Ухвала суду № 137536195, 19.05.2026, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19 травня 2026 рокуСправа № 921/16/26УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровець Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Шевчук К.О.

Розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЛ.ЕН.ГРУП" про визнання кредиторських грошових вимог відносно боржника фізичної особи ОСОБА_1 (вх. №2627 від 03.04.2026)

у справі №921/16/26

за заявою боржника ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про неплатоспроможність в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства

За участю учасників судового процесу:

від заявника: Калачик В.В. адвокат ( участь в режимі відеоконференції),

керуюча реструктуризацією Белінська Н.О. (участь в режимі відеоконференції).

Учасникам судового процесу оголошено склад суду.

Фіксування судового засідання технічними засобами здійснюється відповідно до статті 222 ГПК України.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених статтями 35-37 Господарського процесуального кодексу України не надходило.

У судовому засіданні 19.05.2026 оголошено скорочену ухвалу.

Встановив:

15 січня 2026 року фізична особа ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Тернопільської області з заявою про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність, відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2026, для розгляду справи №921/16/26 визначено суддю Боровця Я.Я.

Ухвалою суду від 20.01.2026 заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, прийнято до розгляду та підготовче засідання призначено на 12.02.2026.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 12.02.2026 відкрито провадження у справі №921/16/26 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Призначено керуючою реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 , арбітражну керуючу Белінську Наталію Олександрівну та призначено попереднє засідання на 07.04.2026.

З метою виявлення усіх кредиторів, відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства, 12.02.2026 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1

02.04.2026 (документ сформований в системі "Електронний суд") Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЛ.ЕН.ГРУП" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із заявою про визнання кредиторських грошових вимог відносно боржника фізичної особи ОСОБА_1 з підстав, викладених в ній (вх.№2627 від 03.04.2026).

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.04.2026, для розгляду заяви визначено суддю Боровця Я.Я.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 07.04.2026 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЛ.ЕН.ГРУП" про визнання кредиторських грошових вимог відносно боржника ОСОБА_1 , до розгляду та призначено судове засідання на 16.04.2026.

Ухвалою суду від 16.04.2026 призначено судове засідання щодо розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЛ.ЕН.ГРУП" про визнання кредиторських грошових вимог відносно боржника ОСОБА_1 у справі №921/16/26 на 19.05.2026, з врахуванням ухвали суду від 07.05.2026 про виправлення описки.

Представник заявника у судове засідання 19.05.2026 з"явився, підтримав заяву повністю, просить визнати кредиторські грошові вимоги відносно боржника ОСОБА_1 у розмірі 10 615,50 грн заборгованість, 5 324,80 грн судовий збір та 6 000,00 грн витрати на правничу допомогу з підстав, викладених у заяві.

Представник боржника у судове засідання 19.05.2026 не з"явився.

Керуюча реструктуризацією Белінська Н.О. у судове засідання 19.05.2026 з"явилася, кредиторські грошові вимоги ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" визнала повністю, що підтверджується повідомленням про результати розгляду кредиторських грошових вимог, в тому числі і витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн (вх. №2669 від 06.04.2026).

Розглянувши заяву про визнання кредиторських грошових вимог та матеріали справи, судом встановлено таке.

Кодекс України з процедур банкрутства встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

За змістом положень статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (стаття 45 Кодексу України з процедур банкрутства) .

Частиною 1 статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства, подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

З метою виявлення усіх кредиторів, відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства, 12.02.2026 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

Отже, згідно положень ч. 1 ст. 45 КУзПБ, останнім днем подачі заяви з грошовими вимогами до боржника є 14.03.2026.

Водночас, 14.03.2026 є вихідним днем (субота).

Статтею 116 ГПК України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ч.1).

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (ч.3).

Перебіг строку, закінчення якого пов`язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події (ч.5).

Першим робочим днем після 14.03.2026 є 16.03.2026.

Однак, тільки 02.04.2026 (документ сформований в системі "Електронний суд") Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЛ.ЕН.ГРУП" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із заявою про визнання кредиторських грошових вимог відносно боржника фізичної особи ОСОБА_1 з підстав, викладених в ній (вх.№2627 від 03.04.2026).

Частиною 4 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Отже, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЛ.ЕН.ГРУП" подана з пропуском встановленого законом строку.

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).

У відповідності до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Із змісту частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Із заяви вбачається, що 01 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КІФ" (Товариство) та ОСОБА_1 (Клієнт) укладено Договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №7246299.

За цим Договором Товариство надає Клієнту у гривні, а Клієнт зобов"язується одержати та повернути Кредит, сплатити передбачені цим Договором проценти та виконати інші обов"язки, передбачені Договором (п. 3.1 Договору).

Сума кредиту складає 4500 грн. Тип кредиту кредит (п.3.2 Договору).

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що строк пільгового кредитування 30 дні (в) (день). Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості Кредиту для Клієнта та реальної річної процентної ставки за цим Договором (Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору.

Тип процентної ставки фіксована. За користування Кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов викладених у п. 3.4 цього Договору (п.3.4 Договору).

Мета отримання кредиту задоволення власних потреб Клієнта (п.3.5 Договору).

Згідно п.4.1 Договору встановлено, що видача (надання) Товариством кредиту Клієнту за цим Договором проводиться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Клієнта за стандартом IBAN UA____та/або операції за яким можуть здійснюватися з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 , реквізити якої зазначені Клієнтом у особистому кабінеті та, яка визначена Клієнтом у якості основної платіжної картки.

Дата надання кредиту 01.04.2025.

Відповідно до п.4.2 Договору Клієнт зобов"язується повністю повернути кредит та сплатити проценти, що були нараховані за кредитом до 30.06.2025 (строк кредитування) шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства. Кредит погашається частинами протягом строку кредитування згідно Графіку платежів.

Сума виданого (наданого) кредиту, нараховані проценти за користування кредитом є заборгованість Клієнта за цим Договором ( п.4.4 Договору).

Пунктом 4.9 Договору визначено, що кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п.4.1 Договору.

Кредит вважається погашеним в день отримання Товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом (з урахуванням послідовності погашення заборгованості, визначеної п.4.6 цього Договору) ( п.4.10 Договору).

Розділом 5 Договору передбачено сукупну вартість кредиту та порядок нарахування і сплати процентів за кредитом. Економічну сутність та базу розрахунку процентів.

Пунктом 7.1 Договору сторони домовились, що Товариство зобов"язане видати (надати) кредит у строк, передбачений пунктом 4.1 цього Договору. У свою чергу, Клієнт зобов"язався повністю повернути кредит відповідно до пункту 4.2 цього Договору згідно Графіку платежів; використати кредит відповідно до його мети згідно пункту 3.5 цього Договору та сплачувати Товариству проценти, передбачені за цим Договором.

Цей Договір набуває чинності з моменту його укладення і діє до 30.06.2025, але у будь - якому випадку до повного виконання Клієнтом зобов"язань за цим Договором (п.11.1 Договору).

Також, між ТОВ "ФК "КІФ" та ОСОБА_1 підписано Додаток №1 до Договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №7246299 від 01.04.2025 - "Графік платежів".

30.04.2025 між ТОВ "ФК "КІФ" та ОСОБА_1 укладено Додатковий договір №7246299300425, яким внесено зміни у Договір, в тому числі у п.4.2. яким Клієнт зобов"язується повністю повернути кредит та сплатити проценти, що були нараховані за кредитом до 29.07.2025 (строк кредитування) шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства. Кредит погашається частинами протягом строку кредитування згідно Графіку платежів з Додатком №1 (Графік платежів).

01.06.2025 між ТОВ "ФК "КІФ" та ОСОБА_1 укладено Додатковий договір №7246299010625, яким внесено зміни у Договір, в тому числі у п.4.2. яким Клієнт зобов"язується повністю повернути кредит та сплатити проценти, що були нараховані за кредитом до 30.08.2025 (строк кредитування) шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства. Кредит погашається частинами протягом строку кредитування згідно Графіку платежів з Додатком №1 (Графік платежів).

01.07.2025 між ТОВ "ФК "КІФ" та ОСОБА_1 укладено Додатковий договір №7246299010725, яким внесено зміни у Договір, в тому числі у п.4.2. яким Клієнт зобов"язується повністю повернути кредит та сплатити проценти, що були нараховані за кредитом до 29.09.2025 (строк кредитування) шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства. Кредит погашається частинами протягом строку кредитування згідно Графіку платежів з Додатком №1 (Графік платежів).

31.07.2025 між ТОВ "ФК "КІФ" та ОСОБА_1 укладено Додатковий договір №7246299310725, яким внесено зміни у Договір, в тому числі у п.4.2. яким Клієнт зобов"язується повністю повернути кредит та сплатити проценти, що були нараховані за кредитом до 29.10.2025 (строк кредитування) шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства. Кредит погашається частинами протягом строку кредитування згідно Графіку платежів з Додатком №1 (Графік платежів).

03.09.2025 між ТОВ "ФК "КІФ" та ОСОБА_1 укладено Додатковий договір №7246299030925, яким внесено зміни у Договір, в тому числі у п.4.2. яким Клієнт зобов"язується повністю повернути кредит та сплатити проценти, що були нараховані за кредитом до 02.12.2025 (строк кредитування) шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства. Кредит погашається частинами протягом строку кредитування згідно Графіку платежів з Додатком №1 (Графік платежів).

Крім того, між ТОВ "ФК "КІФ" та ОСОБА_1 підписано Паспорти споживчого кредиту.

Закон України "Про електронну комерцію" визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Згідно статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12).

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи (ч.13).

Згідно з п. 2 ч. 1 статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом

Судом встановлено, що кредитні договори містять електронні підписи сторін, що є обов`язковим реквізитом електронного документа. Електронні підписи Кредитора та Боржника, як позичальника, були використані з метою ідентифікації їх як сторін правочину, відповідно, накладанням електронних підписів завершується створенням Кредитного договору як електронного документу, у розумінні частин першої, другої статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

За таких обставин, суд доходить висновку, що Кредитні договори підписані сторонами у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію".

Із змісту договору вбачається, що між сторонами виникли кредитні правовідносини.

Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1056-1 Цивільного кодексу України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

ТОВ "Фінансова компанія "КІФ" свої зобов`язання за Договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 7246299 від 01.04.2025 виконало повністю, а саме надано ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 4500,00 грн шляхом перерахування на карту, що підтверджується відповідною довідкою/підтвердженням ТОВ "ПрофітГід" щодо здійснення переказу грошових коштів.

Суд відзначає, що номер платіжної картки клієнта, зазначений у листах, відповідає номеру вказаному ОСОБА_1 зокрема в Договорі на отримання фінансового кредиту.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок ( стаття 1049 Цивільного кодексу України).

Проте, боржником свої зобов`язання не виконано, чим порушено свої зобов`язання, встановлені Договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №7246299 від 01.04.2025.

Відповідно до стаття 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як визначено статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що боржник порушив строки повернення кредиту та процентiв, що встановлені кредитними договорами, у боржника наявна заборгованість перед ТОВ "Фінансова компанія "КІФ" у розмiрi 10 615,50 грн, зокрема за Договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №7246299 від 01.04.2025, з яких: 4 500,00 грн заборгованість за кредитом, 6 115,50 грн заборгованість за процентами, що підтверджується розрахунками заборгованості.

15.12.2025 між ТОВ "Фінансова компанія "КІФ" (Клієнт) та ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" (Фактор) укладено Договір факторингу за №15122025, відповідно до п.1.1. якого, за цим договором Клієнт зобов"язується відступити Факторові Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов"язується прийняти такі Права вимоги та сплатити Клієнту ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб.

Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги до Боржників відбувається в дату підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог та його передачі, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог в паперовому вигляді є невід"ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав вимоги. Факт прийому передачі Документів фіксується Сторонами шляхом підписання Акту прийому передачі Документів за формою, погодженою Сторонами у відповідному додатку до цього Договору ( п.п. 2.1., 2.2. Договору Факторингу).

Сторони домовились, що загальна сума Прав Вимоги, що відступається за відповідним Реєстром, ціна придбання та одинична ціна визначається окремо для кожного Реєстру і вказується в таких Реєстрах (п.4.1 Договору факторингу).

Фактор сплачує Клієнту 100% ціни придбання, протягом 1 (одного) робочого дня з моменту підписання відповідного Реєстру прав вимог, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Клієнта (п.4.2 Договору факторингу).

Розділом 11 Договору факторингу сторони визначили умови електронному документообігу.

Договір вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін, скріплення їх печатками і діє до 31 грудня 2025 року, а в частині виконання зобов"язань, до повного виконання Сторонами зазначених зобов"язань (п.10.1 Договору факторингу).

Факт виконання умов Договорів факторингу підтверджується Реєстром прав вимоги №1 (Додаток №1), Повідомленням про відступлення права вимоги (Додаток №2), Актом прийому - передачі документів за Договором факторингу (Додаток №3); Додатком №4 до Договору факторингу; Актом повернення права вимоги (Додаток №5); Актом прийому передачі документів від 15.12.2025 (містяться в матеріалах справи).

На виконання умов Договорів факторингу, ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" перерахувало на рахунок ТОВ "Фінансова компанія "КІФ" кошти розмір заборгованості боржника, що підтверджується платіжною інструкцією №1048 від 18.12.2025 (міститься в матеріалах справи).

Відповідно до Витяг з Реєстру прав вимог №1 ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" набуло право грошової вимоги до боржниці за Договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №7246299 від 01.04.2025.

Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 513 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

Статтею 516 Цивільного кодексу України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено статтею 517 Цивільного кодексу України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Отже, на підставі Договору факторингу права вимоги до боржника за Договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №7246299 від 01.04.2025 перейшли до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЛ.ЕН. ГРУП".

У відповідності до статті 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 Цивільного кодексу України).

Положеннями статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, однією із основних умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання.

Грошові вимоги, зазначені в заяві, зокрема у розмірі 10 615,50 грн (заборгованість) є неоплаченими боржником, у зв`язку з фактичною неплатоспроможністю.

Зазначені вимоги є конкурсними, які виникли до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Також, керуючою реструктуризацією Белінською Н.О. розглянуто кредиторські грошові вимоги ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП", визнано вимоги повністю, що підтверджується повідомленням про результати розгляду кредиторських грошових вимог.

Договорів застави, іпотеки у забезпечення вимог між сторонами не укладалось.

ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" не є заінтересованою особою стосовно боржника ОСОБА_1 , відповідно до вимог ч.3 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Виходячи з вимог ст.ст. 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. При цьому суд досліджує надані кредитором письмові докази, встановлює підстави виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характер та зміст та розмір.

Відповідно до вимог статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, за результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

З огляду на обґрунтованість вимог вказаних у заяві, яка подана до суду відповідно приписам ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, суд, дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" конкурсним кредитором, однак не має права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів, оскільки заява про визнання кредиторських грошових вимог подана після спливу строку на її подання.

Відповідно до частини 4 статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства, вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості, зокрема у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами, внесені до реєстру вимог кредиторів.

Враховуючи викладене, кредиторські грошові вимоги ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" відносно боржника ОСОБА_1 є обґрунтованими, підлягають визнанню в розмірі 10 615,50 грн та внесенню до Реєстру вимог кредиторів відповідно до частини 4 статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства в наступній черговості: черговість задоволення грошових вимог кредитора в сумі 10 615,50 грн (заборгованість) друга.

Судові витрати.

Частиною 2 статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Щодо судового збору у розмірі 5 324,80 грн.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про судовий збір"суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Факт зарахування сплаченого заявником при зверненні до суду з заявою судового збору в сумі 5 324,80 грн до спеціального фонду державного бюджету України підтверджується Випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, сформованою Господарським судом Тернопільської області.

Таким чином, витрати на оплату судового збору в сумі 5 324,80 грн сплачені платіжною інструкцією №1316 від 17.03.2026 та зараховані до спеціального фонду державного бюджету України, згідно виписки Господарського суду Тернопільської області, покладаються на боржника та відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (стаття 2 Кодексу України з процедур банкрутства).

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

На підтвердження повноважень адвоката до матеріалів справи долучено Ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АА №1247554 від 18.11.2025, зі змісту якого вбачається, що у даній справі адвокат Калачик Володимир Вікторович (свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю №000529 від 30.11.2018) надає ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" у Господарському суді Тернопільської області правничу допомогу саме на підставі Договору про надання правничої допомоги №8/2025 від 18.11.2025. Договором про надання правової (правничої) допомоги повноваження адвоката не обмежуються.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов"язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи/

Аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення ( пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України) .

Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

За приписами статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, законодавцем прямо встановлено, що з метою підтвердження розміру судових витрат, які понесено в зв`язку з розглядом справи, стороні слід подати докази в строк, визначений в ч.8 ст.129 ГПК України, а саме до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як слідує із матеріалів справи, 02.04.2026 (дата подання заяви), тобто разом з першою заявою по суті, представник ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" адвокат Калачик В.В. звернувся з заявою (викладено в прохальній частині) про стягнення витрат на правничу (правову) допомогу у розмірі 6 000,00 грн, з відповідними доказами.

Таким чином, суд прийшов до висновку про дотримання заявником порядку повідомлення та надання суду доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для їх розподілу у порядку встановленому процесуальним законодавством.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

За змістом частини 3 статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Із змісту частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

З матеріалів заяви слідує, що 18 листопада 2025 року Адвокатське бюро "КАЛАЧИК ТА ПАРТНЕРИ" в особі керуючого Калачик Володимир Вікторович та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЛ.ЕН.ГРУП" (Клієнт) укладено Договір про надання правничої (правової) допомоги №8/2025, за умовами якого Адвокат бере на себе зобов"язання надати правову допомогу Клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором з дотриманням Правил адвокатської етики, а Клієнт зобов"язаний сплатити винагороду, відповідно до кожного Акту наданих послуг, протягом 10-ти днів з дня підписання відповідно акту, які є невід"ємною частиною цього Договору (п.1.1. Договору).

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що останній набирає чинності з 18.11.2025 і діє до 18.11.2026.

За правову допомогу, передбачену Договором, Клієнт сплачує Адвокату винагороду, розрахований у відповідному акті наданих послуг ( п.4.1 Договору).

Факт надання адвокатських послуг підтверджується Актом від 02.04.2026 про надання правничої (правової) допомоги до Договору №8/2025 від 18.11.2025, в якому сторони підтвердили, що Адвокатом виконано правничу допомогу щодо підготовки та подання заяви про грошові вимоги кредитора у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 , справа №921/16/26.

Пунктом 1 Акту сторони визначили перелік наданих послуг та опис, зокрема зміст виконаних робіт, обсяг/результат, витрачений час та вартість.

Пунктом 2 Акту зазначено загальну вартість послуг, яка становить 6000,00 грн.

У пункті 3 Акту, сторони підтвердили, що послуги виконані в повному обсязі у строки та відповідно до Договору №8/2025. Клієнт не має претензій до обсягу та якості наданих послуг.

Таким чином, судом встановлено, що заявлені заявником до стягнення витрати на правову допомогу адвоката в сумі 6 000,00 грн є реальними та підтвердженими документально.

Витрати, пов"язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1 статті 126 ГПК України).

Як визначено частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 3, 4 статті 126 ГПК України).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст. 3, ст. 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

Видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (стаття 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах, - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення. Так, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" .

Правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.08.2019 у справі №908/1654/18, від 12.09.2019 у справі №910/9784/18 та від 19.11.2019 у справі №5023/5587/12.

У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.

У постанові від 20.11.2020 Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19 звернуто увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу "pacta sunt servanda" та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Отже, суд при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката для цілей їх розподілу повинен брати до уваги саме згадану вище умову договору та не має підстав самовільно встановлювати інший розмір та порядок обчислення витрат, ніж той, який у відповідному порядку був закріплений у договорі.

Згідно частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз норм статей 126, 129 ГПК України дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість витрат та їх пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Матеріалами заяви підтверджено, що заява про визнання кредиторських грошових вимог підготовлена та подана адвокатом Калачиком Володимиром Вікторовичем.

Протоколи судових засідань у справі №921/16/26 свідчать про здійснення адвокатом Калачиком В.В. представництва інтересів замовника (містяться в матеріалах справи).

Наведеним підтверджується факт надання ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" адвокатом обумовлених Договором про надання правничої ( правової) допомоги №8/2025 від 18.11.2025 послуг у повному обсязі.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Правова позиція наведена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Отже, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є принципом господарського судочинства, а статті 123, 129 Господарського процесуального кодексу України - нормами процесуального права, які регламентують види судових витрат, розподіл судових витрат та визначають оптимальний порядок застосування.

При цьому, суд зазначає, що приписи статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України є універсальними у правовідносинах при розподілі витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 березня 2024 року у справі № 905/1840/21.

За приписами частин 5 та 6 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Однак, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, у розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та у постанові Верховного суду від 30.01.2024 у справі №925/790/17(925/580/20) .

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналіз наведених норм ч.4 ст. 126 ГПК України, а також ст. 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість витрат та їх пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, - зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Правова позиція наведена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.01.2023 у справі №921/628/19.

Слід зазначити, що керуюча реструктуризацією Белінська Н.О. у повідомленні про результати розгляду кредиторських грошових вимог визнала витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн повністю.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

За змістом статей 2, 11, 13 - 15 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні спору, в тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання господарського судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення обов`язку доведення обставин, які мають значення для справи, саме на сторін, права яких є рівними, як і покладення на кожну сторону ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог і заперечень, а також обсягу поданих доказів.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже витрати, понесені на професійну правничу допомогу, відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи визнання кредиторських грошових вимог щодо витрат на оплату правничої допомоги, покладаються на боржника в сумі 6 000,00 грн.

За таких обставин, у суду наявні підстави для задоволення заяви щодо витрат на професійну правову допомогу .

Таким чином, витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн, покладаються на боржника та відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, статтями 232, 234, 235 ГПК України, Господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЛ.ЕН.ГРУП" про визнання кредиторських грошових вимог відносно боржника ОСОБА_1 у справі №921/16/26, задовольнити.

2. Визнати кредиторські грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЛ.ЕН.ГРУП" відносно боржника ОСОБА_1 в сумі 10 615,50 грн та включити їх в Реєстр вимог кредиторів.

Черговість задоволення грошових вимог кредитора: в сумі 10 615,50 грн - друга.

3. Витрати на оплату судового збору в розмірі 5 324,80 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн покласти на боржника, які підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

5. Копію ухвали надіслати:

- рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення:

боржнику - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ;

- до електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному ГПК України: кредитору ТОВ "Фінансова компанія "ЕЛ.ЕН.ГРУП" та керуючій реструктуризацією Белінській Н. О.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її прийняття.

Ухвала суду, постановлена у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, може бути оскаржена в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства (стаття 9 Кодексу України з процедур банкрутства).

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою - https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повну ухвалу підписано "19" червня 2026 року.

Суддя Я.Я. Боровець