Ухвала суду № 137533242, 18.06.2026, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

"18" червня 2026 р. Справа № 644/7421/26

Провадження № 2-з/644/34/26

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

18 червня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді Паляничко Д.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Книшенко А.С.,

одноособово, розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» адвоката Коростельова Станіслава Володимировича, про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (49001, м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105, ЄДРПОУ 40932411) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

12 червня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (далі за текстом ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ»/заявник), в особі представника адвоката Коростельова Станіслава Володимировича, який діє на підставі ордеру серії АЕ № 1401536 від 01.07.2025, звернувся через систему «Електронний суд» до Індустріального районного суду м. Харкова з заявою про забезпечення позову, у якій просить суд застосувати заходи забезпечення позову шляхом заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в тому числі, але не виключно, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київської та Севастопольської міської, районної, районної у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, що перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міської, районної, районної у м. Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб`єктам та будь яким державним реєстраторам державним та приватним нотаріусам, державним та приватним виконавцям, територіальним органам з надання сервісних послуг МВС та іншим органам чи особам, які виконують функції чи мають повноваження державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації транспортних засобів, вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також в Єдиному державному реєстрі Міністерства внутрішніх справ, в тому числі, але не виключно, державну реєстрацію виникнення, переходу, припинення та скасування права власності, інших речових прав, обтяжень, записів про іпотеку тощо, внесення будь-яких змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державну реєстрації (перереєстрацію), зняття з обліку в Єдиному державному реєстрі Міністерства внутрішніх справ транспортних засобів, відносно рухомого та нерухомого майна, яке належить боржниці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: Земельна ділянка площею 0.26 га, кадастровий номер 6325786501:01:000:0388 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 885902563257); Земельна ділянка площею 0.05 га, кадастровий номер 6325786501:01:000:0387 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 885891963257); Житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 885889363257); Квартира, загальна площа 37.8 кв.м. розташована за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 173546263257), та відносно рухомого та нерухомого майна, яке належить поручителю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: Автомобіль марки RENAULT, рік випуску 2006, об`єм двигуна 1598, дата останньої реєстрації 11.05.2023; Квартира, загальною площею 59,1 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 25432338).

В обгрунтування заяви ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» зазначено, що 30.05.2018 Акціонерне товариство «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір № 20-038-852-2-18-Г з ануїтетними платежами. Розділом 2 Кредитного договору визначено умови та порядок надання кредиту. У відповідності до вказаних умов: Кредит надається на строк з 30.05.2018 до 29.05.2023 включно; загальний розмір кредиту становить 159 300,00 грн; процентна ставка за користування Кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована) складає 15,00% річних; розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості, в % від суми кредиту складає 1,50% та сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.

30.05.2018 Акціонерне товариство «МЕГАБАНК» ОСОБА_2 уклали Договір поруки № 20-038-18-Г-П.

Після укладення Кредитного договору Банк свої зобов`язання виконав у повному обсязі і видав Позичальнику кредитні кошти в сумі 159 300,00 грн, що підтверджується відповідною заявою на видачу готівки та/або банківською випискою з рахунку Клієнта.

У подальшому ОСОБА_1 свої зобов`язання з повернення суми кредиту, оплати нарахованих процентів та комісії лише частково. Відповідно до умов Кредитного договору строк повернення всієї суми отриманого кредиту та сплати всіх нарахованих Банком платежів за кредитом мав остаточно спливати в погоджену сторонами кінцеву дату повернення кредиту, а саме 29.05.2023. Однак, ОСОБА_1 належним чином умови Кредитного договору не виконувала і не сплачувала всі узгоджені платежі на погашення кредитної заборгованості.

Датою останнього платежу Позичальника по сплаті заборгованості за Кредитним договором є 01.02.2022, відповідно, затримка оплати щомісячних платежів становить більше одного календарного місяця. Отже, станом на день подання цієї позовної заяви, у ОСОБА_1 перед Позивачем існує заборгованість за Кредитним договором у загальній сумі 91 012,70 грн, з яких: заборгованість за основним боргом (тілом кредиту) (в тому числі простроченим) у сумі 46 327,77 грн; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками (в тому числі простроченими) у сумі 8 842,43 грн; заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями (в тому числі простроченими) у сумі 35 842,50 грн.

Сума позову є досить значною, і у зв`язку із цим, фактичне стягнення вказаної суми на користь позивача у разі задоволення позовних вимог, може бути здійснено тільки за рахунок нерухомого майна, належного відповідачам. Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, а також Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ, відповідачам на праві власності належить рухоме та нерухоме майно. Отже, відповідачі мають у власності майно, за рахунок якого в майбутньому може бути фактично виконане можливе рішення суду про стягнення заборгованості, та яким відповідачі можуть вільно розпорядитись для уникнення сплати за рахунок цього майна значної суми заборгованості на користь позивача. Очевидно, що відчуження відповідачами третім особам належного їм майна під час розгляду справи, призведе до ризику неможливості виконання рішення суду по цій справі, у разі задоволення позовних вимог, адже у разі відсутності на рахунках відповідачів грошових коштів, позивач або держаний/приватний виконавець має право звернути стягнення на їх майно.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» (Первісний кредитор) 27.12.2024 уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло і право вимоги в тому числі і за Кредитним договором № 20-038-852-2-18-Г від 30.05.2018, відповідно до якого Боржником є ОСОБА_3 .

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.06.2026 заява про забезпечення позову по справі № 644/7421/26 передана на розгляд судді Паляничко Д.Г.

За приписами ст. 153 ЦПК України суд проводить розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Представник ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» у судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату та час судового засідання повідомлялася шляхом надсилання смс повідомлення на її номер мобільного зв`язку НОМЕР_3 .

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлялася шляхом надсилання смс повідомлення на його номер мобільного зв`язку НОМЕР_4 , що підтверджується довідкою про доставку повідомлення, та шляхом власноручного підпису у явочному листі до суду від 15.06.2026.

Заразом, в інтересах ОСОБА_2 на підставі довіреності № 763 від 16.06.2026, діють ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .. З матеріали заяви про забезпечення позову представник ОСОБА_2 ОСОБА_5 17.06.2026 ознайомлені в повному обсязі, що підтверджується розпискою від 17.06.2026.

Окрім іншого, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомлялися про виклики у судові засідання на 16.06.2026 та 18.06.2026 через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, 15.06.2026 та 16.06.2026 за посиланням http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/ відповідно до положень ч.11 ст.128 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши заяву, вивчивши матеріали справи та обгрунтування викладені на підтвердження обставини зазначених у заяві про забезпечення позову дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Виходячи з зазначених норм чинного законодавства України, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до п. 6 вказаної Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18(провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Отже обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер. Слід наголосити на тому, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Окрім того, вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких може бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вживати негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», «Джеймс та інші проти Сполученого королівства») положення статті 1 Першого протоколу містять три окремих правила, які не застосовуються окремо: перше правило проголошує принцип мирного володіння майном, друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у власність правомірним, третє правило визнає за державами контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Також, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання в право власності принципу правомірного та допустимого втручання, слід оцінити, чи є захід законним, чи переслідує втручання суспільний інтерес, чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям.

Фундаментними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, та доводи заяви про забезпечення позову. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Судом установлено, що між сторонами виникли суспільні відносини в сфері споживчого кредитування, що виникають між економічними суб`єктами у зв`язку з переданням один одному в тимчасове користування вільних коштів на засадах зворотності, платності та добровільності, зокрема щодо солідарного стягнення заборгованості закКредитним договором у загальній сумі 91 012,70 гривень.

Так, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник посилається на те, що існує загроза відчуження відповідачами третім особам належного їм майна під час розгляду справи, що призведене до невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки відповідачі мають у власності майно, за рахунок якого в майбутньому може бути фактично виконане можливе рішення суду про стягнення заборгованості, та яким відповідачі можуть вільно розпорядитись для уникнення сплати за рахунок цього майна значної суми заборгованості на користь позивача.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення заяви про забезпечення позову відсутні, оскільки позивач просить забезпечити позов у визначений ним спосіб без надання жодних доказів того, що в разі невжиття заходів забезпечення може бути утрудненим та неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову, зважаючи на зміст позовних вимог.

Заявником не наведено і судом не встановлено, що невжиття таких заходів забезпечення позову, про які ним заявлено, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду у цій справі.

Також зважаючи на наведені норми, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд насамперед має дослідити, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи є така небезпека реальною, та чи співмірні запропоновані заходи забезпечення позову позовним вимогам. При цьому єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є ризик ускладнення виконання або неможливості виконання рішення суду у справі.

Заявником також не надано суду доказів, підтверджуючих те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не надано доказів співмірності із заявленими позивачем вимогам засобу забезпечення позову.

Доводи заяви про забезпечення позову про те, що відповідачі ухиляються від виконання зобов`язань за кредитним договором та можуть вчинити дії, спрямовані на відчуження належного йому майна з метою ухилення від виконання судового рішення, не ґрунтуються на відомостях, що містяться в матеріалах справи.

Матеріали справи не містять відомостей про вартість нерухомого майна, на яке вимагається накласти арешт, що унеможливлює врахувати критерій співмірності заходу забезпечення позову.

Враховуючи наведене вище, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову за безпідставністю та не співмірністю.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку, встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

За таких обставин, аналізуючи викладені вище обставини, беручи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; співмірність вжиття заходів забезпечення позову до позовних вимог, суд дійшов висновку, що вказана заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки на даний час судом не встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову, а також заявником належним чином не обґрунтовано свої вимоги щодо забезпечення позову, та співмірності відносно заявлених вимог ціні позову.

Отже, на підставі викладеного вище, керуючись ст.149 - 154, 157, 258, 261, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» адвоката Коростельова Станіслава Володимировича, про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (49001, м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105, ЄДРПОУ 40932411) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Харківського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.

Суддя Д.Г. Паляничко