Ухвала суду № 137552629, 09.06.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.06.2026 Справа №607/8905/26 Провадження №1-кп/607/1446/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 дистанційно в режимі відеоконференції, захисника ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 , представника потерпілої ОСОБА_7 дистанційно в режимі відеоконференції, представника потерпілої ОСОБА_8 , у м.Тернополі в залі суду під час підготовчого судового засідання, на підставі обвинувального акта стосовно ОСОБА_4 про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.286-1 КК України, у кримінальному провадженні №12026210000000111, -

встановив:

Прокурор ОСОБА_3 подала клопотання, в якому просить продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 на два місяці. У клопотанні посилається на те, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.286-1 КК України. Крім того, на даний час продовжують існувати та не зменшились ризики, передбачені пунктами 1, 3,4 ч.1 ст. 177 КПК України. Зокрема обвинувачений ОСОБА_4 у зв`язку із усвідомленням тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та усвідомлюючи міру покарання може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, особисто або через третіх осіб незаконно чинити на них тиск, схиляти до надання неправдивих показань. Також, обвинувачений ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала в повному обсязі посилаючись на зазначені у ньому мотиви.

Захисник ОСОБА_5 щодо задоволення клопотання прокурора заперечив посилаючись на те, що обвинувачений не має наміру ухилятись від суду чи впливати на свідків. Вважає, що прокурором не доведено наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав доводи захисника.

Заслухавши доводи учасників, дослідивши клопотання та наявні матеріали судового провадження, суд дійшов наступного висновку.

На підставі статей 8, 129 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Суддя, здсійснюючи правосуддя є незалежним та керується верховенством права; Основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кодексу. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого, як переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.

Стороною обвинувачення доведено наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.286-1 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, та вбачається із реєстру матеріалів долучених до обвинувального акту. При цьому слід зазначити, що відповідно до ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Також прокурором доведено, що продовжують існувати та не зменшились ризики, передбачені п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України.

Зокрема, наявність ризику передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України підтверджується тим, що обвинувачений, усвідомлюючи міру покарання за вчинені ним кримінальні правопорушення у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п`яти до десяти років, може умисно переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. В обвинуваченого ОСОБА_4 наявний паспорт громадянина України для виїзду за кордон, серії НОМЕР_1 з терміном дії до 01.04.2031, що дозволяє йому виїхати за межі України.

Також ОСОБА_4 перебуваючи на волі може незаконно впливати на свідків, чи інших учасників кримінального провадження з метою схиляння їх до надання неправдивих показань.

Крім того, прокурор довів, що обвинувачений ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом вчинення протиправних дій з метою затягування судового розгляду у даному кримінальному провадженні. Також, ураховуючи, що обвинувачений раніше неодноразово порушував визначені чинним законодавством Правила дорожнього руху, суд погоджується з доводами сторони обвинувачення, що перебуваючи на волі обвинувачений зможе легковажно порушувати покладені на нього процесуальні обов`язки, що не відповідатиме завданню кримінального провадження, визначеного ст. 2 КПК України.

Під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу судом встановлено, що вищезазначені обставини є також обставинами, які передбачені п.3 ч.1 ст.194 КПК України, та які достатньо переконливо свідчать про неможливість застосування до ОСОБА_4 більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Зокрема, в ході розгляду даного клопотання, судом не здобуто доказів, які би свідчили про те, що інший, більш м`який запобіжний захід, крім тримання під вартою, зможе забезпечити виконання обвинуваченим належним чином, покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, які зазначені прокурором у клопотанні, тому суд відхиляє доводи обвинуваченого та його захисника стосовно відсутності підстав для продовження строку тримання під вартою та про доцільність обрання обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу.

Доказів існування будь-яких обставин, що виникли після прийняття рішення про застосування запобіжного заходу та його продовження, та які б спростовували наявність чи свідчили про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також спростовують суспільну небезпеку особи обвинуваченого, стороною захисту суду не надано.

Вирішуючи подане прокурором клопотання, суд також враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину та можливість ухилення від явки до суду.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Враховуючи наведене, беручи до уваги фактичні обставини кримінального провадження та суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, майновий стан обвинуваченого, його стан здоров`я та міцність соціальних зв`язків (перебування на утриманні неповнолітньої дитини), з метою забезпечення дієвості кримінального провадження, запобігання ризикам зазначеним у клопотанні та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 суд вважає, що клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на два місяці.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 183, 194, 199, 201, 315, 376, розділом ІІ КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора задовільнити. ОСОБА_4 продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на два місяці, до 08 серпня 2026 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Строк дії ухвали про продовження строку тримання під вартою закінчується 08 серпня 2026 року в 23 год. 59 хв.

Копію ухвали вручити учасникам і надіслати до Державної установи «Чортківська установа виконання покарань №26» Міністерства юстиції України.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії ухвали.

Головуючий суддя ОСОБА_1