Рішення № 137557228, 19.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.06.2026Справа № 910/4786/26Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтероко" про стягнення 42 854,19 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2026 року Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Управління) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтероко" (далі - Товариство) 79 959,65 грн, з яких: 66 527,46 грн - основний борг, 9 979,12 грн - штраф, 371,07 грн - інфляційні втрати, 278,68 грн - три проценти річних, 2 803,32 грн - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем покладених на нього зобов`язань за договором тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу від 28 серпня 2019 року № 783/19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27 квітня 2026 року було відкрито провадження у справі № 910/4786/26 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

13 травня 2026 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшов відзив від 12 травня 2026 року, у якому останнє проти задоволення позову заперечувало. На думку відповідача, заявлена позивачем заборгованість за користування місцем для розміщення рекламного засобу є необґрунтованою, оскільки розрахована з порушенням умов договору й вимог Порядку визначення розміру плати за тимчасове користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламних засобів, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22 грудня 2017 року № 2341 (далі - Порядок № 2341). При цьому, саме позивач зобов`язаний здійснювати розрахунок плати та формувати відповідні рахунки, тоді як Товариство належним чином виконувало обов`язок з оплати виставлених рахунків у спірних період. Крім того, лише в 2025 році позивач повідомив відповідача про необхідність застосування коригуючого коефіцієнта під час визначення спірних сум плати за користування місцем для розміщення рекламного засобу та безпідставно здійснив її донарахування за попередні періоди. Відповідач наголошував на тому, що такий коефіцієнт за умовами Порядку № 2341 мав застосовуватися ще з 2019 року і його незастосування є виключно помилкою позивача. У свою чергу, розраховане Управлінням значення коригуючого коефіцієнта є невірним, оскільки останнім було використано неправильні вихідні дані щодо розмірів спірної рекламної конструкції. Вказані обставини також свідчать про безпідставність нарахованих позивачем сум штрафних санкцій і компенсаційних виплат. Разом із відзивом відповідач подав клопотання про проведення розгляду цієї справи в судовому засіданні з викликом представників сторін. Ухвалою суду від 14 травня 2026 року в задоволенні вказаного клопотання було відмовлено.

18 травня 2026 року через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив від цієї ж дати, у якій останній зазначив про те, що предметом даного спору є виключно заборгованість відповідача за період з грудня 2025 року по березень 2026 року. Сплачені Товариством платежі були зараховані Управлінням у рахунок погашення заборгованості відповідача за попередні періоди у встановленому договором порядку. Натомість розмір плати за користування місцем для розміщення рекламного засобу встановлений не домовленістю сторін, а імперативними приписами Порядку № 2341. Відповідач був обізнаний з необхідністю застосування коригуючого коефіцієнта під час розрахунку суми відповідної плати. Отримання чи неотримання відповідачем рахунків, а також правильність зазначених у них сум, не звільняють відповідача від обов`язку вносити плату за користування місцем для розміщення рекламного засобу в установленому розмірі, про що сторони прямо погодили в договорі. На думку позивача, розраховане ним значення коригуючого коефіцієнта є правильним і таким, що здійснене відповідно до норм чинного законодавства. При розрахунку вказаного коефіцієнта слід враховувати повні габарити рекламної конструкції, включаючи елементи кріплення, а не лише розмір рекламного поля, як помилково зазначав відповідач у своєму відзиві.

26 травня 2026 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшли заперечення від 25 травня 2026 року, у яких останнє зазначило про те, що здійснило оплату всіх виставлених позивачем рахунків, у тому числі й за спірний період. На думку відповідача, значення коригуючого коефіцієнта до спірної рекламної конструкції становить 3,75, а не 5, про що зазначало Управління в своїх заявах по суті спору. У свою чергу, врахування розмірів елементів кріплення відповідної рекламної конструкції при розрахунку спірного коефіцієнта суперечить положенням Порядку № 2341 та відповідній дозвільній документації на таку рекламну конструкцію. Також відповідач просив суд встановити додатковий строк на подання доказів по справі.

Цього ж дня від Товариства надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів (докази оплати виставлених позивачем рахунків за період з грудня 2025 року по березень 2026 року).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27 травня 2026 року (з урахуванням ухвали суду від 27 травня 2026 року про виправлення описки) клопотання Товариства від 25 травня 2026 року задоволено та встановлено відповідачу додатковий строк на подання доказів - до 26 травня 2026 року.

27 травня 2026 року через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі від 27 травня 2026 року № 076-1319, у яких останній зазначав про те, що відповідач не погасив заборгованість за договором за період з грудня 2025 року по березень 2026 року, яка станом на 26 травня 2026 року становила 42 854,19 грн. При визначенні вказаної суми боргу позивач вже врахував платежі, здійснені відповідачем у квітні та травні 2026 року. За умовами договору сплачені Товариством кошти були зараховані Управлінням насамперед у рахунок погашення основного боргу, що виник раніше, а не спірної заборгованості за заявлений у позові період. Відтак, надані відповідачем платіжні документи не підтверджують погашення заявлених до стягнення сум. Крім того, позивач вказував на суперечливість позиції відповідача. Зокрема, у своїх запереченнях останній стверджував, що сплачував усі виставлені Управлінням рахунки та визнавав їх підставою для проведення відповідних платежів, однак заперечував правильність цих рахунків, посилаючись на помилковість здійснених нарахувань. На переконання позивача, така взаємовиключна позиція не спростовує наявності спірної заборгованості та є підставою для задоволення позову в повному обсязі. Разом із додатковими поясненнями Управління подало заяву про зменшення розміру позовних вимог від 27 травня 2026 року № 076-1312, у якій просило стягнути з відповідача 42 854,19 грн, з яких: 29 422,00 грн - основний борг, 9 979,12 грн - штраф, 371,07 грн - інфляційні втрати, 278,68 грн - три проценти річних, 2 803,32 грн - пеня. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27 травня 2026 року вказану заяву було прийнято до розгляду.

28 травня 2026 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшли додаткові пояснення у справі від цієї ж дати з клопотанням про надання додаткового строку на їх подання. У вказаних додаткових поясненнях відповідач посилався на те, що плата за розміщення рекламного засобу за спірний період була ним оплачена своєчасно та в повному обсязі. У свою чергу, позивач не навів жодних доказів існування боргу, який виник до грудня 2025 року. Натомість сплата виставлених позивачем рахунків, на думку відповідача, не свідчить про правильність нарахованих сум, а лише підтверджує добросовісне виконання Товариством умов укладеного між сторонами договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 1 червня 2026 року в задоволенні клопотання Товариства від 28 травня 2026 року про надання додаткового строку на подання додаткових пояснень по справі № 910/4786/26 відмовлено. Цією ж ухвалою суду надано Товариству в порядку частини 5 статті 161 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) дозвіл на подання додаткових пояснень від 28 травня 2026 року.

2 червня 2026 року через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі від цієї ж дати № 076-1364, у яких останній зазначив про те, що подана Управлянням заява про зменшення розміру позовних вимог не направлена на зміну правової позиції позивача, а подана на виконання норм чинного процесуального законодавства та з метою уточнення актуального розміру заборгованості. Позивач наголошував на тому, що заборгованість відповідача за попередні періоди не є предметом даного спору й не підлягає доведенню у межах розгляду цієї справи. На думку Управління, доводи відповідача не спростовують наявності спірної заборгованості.

Жодних інших клопотань та заяв по суті справи від сторін не надходило.

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Враховуючи подання позивачем і відповідачем заяв по суті справи, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даного спору по суті, а також зважаючи на наявність у матеріалах справи усіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

На підставі розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами": від 12 вересня 2013 року № 1609, від 27 листопада 2017 року № 1488, від 2 січня 2019 року № 8, від 17 січня 2019 року № 76, від 5 лютого 2019 року № 196, від 16 лютого 2021 року № 269, від 21 червня 2019 року № 1128, від 30 серпня 2019 року № 1540, від 27 січня 2021 року № 97, від 12 квітня 2024 № 596, - Товариству були надані дозволи на розміщення рекламних засобів: № 33464-13, № 55841-16, № 69238-18, № 68206-18, № 69240-18, № 77827-20, № 77828-20, № 71832-19, № 72389-19, № 78756-20, № 79029-20, № 98533-24, № 55841-16-П-І, № 69215-18. Копії вказаних дозволів містяться в матеріалах справи.

Факт дії вказаних дозволів на час розгляду судом даного спору сторонами не заперечувався. Докази закінчення терміну їх дії у матеріалах справи відсутні.

28 серпня 2019 року між Управлінням і Товариством було укладено договір тимчасового користування місцем, що перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу № 783/19, відповідно до умов якого на підставі відповідного наказу Управління про встановлення пріоритету на місце для розміщення рекламного засобу, дозволу на розміщення зовнішньої реклами Товариству надається право тимчасового платного користування місцем, що перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва, виключно для розміщення та експлуатації рекламного засобу (пункт 1.1. угоди).

Даний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками цих юридичних осіб.

За умовами пункту 1.2. договору Товариство зобов`язалося прийняти в платне користування місце та користуватись ним добросовісно і розумно відповідно до загальних вимог законодавства України, правил щодо благоустрою населених пунктів, умов цього договору й Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київського міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 5 лютого 2019 року № 207, зареєстрованого в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві 25 лютого 2019 року за № 34/2211; своєчасно та в повному обсязі відповідно до положень договору здійснювати оплату за тимчасове користування місцем, сумлінно виконувати всі свої обов`язки за цим правочином, самостійно нести відповідальність за технічний стан рекламного засобу, порушення вимог техніки безпеки під час його розташування й експлуатації, утримання місця в належному санітарному стані відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 2.2. вказаного правочину адресний перелік - це невід`ємна частина договору, яка містить перелік місць для розміщення рекламних засобів, на які за Товариством встановлено пріоритет та/або на які надано дозволи на розміщення рекламних засобів, із зазначенням адреси та місця для розміщення рекламних засобів, типу (виду) рекламних засобів, площі вертикальної/горизонтальної проекції, на які встановлено/продовжено пріоритет, дату встановлення/продовження та строк дії пріоритету, дату початку та закінчення строку дії дозволу, його продовження, а також відомостей про розмір щомісячної плати за тимчасове користування місцями, яка визначається відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Згідно з пунктом 3.4. договору, у разі внесення змін до відповідного адресного переліку, робочий орган формує адресний перелік у новій редакції або зміни до відповідного адресного переліку. Рекламорозповсюджувач зобов`язаний підписати відповідний адресний перелік (зміни до нього) на підставі встановлених/продовжених пріоритетів, наданих/продовжених дозволів, внесених змін до дозволів або скасованих (втрачених) відповідних пріоритетів та анульованих дозволів протягом трьох робочих днів з моменту встановлення/продовження відповідних пріоритетів, їх скасування (втрати), надання/продовження чи анулювання дозволів на розміщення зовнішньої реклами, чи внесення до них відповідних змін. При цьому, обов`язки щодо сплати за тимчасове користування місцями для розміщення рекламного засобу виникають для рекламорозповсюджувача з дати прийняття рішення про встановлення/продовження пріоритету, прийняття розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання/продовження дозволів на розміщення зовнішньої реклами відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Згідно з пунктом 5.2.3. договору Товариство зобов`язалось не пізніше 20-го числа поточного місяця отримувати та сплачувати рахунки за тимчасове користування місцем, у тому числі в разі встановлення/продовження пріоритету.

У пункті 6.1. договору сторони погодили, що його ціною є плата за тимчасове користування, розмір якої відповідно до статті 632 ЦК України визначається та розраховується на підставі рішень Київської міської ради або розпоряджень її виконавчого органу залежно від встановлених за Товариством пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних переліках.

Відповідно до пункту 6.2. даного правочину плата за тимчасове користування місцем нараховується, зараховується та використовується Управлінням у порядку, визначеному рішеннями Київської міської ради або її виконавчого органу.

За пунктом 6.3. договору підставою для нарахування плати за тимчасове користування місцями та внесення Товариством плати є рішення Управління про надання погодження, а також інші юридичні факти (вчинки Товариства щодо фактичного користування місцем для розміщення рекламного засобу).

Відповідно до пунктів 6.5., 6.6. договору Товариство не звільняється від плати при відсутності рекламного засобу на місці, щодо якого виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) прийнято рішення про надання/продовження дозволу. Плата нараховується з дати прийняття рішення про встановлення пріоритету, надання дозволу. При продовженні строку дії пріоритету, продовженні строку дії дозволу плата нараховується з дати, з якої продовжено строк дії пріоритету або дозволу.

Пунктами 6.9. та 6.10. договору передбачено, що у разі зміни розміру плати, а також інших тарифів, що впливають на розмір плати за тимчасове користування місцем, позивач повідомляє про це відповідача протягом 15 календарних днів з дня прийняття відповідного рішення шляхом направлення відповідного повідомлення та примірника додаткової угоди для підписання. Протягом 15 календарних днів з дня отримання відповідачем такого повідомлення він зобов`язаний підписати додаткову угоду до договору (адресний перелік). У разі ненадання позивачу підписаної додаткової угоди, це не звільняє Товариство від сплати за зміненими розмірами плати за тимчасове користування місцем. Відповідач сплачує новий розмір плати за тимчасове користування місцем з дати набрання чинності відповідним розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) незалежно від отримання повідомлення про зміну розмірів плати. На підставі відповідних рішень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) позивач здійснює перерахунок та коригує розмір плати за тимчасове користування місцем, про що підписується адресний перелік у новій редакції.

Розрахунковим періодом надання місця в тимчасове користування і нарахування плати за тимчасове користування місцем є календарний місяць (пункт 6.13. вказаного правочину).

Пунктом 6.14. договору передбачено, що плата за тимчасове користування місцем, штрафні санкції за прострочення здійснення платежів нараховується Управлінням щомісячно та перераховуються Товариством не пізніше 20-го числа поточного місяця виключно на казначейський рахунок у Головному управлінні Державної казначейської служби України в місті Києві (отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/50110005 код ЄДРПОУ 37993783) для зарахування до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва, у розмірах, зазначених у рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє Товариство від здійснення плати.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками й діє щодо кожного місця розміщення рекламного засобу протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу, а також протягом строку фактичного користування місцем. Припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місця для розміщення рекламного засобу в разі наявності у Товариства інших чинних пріоритетів та/або дозволів не тягне за собою припинення цього договору вцілому (пункт 8.1. договору).

Згідно з пунктами 8.2., 8.3. договору останній припиняється внаслідок: анулювання (припинення) усіх дозволів, наданих Товариству, втрати (скасування) пріоритету на місце розміщення рекламних засобів, якщо на інші місця пріоритет надано не було; непереоформлення дозволу в установлених законодавством випадках та порядку; в інших випадках, передбачених цим договором і чинним законодавством. Закінчення строку дії договору, його припинення, розірвання, відмова від нього не звільняє Товариство від виконання обов`язків, що залишилися ним невиконаними, у тому числі щодо зобов`язання зі сплати заборгованості та заходів відповідальності, визначених даним правочином.

У додатках № 1-24, 27, 30 до вказаного правочину (адресні переліки) сторони зазначили: перелік адрес і місць розміщення рекламних засобів, на які Товариству були надані відповідні дозволи на їх розміщення; тип (вид) рекламних засобів, площі їх проекцій; строк дії відповідних дозволів та їх продовження, а також відомості про розмір щомісячної плати за тимчасове користування місцями, яка визначається відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

У додатках № 25-27, 29, 30, 32, 36, 38 до договору (додаткові угоди: від 6 вересня 2022 року № 783/19-2, від 9 грудня 2022 року № 783/19-3, від 17 березня 2023 року № 783/19-4, від 8 грудня 2023 року 783/19-7, від 5 лютого 2024 року № 783/19-8, від 7 березня 2024 року № 783/19-5, від 9 серпня 2024 року № 783/19-11, від 25 вересня 2024 року № 783/19-13) сторони погодили внести зміни до відповідних адресних переліків у частині строку дії відповідних дозволів Товариства на розміщення рекламних засобів.

У додатках № 28, 33, 35, 39-41 до договору (додаткові угоди: від 26 вересня 2023 року № 783/19-6, від 12 березня 2024 року № 783/19-9, від 7 червня 2024 року № 783/19-10, від 6 листопада 2024 року № 783/19-14, від 14 листопада 2024 року № 783/19-15, від 5 грудня 2024 року № 783/19-16) сторони погодили внести зміни до договору в частині виключення з додаткових угод та адресних переліків дозволів на розміщення зовнішньої реклами: № 78603-20, № 69204-18, № 71752-19, № 71825-19-П-1, № 68599-18, № 63648-17-П-1, № 64531-17-П-1, № 65946-18-П-1, № 66097-18-П-1, - з вказаних у цих додатках дат.

У додатку № 37 до вказаного правочину (додаткова угода від 25 вересня 2024 року № 783/19-12) сторони погодили внести зміни до пунктів 1 адресних переліків № 1 та № 5 у частині визначення розміру плати за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів за дозволом № 72389-19 з урахуванням коригуючого коефіцієнту, зазначеного в пункті 2.3. Порядку.

У матеріалах справи також наявна копія листа Управління від 21 липня 2025 року № 076-2005 з доданим до нього проектом додаткової угоди від 22 серпня 2025 року № 783/19-17, яка передбачає внесення змін до пункту 1 адресного переліку № 2 та пункту 1.2. додаткової угоди від 5 лютого 2024 року № 783/19-8 у частині визначення розміру плати за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів за дозволом № 69240-18 з урахуванням коригуючого коефіцієнту, зазначеного в пункті 2.3. Порядку. За вказаною додатковою угодою розмір місячної плати за розміщення спеціальної рекламної конструкції, що розміщується під кутом до фасаду будинку (будівлі), площею вертикальної/горизонтальної проекції 1.0000 за адресою: місто Київ Голосіївський район, вулиця Антоновича (Горького)/вулиця Саксаганського 27/31, літера "А", - становить 2 562,50 грн. Дана додаткова угода передбачає застосування її положень до відносин сторін, які виникли до її підписання, з 1 липня 2019 року відповідно до частини 3 статті 631 ЦК України.

У пункті 3 зазначеної додаткової угоди також зазначено, що її укладення здійснюється шляхом викладення у формі єдиного документа та надсилання Товариству засобами поштового зв`язку цінним листом з описом вкладення у двох примірниках на підписання. Товариство підписує угоду та повертає Управлінню один примірник протягом тридцяти днів з моменту її отримання. У разі ненадходження до Управління належним чином підписаного примірника угоди, вона вважається укладеною наступного робочого дня після закінчення вказаного строку й такою, що підлягає виконанню сторонами.

Належні докази направлення Товариству вказаного листа Управління з підписаною представником позивача додатковою угодою від 22 серпня 2025 року № 783/19-17 засобами поштового зв`язку наявні в матеріалах справи. Однак, ця угода Товариством у встановлений строк підписана не була, відповідний примірник цієї угоди Управлінню повернуто не було. Докази зворотного в матеріалах справи відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов спірного договору позивачем надано Товариству послуги в період з грудня 2025 року по березень 2026 року на загальну суму 72 028,25 грн, що підтверджуються рахунками: від 8 грудня 2025 року № 261464 на суму 21 826,71 грн (з розрахунком коригування до нього від 8 грудня 2025 року № 261464 на суму -5 456,65 грн); від 7 січня 2026 року № 264313 на суму 21 826,71 грн (з розрахунком коригування до нього від 7 січня 2026 року № 266199 на суму -3 273,98 грн); від 9 лютого 2026 року № 267244 на суму 21 826,71 грн (з розрахунком коригування до нього від 9 лютого 2026 року № 267245 на суму -3 273,98 грн); від 9 березня 2026 року № 272442 на суму 21 826,71 грн (з розрахунком коригування до нього від 9 березня 2026 року № 272443 на суму -3 273,98 грн).

Проте, відповідач надані послуги у вказаному розмірі не оплатив, у зв`язку з чим в останнього перед позивачем виникла заборгованість (з урахуванням заяви Управління від 27 травня 2026 року про зменшення розміру позовних вимог) на загальну суму 29 422,00 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, у порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2002 року № 2067 (далі - Типові правила), визначено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, яке перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому, площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.

За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач посилався на факт неотримання в установлений договором строк від Управляння відповідних рахунків, а також на те, що спірна заборгованість за виставленими у період з грудня 2025 року по березень 2026 року рахунками була оплачена відповідачем у повному обсязі, що підтверджується долученими Товариством до матеріалів копіями платіжних інструкцій: від 18 грудня 2025 року № 126837Е на суму 16 370,06 грн, від 20 січня 2026 року № 6991Е на суму 18 552,73 грн, від 19 лютого 2026 року № 17987Е на суму 18 552,73 грн, від 19 березня 2026 року № 28871Е на суму 18 552,73 грн. Про наявність будь-якої заборгованості перед Управлянням за минулі періоди Товариство обізнане не було.

Однак, сторони у пункті 6.14. договору чітко погодили, що факт неотримання рахунку не звільняє рекламорозповсюджувача від здійснення плати. Отже, неотримання відповідачем рахунків не звільняє останнього від обов`язку їх оплатити у погоджені сторонами в договорі строки.

У той же час, у долучених самим відповідачем до матеріалів справи копіях розрахунків Управління плати за договором: від 15 грудня 2025 року № 26287, від 15 січня 2026 року № 27324, від 15 лютого 2026 року № 28449 та від 15 березня 2026 року № 29668, - зазначено як суму нарахованої позивачем щомісячної плати за надані послуги у відповідному місяці, так і відомості про загальну суму заборгованості відповідача за договором за попередні періоди.

Зокрема, у розрахунку від 15 грудня 2025 року № 26287 виставлена відповідачу за грудень 2025 року плата за розміщення рекламних засобів склала 16 370,06 грн, тоді як загальна сума заборгованості станом на початок грудня 2025 року зазначена в розмірі 77 208,69 грн. У зв`язку з цим вказана Управлінням до оплати сума за цим розрахунком, з урахуванням заборгованості та нарахованих штрафних санкцій, становила 96 882,36 грн. У розрахунку від 15 січня 2026 року № 27324 виставлена відповідачу за січень 2026 року плата за розміщення рекламних засобів склала 18 552,73 грн, тоді як загальна сума заборгованості станом на початок січня 2026 року становила 80 512,30 грн. У зв`язку з цим загальна сума плати за цим розрахунком, з урахуванням заборгованості та штрафних санкцій, становила 102 757,98 грн. У розрахунку від 15 лютого 2026 року № 28449 нарахована відповідачу за лютий 2026 року плата за розміщення рекламних засобів склала 18 552,73 грн, тоді як загальна сума заборгованості станом на початок лютого 2026 року складала 84 205,25 грн. У зв`язку з цим загальна сума плати за цим розрахунком, з урахуванням заборгованості та штрафних санкцій, становила 107 106,91 грн. У розрахунку від 15 березня 2026 року № 29668 нарахована відповідачу за березень 2026 року плата за розміщення рекламних засобів склала 18 552,73 грн, тоді як загальна сума заборгованості на початок березня 2026 року складала 88 554,18 грн. У зв`язку з цим виставлена до оплати сума за цим розрахунком становила 111 714,15 грн. Зазначене спростовує посилання відповідача на необізнаність існування в нього заборгованості за договором за минулі періоди, а також щодо розміру такої заборгованості.

Більш того, зі змісту заяви Управління про зменшення розміру позовних вимог чітко вбачається, що не тільки вищевказані платежі відповідача за період грудень 2025 року - березень 2026 року, а й наступні платежі Товариства, здійснені останнім у квітні-травні 2026 року, також були враховані позивачем при розрахунку спірної суми заборгованості.

У пункті 6.16. вказаного правочину сторони погодили, що в разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитора в такій черговості: у першу чергу - основна сума боргу; у другу чергу - пеня та штрафи.

При цьому, у пункті 6.17. договору сторони передбачили право Управління коригувати розмір щомісячної плати, з урахуванням розміру несплачених сум, а також нарахованих штрафів і пені.

Докази оскарження відповідачем у встановленому законом порядку визначених Управлінням сум заборгованості за договором станом на 1 грудня 2025 року в матеріалах справи відсутні. Належні докази на спростування факту наявної у Товариства заборгованості за договором станом на 1 грудня 2025 року в розмірі 77 208,69 грн відповідачем до суду подані не були. Так само в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до Управління щодо перерахунку спірної суми заборгованості та незгоди із зарахуванням здійснених відповідачем платежів відповідно до пункту 6.16 договору.

На думку відповідача, нараховані Управлінням розміри плати є необґрунтованими, оскільки зміна такої плати в частині включення коригуючого коефіцієнта, зокрема, щодо рекламного засобу за дозволом № 69240-18 (спеціальна рекламна конструкція, що розміщується під кутом до фасаду будинку (будівлі), за адресою: місто Київ Голосіївський район, вулиця Антоновича (Горького)/вулиця Саксаганського 27/31, літера "А") суперечить погодженим сторонами в адресних переліках розмірам вартості такої плати, а також приписам Порядку № 231.

У той же час, судом встановлено, що виконані Управлінням нарахування плати, які містяться в рахунках останнього за спірний період, відповідають розмірам такої плати, визначеним у підписаних повноважними представниками сторін адресних переліках до договору.

Судом також враховано, що відповідач у встановлений договором та листом Управління від 21 липня 2025 року № 076-2005 строк не надав будь-яких заперечень чи обґрунтованої відмови від підписання додаткової угоди від 22 серпня 2025 року № 783/19-17, якою було визначено розмір плати за вищевказану спірну рекламну конструкцію за дозволом № 69240-18 саме з урахуванням коригуючого коефіцієнта, нарахованого позивачем. Докази зворотного в матеріалах справи відсутні.

Відтак, у силу пункту 6.9 договору вказана додаткова угода вважається погодженою сторонами у встановленому вказаним правочином порядку. Докази оскарження умов вказаної додаткової угоди та визнання її недійсною у встановленому законом порядку в матеріалах справи відсутні.

Разом із цим, сторонами в договорі не встановлено конкретного розміру плати за користування рекламними конструкціями, а визначено, що ціною договору є плата за тимчасове користування, розмір якої відповідно до статті 632 ЦК України визначається та розраховується на підставі рішень Київської міської ради або розпоряджень її виконавчого органу залежно від встановлених за рекламорозповсюджувачем пріоритетів і наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних переліках (пункт 6.1 договору).

У місті Києві нормативно-правовим документом, який визначає основоположні засади та методологію здійснення розрахунку плати за тимчасове користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, є Порядок № 2341.

Порядком № 2341 встановлено базову плату, що відповідає видам рекламних засобів зовнішньої реклами та використовується під час визначення розміру плати за тимчасове користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламних засобів.

Згідно з пунктом 2.3. Порядку № 2341 розмір плати за тимчасове користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу (далі - РЗ) визначається за формулою, із застосуванням коригуючого коефіцієнту, що застосовується до РЗ, типу: спеціальна рекламна конструкція, що розміщується під кутом до фасаду будинку (будівлі), а саме - частка довжини до ширини РЗ. Коригуючий коефіцієнт застосовується до всіх без виключення РЗ у місті Києві типу "Спеціальна рекламна конструкція, що розміщується під кутом до фасаду будинку (будівлі)" з врахуванням частки довжини до ширини РЗ у обов`язковому порядку. Розмір плати за тимчасове користування місцем для розміщення рекламного засобу визначається за формулою: Рп = S х Бт х Кз х Кк, де: S - площа місця розташування РЗ (м2), розрахована згідно з пунктом 2.1. або пунктом 2.2. (площа місця розташування неназемного та недахового РЗ дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину) цього Порядку, при площі РЗ до одного квадратного метра плата справляється як за повний квадратний метр; Бт - базовий тариф за 1 м2 площі місця розташування РЗ, що відповідає видам РЗ, визначених згідно з додатком 1 до Порядку; Кз - зональний коефіцієнт, що враховує територіальну прив`язку РЗ, визначений згідно з додатком 2 до Порядку; Кк - коригуючий коефіцієнт, що застосовується до РЗ, типу: спеціальна рекламна конструкція, що розміщується під кутом до фасаду будинку (будівлі), - частка довжини до ширини РЗ.

Отже, Порядком № 2341 чітко визначена необхідність врахування коригуючого коефіцієнта для розрахунку відповідної плати.

Як вказувало Управління у позові, під час здійснення розрахунків плати за користування місцями для розміщення реклами у процесі аналізу функціонування програмного забезпечення було виявлено наявність технічних особливостей у формулі розрахунку, яка не відповідала Порядку № 2341. При цьому, нових рішень уповноваженого органу про зміну тарифів не приймалось.

Відтак, умови спірної додаткової угоди, як і здійснений позивачем перерахунок місячної плати за спірною рекламною конструкцією, не були спрямовані на зміну нормативно-правового регулювання відносин між сторонами, а лише направлені на відновлення коректності відображення встановленого нормами Порядку № 231 розміру плати у відповідному адресному передку (додатку до договору), яку й зобов`язаний був оплачувати відповідач на рахунок бюджету територіальної громади міста Києва за весь період дії дозволу № 69240-18.

Судом також враховано, що при розрахунку коригуючого коефіцієнта Управлінням були враховані параметри відповідно рекламного засобу, які зазначені саме в конструктивному рішенні до дозволу № 69240-18, який є його невід`ємною частиною, а саме: висота рекламного засобу - 1300 мм (1,3 м); довжина рекламного засобу - 400 мм (0,4 м), з яких 300 мм (0,3 м) становить рекламне полотно, а 100 мм (0,1 м) - елементи кріплення; ширина рекламного засобу - 80 мм (0,08 м). Копія вказаного конструктивного рішення міститься в матеріалах справи.

У свою чергу, визначені у відповідному дозволі параметри рекламної конструкції (0,3 м х 1,3 м), на які посилався відповідач у своїх запереченнях, стосуються виключно розміру інформаційного поля цієї конструкції. Тобто, зазначені параметри відображають характеристику виключно рекламної поверхні, а не спірної рекламної конструкції вцілому.

Відповідно до Класифікатора типових рекламних засобів (додаток 3 до рішення Київської міської ради "Про затвердження Правил розміщення рекламних засобів у місті Києві" від 20 квітня 2017 року № 223/2445) спеціальна рекламна конструкція, що розміщується під кутом до фасаду будинку (будівлі) (РЗ017) - є консольним рекламним засобом, що встановлюється на фасаді будинку (будівлі), має зовнішні поверхні для розміщення реклами, складається з просторового металевого каркаса та рекламного поля і не є вивіскою чи табличкою в розумінні Закону України "Про рекламу". Основними характеристиками такого рекламного засобу є: виступ (ширина) від фасаду - не більше 0,9 м; розміщення під кутом 90° до фасаду будинку чи споруди; наявність не більше двох рекламних поверхонь в одному горизонтальному перерізі; можливість внутрішнього підсвічування; розташування нижнього краю просторового каркаса на висоті не менше ніж 2,5 м від поверхні дорожнього покриття (рівня ґрунту).

За пунктом 2.3. Порядку № 2341 коригуючий коефіцієнт застосовується саме до рекламних засобів типу "спеціальна рекламна конструкція, що розміщується під кутом до фасаду будинку (будівлі)" й не підлягає врахуванню для визначення розміру плати за розміщення рекламних конструкцій типу банерів (розмір рекламного поля якого тотожний розміру усіх складових такого рекламного засобу). Отже, метою застосування коригуючого коефіцієнта, передбаченого пунктом 2.3. Порядку № 2341, є саме врахування співвідношення довжини та ширини усіх складових рекламної конструкції, а не лише її інформаційного поля. Інше тлумачення вказаної норми Порядку нівелювало б необхідність окремого встановлення коригуючого коефіцієнта саме для такого рекламного засобу, як спеціальна рекламна конструкція, що розміщується під кутом до фасаду будинку (будівлі).

У той же час судом враховано, що технічні параметри рекламного засобу за дозволом № 69240-18, щодо якого, на думку відповідача, Управління застосувало необґрунтоване значення коригуючого коефіцієнта, є аналогічними технічним параметрам, зазначеним у конструкторському рішенні до дозволу № 72389-19, копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідачем без будь-яких заперечень і зауважень щодо застосування відповідного значення коригуючого коефіцієнта для розрахунку оплати за розміщення рекламного засобу за дозволом № 72389-19 була укладена додаткова угода від 25 вересня 2024 року № 783/19-12 (додаток № 37) до договору. Копія вказаної угоди, яка підписана повноважними представниками сторін та скріплена їх печатками, міститься в матеріалах справи.

Докази оскарження відповідачем умов вказаної додаткової угоди чи визнання її недійсною в установленому законом порядку у матеріалах справи відсутні, як і докази звернення відповідача з пропозицією щодо внесення змін до вказаної додаткової угоди у зв`язку з неправомірним, на його думку, визначенням коригуючого коефіцієнта.

Зважаючи на те, що сума боргу відповідача, яка складає 29 422,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед Управлінням, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми боргу. У зв`язку з цим дана позовна вимога підлягає задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач також просив суд стягнути з відповідача 371,07 грн інфляційних втрат і 278,68 грн трьох процентів річних, нарахованих за загальний період прострочення з 21 грудня 2025 року по 1 квітня 2026 року за кожним щомісячним платежем окремо згідно наданого позивачем розрахунку.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлені Управлінням до стягнення суми інфляційних втрат і трьох процентів річних є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства й не перевищують розрахованих судом сум, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаних компенсаційних втрат підлягає задоволенню.

Крім того, Управління просило суд стягнути з відповідача 9 979,12 грн штрафу та 2 803,32 грн пені за порушення умов договору в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.

Частиною 1 статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частин 1, 2 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Пунктом 7.2. договору визначено, що Управління застосовує до Товариства штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне або неповне внесення платежів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми пристроченого платежу за кожен день прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Згідно з пунктом 7.3. договору Управління має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за тимчасове користування, що складає більше 1 місяця, штраф у розмірі 15% від простроченої суми.

Оскільки заявлена Управлінням до стягнення суми пені та штрафу є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про їх стягнення з відповідача також підлягає задоволенню.

Інші доводи, на які посилалися сторони справи під час її розгляду, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані й такі, що не спростовують висновків суду про задоволення позову Управління.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позов Управління підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтероко" (04053, місто Київ, вулиця Воровського (Бульварно-Кудрявська), будинок 9, літера Б; ідентифікаційний код 31905094) на користь Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; ідентифікаційний код 41348526) 29 422 (двадцять дев`ять тисяч чотириста двадцять дві) грн 00 коп. основного боргу, 9 979 (дев`ять тисяч дев`ятсот сімдесят дев`ять) грн 12 коп. штрафу, 371 (триста сімдесят одну) грн 07 коп. інфляційних втрат, 278 (двісті сімдесят вісім) грн 68 коп. трьох процентів річних, 2 803 (дві тисячі вісімсот три) грн 32 коп. пені та 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 19 червня 2026 року.

Суддя Є.В. Павленко