Рішення № 137537437, 15.06.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/12450/26

Провадження № 2/127/3544/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участі секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 18 жовтня 2024 року о 19 годині 10 хвилин у місті Вінниці по вулиці Олега Антоновича, біля будинку № 29, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «HYUNDAI», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля марки «Skoda», державний номерний знак НОМЕР_2 .

Унаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження, внаслідок чого власнику автомобіля «Skoda» державний номерний знак НОМЕР_2 було завдано матеріальних збитків.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 06 листопада 2024 року у справі № 127/34877/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді адміністративного стягнення.

На момент настання дорожньо-транспортної пригоди майнові інтереси власника автомобіля «Skoda» державний номерний знак НОМЕР_2 були застраховані у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «АРКС» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 228366Га3в від 03 жовтня 2023 року.

Після настання дорожньо-транспортної пригоди власник пошкодженого транспортного засобу звернувся до ПрАТ «СК «АРКС» із заявою про подію та виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу від 24 жовтня 2024 року.

За результатами розгляду поданої заяви та проведеної перевірки обставин страхового випадку позивачем було складено акт огляду транспортного засобу (дефектну відомість), ремонтну калькуляцію № 1.003.24.0 від 24 жовтня 2024 року, враховано рахунок-фактуру № ДПС22-5961 від 24 жовтня 2024 року, складено страховий акт № ARX4290401 від 01 листопада 2024 року та здійснено розрахунок страхового відшкодування.

На підставі зазначених документів дорожньо-транспортну пригоду було визнано страховим випадком, а ПрАТ «СК «АРКС» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 39 673 грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 1096461 від 06 листопада 2024 року.

Позивач зазначає, що на момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «HYUNDAI», державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 222110440.

У зв`язку з настанням страхового випадку ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 32 744 грн 98 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № ЗР004301 від 10 січня 2025 року. Зазначена виплата була проведена із врахуванням фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу «Skoda» державний номерний знак НОМЕР_2 .

На думку позивача, різниця між фактичним розміром виплаченого страхового відшкодування за договором добровільного страхування та сумою страхового відшкодування, виплаченою страховиком цивільно-правової відповідальності винної особи, становить 6 928 грн 84 коп.

Посилаючись на положення статті 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 1194 Цивільного кодексу України, позивач вважає, що після виплати страхового відшкодування до нього перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, у межах фактично понесених витрат.

У зв`язку з викладеним ПрАТ «СК «АРКС» просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 6 928 грн 84 коп., а також понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 17.04.2026 року прийнято позовну заяву Акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 також подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та письмові пояснення щодо заявленого позову, у яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Свої заперечення відповідач мотивував тим, що позивач, посилаючись на положення статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування», неправильно тлумачить правову природу суброгації.

Зазначив, що відповідно до положень статті 993 ЦК України при суброгації не виникає нового зобов`язання, а відбувається лише заміна кредитора у вже існуючому зобов`язанні, внаслідок чого страховик набуває лише тих прав, які належали потерпілій особі, та в тому обсязі, в якому вони існували на момент переходу права вимоги.

Вказав, що на момент дорожньо-транспортної пригоди його цивільно-правова відповідальність була належним чином застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, становив 160 000 грн, при цьому франшиза дорівнювала нулю.

На думку відповідача, оскільки загальний розмір завданої шкоди не перевищував встановлений законом ліміт відповідальності страховика, відсутні правові підстави для покладення на нього обов`язку щодо відшкодування будь-якої різниці між виплаченим позивачем страховим відшкодуванням та страховою виплатою, здійсненою страховиком цивільно-правової відповідальності.

Крім того, відповідач зазначив, що різниця між сумою страхового відшкодування, виплаченою позивачем за договором добровільного страхування, та сумою страхового відшкодування, виплаченою страховиком за договором ОСЦПВ, виникла виключно внаслідок застосування різних механізмів визначення розміру страхового відшкодування.

Так, за умовами договору добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО) позивач узяв на себе зобов`язання відшкодовувати вартість відновлювального ремонту без врахування фізичного зносу складових транспортного засобу, тоді як за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності розмір відшкодування визначається відповідно до вимог статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» із урахуванням коефіцієнта фізичного зносу.

Відповідач вважає, що він не є стороною договору добровільного страхування, укладеного між позивачем та власником пошкодженого транспортного засобу, не впливав на умови такого договору та не може нести відповідальність за комерційні ризики страхової компанії, пов`язані із здійсненням страхових виплат на умовах, вигідніших для страхувальника, ніж це передбачено законодавством про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності.

Також відповідач послався на положення статті 1194 ЦК України та зазначив, що обов`язок винної особи відшкодовувати різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою виникає лише у випадку недостатності страхової виплати для повного відшкодування шкоди, тобто коли розмір завданих збитків перевищує встановлений ліміт відповідальності страховика.

Оскільки у даному випадку загальний розмір завданої шкоди не перевищував встановлений законом ліміт відповідальності страховика, відповідач вважає, що його обов`язок щодо відшкодування шкоди був належним чином виконаний страховиком, а тому відповідно до положень статті 599 ЦК України відповідне зобов`язання припинилося належним виконанням.

У поданих письмових поясненнях відповідач також зазначив про намір заявити вимогу щодо відшкодування понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу після подання відповідних доказів у порядку та строки, визначені частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

З урахуванням наведеного відповідач просив суд у задоволенні позову Акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про стягнення 6 928 грн 84 коп. відмовити повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, доводи позовної заяви, письмові пояснення відповідача, оцінивши їх у сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 18 жовтня 2024 року о 19 годині 10 хвилин у місті Вінниці по вулиці Олега Антоновича, біля будинку № 29, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «HYUNDAI», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля марки «Skoda», державний номерний знак НОМЕР_2 .

Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а власнику автомобіля «Skoda» державний номерний знак НОМЕР_2 було завдано матеріальної шкоди.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 06 листопада 2024 року у справі №127/34877/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та піддано адміністративному стягненню.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено таку постанову, лише в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Отже, обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, порушення відповідачем вимог Правил дорожнього руху України та вина ОСОБА_1 у спричиненні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди є встановленими судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому повторному доказуванню у межах даної цивільної справи не підлягають.

Судом також встановлено, що на момент настання дорожньо-транспортної пригоди майнові інтереси власника автомобіля «Skoda» державний номерний знак НОМЕР_2 , були застраховані у Акціонерному товаристві «Страхова компанія «АРКС» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №228366Га3в від 03 жовтня 2023 року.

Після настання дорожньо-транспортної пригоди власник пошкодженого транспортного засобу звернувся до позивача із заявою про подію та виплату страхового відшкодування від 24 жовтня 2024 року.

На підставі акта огляду транспортного засобу (дефектної відомості), рахунку-фактури №ДПС22-5961 від 24 жовтня 2024 року, ремонтної калькуляції №1.003.24.0 від 24 жовтня 2024 року, страхового акта №ARX4290401 від 01 листопада 2024 року та розрахунку страхового відшкодування позивачем визнано подію страховим випадком та здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 39 673 грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №1096461 від 06 листопада 2024 року.

Крім того, судом встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «HYUNDAI», державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №222110440.

На виконання вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком винної особи було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 32 744 грн 98 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №ЗР004301 від 10 січня 2025 року.

Різниця між сумою страхового відшкодування, виплаченою позивачем за договором добровільного страхування, та сумою страхового відшкодування, виплаченою страховиком цивільно-правової відповідальності винної особи, склала 6 928 грн 02 коп. (39 673,00 грн 32 744,98 грн).

Разом із тим позивачем заявлено до стягнення 6 928 грн 84 коп., а тому під час вирішення спору суд надає оцінку як правовим підставам заявлених вимог, так і правильності здійсненого позивачем розрахунку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування є системою правовідносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання визначених договором або законом подій за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових платежів та доходів від розміщення коштів таких фондів.

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) здійснити страхову виплату другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній договором, а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону та пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності), а також з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування).

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування. Добровільне страхування здійснюється на підставі договору між страхувальником та страховиком, тоді як обов`язковість страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів встановлена законом.

У даному випадку між власником автомобіля «Skoda» та позивачем існували договірні правовідносини, що виникли з договору добровільного страхування транспортного засобу, тоді як між потерпілою особою та відповідачем виникли деліктні правовідносини, пов`язані із заподіянням шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Вирішуючи спір, суд насамперед вважає за необхідне надати правову оцінку доводам відповідача про те, що після здійснення страховиком винної особи виплати страхового відшкодування у межах ліміту відповідальності, встановленого договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які додаткові вимоги до особи, винної у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди, є безпідставними.

Суд не може погодитися із зазначеними доводами відповідача з огляду на таке.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів, а також внаслідок завдання майнової шкоди іншій особі.

Отже, у даній справі виникли два самостійні види цивільних правовідносин.

Перший вид правовідносин є договірним та виник між власником пошкодженого транспортного засобу і АТ «СК «АРКС» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту.

Другий вид правовідносин є деліктним та виник між потерпілою особою і відповідачем як особою, винною у заподіянні шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною другою статті 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Отже, саме відповідач як особа, винна у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди, первісно був зобов`язаний відшкодувати потерпілій особі всю заподіяну шкоду.

Разом із тим, після здійснення позивачем виплати страхового відшкодування потерпілій особі відбувся передбачений законом перехід права вимоги від потерпілої особи до страховика.

Так, відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, мала до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, після виплати страхового відшкодування деліктне зобов`язання не припиняється, а відбувається лише заміна кредитора у такому зобов`язанні.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц, відповідно до якого після виплати страхового відшкодування до страховика потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, у межах виплаченого страхового відшкодування, а такий перехід права вимоги є суброгацією.

У пунктах 68-70 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування» регулюють відносини суброгації, тобто заміни кредитора у вже існуючому деліктному зобов`язанні, а не виникнення нового зобов`язання.

Відтак суд погоджується із доводами відповідача лише в тій частині, що спірні правовідносини дійсно є суброгаційними.

Однак саме правильне розуміння природи суброгації спростовує подальші доводи відповідача щодо відсутності у нього обов`язку відшкодовувати різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.

Відповідач посилається на те, що ліміт відповідальності страховика за полісом ОСЦПВ становив 160 000 грн, тоді як фактичний розмір шкоди був значно меншим, а тому обов`язок відшкодовувати різницю між виплаченими сумами у нього не виник.

Суд вважає такі доводи помилковими.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані із відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Отже, законодавець прямо визначив, що страховик винної особи не відшкодовує повну вартість ремонту пошкодженого транспортного засобу, а здійснює виплату саме з урахуванням фізичного зносу деталей.

У свою чергу договір добровільного страхування транспортного засобу передбачає можливість здійснення страхової виплати без урахування такого зносу.

Саме тому розмір страхової виплати за договором КАСКО та розмір виплати за договором ОСЦПВ можуть не співпадати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц, а також Верховний Суд у постанові від 10 липня 2018 року у справі №922/1436/17 дійшли висновку, що різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, визначеною із урахуванням фізичного зносу, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду.

Аналогічна правова позиція неодноразово підтверджувалась Верховним Судом під час вирішення спорів про стягнення сум страхового відшкодування в порядку суброгації.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.

При цьому поняття недостатності страхової виплати не обмежується виключно випадками перевищення ліміту відповідальності страховика.

Недостатність страхової виплати має місце у будь-якому випадку, коли фактичний розмір шкоди перевищує суму відшкодування, яка підлягає виплаті страховиком відповідно до вимог закону.

Матеріалами справи встановлено, що позивач виплатив страхове відшкодування у розмірі 39 673 грн 00 коп.

Водночас страховик відповідача виплатив лише 32 744 грн 98 коп.

Отже, частина фактичної шкоди у розмірі 6 928 грн 02 коп. залишилася невідшкодованою.

Саме у цій частині деліктне зобов`язання відповідача не припинилося та підлягає виконанню безпосередньо особою, винною у спричиненні шкоди.

Посилання відповідача на те, що різниця між виплатою за договором КАСКО та виплатою за договором ОСЦПВ є виключно комерційним ризиком страхової компанії, суд оцінює критично, оскільки такий підхід фактично призводив би до неповного відшкодування завданої шкоди та суперечив би положенням статей 1166, 1187 та 1194 ЦК України.

Саме відповідач є особою, винною у заподіянні шкоди, а тому покладення на нього обов`язку відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою відповідає принципу повного відшкодування збитків.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивач після виплати страхового відшкодування набув право вимоги до відповідача в порядку суброгації, а заявлені позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підтвердженими належними і допустимими доказами.

Згідно з ч.ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Судом встановлено, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп., що підтверджується платіжним дорученням №1192494 від 11 лютого 2026 року.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Відповідачем заявлено про намір подати докази понесення витрат на професійну правничу допомогу у порядку частини восьмої статті 141 ЦПК України

Разом із тим станом на момент ухвалення рішення відповідних доказів понесення таких витрат матеріали справи не містять, у зв`язку з чим питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 11, 22, 512, 599, 979, 993, 1166, 1187, 1194 Цивільного кодексу України, статтями 27, 108 Закону України «Про страхування», статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» суму страхового відшкодування в порядку суброгації у розмірі 6 928 грн 84 коп. (шість тисяч дев`ятсот двадцять вісім гривень 84 копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач Акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС», 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено 15.06.2026.

Суддя: