Ухвала суду № 137542045, 19.06.2026, Бахмацький районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 342/984/25

Номер провадження 2-п/728/12/26

У Х В А Л А

ПРО ЗАЛИШЕННЯ БЕЗ РОЗГЛЯДУ ЗАЯВИ ПРО ПЕРЕГЛЯД ЗАОЧНОГО РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2026 року місто Бахмач

Бахмацький районний суд у складі

головуючого судді Сороколіта Є.М.,

розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , про перегляд заочного рішення від 29.01.2026 у цивільній справі № 342/984/25 за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО УНІВЕРСАЛ БАНК (вул. Автозаводська, буд. 54/19, м. Київ, 04082, код ЄДРПОУ 21133352) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

до Бахмацького районного суду (далі також Суд) 19.06.2026 через модуль ЄСІТС Електронний Суд звернувся ОСОБА_1 (далі також Заявник), представництво інтересів якого здійснює адвокат Ковалюх Василь Миколайович, із заявою про перегляд заочного рішення від 29.01.2026 у цивільній справі № 342/984/25 за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО УНІВЕРСАЛ БАНК (далі також АТ УНІВЕРСАЛ БАНК) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, про наявність якого він дізнався лише 19.06.2026.

Розглянувши матеріали поданої заяви, Суд зауважує про таке.

Відповідно до статті 284 Цивільного процесуального кодексу України (далі також ЦПК України), заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому, у відповідності до частини четвертої статті 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи, що заочне рішення у цивільній справі № 342/984/25 було ухвалене Судом 29.01.2026, то на сьогодні тридцятиденний строк для подання заяви про перегляд заочного рішення вже сплинув і Заявником не подано клопотання поновлення такого строку.

Суд зауважує, що відповідно до статті 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У цьому контексті важливо відмітити, що Європейський суд з прав людини (далі також ЄСПЛ) неодноразово зазначав, що метою Європейської конвенції з прав людини (далі також Конвенція), ратифікованої Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції від 17.07.1997 № 475/97-ВР, є захист прав, які є не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними. Це зауваження стосується, зокрема, права на доступ до суду з огляду на те, яке важливе місце посідає право на справедливий судовий розгляд у демократичному суспільстві (рішення у справі Ейрі проти Ірландії (Airey v. Ireland), заява № 6289/73, § 24, від 09 жовтня 1979 року; рішення у справі Станєв проти Болгарії (Stanev v. Bulgaria), заява № 36760/06, § 231, від 17 січня 2012 року; рішення у справі Вітковскі проти Польщі (Witkowski v. Poland), заява № 21497/14, § 43, від 13 грудня 2018 року).

Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі Волчлі проти Франції (Walchli v. France), заява № 35787/03, § 29, від 26 липня 2007 року; рішення у справі Алванос та інші проти Греції (Alvanos v. Greece), заява № 38731/05, § 25, від 20 березня 2008 року; рішення у справі ТОВ Фріда проти України (Frida, LLC v. Ukraine), заява № 24003/07, § 33, від 08 грудня 2016 року; рішення у справі Хасан Тунч та інші проти Туреччини (Hasan Tunc and Others v. Turkey), заява № 19074/05, § 33, від 31 січня 2017 року; рішення у справі Вітковскі проти Польщі (Witkowski v. Poland), заява № 21497/14, § 44, від 13 грудня 2018 року, набуло статусу остаточного 13 березня 2019 року).

У практиці ЄСПЛ визначено, що надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справі Белеш та інші проти Чеської Республіки (Beles and Others v. the Czech Republic), заява № 47273/99, § 50-51 та 69, від 12 листопада 2002 року; рішення у справі Зубац проти Хорватії (Zubac v. Croatia), заява № 40160/12, § 97, від 05 квітня 2018 року; рішення у справі Волчлі проти Франції (Walchli v. France), заява № 35787/03, § 29, від 26 липня 2007 року).

ЄСПЛ часто наголошував на питаннях юридичної визначеності та належного здійснення правосуддя як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятним застосуванням процесуальних формальностей. Зокрема, постановляв, що є порушенням права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі юридичної визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (рішення у справах Карт проти Туреччини (Kart v. Turkey) [Велика Палата], № 8917/05, § 79 (в кінці), ЄСПЛ 2009 (витяги); Ефстатіу та інші проти Греції (Efstathiou and Others v. Greece), № 36998/02, § 24 (в кінці), від 27 липня 2006 року, та Ешим проти Туреччини (Esim v. Turkey), № 59601/09, § 21, від 17 вересня 2013 року; рішення у справі Зубац проти Хорватії (Zubac v. Croatia), заява № 40160/12, § 98, від 05 квітня 2018 року).

З огляду на вищезазначене, оскільки Заявником подана заява про перегляд заочного рішення з пропущенням процесуального строку, встановленого статтею 284 ЦПК України, Суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без розгляду.

При цьому Суд вважає за необхідне роз`яснити Заявнику, що залишення без розгляду його заяви про перегляд заочного рішення не позбавляє права звернутись повторно з такою заявою разом з відповідним клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку, вказавши на наявність поважних причин пропуску строку, визначеного законом.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 126, 127, 259-261, 263, 284, 353, 354 ЦПК України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 29.01.2026 у цивільній справі № 342/984/25 за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО УНІВЕРСАЛ БАНК до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 08.11.2021 б/н у розмірі 53 596,10 грн та 3 024,97 грн судового збору залишити без розгляду.

Ця ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала про залишення заяви без розгляду може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені Главою 1 Розділу V Цивільного процесуального кодексу України, а саме шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня проголошення цієї ухвали.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Є.М. Сороколіт