Рішення № 137535503, 16.06.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2026 Справа № 914/733/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судового засідання Мархоцької В. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Міжнародного благодійного фонду Український жіночий фонд, м. Київ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Тульчий Лєране Куртнебіївни, м. Львів

про: стягнення 596 650, 58 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Філь О.П.;

від відповідача: не з`явився;

Хід розгляду справи.

Міжнародний благодійний фонд Український жіночий фонд звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Тульчий Лєране Куртнебіївни про стягнення 596 650, 58 грн.

Ухвалою від 13.03.2026 суд залишив позовну заяву без руху та надав позивачу строк у 5 (п`ять) календарних днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 20.03.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.04.2026.

Подальший хід розгляду справи викладено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи. Зокрема, ухвалою від 26.05.2026 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті в судовому засіданні на 16.06.2026.

В судове засідання 16.06.2026 з`явилася представник позивача в режимі відеоконференції, надала пояснення по суті спору, просила позовні вимоги задоволити.

Відповідач в жодне судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, причин неявки не повідомив.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Оскільки відповідач був належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи, однак не скористався своїм правом, та не з`явився в судове засідання, суд розглядає справу за наявними доказами у справі.

Беручи до уваги предмет та підстави позову у даній справі, закінчення процесуальних строків, суд дійшов до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

В судовому засіданні 16.06.2026 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням ФОП Тульчий Л.К. умов Договору про надання послуг № 2024UK-08/26 від 01.09.2025 порушено майнові права позивача, з метою захисту яких позивач звертається до суду з цією позовною заявою про стягнення з ФОП Тульчий Л.К. суми попередньої оплати у розмірі 560 000, 00 грн.

Окрім цього, позивачем нараховано відповідачу 5 047, 84 грн інфляційних втрат та 4 602, 74 грн 3% річних за період з 01.12.2025 по 10.03.2026.

Правова позиція відповідача.

Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив.

07.04.2026 на адресу суду повернувся поштовий конверт від ФОП Тульчий Лєране Куртнебіївни, з ухвалою Господарського суду Львівської області про відкриття провадження у справі, із зазначенням причин повернення: закінчення встановленого терміну зберігання.

Ухвала суду була надіслана за поштовою адресою відповідача: вул. Жижки Яна, буд. 9, офіс 8, м. Львів, 79008, яка містяться у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Разом з тим, суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.

Аналогічний правовий висновок знайшов своє змістовне відображення у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 тощо.

Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду Львівської області від 20.03.2026 з дотриманням вимог статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за наступною веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

01.09.2025 між МБФ «Український жіночий фонд» (замовник, позивач) та ФОП Тульчий Л.К. (виконавець, відповідач) було укладено Договір про надання послуг № 2024UK-08/26.

В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець (ФОП Тульчий Л.К.) зобов`язується протягом визначеного в Договорі строку надати за плату послуги, а Замовник (МБФ «Український жіночий фонд») зобов`язується прийняти та оплатити їх. (п.1.1. договору).

Відповідно до п. 1.3. договору, у межах проєкту міжнародної технічної допомоги «Жінки. Мир. Безпека: діємо разом», що реалізується Замовником, Виконавець зобов`язується надавати послуги щодо впровадження програми з розвитку бізнесу з метою створення нових робочих місць для жінок, демобілізованих військовослужбовців/иць, ветеранів/ок та членів їх сімей, а також внутрішньо переміщених осіб/ВПО.

У розділі 2 договору, сторони узгодили права та обов`язки сторін, серед яких:Замовник має право вимагати надання звітів (пп. 2.1.2 договору); вимагати від Виконавця повернути надані кошти на виконання послуг, якщо Замовнику стало відомо про нецільове їх використання протягом трьох років з моменту оплати послуг (пп. 2.1.4 Договору).

При цьому, Виконавець зобов`язаний своєчасно, у встановлені Замовником строки, надати послуги і необхідні звітні документи щодо послуг відповідно до умов цього Договору (пп. 2.4.1 Договору); надати інформацію про результати наданих послуг та документи, пов`язані з виконанням даного Договору (пп. 2.4.3 Договору); повернути Замовнику отриману плату для надання послуг у повному обсязі протягом 10 банківських днів з дня отримання відповідної письмової вимоги з боку Виконавця, у випадку виявлення нецільового використання Виконавцем отриманої оплати (в повному обсязі або частково) (пп. 2.4.6 Договору).

Пунктом 3.1. Договору визначено, що попередня узгоджена Сторонами вартість послуг за Договором не перевищує 560 000 грн. 00 коп.

Вартість послуг включає витрати на придбання відповідного обладнання та витратних матеріалів, необхідних для надання послуг Виконавцем, кошторис наведено у Додатку № 1 до цього Договору (п. 3.2. Договору).

Здача-приймання послуг здійснюються за двостороннім актом здачі-приймання послуг із зазначенням фактичної узгодженої вартості наданих послуг (п. 4.1 Договору).

Пунктом 5.1. Договору визначено, що Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором згідно з чинним законодавством України.

Водночас, п. 5.2 Договору передбачено, що у разі, якщо будь-яка зі Сторін не виконає свої зобов`язання за Договором, то вона повинна повністю компенсувати втрати та збитки, понесені іншою стороною в результаті невиконання умов Договору.

Сторони також погодили, що вищезазначений Договір діє з 01.09.2025 до 30.11.2025, але в будь-якому випадку - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань (п. 7.1. Договору).

11.09.2025 на виконання умов Договору Замовник (МБФ «Український жіночий фонд») перерахував на банківський рахунок Виконавця (ФОП Тульчий Л.К.) грошові кошти в сумі 560 000, 00 грн.

Однак, Відповідач обумовлені Договором послуги не виконала, не надала Замовнику жодного акту здачі-приймання послуг за результатами виконання Договору, будь-яким іншим чином не повідомила Замовника про належне надання послуг.

08.01.2026 МБФ «Український жіночий фонд» надіслав на електронну адресу ФОП Тульчий Л.К. лист, в якому повідомив про завершення Договору, просив виконати вимоги Договору з надання визначеної ним звітності, або повернути отриману попередню оплату до 15.01.2026.

22.01.2026 у зв`язку з порушенням Відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань представником Позивача було надіслано Відповідачу вимогу про виконання умов Договору, або повернення кошів в сумі 560 000,00 грн., які були сплачені Позивачем за послуги згідно Договору № 2024UK-08/26 від 01.09.2025, та які фактично виконані Відповідачем не були.

Однак, така вимога не була отримана останньою та повернулась відправнику.

Невиконанням ФОП Тульчий Л.К. умов Договору про надання послуг № 2024UK-08/26 від 01.09.2025 порушено майнові права Позивача, з метою захисту яких позивач звертається до суду з цією позовною заявою про стягнення з ФОП Тульчий Л.К. суми попередньої оплати у розмірі 560 000, 00 грн.

Окрім цього, позивачем нараховано відповідачу 5 047, 84 грн інфляційних втрат та 4 602, 74 грн 3% річних за період з 01.12.2025 по 10.03.2026.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що 01.09.2025 між Міжнародним благодійним фондом «Український жіночий фонд» та Фізичною особою-підприємцем Тульчий Лєране Куртнебіївною було укладено Договір про надання послуг № 2024UK-08/26,

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення Глави 63 ЦК України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 905 ЦК України визначено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

З огляду на те, що положеннями Цивільного кодексу України не врегульовано питання повернення попередньої оплати за договором про надання послуг, застосовується аналогія закону, зокрема ст. 693 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до пп. 2.4.6 Договору, виконавець зобов`язаний повернути Замовнику отриману плату для надання послуг у повному обсязі протягом 10 банківських днів з дня отримання відповідної письмової вимоги з боку Виконавця, у випадку виявлення нецільового використання Виконавцем отриманої оплати (в повному обсязі або частково).

В матеріалах справи міститься лист-претензія від 08.01.2026, надісланий позивачем на електронну адресу ФОП Тульчий Л.К. Проте суд встановив, що позивач не надав належних та допустимих доказів надсилання цього документа відповідачу (зокрема, щодо підписання вказаного електронного документа електронним підписом у встановленому законом порядку). Відтак, зазначений доказ не може бути взятий судом до уваги.

Разом з тим, судом встановлено, що 22.01.2026 у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань представником позивача було надіслано відповідачу письмову вимогу про виконання умов Договору або повернення коштів в сумі 560 000,00 грн, які були сплачені позивачем за послуги згідно Договору № 2024UK-08/26 від 01.09.2025, та які фактично виконані відповідачем не були.

Суд вважає, що позивач належним чином виконав свій обов`язок щодо доведення інформації про наявність у нього претензій до відповідача, надіславши йому претензію листом відповідно до вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 5 березня 2009 року.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку що позивач має право вимагати повернення, зробленої ним на користь відповідача суми попередньої оплати за договором, оскільки відповідач свої договірні зобов`язання належним чином не виконав. Доказів на спростування вказаних обставин суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача про повернення авансу в сумі 560 000, 00 грн є законною та обґрунтованою і підлягає до задоволення у повному обсязі.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже було встановлено судом, 22.01.2026 у зв`язку з порушенням Відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань представником Позивача було надіслано Відповідачу вимогу про виконання умов Договору, або повернення кошів в сумі 560 000,00 грн., які були сплачені Позивачем за послуги згідно Договору № 2024UK-08/26 від 01.09.2025, та які фактично виконані Відповідачем не були.

Враховуючи те, що претензія здана до відділення поштового зв`язку 22.01.2026, суд вважає що датою її отримання відповідачем є 02.02.2026 (оскільки згідно з даними трек-номеру відправлення 0103300551355, на поштовому конверті проставлено відмітку працівником ПАТ «Укрпошта» про повернення за закінченням терміну зберігання), а з 03.02.2026 розпочався передбачений пп. 2.4.6 Договору 10-банківський (що з урахуванням вихідних днів становить 14 календарних днів) строк на добровільне виконання грошового зобов`язання, який тривав до 16.02.2026 включно.

Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З огляду на викладене, строк виконання грошового зобов`язання є таким, що настав, починаючи з 17 лютого 2026 року боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання.

Відповідачу нараховано 5 047, 84 грн інфляційних втрат та 4 602, 74 грн 3% річних за період з 01.12.2025 по 10.03.2026.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат суд встановив, що він є арифметично невірним, оскільки позивач безпідставно почав нараховувати штрафні санкції з 01.12.2025.

Правильний період з 17.02.2026 по 10.03.2026.

З огляду на викладене, вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 012, 60 грн. У задоволенні вимоги про стягнення інфляційних втрат суд відмовляє у зв`язку з відсутністю правових підстав для їх нарахування за такий період.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У зв`язку з викладеним, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково у розмірі 560 000, 00 грн заборгованості та 1 012, 60 грн 3% річних, що в загальному складає 561 012, 60 грн.

Судові витрати.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 6732, 14 грн.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено 8544, 76 грн судового збору згідно платіжної інструкції від 10.03.2026 № 12633.

Судом встановлено, що позивач наділений правом на повернення з Державного бюджету України судового збору у розмірі 1708, 95 грн (у зв`язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом).

З підстав відсутності клопотання позивача про повернення судового збору, суд зазначає про відсутність правових підстав для такого повернення. Проте вказане не позбавляє позивача права на звернення до суду із відповідним клопотанням в майбутньому.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 73-78, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Тульчий Лєране Куртнебіївна ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Міжнародного благодійного фонду «Український жіночий фонд» (04116, м. Київ, вул. Ростиславська, буд. 5-Б, оф. 33) 561 012, 60 грн та 6732, 14 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У відповідності до п.8 ст.129 ГПК України позивачу надати докази понесених судових витрат на правову допомогу.

Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного

господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 19.06.2026.

Суддя Запотічняк О.Д.