Рішення № 137527544, 18.06.2026, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/1367/26

Номер провадження 2/213/1219/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Нестеренка О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без проведення судового засідання цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

І. Стислий виклад позицій позивача та відповідача.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за Договором про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту № 278250 від 22.11.2019 у розмірі 16575,60 грн, судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Позов обґрунтовано обставинами:

22.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (надалі Первісний кредитор) та ОСОБА_2 в електронній формі укладено Договір про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту № 278250, відповідно до якого відповідачу було надано кредит в сумі 3800,00 грн, шляхом переказу на картковий рахунок, зі сплатою процентів за користування кредитом. Строк повернення грошових коштів за договором настав 22.12.2019, проте відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

16.11.2020 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу № ККЛУ-16112020, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 278250 від 22.11.2019.

Заборгованість відповідача перед позивачем за Кредитним договором станом на дату подання позову становить 16575,60 грн, з яких: 3800,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 10476,60 грн заборгованість за процентами, 2299,00 грн заборгованість за пенею.

Позивачем проведено роботу щодо досудового врегулювання спору, а саме відповідачу надіслано письмову Досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості, однак заборгованість не погашено.

Позиція відповідача

23.04.2026 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому вона заперечує проти позовних вимог та заявляє про застосування строку позовної давності, посилаючись на те, що зобов`язання виникли 22.11.2019, а позов подано лише у 2026 році, тобто з пропуском встановленого законом строку позовної давності. Відповідач зазначає, що після виникнення зобов`язання вона не здійснювала жодних платежів, не визнавала борг та не вчиняла жодних дій, які могли б перервати або поновити перебіг строку позовної давності.

II. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

24.03.2026 позов надійшов до суду.

27.03.2026 ухвалою судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області вказану заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Разом із позовною заявою позивачем подано клопотання про витребування доказів, а саме інформації у АТ "СЕНС БАНК" про підтвердження зарахування грошових коштів у сумі 3800,00 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , власником якої є ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 27.03.2026 клопотання позивача про витребування доказів задоволено, витребувано у АТ "СЕНС БАНК" відповідну інформацію.

15.06.2026 до суду надійшла відповідь з АТ "СЕНС БАНК", якою підтверджується зарахування грошових коштів у сумі 3800,00 грн 22.11.2019 на картковий рахунок відповідача.

23.04.2026 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву.

30.04.2026 до суду надійшла відповідь на відзив від позивача, у якій позивач заперечує проти доводів відповідача щодо пропуску строку позовної давності, посилаючись на продовження строків позовної давності у зв`язку з карантинними обмеженнями та дією воєнного стану.

Інших заяв, клопотань від сторін до суду не надходило.

З огляду на те, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без проведення судового засідання, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

III. Фактичні обставини, встановлені судом.

Зміст позовних вимог полягає у стягненні з відповідача заборгованості, що виникла внаслідок порушення останнім грошового зобов`язання перед позивачем.

22.11.2019 ОСОБА_2 на сайті ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» заповнила анкету-заяву на кредит №278250, на підставі якої цього ж дня між нею та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» укладено Договір про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту № 278250. Відповідно до договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит), а позичальник повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

За умовами Договору сума кредиту становить 3800,00 грн, надається на строк 30 днів, шляхом переказу на картковий рахунок, термін повернення кредиту і сплати процентів 22.12.2019, акційна процентна ставка становить 0,01% від суми позики за кожен день користування (3,65% річних), стандартна процентна ставка складає 1,90% від суми позики за кожний день користування (693,50% річних).

Договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний через сайт товариства.

У вищевказаній анкеті-заяві від 22.11.2019 та у Договорі вказано, зокрема: позичальник ПІБ; ідентифікаційний код, адреса реєстрації, номер телефону; в анкеті-заяві, крім того, вказано дату народження, паспортні дані, місце роботи, щомісячні доходи.

Довідкою про ідентифікацію ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» підтверджується ідентифікація клієнта ОСОБА_2 .

Згідно з листом-повідомленням про успішне перерахування коштів, 22.11.2019 на банківську картку № НОМЕР_1 було перераховано грошові кошти у сумі 3800,00 грн за договором №278250.

Ухвалою суду було витребувано у АТ "СЕНС БАНК" інформацію про підтвердження зарахування грошових коштів. 15.06.2026 до суду надійшла відповідь з банку, якою підтверджується зарахування грошових коштів у сумі 3800,00 грн 22.11.2019 на картковий рахунок відповідача.

22.12.2019 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_2 укладено Додатковий договір №321433 до Договору №278250, яким продовжено строк користування позикою та встановлено нову дату повернення позики не пізніше 22.12.2019, а також погоджено процентну ставку за користування позикою у розмірі 1,60% від суми позики за кожен день користування.

16.11.2020 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу № ККЛУ-16112020, відповідно умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі до ОСОБА_2 за договором про надання коштів у позику №278250 від 22.11.2019 на загальну суму заборгованості, що підтверджується Договором факторингу, Актом приймання-передачі реєстру боржників та Витягом з реєстру боржників.

Долучені до матеріалів справи розрахунки свідчать про те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання коштів у позику №278250 від 22.11.2019, станом на дату подання позову значиться заборгованість за тілом кредиту у розмірі 3800,00 грн, за процентами 10476,60 грн, за пенею 2299,00 грн.

09.03.2026 позивачем на адресу відповідача було направлено Досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості, однак заборгованість погашена не була.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами.

IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Договір, що за своєю правовою природою є двостороннім правочином, є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.ст. 626, 628 ЦК України).

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається за загальним правилом шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень 12 Закону України «Про електрону комерцію» одним із моментів підписання електронного правочину є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно з абзацом 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України - за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтями 1046, 1048 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Така заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.516 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Щодо строку позовної давності

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як встановлено судом, строк виконання зобов`язання за Договором №278250 від 22.11.2019 з урахуванням Додаткового договору №321433 від 22.12.2019 настав 22.12.2019. Отже, перебіг позовної давності розпочався 23.12.2019 та за загальним правилом мав закінчитися 23.12.2022.

Проте, 02.04.2020 набув чинності Закон України від 30.03.2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з подальшими змінами, з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України встановлений карантин. Дію карантину неодноразово було продовжено на всій території України, востаннє постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 до 30 червня 2023 року.

Таким чином, перебіг позовної давності за вимогами позивача було продовжено на строк дії карантину з 12.03.2020 по 30.06.2023.

Крім того, відповідно до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла до 04.09.2025), у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжувались на строк його дії.

Враховуючи викладене, загальний строк позовної давності за вимогами позивача було продовжено на період дії карантину (з 12.03.2020 по 30.06.2023) та на період дії воєнного стану (з 24.02.2022). Отже, на момент подання позову (12.03.2026) строк позовної давності не сплив, що підтверджується відповідними розрахунками.

Таким чином, доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності є необґрунтованими.

Щодо стягнення неустойки (штрафу, пені)

Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 2299,00 грн.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що заявлена до стягнення пеня у розмірі 2299,00 грн нарахована за період прострочення, який включає період дії воєнного стану, та з огляду на пряму вказівку закону, яка звільняє позичальника від сплати неустойки в період дії воєнного стану, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені є безпідставними та не підлягають задоволенню.

V. Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

За правилами статей 2, 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Із копії наявних у матеріалах справи доказів видно, що ОСОБА_2 , як позичальник за кредитним договором, ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі, надавши кредитодавцю персональні дані, а саме ПІБ, дата народження, РНОКПП, місце проживання, номер мобільного телефону, e-mail, необхідні для укладення договору та формування одноразового ідентифікатора.

Суд зазначає, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» і відповідачем не був би укладений.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20).

Суд вважає підтвердженим факт укладання Договору №278250 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту від 22.11.2019, з огляду на таке.

По-перше, відповідач погодився з умовами Договору, про що свідчить наявність електронного підпису одноразовим ідентифікатором С450, а також погодився з умовами Договору, про що свідчить Довідка про ідентифікацію.

По-друге, враховуючи, що кредитні договори є реальними, тобто вважаються укладеним з моменту передачі грошових коштів, судом встановлено, що кредитодавцем виконані умови договору, кредитні кошти були перераховані відповідачу, що підтверджується листом-повідомленням про перерахування коштів та відповіддю АТ "СЕНС БАНК" на витребувані судом докази.

Таким чином, позивачем підтверджений факт укладення кредитного договору та перерахування коштів на вказаний рахунок відповідача.

Також встановлено, що кредитодавцем виконані умови договору, кредитні кошти були перераховані відповідачу. Таким чином у відповідача виникли зобов`язання за укладеним договором позики повернути кредит та сплатити проценти за користування коштами.

Останній не виконав зобов`язання за договором, вчасно отримані в кредит кошти не повернув, проценти за користування такими коштами в повному обсязі не сплатив, заборгованість погашена не була.

Відповідно до ч.ч. 1,5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В Постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц ВП ВС вказала на те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом і у постановах від 20 лютого 2019 року по справі № 666/4957/15,від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Як було зазначено, відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, а права та інтереси кредитодавця забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України.

Зазначена правова позиція викладена Великою палатою Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц.

Строк, на який надається кредит, визначений сторонами в договорі 30 днів з 22.11.2019 по 22.12.2019 (з урахуванням Додаткового договору №321433 від 22.12.2019). Після закінчення строку кредитування, нарахування процентів за Договором не здійснювалось, проте позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості за процентами, нарахованими у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Згідно з розрахунком позивача, заборгованість за процентами становить 10476,60 грн. Суд перевіривши розрахунок, вважає його арифметично правильним та таким, що відповідає умовам укладеного договору.

Також встановлено судом набуття позивачем права вимоги до відповідача за договором №278250 від 22.11.2019 на підставі договору факторингу від 16.11.2020.

У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі №2-2035/11 викладено висновок, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

З огляду на викладене, саме по собі неповідомлення відповідача про відступлення права вимоги, не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора.

При цьому, суд враховує, що жодних доказів щодо визнання Договору факторингу недійсним чи його оскарження, стороною відповідача суду не надано.

У зв`язку з викладеним суд вважає необґрунтованими заперечення відповідача щодо відсутності обов`язку відповідача з повернення коштів новому кредитору позивачу у справі.

Враховуючи викладене, обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, знайшли своє підтвердження при розгляді справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на зазначене, суд дійшов обґрунтованого висновку про часткову підставність позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги задоволено частково на суму 14276,60 грн (3800,00 грн + 10476,60 грн), що становить 86,13% від заявленої суми позову (16575,60 грн).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 2292,89 грн (2662,40 грн х 86,13%/100%).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Як зазначено у ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження понесених витрат, пов`язаних з правничою допомогою, представником позивача додано до позову: копію договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, укладеного між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет»; копію акту наданих послуг правової (правничої) допомоги №997 від 09.03.2026; копію детального опису наданих послуг за Договором №0107 від 01.07.2025.

Згідно з наявними у справі доказами, загальна вартість наданої правничої допомоги у даній справі становить 8 000,00 грн.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, відшкодовуються лише витрати, які справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення у справі «Лавентс проти Латвії»).

Враховуючи, що дана цивільна справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, є справою незначної складності, обсяг наявних у ній матеріалів є значним, підготовка документів потребувала певного часу, у справі не відбулось жодного судового засідання, а також зважаючи на принципи співмірності та розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу. Суд вважає, що розумною та співмірною сумою таких витрат буде 5 000,00 грн.

Керуючись статтями 3-5, 12, 13, 76-81, 83, 89, 137, 141, 178 ч. 8, 259, 263-265, 268, 273, 274, 280, 282, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Договором про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту № 278250 від 22.11.2019 у загальному розмірі 14 276 (чотирнадцять тисяч двісті сімдесят шість) грн 60 коп., з яких:

3 800,00 грн заборгованість за тілом кредиту,

10 476,60 грн заборгованість за процентами.

В задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 2299,00 грн відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2292 (дві тисячі двісті дев`яносто дві) грн 89 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Повний текст рішення складено 18 червня 2026 року.

Відомості про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя О.М. Нестеренко