Рішення № 137512141, 18.06.2026, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/515/26

Провадження № 2/675/692/2026

Р І Ш Е Н Н Я

(ЗАОЧНЕ)

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" червня 2026 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі головуючої судді Янішевської О. С., секретаря судового засідання Король К. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізяславі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 247 ЦПК України, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

02 квітня 2026 року Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» (надалі АТ «А-Банк») звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у сумі 62414,04 грн, мотивуючи це тим, що відповідачка ОСОБА_1 26 січня 2025 року уклала з АТ «А-Банк» кредитний договір № АВН0CT155101737909376625 про надання кредиту в розмірі 50000,00 грн строком на 60 місяців, тобто до 25 січня 2030 року, із сплатою процентів в розмірі 85,00 % щорічно та комісії в розмірі 0 грн 00 коп. Відповідачка отримала кошти, але своїх зобов`язань у повному обсязі не виконала. Згідно розрахунку заборгованість за кредитним договором станом на 02 квітня 2026 року складала 62414,04 грн, з яких: заборгованість за наданим кредитом (тіло кредиту) 48980,00 грн, заборгованість за процентами 13050,76 грн, заборгованість за пенею 383,27 грн. Позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором та судові витрати, які складаються з суми сплаченого при подачі позову судового збору.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з письмовою заявою, в якій просив розглядати справу без його участі, заявлений позов підтримав повністю, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання за повторним викликом не з`явилася.

Відповідно до змісту ч. 7 ст. 128, п. п. 1, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є, зокрема, день вручення судової повістки під розписку, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як вбачається з відповіді міського голови Ізяславської міської ради Шепетівського району Хмельницької області № 1352/03-14 від 03 квітня 2026 року, місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване у АДРЕСА_1 .

Судові повістки відповідачці ОСОБА_1 направлялися на адресу зареєстрованого місця проживання. Надіслані ОСОБА_1 судові повістки на 21 травня 2026 року та на 18 червня 2026 року повернулися до суду без вручення з довідкою Укрпошти про причини повернення: за зазначеною адресою адресат відсутній.

За таких обставин суд вважає, що ОСОБА_1 належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

У відповідності до положень ст. ст. 223 ч. 4, 280-284 ЦПК України суд за згодою представника позивача вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів в порядку заочного розгляду, про що суд виніс відповідну ухвалу 18 червня 2026 року.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Порядок укладання договорів в електронній формі передбачений Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Встановлено, що 26 січня 2025 року ОСОБА_1 уклала кредитний договір № АВН0CT155101737909376625 про надання кредиту в розмірі 50000,00 грн строком на 60 місяців, тобто до 25 січня 2030 року, із сплатою процентів в розмірі 85,00 щорічно, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями заяви про надання послуги «Швидка готівка», паспорту споживчого кредиту.

При цьому у матеріалах справи наявні копії заяви ОСОБА_1 про надання послуги «Швидка готівка» та Паспорту споживчого кредиту за програмою «Швидка готівка», підписані електронним підписом ОСОБА_1 , що свідчить про те, що відповідачка ознайомилася з умовами кредитування і погодилася з ними. У Паспорті споживчого кредиту за програмою «Швидка готівка», зокрема, вказана інформація на момент отримання відповідачкою кредитних коштів щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача. Факт отримання ОСОБА_1 електронного підпису підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Тому суд вважає, що при укладенні договору з відповідачкою АТ «А-Банк» дотрималось вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Взяті на себе зобов`язання АТ «А-Банк» виконало, надавши ОСОБА_1 суму кредиту 50000 грн, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями меморіальних ордерів від 26 січня 2025 року.

Відповідачка ОСОБА_1 користувалася карткою, отримувала кошти банку, про що свідчить розрахунок заборгованості та виписка по рахунку відповідачки, згідно яких ОСОБА_1 останній раз погашала заборгованість 27 грудня 2025 року у сумі 1789,45 грн.

Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети та Паспорту споживчого кредиту за програмою «Швидка готівка», підписані сторонами, фактично не містить строку повернення кредиту (користування ним), лише у пункті 3 Паспорту споживчого кредиту за програмою «Швидка готівка» зазначено строк кредитування 60 місяців. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «А-Банк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, згідно якої якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинам (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України.

За вимогами ст. 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Відповідно до ст. ст. 611, 625 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, що передбачено ст. 549 ЦК України.

Відповідно до ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно розрахунку заборгованість за кредитним договором станом на 02 квітня 2026 року складала 62414,04 грн, з яких: заборгованість за наданим кредитом (тіло кредиту) 48980,00 грн, заборгованість за процентами 13050,76 грн, заборгованість за пенею 383,27 грн.

Банк, пред`являючи вимоги про стягнення кредиту, просив крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути проценти за користування кредитними коштами.

В тексті позовної заяви позивач посилався на те, що відповідно до укладеного договору № АВН0CT155101737909376625 від 26 січня 2025 року ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

До позовної заяви позивачем додані копія анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-БАНК» від 12 листопада 2019 року, яка підписана ОСОБА_1 , заяви про надання послуг «Швидка готівка» та паспорту споживчого кредиту «Швидка готівка», підписані ОСОБА_1 електронним підписом, в яких чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка.

З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідачкою фактично отримано кредитні кошти на підставі заяви про надання послуги «Швидка готівка» від 26 січня 2025 року, які нею не повернуто. Отримані відповідачкою кредитні кошти відображені в розрахунку заборгованості, доданому до позовної заяви, в якому зазначається про користування відповідачкою кредитними коштами.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з відповідачки слід стягнути на користь позивача нараховану заборгованість по договору № АВН0CT155101737909376625 від 26 січня 2025 року станом на 02 квітня 2026 року складала 62030,77 грн, з яких: заборгованість за наданим кредитом (тіло кредиту) 48980,00 грн, заборгованість за процентами 13050,76 грн.

Щодо стягнення заборгованості за пенею в розмірі 383,27 грн суд зважає на наступне.

Відповідно п. 18 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 62 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

В Україні діє воєнний стан, який був введений в дію відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, який був неодноразово продовжений,востаннє Указом Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 342/2026 від 27 квітня 2026 року, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 4857-ІХ від 28 квітня 2026 року.

Оскільки пеня за невиконання зобов`язання за договором нарахована в період дії воєнного стану, слід відмовити позивачу в стягненні пені.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При розподілі судових витрат суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлений з ціною 62414,04 грн і задоволено на суму 62030,77 грн, тобто на 99,38% (62030,77х100:62414,04). Таким чином, з ОСОБА_1 на корить АТ «А-Банк» слід стягнути 2645,77 грн. (2662,40х99,38%) судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 92, 95, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 207, 525, 526, 530, 549, 625, 628, 638, 629, 610, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (місце знаходження 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11; код ЄДРПОУ 14360080) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Ізяславським РВУМВС України в Хмельницькій області 10 грудня 2003 року, зареєстроване місце проживання в АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Ізяславським РВУМВС України в Хмельницькій області 10 грудня 2003 року, зареєстроване місце проживання в АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (рах. № НОМЕР_3 , МФО № 307770, код ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за кредитним договором № АВН0CT155101737909376625 від 26 січня 2025 року, яка станом на 02 квітня 2026 року складала 62030,77 грн, з яких: заборгованість за наданим кредитом (тіло кредиту) 48980,00 грн, заборгованість за процентами 13050,76 грн; судові витрати в сумі 2645 (дві тисячі шістсот сорок п`ять) грн 77 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Ізяславським районним судом Хмельницької області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: О. С. Янішевська