що за наявності арешту накладеного на майно, ОСОБА_1 позбавлена у повному обсязі розпоряджатися квартирою, підстав для продовження обтяження на таке майно суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений нею спосіб шляхом зняття арешту із зазначеного майна.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 10, 12, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції України в Житомирській області, третя особа, яка не заявляє вимог на предмет спору, - ОСОБА_2 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_3 про зняття арешту з нерухомого майна - задовольнити.

Зняти арешт з 1/3 ідеальної частки квартири АДРЕСА_1 , що належала на праві власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , арешт зареєстрований 12.04.2012, реєстраційний номер обтяжень 12390906.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19.06.2026.

Відомості про учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції України в Житомирській області, адреса перебування: м. Житомир, вул. Старий Бульвар № 5/37, ЄРДПОУ: 40108625.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 законним представником якої є ОСОБА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя О. М. Дубовік