Ухвала суду № 137539684, 18.06.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8706/26

1-кс/308/3636/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 погоджене прокурором Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №42026070000000078 від 25.05.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, про накладення арешту на майно,-

В С Т А Н О В И В:

Старший слідчий відділу СУ ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42026070000000078 від 25.05.2026 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно.

В обгрунтування вимог клопотання слідчий посилається на те, що СУ ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42026070000000078 від відомості про яке 25.05.2026 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 перебуваючи на посаді інспектора (землевпорядника) Горондівської сільської ради, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах вступила в попередню змову з Горондівським сільським головою ОСОБА_6 , з метою особистого незаконного збагачення, а саме отримання неправомірної вигоди від представника ТОВ «АВЕЛЛАНА ГРУП», ОСОБА_7 за наступних обставин.

Так, ОСОБА_6 , з метою особистого незаконного збагачення, пред`явив незаконну вимогу у наданні неправомірної вигоди від представника ТОВ «АВЕЛЛАНА ГРУП», ОСОБА_7 за користування земельною ділянкою комунальної власності, площею 7 га, розташованою на території зазначеної сільської ради, в урочищі «Тиркавець», розташованої поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 2122781800:02:001:0086, розміром 1,1524 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка вже перебуває в оренді ТОВ «АВЕЛЛАНА ГРУП» згідно Договору оренди земельної ділянки від 29.06.2018 між громадянкою ОСОБА_8 та директором ТОВ «АВЕЛЛАНА ГРУП» ОСОБА_9 .

Зокрема, 02.06.2026 в адміністративній будівлі Горондівської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, що розташована за адресою: с. Горонда, вул. Миру, 64, при зустрічі в одному зі службових кабінетів ОСОБА_6 , який діяв за попередньою змовою з ОСОБА_5 , умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, спрямовані на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_7 , висловили йому протиправну вимогу про необхідність передачі грошових коштів у сумі 32 000 гривень за користування вищевказаною земельною ділянкою за поточний рік та надання права подальшого користування за 2027 рік за додаткову плату, погрожуючи не надати землю в оренду інакше як через проведення аукціону, де такий одержати перемогу не зможе з об`єктивних підстав.

Слідчий зазначає, що будучи ознайомленим із такою пропозицією голови Горондівської сільської ради ОСОБА_6 та інспектора-землевпорядника ОСОБА_5 , ОСОБА_7 погодився на їх протиправні вимоги, однак, розуміючи незаконність зазначених дій та усвідомлюючи, що надання неправомірної вигоди є кримінально караним, не бажаючи бути притягненим до кримінальної відповідальності, попередньо звернувся з відповідною заявою до правоохоронних органів та в подальшому почав діяти під їхнім контролем, з метою викриття протиправної діяльності службових осіб сільської ради.

10.06.2026, приблизно о 14:10 год, ОСОБА_6 , перебуваючи на території адміністративної будівлі Горондівської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області за адресою: с. Горонда, вул. Миру, 64, під час зустрічі із ОСОБА_7 , який діяв під контролем правоохоронних органів, діючи умисно, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на одержання неправомірної вигоди, з метою конспірації власних протиправних дій, надав усну вказівку працівниці Центру надання адміністративних послуг (ЦНАП) вказаної сільської ради ОСОБА_10 , яка не була обізнана щодо злочинних намірів ОСОБА_6 , одержати від ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 32 000 гривень, та помістити їх до сейфу, розташованого у приміщенні ЦНАП Горондівської сільської ради.

Цього ж дня, приблизно о 15:45, ОСОБА_7 , діючи за вказівкою ОСОБА_6 , зустрівся з інспектором-землевпорядником ОСОБА_5 . Остання, будучи у змові з ОСОБА_6 , вказала ОСОБА_7 на конкретну земельну ділянку, яка фактично надавалася у користування без належного документального оформлення, та з метою реалізації спільного злочинного умислу, близько 16:50 год одержала другу частину неправомірної вигоди в сумі 32 000 грн., як оплату за безперешкодне використання зазначеної земельної ділянки за 2027 рік, без укладення будь-якого договору, після чого також помістила їх до сейфу, розташованого у приміщенні ЦНАП Горондівської сільської ради.

Слідчий зазначає, що 10.06.2026 близько 17 год протиправну діяльність ОСОБА_5 працівниками правоохоронних органів було викрито та припинено. Цього ж дня о 21:20 год, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

11.06.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належним чином повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Слідчий зазначає, що на даний час, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, досудове розслідування у ньому триває та встановлюються інші обставини вчинення вказаного кримінального правопорушення, а тимчасово вилучене майно в ході проведення затримання та проведеного обшуку, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки такі були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об?єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Відповідно до санкції кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, передбачено додаткове покарання у виді конфіскації майна. Відповідно до ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.

Слідчий зазначає, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває в приватній власності наступне майно:

- земельна ділянка з кадастровим номером 3220886400:04:003:0203;

- земельна ділянка з кадастровим номером 3220886400:04:003:0201;

- земельна ділянка з кадастровим номером 2122781800:10:102:0121;

- земельна ділянка з кадастровим номером 2122781800:01:000:0076, розмір частки 1/2;

- земельна ділянка з кадастровим номером 2122781800:10:102:0064;

- земельна ділянка з кадастровим номером 2122781800:02:001:0005;

Отже, у даному випадку метою накладення арешту на майно, є забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання. Окрім того, існує необхідність позбавлення можливості відчуження власником чи третіми особами зазначеного майна, шляхом накладення арешту, оскільки іншим способом запобігти відчуженню майна не можливо.

Позиція сторін :

В судове засідання прокурор та слідчий не з`явилися. Прокурор подав до суду заяву, згідно якої просив розглянути клопотання без його участі. Зазначив, що сторони повідомлені про розгляд клопотання.

Власник майна ОСОБА_5 та її захисник в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Захисник подав до суду клопотання згідно якого просив розглянути зазначену справу без участі адвоката та власника майна - ОСОБА_5 , а також зазначив, що сторона захисту просить відмовити у задоволенні клопотання.

У відповідності до ст. 172 КПК України неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Перевіривши докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42026070000000078 від відомості про яке 25.05.2026 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Слідчим суддею встановлено, що 10.06.2026 о 21:20 год, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України. 11.06.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належним чином повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Відповідно до санкції кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, передбачено додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Відповідно до ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.

Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Частиною 1 статті 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, для забезпечення можливої конфіскації майна.

Частиною 2 цієї статті визначено, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Слідчим суддею встановлено, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває в приватній власності наступне майно:

- земельна ділянка з кадастровим номером 3220886400:04:003:0203; земельна ділянка з кадастровим номером 3220886400:04:003:0201; земельна ділянка з кадастровим номером 2122781800:10:102:0121; земельна ділянка з кадастровим номером 2122781800:01:000:0076, розмір частки 1/2; земельна ділянка з кадастровим номером 2122781800:10:102:0064; земельна ділянка з кадастровим номером 2122781800:02:001:0005;

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160 - 166, 170 - 174 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Згідно ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до частини 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Таким чином арешт може бути накладено на майно у вигляді речей, документів (в тому числі цінних паперів, грошей (у будь якій валюті готівкою або безготівковому вигляді), на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права.

Згідно положень ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 ст. 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

У кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) (п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК).

Застосовуючи положення п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК слідчий суддя зауважує, що стандарт доведення «достатні підстави», необхідність застосування якого у даній ситуації передбачає ч. 3 ст. 170 КПК, не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об`єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв`язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.

При цьому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Також, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Отже, чинним КПК не заборонено з метою збереження речових доказів накладати арешт на майно у кримінальному провадженні, коли у ньому нікому, в тому числі й тим, на чиє майно накладається арешт, не повідомлено про підозру.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5)розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПКУкраїни арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 11 ст. 170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст.173 КПК України).

Щодо наявності підстав для накладення арешту на майно

Вирішуючи питання про накладення арешту на майно, слідчий суддя виходить із положень ст.ст. 170-173 КПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого або засудженого за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Слідчим суддею встановлено, що у кримінальному провадженні № 42026070000000078 від 25.05.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Санкція ч. 3 ст. 368 КК України передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна.

З наданих матеріалів вбачається, що на праві приватної власності ОСОБА_5 належать:

-земельна ділянка з кадастровим номером 3220886400:04:003:0203;

-земельна ділянка з кадастровим номером 3220886400:04:003:0201;

-земельна ділянка з кадастровим номером 2122781800:10:102:0121;

-земельна ділянка з кадастровим номером 2122781800:01:000:0076, розмір частки 1/2;

-земельна ділянка з кадастровим номером 2122781800:10:102:0064;

-земельна ділянка з кадастровим номером 2122781800:02:001:0005.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя враховує правову підставу для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для власника та інших осіб, як того вимагають положення ст. 173 КПК України.

Слідчий суддя приходить до висновку, що матеріалами клопотання підтверджено наявність достатніх підстав для накладення арешту на вказане майно, оскільки незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до його відчуження, приховування або зміни правового статусу, що в подальшому унеможливить виконання вироку суду в частині конфіскації майна у разі ухвалення обвинувального вироку.

З огляду на характер інкримінованого кримінального правопорушення, повідомлення особі про підозру, а також передбачену санкцією ч. 3 ст. 368 КК України можливість застосування конфіскації майна як додаткового виду покарання, слідчий суддя вважає необхідним накласти арешт на належне підозрюваній майно шляхом заборони його відчуження та розпорядження.

Слідчий суддя враховує положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та виходить із того, що втручання у право власності у даному випадку здійснюється на підставі закону, переслідує легітимну мету забезпечення дієвості кримінального провадження та є співрозмірним поставленій меті.

За таких обставин слідчий суддя доходить висновку про обґрунтованість клопотання та наявність підстав для накладення арешту на вищевказане майно.

Роз`яснити, що відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Таким чином, клопотання слідчого, підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 170-173, 174, 309 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №42026070000000078 від 25.05.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, про накладення арешту на майно задовольнити частково.

Накласти арешт на об`єкти нерухомого майна які належить підозрюваній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,шляхом заборони відчуження таким майном, а саме:

- земельна ділянка з кадастровим номером 3220886400:04:003:0203;

- земельна ділянка з кадастровим номером 3220886400:04:003:0201;

- земельна ділянка з кадастровим номером 2122781800:10:102:0121;

- земельна ділянка з кадастровим номером 2122781800:01:000:0076, розмір частки 1/2;

- земельна ділянка з кадастровим номером 2122781800:10:102:0064;

- земельна ділянка з кадастровим номером 2122781800:02:001:0005.

Копію ухвали вручити прокурору, а іншим учасникам направити не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Ухвала про накладення арешту виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1