Рішення № 137502983, 18.06.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 червня 2026 рокум. Ужгород№ 260/1453/26 Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши у письмову провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області (88017, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Івана Кошинського, 2а, код ЄДРПОУ 37809328), Берегівського відділу Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області (90202, Закарпатська обл., Берегівський р-н, м. Берегове, пл. Ф.Ракоці, 3) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

11 березня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 звернулися до суду з позовною заявою до Берегівського відділу Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області, якою просить: 1) визнати протиправною бездіяльність Берегівського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області, що міститься у листі №21112-180/2112.21-26 від 26.02.2026 р. щодо не оформлення паспорту неповнолітній ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки зразка 1994 р.; 2) зобов`язати Берегівський відділ Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області, оформити та видати бланк паспорту ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки зразка 1994 р. з проставленою відміткою місця проживання без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки персональних даних.

16 березня 2026 року ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Берегівського відділу Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без руху.

Для усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно було надати суду позовну заяву у новій редакції у відповідності до пункту 2 частини 5 статті 160 КАС України, оскільки судом встановлено, що відповідачем зазначено Берегівський відділ Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області, однак відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань даний код 37809328 належить Головному управлінню Державної міграційної служби в Закарпатській області.

27 березня 2026 року позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків та позовну заяву у новій редакції, відповідно до якої просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби у Закарпатській області, що міститься у листі №21112-180/2112.21-26 від 26.02.2026 р. щодо не оформлення паспорту неповнолітній ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки зразка 1994 р.; 2) зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби у Закарпатській області оформити та видати бланк паспорту ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки зразка 1994 р. з проставленою відміткою місця проживання без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки персональних даних.

30 березня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Залучено до участі в справі - Берегівський відділ Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області (90202, Закарпатська обл., Берегівський р-н, м. Берегове, пл. Ф.Ракоці, 3) як відповідача 2.

29 травня 2026 року ухвалою суду витребувано від Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області докази отримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 з УНЗР: 20090927-03666 та докази, що така особа надавала раніше згоду на обробку персональних даних.

08 червня 2026 року відповідачем надано суду витребувані докази.

1. Позиції сторін.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що норми Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» на відміну від норм Положення № 2503-ХІІ (яке є чинним на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування її прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним тим цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення ст. 8 Конвенції. Будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта зразка 1994 р., законодавством не передбачено. Відтак, відповідач допустив бездіяльність у спірних правовідносинах, фактично протиправно відмовивши в оформленні ОСОБА_2 паспорта громадянина України зразка 1994 р.

21 квітня 2026 року представником відповідача - Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області до суду подано відзив на позовну заяву, в якому просять у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування зазначають, що зміст офіційних документів і баз даних не може визначатись побажаннями окремих осіб, а записи в базах даних повинні будуватися за єдиною моделлю як по технічним причинам, так і з міркувань правового порядку. Враховуючи зазначене, виготовлення паспорту у вигляді паспортної картки не має на меті втручання в питання, що стосуються реалізації громадянами їх конституційного права на свободу совісті й віросповідання, оскільки відображення в документі максимальної кількості ідентифікаційних ознак громадянина забезпечує якісну ідентифікацію особи і захист документа. Належна ідентифікація особи захищає права та свободи інших осіб, які вступають з такою особою в правові відносини і користуються при цьому документами особи як такими, що належно її ідентифікують. Також, не можна ігнорувати те, що належний рівень функціональності й безпеки паспортних документів мають безпосереднє відношення до інтересів охорони громадського порядку, захисту прав і свобод людей, особливо в умовах сьогоднішньої агресії по відношенню до України. Звертають увагу суду, що за відомостями інформаційно-комунікаційної системи ДМС України гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспортом громадянина України у формі картки документованою не значиться. Разом з тим, 02.05.2019 гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 була документована паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 ( орган видачі 8027) заява-анкета № 14309191 від 16.04.2019. УНЗР: 20090927-03666. З огляду на викладене, неповідомлення або свідоме приховування інформації щодо наявності УНЗР може свідчити про надання неповних або недостовірних даних позивачем, суперечить принципам добросовісності у правовідносинах. Посилання Позивача про нібито відмову в згоді на обробку її персональних даних, спростовується, не лише фактом наявності УНЗР у Позивача, а і тим що данні Позивача вже внесенні до Єдиного державного демографічного реєстру, а отже, правовий режим обробки її персональних даних уже застосовується. У зв`язку з цим посилання Позивача на відмову в обробці її персональних даних Вважають не переконливою підставою для отримання паспорту книжечки та такою що не узгоджується з фактичними обставинами. Крім того, правозастосовна практика виходить з того, що право на альтернативну форму документа (зокрема паспорту-книжечки) можу бути реалізоване за наявності обґрунтованих підстав та за умови послідовної правової позиції особи щодо обробки її персональних даних. У даному випадку наявність УНЗР та одночасне заперечення проти використання відповідних реєстрів свідчить про відсутність такої послідовності. Таким чином, неповідомлення Позивачем про наявність УНЗР у поєднанні з вимогою оформлення паспорта у формі книжечки на думку Відповідача може розцінюватися як недобросовісна поведінка Позивача, спрямована на отримання правового результату без належного на те права.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 26 лютого 2026 року Берегівський відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області листом № 2112-180/2112.21-26 повідомив ОСОБА_2 та її законним представникам, що наразі підстав для оформлення та видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорта громадянина України вперше у вигляді книжечки, відповідно до «Положення про паспорт громадянина України», що затверджене Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-ХІІ, немає. Також, в разі усунення обставин, через які було відмовлено, можуть повторно звернутись до Берегівського відділу ГУ ДМС у Закарпатській області з питання оформлення та видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорта громадянина України вперше у вигляді книжечки, відповідно до «Положення про паспорт громадянина України», що затверджене Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-XII. Додатково зазначають, що відповідно до пункту 1 Розділу ІІ «Оформлення паспорта вперше» Тимчасового порядку оформлення та видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 06.06.2019 р. №456 для оформлення паспорта громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 р., необхідно надати такі документи: 1) заяву (згідно Додатку 1 до вказаного Тимчасово порядку); 2) рішення суду (що набрало законної сили); 3) оригінал свідоцтва про народження; 4) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (паспорти громадянина України); 5) дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см; 6) довідку про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання особи, (а.с. 5).

02.05.2019 гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 була документована паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 (орган видачі 8027), заява-анкета № 14309191 від 16.04.2019. УНЗР: 20090927-03666, що стверджується відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру №2901636 від 18.06.2026 року.

Не погоджуючись з відмовою відповідача щодо оформлення та видачі паспорта, позивачка звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-III (далі - Закон № 2235-III) документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.

Відповідно до статті 5 Закону № 2235-III постановою Верховної ради України від 26.06.1992 № 2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення), згідно з пунктами 2 та 3 якого, паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Пунктом 13 Положення встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

06 грудня 2012 року набрав чинності Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-VI (далі - Закон №5492-VI), яким визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону №5492-VI суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

Частиною 1 статті 4 Закону №5492-VI встановлено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-комунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи.

За змістом частини 1 статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних». У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Згідно із підпунктом «а» пункту 1 частини 1 статті 13 Закону №5492-VI документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, оформлення якого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, є паспорт громадянина України.

Відповідно до частини 3 статті 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. Посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія не містять безконтактного електронного носія.

Частиною 4 статті 13 Закону №5492-VI передбачено, що особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб`єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія.

Згідно з частинами 1, 2, 4 та 5 статті 14 Закону №5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Частиною 1 статті 16 Закону №5492-VI передбачено, що оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до частин 1, 2 та 4 статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Згідно з частиною 7 статті 21 Закону №5492-VI до паспорта громадянина України вноситься така інформація: 1) назва держави; 2) назва документа; 3) ім`я особи; 4) стать; 5) громадянство; 6) дата народження; 7) унікальний номер запису в Реєстрі; 8) номер документа; 9) дата закінчення строку дії документа; 10) дата видачі документа; 11) уповноважений суб`єкт, що видав документ (код); 12) місце народження; 13) відцифрований образ обличчя особи; 14) відцифрований підпис особи; 15) податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган). У разі наявності повідомлення про відмову від реєстраційного номера облікової картки платника податків проставляється слово «відмова».

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» від 25.03.2015 №302, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, затверджено зразок бланка, технічного опису та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі - Порядок №302).

Згідно із пунктами 1, 2, 3 Порядку №302 паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт.

Підпунктом 1 пункту 7 Порядку №302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

Пунктом 14 Порядку №302 закріплено перелік інформації про особу, на ім`я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта.

За змістом пункту 19 Порядку №302 документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються до центрів надання адміністративних послуг, державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, його відокремлених підрозділів (філій, представництв), у тому числі розміщених за межами України відокремлених підрозділів (далі - уповноважені суб`єкти), територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС.

Згідно із пунктом 32 Порядку №302 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до розгляду документів перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35, 46 і 69 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства.

Відповідно до пункту 100 Порядку №302 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС має право відмовити особі в оформленні або видачі паспорта, якщо: 1) особа не є громадянином України; 2) особа вже отримала паспорт (у тому числі паспорт зразка 1994 року), який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв`язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього; звернення для обміну протягом одного місяця до дати закінчення строку дії паспорта; непридатності для подальшого використання); 3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави, органів місцевого самоврядування або підприємств, установ та організацій, не підтверджують надану заявником інформацію; 4) за оформленням та/або видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на здійснення такої/таких дій; 5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі паспорта або виявлені недоліки у встановлений строк не усунуті; 6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи; 7) у разі смерті заявника або оголошення його померлим.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 456 від 06.06.2019 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Тимчасовий порядок № 456), який визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку.

Пункт 5 розділу І Тимчасового порядку №456 визначає, що заява та документи для оформлення і видачі паспорта (у тому числі для вклеювання фотокартки) подаються заявником до територіального підрозділу ДМС за зареєстрованим місцем проживання особи.

Відповідно до пункту 1 розділу IІІ Тимчасового порядку №456 для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник (далі - заявник) подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави; 4) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували(в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів або в разі, якщо батьки (чи один із батьків) такої особи на момент її народження були (був) іноземцями(ем) або особами(ою) без громадянства, або в разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України; 5) дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 6) довідку про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання особи; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).

При цьому, підпунктом 5 пункту 1 розділу X Тимчасового порядку №456 визначено, що територіальний підрозділ ДМС відмовляє особі в оформленні або видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки), якщо особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення й видачі паспорта.

Аналіз норм законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України, до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов`язковим.

Своє бажання отримати паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки, який є батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аргументує тим, що вони не надають згоду на збір і обробку персональних даних дитини та передачі таких до Єдиного державного демографічного реєстру за релігійними переконаннями.

При цьому, як встановлено з наданих відповідачем доказів, його неповнолітній дитині ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , органами ДМС видано паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , що містить безконтактний електронний носій. Неповнолітня донька позивача вже має УНЗР, який був сформований після ідентифікації особи під час оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, відповідно до листа Головного управління ДМС України в Закарпатській області від 04 червня 2026 року № 2101.4.1-6169/2101.3-26, (а.с. 53-54).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що УНЗР ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вже сформований під час оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Відповідно до статті 10 Закону №5492-VI унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі залишається незмінним при всіх наступних операціях у реєстрі, а отже при оформлені паспорта у формі ID-картки повторно формуватися не буде.

Отже, фактично у Єдиному державному демографічному реєстрі вже містяться персональні дані ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та йому присвоєно унікальний номер запису в цьому Реєстрі, який є незмінним.

Використання паспорта громадянина України для виїзду за кордон, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права неповнолітньої дитини позивача та в будь-якому разі не є втручанням у її приватне та сімейне життя.

Указане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 17 грудня 2025 року у справі № 420/26173/24.

При цьому суд наголошує, що інші підстави відмови у рішенні відповідача не є обставиною, що може змінити правову оцінку спірних правовідносин, оскільки судом встановлені обставини, які мають визначальне значення для правильного вирішення спору, зокрема факту вже сформованого та незмінного унікального номера запису в Єдиному державному демографічному реєстрі.

Крім того, у зразковій справі № 806/3265/17 Велика Палата Верховного Суду вказала на ознаки цієї типової справи:

а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ;

б) відповідач - територіальні органи ДМС України;

в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ.

Варто зауважити, що відповідно до пунктів 21, 22 частини 1 статті 4 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.

Отже, ознаками типових адміністративних справ є один і той же відповідач -суб`єкт владних повноважень та/або його відокремлені структурні підрозділи, аналогічні підстави публічно-правового спору, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин та аналогічні позовні вимоги.

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2019 року № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) стосується питань захисту прав і свобод громадян України, які не надають згоду на обробку персональних даних, оскільки з мотивів релігійних переконань побоюються настання в результаті їх обробки негативних наслідків, пов`язаних із формуванням цифрових ідентифікаторів особи.

У зразковій справі правовідносини стосувались порушення права особи мати паспорт у формі книжечки, яка не надала згоду на обробку персональних даних, оскільки побоювалася у зв`язку зі своїми переконаннями настання тяжких негативних наслідків в результаті майбутнього внесення персональних даних до Єдиного державного демографічного реєстру та присвоєння Унікального номеру запису в Реєстрі.

Проте, в позовній заяві позивач не обґрунтовує, яким чином оформлення такого ж паспорту засобами ЄДДР у формі картки, впливає на її релігійні переконання чи втручання держави в її приватне та сімейне життя. Також позивач не заперечує надання згоди на обробку персональних даних при отриманні паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

За таких обставин внесення персональних даних позивача до Реєстру відбулося раніше та на законних підставах, а оформлення паспорта громадянина України у формі ID-картки не передбачає повторного формування УНЗР чи нового втручання у сферу приватного життя.

Таким чином, відсутні правові підстави для врахування висновків у зразковій справі №806/3265/17(Пз/9901/2/18) при розгляді цієї справи.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають до задоволення.

Питання судових витрат судом не вирішується у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області, Берегівського відділу Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 18 червня 2026 року.

СуддяТ.В.Скраль