Рішення № 137534523, 08.06.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/29/26

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Андрощук О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Сааді Р.М. - ордер серія ВА №1136886 від 31.12.2025;

від відповідача: Кирилюк В.Л. - ордер серія АМ №1185060 від 06.02.2026,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фермерського господарства "АСК"

до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області

про визнання додаткової угоди укладеною

Фермерське господарство "АСК" звернулося до суду з позовом до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 17.08.2018 №34/57-18-ДО у наведеній редакції.

Ухвалою від 07.01.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 23.02.2026.

06.02.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про надання доступу до матеріалів електронної справи.

23.02.2026 через систему "Електронний суд" надійшли такі документи:

- заява від представника позивача від 21.02.2026 про розгляд справи без його участі;

- заява від представника відповідача від 22.02.2026 про відкладення підготовчого засідання у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні;

- заява Фермерського господарства "АСК" про забезпечення позову.

Ухвалою від 23.02.2026 суд відклав підготовче засідання на 09.03.2026 об 11:15.

Ухвалою від 24.02.2026 суд заяву Фермерського господарства "АСК" про забезпечення позову задовольнив частково. Заборонив державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"), державним кадастровим реєстраторам органів Держгеокадастру вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки кадастровий номер 1825684400:03:000:0037, загальною площею 69,4926 га, у тому числі 64,8926 га рілля, 3,2000 га сінокоси, 1,4000 га пасовища (або її частина).

25.02.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява від 24.02.2026 про участь у судовому засіданні у справі №906/29/26, яке призначене на 09.03.2026 об 11:15 та в інших наступних судових засіданнях у даній справі, в режимі відеоконференціі поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яка була частково задоволена ухвалою суду від 25.02.2026.

09.03.2026 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками.

Ухвалою від 09.03.2026 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 24.03.2026 о 15:30.

09.03.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання, згідно якого останній повідомляє суд про те, що перебуває на стаціонарному лікуванні в медичному закладі та просить суд відкласти підготовче засідання, яке призначене на 09.03.2026 об 11:15.

11.03.2026 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив з додатками, у якій останній просить також поновити строк на подачу доказів, які не були долучені до позову, та долучити їх до матеріалів справи.

24.03.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про відкладення підготовчого засідання у зв`язку із перебуванням на лікарняному.

Підготовче засідання, яке було призначено на 24.03.2026 о 15:30 не відбулося, оскільки протягом часу, визначеного судом для його проведення (у період з 12:57 по 17:55) на території м. Житомира та Житомирської області тривала повітряна тривога, тому суд ухвалою від 24.03.2026 призначив підготовче засідання на 06.04.2026.

27.03.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні у справі №906/29/26, яке призначене на 06.04.2026 об 11:30 та в інших наступних судових засіданнях у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яка була частково задоволена ухвалою суду від 31.03.2026.

Протокольною ухвалою від 06.04.2026 суд визнав поважними причини не подання позивачем доказів разом із позовною заявою, прийняв до розгляду подані представником позивача документи.

Ухвалою від 06.04.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 06.05.2026.

Протокольною ухвалою від 06.05.2026 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 02.06.2026.

02.06.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням представника відповідача в іншому судовому засіданні.

Протокольною ухвалою від 02.06.2026 суд, з урахуванням клопотання відповідача, оголосив перерву до 08.06.2026.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звертався до Оліївської сільської ради з листами-повідомленнями 27.06.2025 та 07.07.2025, до яких долучав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, з проханням поновити договір оренди землі, уклавши додаткову угоду про поновлення договору. Однак протягом одного місяця, що передував закінченню строку дії договору оренди землі, відповідач не прийняв рішення щодо поновлення договору оренди землі чи відмови у такому поновленні. Позивач після закінчення строку дії договору продовжив користуватися земельними ділянками та користується ними по даний час, вирощуючи сільськогосподарську продукцію. Протягом одного місяця після закінчення строку дії договору оренди землі, відповідач не надіслав позивачу лист-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі. 18.09.2025 позивач звертався до Оліївської сільської ради з проханням укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі без прийняття рішення сесією Оліївської сільської ради, однак не отримав від відповідача відповіді. Як зазначає позивач, 21.10.2025 на офіційному веб сайті відповідача з`явився проект рішення Оліївської сільської ради, яким пропонувалося клопотання позивача щодо поновлення договору оренди землі №34/57-18-ДО від 17.08.2018 на земельну ділянку з кадастровим номером 1825684400:03:000:0037 площею 69,4926 га та договору оренди землі №33/57-18-ДО від 17.08.2018 з кадастровим номером 1825684400:06:000:0093 площею 74,500 га залишити без задоволення у зв`язку з тим, що земельні ділянки не використовуються, на земельних ділянках ростуть дерева та чагарники.

Позивач вважає, що як орендар за договором оренди землі №34/57-18-ДО від 17.08.2018 вчинив усі необхідні дії для поновлення договору оренди землі, тоді як Оліївська сільська рада порушила вимоги ч.6,8 ст.33 Закону України "Про оренду землі", наслідком чого стало порушення права позивач на поновлення (укладення) договору оренди землі на новий строк. При цьому ні фактично, ні за актом приймання-передачі позивач не повертав земельні ділянки відповідачу. Позивач не має заборгованості зі сплати орендної плати.

У відзиві на позовну заяву (а.с.98-106) відповідач заперечує позовні вимоги, посилаючись на те, що доказів сплати орендної плати у строки, визначені законодавством, та у розмірі, встановленому договором (платіжні інструкції, квитанції тощо), позивач не надав, що свідчить про непідтвердження останнім належного виконання зобов`язання за договором щодо сплати орендної плати, тому підстави для застосування позивачем переважного права на поновлення договору оренди землі та задоволення позовних вимог відсутні. Вказує, що рішенням Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області №1754 від 22.10.2025 у клопотанні Фермерського господарства "АСК" щодо поновлення договору оренди землі №34/57-18-ДО від 17.08.2018 залишено без задоволення у зв`язку з тим, що земельні ділянки не використовуються, на земельних ділянках ростуть дерева та чагарники. Відповідач стверджує, що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припинилося у зв`язку з недосягненням між сторонами домовленості щодо змінених умов договору.

У відповіді на відзив (а.с.121-124) позивач зауважив, що сторони договору не перебували у процесі узгодження істотних умов договору оренди землі, так як відповідач не відповів на листи-повідомлення позивача у строк, встановлений ст.33 Закону України "Про оренду землі". Вказав про безпідставність тверджень відповідача про невиконання позивачем за договором оренди землі в частині сплати орендної плати. Також зазначив, що фото лісової природи, долучені до відзиву на позов, на підтвердження факту невикористання позивачем земельних ділянок, не схожі на земельну ділянку, орендовану позивачем. При цьому до позову позивач долучив докази вирощування та збирання врожаю, які спростовують доводи відповідача. Також позивач зазначив, що відповідач на звернення позивача відмовив у наданні дозволу на розчищення від дерев та кущів земельних ділянок, пославшись на те, що Оліївська сільська рада не є власником земельних ділянок.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.08.2018 між Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області (орендодавець) та Фермерським господарством "АСК" (орендар, позивач) був укладений договір оренди землі №34/57-18-ДО (а.с.8-10), відповідно до п.1.1 якого орендодавець на підставі протоколу земельних торгів від 17.08.2018 №42/06 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1825684400:03:000:0037, яка розташована на території Черняхівського району за межами населених пунктів Зороківської сільської ради.

За умовами п.2.1 договору, в оренду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 69,4926 га, у тому числі: 64,8926 га рілля, 3,2000 га сінокоси, 1,4000 га пасовища.

На земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна. Земельна ділянка передається в оренду без будівель і споруд (п.2.2, 2.3 договору).

Пунктом 2.4 договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 677062,92 грн і підлягає щорічній індексації.

Відповідно до п.3.1 договір укладено на 7 (сім) років.

Право оренди земельної ділянки виникає у орендаря з моменту його державної реєстрації відповідно до закону (п.3.2 договору).

Згідно з п.3.3 договору, після закінчення строку дії договору орендар, за умови належного виконання обов`язків, відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства України, має переважне право на його поновлення на новий строк. У цьому разі орендар зобов`язаний не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

При поновлення договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін (п.3.4 договору).

Пунктом 4.1 договору визначено, що плата за перший рік користування земельною ділянкою, право оренди якої набуто на земельних торгах згідно з протоколом земельних торгів від 17.08.2018 №42/06 складається зі сплаченого орендарем перед початком земельних торгів гарантійного внеску у сумі 2708,25 грн та суми 159788,78 грн, що підлягає сплаті переможцем торгів не пізніше трьох банківських днів з дня укладання договору оренди до місцевого бюджету.

За умовами п.4.2 договору, починаючи з наступного року орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 24,00% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель.

Орендна плата вноситься до місцевого бюджету орендарем рівними частинами за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 (тридцяти) календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п.4.4 договору).

Відповідно до п.5.1, 5.2 договору, земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код цільового призначення - 01.01).

Пунктом 13.1 договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується те, що позивач звертався до відповідача з листом-повідомленням від 26.06.2025 №26/06/1 про поновлення договору оренди землі від 17.08.2018 №34/57-18-ДО (а.с.35-37), до якого долучив проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 17.08.2018 №34/57-18-ДО.

Однак, протягом місяця, який передував закінченню строку дії договору оренди землі, відповідач не прийняв жодного рішення щодо поновлення договору оренди землі чи відмови у такому поновленні.

Як зазначив позивач, після закінчення строку дії договору оренди землі він продовжив користуватися земельною ділянкою, дорощуючи врожай кукурудзи, який 29.11.2025 було зібрано.

При цьому відповідач протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди землі не надіслав позивачу лист-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач повторно звертався до відповідача з листом-повідомленням від 18.09.2025 №18/09/2025-1 про поновлення договору оренди землі від 17.08.2018 №34/57-18-ДО (а.с.39-42), до якого долучив проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 17.08.2018 №34/57-18-ДО, відповіді на який також не отримав.

Суд встановив, що рішенням Оліївської сільської ради №1754 від 22.10.2025 "Про розгляд клопотань ФГ "АСК" (а.с.108), клопотання ФГ "АСК" щодо поновлення договору оренди землі №34/57-18-ДО від 17.08.2018, зокрема на земельну ділянку з кадастровим номером 1825684400:03:000:0037 площею 69,4926 га, залишено без задоволення у зв`язку з тим, що земельні ділянки не використовуються, на земельних ділянках ростуть дерева та чагарники (береза, вільха, осика та чагарникова рослинність).

Суд враховує, що з дня набрання чинності пунктом 24 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (тобто з 27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Суд встановив, що на час укладення договору оренди землі №34/57-18-ДО від 17.08.2018 розпорядником земельної ділянки з кадастровим номером 1825684400:03:000:0037 площею 69,4926 га, яка розташована на території Черняхівського району за межами населених пунктів Зороківської сільської ради було Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Водночас, враховуючи п.24 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, наразі розпорядником вказаної земельної ділянки є Оліївська сільська рада, яка, однак не зареєструвала право комунальної власності на вказану земельну ділянку, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 31.12.2025 (а.с.45-46).

Суд враховує, що закон пов`язує перехід у комунальну власність земельних ділянок державної власності, які вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, із державною реєстрацією права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Отже, саме на відповідача як орган місцевого самоврядування покладено обов`язок вчинення дій, необхідних для державної реєстрації права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.

Водночас відсутність державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку у даному випадку є наслідком невчинення відповідачем передбачених законом дій та не може розцінюватися як обставина, що спростовує належність спірної земельної ділянки до земель комунальної власності та наявність у відповідача відповідних повноважень щодо спірної земельної ділянки, відповідно не впливає на можливість позивача реалізувати передбачене законом право на поновлення договору оренди землі на новий строк.

Суд враховує, що згідно з ч.6 ст.32 Закону України "Про оренду землі", перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. Договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка передається в оренду для закладання та/або вирощування багаторічних насаджень (плодових, ягідних, горіхоплідних, винограду), не може містити положень про зміну його умов або припинення договору у зв`язку з переходом права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізацією юридичної особи.

За змістом частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначає Закон України "Про оренду землі".

Суд враховує, що 16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (а відповідні положення пункту 8, з урахуванням прикінцевих та перехідних положень з 16.07.2020), яким стаття 33 Закону про оренду землі, яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції.

Розділ IX "Перехідні положення" Закону про оренду землі доповнений абзацами третім і четвертим такого змісту:

"Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України (далі ЗК України).

Правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".

Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Відповідно за змістом статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 1, 2 Закону України "Про оренду землі").

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до 16.07.2020, мала назву "Поновлення договору оренди землі" та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина друга статті 33 зазначеного Закону).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 вказаного Закону).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону про оренду землі).

Частина шоста статті 33 Закону про оренду землі встановлювала, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

За приписами частини восьмої цієї статті у попередній редакції додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку, а положення частини одинадцятої цієї статті зазначали, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У пункті 38 постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 року зазначено таке: "Частини п`ята та шоста статті 33 Закону про оренду землі встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин:

За загальним правилом, викладеним у частині п`ятій статті 33 Закону про оренду землі, орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду.

Спеціальне правило, викладене у частині шостій Закону про оренду землі, розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення."

Пункти 41 та 43 цієї ж постанови містять висновок про те, що без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим, а єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п`ятійвосьмій, одинадцятій статті 33 Закону про оренду землі додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті.

Тож статтею 33 Закону про оренду землі було визначено загальну процедуру дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі, за якої завершення процедури поновлення договору полягало в укладенні додаткової угоди (за згодою сторін чи за судовим рішенням).

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" істотно змінив редакцію статті 33 Закону про оренду землі, яка тепер стосується лише переважного права орендаря (частини першап`ята статті 33 Закону про оренду землі). Поновлення ж договору (частина шоста попередньої редакції статті 33) тепер регулюється статтею 126-1 ЗК.

При цьому відповідно до абзацу 4 Розділу Перехідні положення Закону України "Про оренду землі" правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Згідно з частиною другою статті 126-1 ЗК України, якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

Також відповідно до частини першої статті 126-1 ЗК умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою.

Набрання чинності відповідними законодавчими змінами означає, що вимога про укладення додаткового договору (угоди) в порядку поновлення договору не є належною, адже стаття 126-1 ЗК передбачає для процедури поновлення інший механізм, за якого правочин щодо поновлення не укладається взагалі (натомість договір вважається поновленим, якщо жодна із сторін не заявила до реєстру про виключення відомостей про поновлення).

Разом з тим, як вже вказано вище, умова про поновлення договору взагалі не може встановлюватися в договорі оренди землі щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, визначених частиною першою статті 126-1 ЗК України. Тобто, поновлення договорів оренди земель державної та комунальної власності в процедурі, зазначеній в статті 126-1 ЗК України, за загальним правилом заборонено.

З наведеного вбачається, що зміст поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться у абзаці 4 розділу Перехідних положень Закону про оренду землі базується саме на положеннях стаття 126-1 ЗК України, що пов`язує можливість поновлення існуючого договору з наявністю у цьому договорі обов`язкової умови про його поновлення. У разі наявності такої умови договір поновлюється на такий самий строк і на таких саме умовах.

Натомість укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), яке передбачене частиною першою статті 33 Закону про оренду землі у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 05.12.2019 № 340-IX, базується на встановленому законом переважному праві добросовісного орендаря та надає сторонам при застосуванні цієї процедури можливість змінювати істотні умови договору.

Тому поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться у абзаці 4 Розділу Перехідні положення Закону про оренду землі та поняття "поновлення договору оренди", яке містилось у Законі про оренду землі у попередній редакції, є змістовно різними.

Відповідно до правовідносин щодо процедури укладення договору оренди землі на новий строк в порядку реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк шляхом судового розгляду такої вимоги не є застосовними положення абзацу 4 Розділу Перехідні положення Закону України "Про оренду землі". Натомість за загальним правилом дії законів у часі застосуванню підлягає стаття 33 Закону про оренду в редакції, чинній на момент звернення з такою вимогою, адже вказівки про інше положення законодавства не містять.

Як вбачається з матеріалів справи, на час виникнення спірних правовідносин з укладення договору оренди землі на новий строк, звернення позивача з позовом до суду та ухвалення судових рішень у справі діяла нова редакція Закону України "Про оренду землі" із внесеними змінами.

За частинами першою-п`ятою статті 33 Закону про оренду землі в редакції, чинній на момент звернення з позовом у цій справі, після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.

При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 ЗК України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді (частина дев`ята цієї ж статті).

У справі, що розглядається, суд встановив наступне:

- позивач як користувач земельної ділянки у визначений п.3.3 договору строк (не пізніше ніж 30 днів до закінчення строку дії договору) з дотриманням приписів ч.2 ст.33 Закону України "Про оренду землі" 27.06.2025 письмово повідомив відповідача про намір продовжити його дію, звернувшись із листом-повідомленням, до якого додав проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на новий строк;

- відповідач всупереч вимогам ч.5 ст.33 Закону України "Про оренду землі" у місячний строк не розглянув надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, заперечень щодо умов додаткової угоди не висловив, рішення про укладення додаткової угоди або про відмову в укладенні не прийняв, лист-повідомлення про прийняте рішення позивачу не направив. Клопотання позивача щодо поновлення договору оренди землі відповідач залишив без задоволення лише 22.10.2025 у зв`язку з тим, що земельна ділянка не використовується, на земельній ділянці ростуть дерева та чагарники.

Суд враховує, що стаття 33 Закону про оренду землі (як у попередній, так і у чинній редакції) встановлює алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та передбачає певні правові запобіжники для захисту орендаря від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.

При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, задекларувавши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

У межах розумної та добросовісної поведінки орган державної влади чи місцевого самоврядування як орендодавець, що представляє власника у спірних правовідносинах, може взагалі відмовити орендарю в укладенні договору, повідомивши його про наявність належних підстав для цього, зокрема про рішення орендодавця як власника більш розумно розпорядитись землею (в тому числі виставити право оренди на торги), чи вказавши на неналежне виконання орендарем умов договору.

Якщо ж власник такого рішення не прийняв, то за змістом статті 3 ЦК України та статті 33 Закону про оренду землі орган державної влади чи місцевого самоврядування власник зобов`язаний провести з орендарем добросовісні переговори, тобто добросовісно спробувати досягти домовленостей з орендарем: запропонувати, наприклад, конкретний розмір орендної плати, інший строк оренди тощо.

Адже орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має законодавчо передбачене переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин, а також право укласти договір оренди на новий строк.

Якщо орган державної влади чи місцевого самоврядування знехтував обов`язком добросовісно провести переговори (наприклад, явно безпідставно відмовив в укладенні договору), то слід виходити з того, що такий орган зловживає своїм правом, порушуючи цим законні права орендаря.

Судовий захист в таких випадках передбачено лише для особи, яка належним чином виконувала свої обов`язки за договором та добросовісно використовувала належні їй права, тому орендодавець не може посилатися на свій захист на обставини, які свідчать про ухилення ним від проведення переговорів, та на власну недобросовісну поведінку, протиставляючи її легітимним прагненням та належній поведінці орендаря; водночас і орендар, що належно діяв, не може бути позбавлений можливості реалізації свого права на продовження орендних відносин, передбаченого законом, в тому числі через судовий захист. Інакше передбачене частиною дев`ятою статті 33 Закону про оренду землі право орендаря оскаржити відмову, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі матиме лише декларативний характер та не призведе до відновлення порушеного права.

Суд враховує, що у матеріалах справи відсутні відомості про порушення позивачем умов договору протягом його дії.

Заперечення відповідача щодо неналежного виконання позивачем зобов`язань за договором оренди в частині сплати орендної плати суд відхиляє, зважаючи на те, що позивач надав до суду платіжні інструкції за період 2023-2025 років, які підтверджують сплату Оліївській ОТГ орендної плати за землю (а.с.129-147). Також позивач долучив до матеріалів справи податкові декларації з плати за землю за 2023-2026 роки (а.с.148-159) та довідки ГУ ДПС у Кіровоградській області за період з 2020 по 2026 роки про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи (а.с.125-128).

Доводи відповідача про припинення переважного права позивача на укладення договору оренди землі у зв`язку з недосягненням між сторонами домовленості щодо змінених істотних умов договору суд вважає необґрунтованими, оскільки матеріалами справи підтверджується, що сторони не перебували у процесі узгодження істотних умов договору оренди землі.

Водночас суд враховує, що відповідач у встановлений ст.33 Закону України "Про оренду землі" строк не розглянув надісланий позивачем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди до договору оренди та не узгодив з позивачем істотні умови договору. Клопотання позивача про поновлення договору оренди на новий строк було залишено рішенням відповідача без задоволення з порушенням наведеного строку та не з підстав недосягнення сторонами домовленості щодо істотних умов договору, а з підстав невикористання позивачем земельної ділянки та наявності на ній дерев та чагарників.

Суд враховує, що у проекті додаткової угоди позивач не змінював істотні умови договору, що потребувало б досягнення згоди обох сторін цих правовідносин, а звертався до відповідача з наміром продовжити дію договору на той самий строк та на тих самих умовах, на яких цей договір був укладений.

При цьому суд встановив, що відповідач жодних заперечень безпосередньо щодо умов додаткової угоди позивачу не висловив ні у досудовому порядку, ні під час судового розгляду справи.

Стосовно тверджень відповідача про невикористання земельної ділянки та наявність на ній дерев та чагарників, на підтвердження яких до матеріалів справи долучено акт обстеження земельних ділянок на території Оліївської сільської ради від 14.10.2025, у тому числі і земельної ділянки з кадастровим номером 1825684400:03:000:0037 площею 69,4926 га та фотографії (а.с.107-113), суд враховує те, що долучені відповідачем фотографії не містять відомостей про дату, час та місце їх виготовлення, а також не дають можливості ідентифікувати зображену на них земельну ділянку.

На противагу наведеним відповідачем обставинам позивач на підтвердження використання земельної ділянки надав договори про надання транспортних послуг з перевезення кукурудзи з актами наданих послуг, у яких вказано, що транспортні послуги по перевезенню кукурудзи надавалися по маршруту: с. Зороків Житомирський район Житомирської області - Станишівська с/р КБС №21 Житомирський район Житомирської області. Також позивач надав договір підряду на виконання сільськогосподарських робіт зі збирання врожаю кукурудзи, у тому числі на земельній ділянці з кадастровим номером 1825684400:03:000:0037, з актом здачі-прийняття робіт (с.11-31).

Також матеріалами справи підтверджується те, що позивач вживав заходів з метою отримання дозволу на розчищення земельної ділянки від дерев та кущів, тому залишення без задоволення клопотання позивача про поновлення договору оренди землі з посиланням на наявність на земельній ділянці дерев і чагарників є необґрунтованим.

Так, позивач звертався до відповідача із заявою від 01.08.2022 №23 (а.с.32) про надання дозволу на розчищення від дерев та кущів орендованих ним земельних ділянок, серед яких і земельної ділянки з кадастровим номером 1825684400:03:000:0037 площею 69,4926 га, у відповідь на яку відповідач повідомив позивача, що на зазначену земельну ділянку право з державної до комунальної власності не перейшло, тому сільська рада не має права здійснювати розпорядження ними. У зв`язку з цим позивач звертався до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо надання інформації про те, хто має повноваження надати дозвіл на розчищення від дерев та кущів земельних ділянок сільськогосподарського призначення (а.с.33).

Проаналізувавши викладене вище у сукупності, зважаючи на те, що позивач дотримався вимог законодавства, які регламентують його поведінку, необхідну для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, останній може вважатись таким, що набув право "правомірного очікування", натомість орендодавець знехтував своїм обов`язком добросовісно провести переговори, не пропонуючи жодних умов орендарю, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди у наведеній редакції.

При цьому суд виходить з того, що вказівка на проект правочину щодо продовження орендних правовідносин як на додаткову угоду чи на додатковий договір не впливає на суть наявного волевиявлення орендаря на продовження орендних правовідносин.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд із цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України", обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином суд зазначає, що решта долучених до справи доказів та доводів сторін ретельно досліджена і наведених висновків суду не спростовує.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з цим позовом позивач згідно з платіжною інструкцією №3596 від 30.12.2025 сплатив 3028,00 грн судового збору.

Водночас відповідно до ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З огляду на задоволення позову, судовий збір відповідно до ст.129 ГПК України, покладається на відповідача у розмірі 2422,40 грн з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки позивач не подав клопотання про повернення судового збору у розмірі 605,60 грн, питання про його повернення суд не вирішує.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати укладеною між Оліївською сільською радою Житомирського району Житомирської області (ід. код 04348409) та Фермерським господарством "АСК" (ід. код 31077178) додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 17.08.2018 №34/57-18-ДО на той самий строк (сім років) та на тих самих умовах, що передбачені договором, у такій редакції:

"Додаткова угода

про поновлення договору оренди землі від 17.08.2018 №34/57-18-ДО

с. Оліївка Житомирського району

Житомирської області "___" ____2025 року

Оліївська сільська рада Житомирського району Житомирської області, в особі сільського голови Мельниченка Анатолія Михайловича, який діє на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", іменована в подальшому "Орендодавець", з одного боку, та Фермерське господарство "АСК", в особі голови Самарського Олександра Леонідовича, який діє на підставі Статуту, іменований в подальшому "Орендар", з другого боку, уклали цю додаткову угоду (далі за текстом - Додаткова угода) про поновлення договору оренди землі від 17.08.2018 №34/57-18-ДО (далі за текстом - Договір) на наступних умовах:

1. Укласти на новий строк (поновити) на 7 (сім) років договір оренди землі від 17.08.2018 №34/57-18-ДО, предметом якого є оренда земельної ділянки комунальної власності кадастровий номер 1825684400:03:000:0037, загальною площею 69,4926 га, у тому числі 64,8926 га рілля, 3,2000 га сінокоси, 1,4000 га пасовища.

2. Замінити у всіх частинах і пунктах Договору означення Орендодавця з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на Оліївську сільську раду Житомирського району Житомирської області у зв`язку з переходом земельної ділянки у комунальну власність.

3. Всі інші умови вищезгаданого Договору не обумовлені даною Додатковою угодою, залишаються незмінними.

4. Ця Додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди землі від 17.08.2018 №34/57-18-ДО та набирає чинності після підписання сторонами.

5. Додаткова угода укладена у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться у "Орендодавця" Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, другий - у "Орендаря" Фермерського господарства "АСК".

Реквізити сторін:

"Орендодавець"

Оліївська сільська рада Житомирського району Житомирської області

Місцезнаходження: 12402, Житомирська область, Житомирський район, село Оліївка, вулиця Леоніда Ступницького, будинок 68, код ЄДРПОУ 04348409

Сільський голова

___ А.М. Мельниченко

"Орендар"

Фермерське господарство "АСК"

Місцезнаходження:28516, Кіровоградська область, Кропивницький район, село Бокове, вул. Берегова, будинок 45А, код ЄДРПОУ 31077178

Голова ФГ "АСК"

____ О.Л. Самарський".

3. Стягнути з Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області (12402, Житомирська область, Житомирський район, село Оліївка, вул. Леоніда Ступницького, будинок 68, ід. код 04348409) на користь Фермерського господарства "АСК" ( 28516, Кіровоградська область, Кропивницький район, село Бокове, вул. Берегова, будинок 45А, ід. код 31077178) 2422,40 грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 18.06.26

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - до справи;

- сторонам - через систему "Електронний суд".