Рішення № 137527726, 19.06.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/2117/26

№ 2/183/991/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участі: секретаря судового засідання Моісєєва К. А., представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Рівненської державної нотаріальної контори Рівненської області, про:

- визначення, що частка майна, яка належить на праві спільної сумісної власності, ОСОБА_5 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 74,0 кв. м, житловою площею 45,5 кв. м, становить 1/4 частки;

- визнання за ОСОБА_2 права власності на частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 74,0 кв. м, житловою площею 45,5 кв. м, у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (надалі позивач) звернулась до суду з цим позовом у порядку підсудності, визначеної розпорядженням Голови Верховного Суду від 06 березня 2022 року № 1/0/9-22, яким змінено територіальну підсудність судових справ Сєвєродонецького міського суду Луганської області і визначено Самарівському (Новомосковському) міськрайонному суду Дніпропетровської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 лютого 1999 року Колективним підприємством «Промхіммонтаж» м. Сєвєродонецьк ОСОБА_5 , а також членам його сім`ї: ОСОБА_2 (позивач, дружина), ОСОБА_3 (син), ОСОБА_4 (дочка) видано свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності на житло квартиру загальною площею 74,0 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно зі свідоцтвом, зазначена квартира належить усім чотирьом членам сім`ї на праві приватної спільної сумісної власності. Відповідно до реєстраційного напису це свідоцтво було зареєстровано в реєстрову книгу Сєвєродонецького БТІ за № 883 від 29 вересня 1999 року. Реєстраційний напис на документі про право власності, зроблений бюро технічної інвентаризації, свідчить про дотримання законодавства, яке діяло на момент реєстрації права власності на квартиру. Відповідно до технічного паспорту квартира загальною площею 74,0 кв. м розміщена на 2-му поверсі 5-ти поверхового будинку та складається з трьох кімнат житловою площею 45,5 кв. м.

Чоловік позивача, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з частини квартири, яка є у спільній сумісній власності, за адресою АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_5 заповіту не складав. Рівненською державною нотаріальною конторою Рівненської області заведено за заявою позивача спадкову справу № 193/2025. Позивач є спадкоємцем після ОСОБА_5 на підставі статті 1261 ЦК України щодо всього майна, що залишились після смерті її чоловіка ОСОБА_5 . На момент смерті ОСОБА_5 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 28 листопада 1997 року та знятий з обліку 03 лютого 2025 року, у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також на момент смерті ОСОБА_5 разом із ним були зареєстровані: ОСОБА_2 (позивач, дружина), ОСОБА_6 (онука), ОСОБА_3 (син), ОСОБА_7 (онук), ОСОБА_4 (дочка), ОСОБА_8 (онука). Батьки ОСОБА_5 ОСОБА_9 та ОСОБА_10 померли. Інші спадкоємці першої черги за законом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (діти спадкодавця та позивача) відмовились від спадщини, відповідні заяви під номерами № 691 від 10 червня 2025 року та № 496 від 30 квітня 2025 року були подані ними до Рівненської державної нотаріальної контори.

Позивач указує, що є єдиною спадкоємицею першої черги спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5 і фактично спадщина нею прийнята. Однак, від Рівненської державної нотаріальної контори позивач отримала постанову від 10 жовтня 2025 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії, видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, належне ОСОБА_5 1/4 частку квартири, оскільки інформація щодо реєстрації права власності на квартиру відсутня в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. З листа Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області від 11 червня 2025 року, адресованому Рівненській державній нотаріальній конторі вбачається, що немає можливості підтвердити інформацію щодо зареєстрованих до 01 січня 2013 року прав власності на квартиру, оскільки архівні документи БТІ не були вивезені на підконтрольну територію України, а територія Сіверськодонецької міської територіальної громади є тимчасово окупованою російською федерацією. Також нотаріус надав позивачеві копію листа від Сіверськодонецької міської військової адміністрації від 11 червня 2025 року, який підтверджує вказані обставини, а саме щодо неможливості підтвердити інформацію щодо зареєстрованих прав власності на квартиру.

Оскільки зазначені обставини перешкоджають позивачеві у реалізації її спадкових прав та прав як співвласника квартири, вона змушена з цих підстав звернутися до суду з цим позовом.

Постановленою суддею ухвалою від 18 березня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Від позивача витребувано для огляду в судовому засіданні оригінали або нотаріальні посвідчені копії доказів, доданих у копіях до позову. Також витребувано від нотаріуса копію спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_5 .

На виконання вищевказаної ухвали 15 квітня 2026 року судом отримано копію спадкової справи та 27 квітня 2026 року нотаріальні посвідчені копії доказів.

Постановленою судом ухвалою від 09 червня 2026 року задоволено клопотання представника позивача та судове засідання ухвалено проводити в режимі відеоконференції.

Постановленою у підготовчому засіданні 09 червня 2026 року ухвалою закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила його задовольнити.

Представник відповідача-1 в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи у його відсутність. Відзиву на позов не подав. У заяві не заперечив проти задоволення позову.

Відповідачі-2, -3, кожен окремо, подали заяви про розгляд справи у їх відсутність, в поданих заявах позовні вимоги визнали.

Третя особа у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, з огляду на виконання ухвали суду про витребування доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши доводи позовної заяви матеріалами справи, висновує таке.

Як убачається зі свідоцтва про укладення шлюбу, серії НОМЕР_2 від 20 лютого 1983 року, 20 лютого 1983 року укладено шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_11 /а.с.49/.

Згідно з засвідченими копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_3 від 01 грудня 1983 року /а.с.45/, НОМЕР_4 від 16 лютого 1988 року /а.с.44/, у батьків ОСОБА_5 та ОСОБА_2 народилися: ІНФОРМАЦІЯ_3 син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 донька ОСОБА_4 .

Відповідно до посвідченої 17 квітня 2026 року Діановою А. Ю., державним нотаріусом Рівненської державної нотаріальної контори Рівненської області, зареєстрованої у реєстрі за №4-166, копії свідоцтва № 236 від 16 лютого 1999 року про право власності на житло, Колективним підприємством «Промхіммонтаж» м. Сєвєродонецьк посвідчено, що квартира загальною площею 74,0 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 дійсно належить на праві приватної власності ОСОБА_5 , а також членам його сім`ї ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Свідоцтво видане згідно з розпорядженням (наказом) від 15 лютого 1999 року № 5. Відповідно до реєстраційного напису Сєвєродонецького БТІ зі зворотної сторони, право власності на квартиру зареєстроване в реєстрову книгу Сєвєродонецького БТІ за № 883 від 29 вересня 1999 року. Реєстраційний напис містить підпис посадової особи БТІ та печатку органу /а.с.121/.

Згідно з посвідченою 17 квітня 2026 року Діановою А. Ю., державним нотаріусом Рівненської державної нотаріальної контори Рівненської області, зареєстрованої у реєстрі за №4-167, копії технічного паспорту, складеного 21 січня 1999 року, квартира загальною площею 74,0 кв. м розміщена на 2-му поверсі 5-ти поверхового будинку та складається з трьох кімнат житловою площею 45,5 кв. м. Технічний паспорт містить підписи посадових осіб БТІ, відомості про підстави набуття права, власників, ідентичні вказаним у свідоцтві /а.с.122-123/.

Надана суду, посвідчена 17 квітня 2026 року Діановою А. Ю., державним нотаріусом Рівненської державної нотаріальної контори Рівненської області, зареєстрована у реєстрі за №4-168, копія домової книги, прошитої та посвідченої Начальником відділу обліку громадян Сєвєродонецького МВ МВС України 08 жовтня 1999 року містить реєстраційний напис Сєвєродонецького БТІ на останній сторінці, згідно з яким право власності на квартиру зареєстроване в Сєвєродонецькому БТІ 29 вересня 1999 року. Реєстраційний напис містить підпис посадової особи БТІ. Також, надана домова книга містить відомості про реєстрацію прописки ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 /а.с.124-131/.

Відповідно до копії повторного свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер /а.с.47/.

Згідно з копією витягу № 143 від 30 квітня 2025 року про зареєстрованих осіб станом на 30 січня 2025 року, на момент смерті ОСОБА_5 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . На момент смерті ОСОБА_5 разом із ним були зареєстровані: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 /а.с.12/.

Згідно з отриманою судом копією витягу зі спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5 та наданих позивачем копій доказів, убачається, що:

-30 квітня 2025 року нотаріусу подано заяву ОСОБА_4 про відмову від спадщини /а.с.79/;

-заповітів ОСОБА_5 в єдиному реєстрі заповітів не зареєстровано /а.с.82/;

-30 квітня 2025 року ОСОБА_2 подано заяву про прийняття спадщини /а.с.88/;

-11 червня 2025 року листом Сіверськодонецької міської військової адміністрації від 11 червня 2025 року нотаріуса повідомлено, що інформація щодо об`єктів нерухомого майна по Сіверськодонецькій міській територіальній громаді зберігалася в архіві КП Сіверськодонецьке БТІ на паперових носіях. Архівні документи БТІ не були вивезені на підконтрольну територію України, а територія Сіверськодонецької міської територіальної громади є тимчасово окупованою російською федерацією /а.с.93 зворот, 94 зворот/;

-10 червня 2025 року ОСОБА_3 подано заяву про відмову від спадщини /а.с.95 зворот-96/;

-10 жовтня 2025 року ОСОБА_2 подано заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину на частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.100 зворот-101/;

-згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 447289401 щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 відомості відсутні /а.с.103, зворот/;

-з постанови № 1825/02-31 від 10 жовтня 2025 року вбачається, що нотаріусом позивачеві відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 з підстав неможливості отримання відомостей, необхідних для вчинення нотаріальної дії. В мотивувальній частині постанови, окрім іншого, вказано, що немає можливості підтвердити інформацію щодо зареєстрованих до 01 січня 2013 року прав власності на квартиру, оскільки архівні документи БТІ не були вивезені на підконтрольну територію України, а територія Сіверськодонецької міської територіальної громади є тимчасово окупованою російською федерацією /а.с.105/.

Вирішуючи позов, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

За ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як установлено вимогами ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до п. 1.2 глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі, споруди, земельну ділянку, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, одним таких документів або їх дублікатів: нотаріально посвідченим договором купівлі-продаж; пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни, спадковим договором свідоцтвом про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів (аукціонів); свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні (публічних торгах); свідоцтвом про право власності; державним актом на право власності на земельну ділянку; свідоцтвом про право на спадщину; свідоцтвом про право власності на частку в спільному майн подружжя; договором про поділ спадкового майна; договором про припинення права ні утримання за умови набуття права на нерухоме майно; договором про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно; договором про виділення частки в натурі (поділ); іпотечним договором, договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо умовами таких договорів передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки; рішенням суду; договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, укладеним відповідно до вимог законодавства, тощо.

Суду надано належні та допустимі докази наявності у позивача документу, що засвідчує право власності (свідоцтво про право власності) спадкодавця на житло, яке зареєстровано згідно з чинного на момент його видачі законодавства, однак відсутність можливості перевірки дійсності його видачі шляхом звернення до органу, який на момент переходу до права власності здійснював державну реєстрацію права власності на нерухоме майно у зв`язку з тимчасовою окупацією рф території України, позбавляє позивача можливості довести право власності спадкодавця.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

На день розгляду справи територія Сєвєродонецької міської територіальної громади є окупованою. Сєвєродонецька міська територіальна громада зазначена в Переліку територіальних громад, що розташовані в районах проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженому наказом Мінреінтеграції від 25 квітня 2022 року № 75. Вона також зазначена як тимчасово окупована територія російською федерацією у Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженому наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376, який став на заміну зазначеному вище Переліку. Внаслідок викладеного відновити документ, отримати його дублікат чи засвідчену з оригіналу копію, підтвердити проведення реєстрації БТІ, як позивач, так і суд позбавлені можливості.

Спадкодавцем право власності набуте у 1999 році. Наданий позивачем доказ у виді свідоцтва про право власності, виданий органом приватизації, містить засвідчувальний напис про реєстрацію набуття права власності, вчинений органом, що здійснював реєстрацію права власності на 1999 рік Сєвєродонецьким БТІ, з відповідними відмітками про реєстрацію набуття права власності, свідчить про дотримання законодавства, що діяло на момент реєстрації права власності на квартиру.

Оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про право власності спадкодавця, отримання інформацію щодо зареєстрованого права власності на спірну квартиру у БТІ з тимчасово окупованої території (м. Сіверськодонецьк Луганської області) є неможливим, суд висновує, що позивачем доведено право власності спадкодавця на спірне майно.

За ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ч. 1 ст. 1221 ЦК України).

Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно зі ст. 11-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» особливості реалізації права на спадкування щодо тимчасово окупованої території, передбаченої частиною першою статті 3 цього Закону, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 13-1 Закону України «Про нотаріат» нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, крім заміщення інших нотаріусів у випадках, передбачених цим Законом.

За п. 2.1, 2.2, 2.4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року (надалі Порядок 296) спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини, або будь-яким нотаріусом незалежно від місця відкриття спадщини у випадках, встановлених абзацами першим, третім, четвертим пункту 21 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, на підставі поданої (або такої, що надійшла засобами поштового зв`язку або технічними засобами електронних комунікацій) першою заяви (вимоги кредиторів), що свідчить про волевиявлення щодо спадкового та/або спільного майна: про прийняття спадщини; про відмову від прийняття спадщини; про видачу свідоцтва про право на спадщину; спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі); про видачу свідоцтва виконавцю заповіту; про згоду бути виконавцем заповіту; про відмову від заповідального відказу; другого з подружжя (колишнього з подружжя) про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя (колишнього подружжя) у разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя); про вжиття заходів до охорони спадкового майна; вимоги кредитора спадкодавця до спадкоємців. У разі підтвердження факту заведення спадкової справи іншим нотаріусом нотаріус відмовляє заявнику у прийнятті заяви (іншого документа) та роз`яснює право її/його подачі за місцем заведення спадкової справи, крім випадків, передбачених підпунктом 2.11 цього пункту.

Так, матеріали справи свідчать, що нотаріусом заведено спадкову справу після подання позивачем заяви про прийняття спадщини, перевірено наявність зареєстрованих спадкових справ, спадкових договорів, заповітів.

За ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України). Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (ч. 1 ст. 1272 ЦК України).

За ч. 1 ст. 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці (частини друга і третя статті 1272 цього Кодексу), вона підлягає перерозподілу між ними (ч. 1 ст. 1280 ЦК України).

При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини у випадку, якщо спадщина відкрилась до 1 січня 2004 року або ж спадкодавець проживав в іншій державі, спадкоємець є іноземним громадянином та проживає в іншій державі, а спадкове майно знаходиться на території України. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про право спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Згідно з ч. 1 3 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

За ч. 1, 4 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

В зв`язку з тим, що суду не надано договору щодо поділу майна. не наведено підстав, які б свідчили про необхідність відхилення від рівності часток у праві спільної сумісної власності, суд, з урахуванням визнання позову відповідачами-2, -3 висновує, що спадкодавець у рівних частинах з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 набув права власності на спірне майно, а отже його частка, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦК України, становить 1/4.

За таких обставин, наведені докази у сукупності свідчать про те, що спадкодавець набув права власності на 1/4 спірну квартиру, а тому таке його право власності увійшло до складу спадщини.

Водночас, як виснувано в постанові КЦС ВС від 14 серпня 2024 року у справі №522/3974/20 визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності є неналежним способом захисту з огляду на те, що вирішення судом питання про права померлої особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, суперечить законодавству; обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Належним способом захисту порушеного права позивача у такому випадку є позов про визнання права власності (права на частку у праві спільної власності на спірне майно) в порядку спадкування.

Надані в справу докази свідчать, що на момент смерті ОСОБА_5 позивач була зареєстрована з ним та є його дружиною. Діти спадкодавця, зареєстровані з ним за однією адресою подали заяви про відмову від спадщини, інших осіб першого ступеня споріднення, які б проживали, подали заяву про прийняття спадщини судом не встановлено, а тому суд висновує, що ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем за законом, яка прийняла спадщину та якій відмовою нотаріуса, що полягає у невизнанні державою права власності на нерухоме майно померлого, створено перешкоди в реалізації спадкових справ.

Зважаючи на вищенаведене, враховуючи те, що позивач є спадкоємцем за законом після смерті чоловіка, прийняла спадщину у строки та порядку, встановленому Законом, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання права власності обґрунтовані та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263-265, 282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка, ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на частину квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 74,0 кв. м, житловою площею 45,5 кв.м.

У решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду в повному обсязі складене та підписане 19 червня 2026 року.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_6 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; проживає, як ВПО за адресою: АДРЕСА_3 ;

відповідач-1 Сіверськодонецька міська військова адміністрація Сіверськодонецького району Луганської області, код в ЄДРПОУ 44083662; місцезнаходження за адресою: Луганська обл., Сіверськодонецький р-н, м. Сіверськодонецьк, б-р Незалежності України, буд. 32;

відповідач-2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,РНОКПП НОМЕР_7 ;зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; проживає, як ВПО за адресою: АДРЕСА_3 ;

відповідач-3 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ;РНОКПП НОМЕР_8 ;зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; проживає, як ВПО за адресою: АДРЕСА_3 ;

третя особа Рівненська державна нотаріальна контора Рівненської області, код в ЄДРПОУ 35840539; місцезнаходження за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, майдан Незалежності, буд. 7.

Суддя Д. О. Парфьонов