Рішення № 137501459, 18.06.2026, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/9600/25

Номер провадження 2/489/608/26

РІШЕННЯ

Іменем України

18 червня 2026 року місто Миколаїв

Інгульський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

за участі секретаря судового засідання Ковальової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Інгульського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом за позовом Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (далі позивач або АТ "Акцент-Банк") до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості

встановив

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи вимоги тим, що відповідачу було надано кредит у розмірі 150000,00 грн. строком на 60 місяців зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 55% на рік та комісії в розмірі 0,00 грн. Представник позивача просив стягнути з відповідача заборгованість, яка станом на 26.11.2025, внаслідок невиконання відповідачем основного зобов`язання складає 148886,97 грн., з яких: 123431,39 грн. - заборгованість за кредитом; 24326,98 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 1128,60 грн. - заборгованість за пенею, а також представник позивача просив стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, просив розглядати справу без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду відзив, в якому вказав, що позивачем до складу заборгованості включено штрафні санкції та пеню. З огляду на діє воєнного стану та складну економічну ситуацію, такі нарахування є спірними та підлягають перевірці судом на предмет їх правомірності та співмірності. Згідно з цим, вважає, що з неї не повинні стягуватись загальний залишок заборгованості за процентами 24326,98 грн., загальний залишок заборгованості за пенею у розмірі 1128,60 грн. Вважає, що її борг перед позивачем станвоить123431,39 грн.. Просить врахувати в рахунок погашення боргу 700 грн. (від 31.01.2026 згідно виписки по картці). Таким чином, сума боргу складатиме 122731,39 грн. Просила суд відстрочити їй стягнення боргу та призначити їй стягнення боргу з 2026 по 2029 роки не більше 2-3% від її заробітної плати.

Представником позивача надано суду відповідь на відзив, в якому вказав, що виписки по рахункам та розрахунок заборгованості свідчить про тривале виконання зобов`язань за Кредитним договором Позичальником і активне користування Кредитом, що вчергове підтверджує отримання Позичальником кредиту та наявну заборгованість. Також на підтвердження перерахування Відповідачу кредитних коштів до позову було додано меморіальний ордер зі зазначенням відповідної суми кредиту, яка була перерахована Відповідачу, тому доводи Відповідача що таких доказів не надано є безпідставні. Також в Заяві Клієнта No ABH0CT155101718633068005 від 17.06.2024 року зазначено номер картки клієнта на який було зараховано кошти кредиту. Між сторонами було укладено кредитний договір і в даному випадку застосовуються умови кредитного договору. По споживчим кредитам пеня не нараховується лише у випадку, якщо договір укладений до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", тобто до 24.01.24, а у випадку коли договір заключений після цієї дати (17.06.2024 року), то посилання на неправомірне нарахування пені є безпідставне.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Постановою Верховного Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11, провадження № 61-175сво21, роз`яснено, що при ухваленні рішення суду, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це відповідає вимогам ЦПК України і не є порушенням прав сторін.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

Між Акціонерним товариством "АКЦЕНТ-БАНК" та ОСОБА_1 укладено договір б/н у вигляді анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Акціонерному товаристві «А-БАНК».

Також, 17.06.2024 ОСОБА_1 підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Паспорт споживчого кредиту, відповідно до якого ліміт кредиту -150000 грн., строк кредитування 60 міс., процентна ставка 55% річних фіксована, реальна річна процентна ставка 72,47.

17.06.2024 ОСОБА_1 підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Заяву про надання послуги «Швидка готівка» №АВН0СТ155101718633068005, з якої, з поміж-іншого слідує, що у випадку порушення клієнтом зобов`язань із погашення заборгованості клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,07% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки.

Згідно з меморіальним ордером від 17.06.2024 було видано кредит у розмірі 150000,00 грн. згідно договору №АВН0СТ155101718633068005 від 17.06.2024.

Факт руху грошових коштів на картковому рахунку відповідача позивач підтвердив випискою по картці за період з 17.06.2024 по 25.11.2025, згідно якої сума заборгованості станом на 25.11.2025 складає 148709,29 грн.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (ч.1 ст. 1056-1 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №561/77/19 від 16.12.2020 зазначено, що особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4, 8, 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст.12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, в силу положень Закону України «Про електронну комерцію» в момент укладення правочину відповідач прийняв на себе зобов`язання, погодившись на істотні умови кредитного договору, запропоновані Банком.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 щодо можливості укладення договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем та у постанові від 02.12.2020 у справі №284/157/20 щодо підтвердження досягнення умов шляхом підписання паспорта споживчого кредиту.

Відповідно до наданого представником позивача розрахунку заборгованості, станом на 26.11.2025 загальний залишок заборгованості відповідача за наданим кредитом становить 148886,97 грн., з яких: 123431,39 грн. - заборгованість за кредитом; 24326,98 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 1128,60 грн. - заборгованість за пенею .

Як встановлено судом, відповідач позов визнає частково та не заперечує проти боргу в розмірі 123431,39 грн. (тіла кредиту). Але просив врахувати платіж, здійснений 31.01.2026 у розмірі 700 грн.

Відповідачем надано суду виписку по карті, з якої слідує, що 31.01.2026 дійсно відбулося автоматичне списання коштів у розмірі 700 грн. для погашення заборгованості за договором №АВН0СТ155101718633068005.

За такого, враховуючи визнання відповідачем позову в цій частині вимог та з урахуванням сплаченої суми в рахунок погашення заборгованості, суд приходить до висновку, що в цій частині вимог позов обґрунтований та підлягає задоволенню, а саме з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 123431,39 грн. Проте, враховуючи черговість списання коштів в рахунок погашення кредитних зобов`язань, суд вважає за необхідне врахувати сплачені відповідачем кошти в розмірі 700 грн. в рахунок погашення заборгованості за відсотками.

Що стосується заперечення відповідача про нарахування заборгованості за процентами та пенею, то суд зазначає таке.

Пунктом 12 Заявки кредитного договору №АВН0СТ155101718633068005 визначено, що у випадку порушення Клієнтом зобов`язань із погашення Заборгованості Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,07% (не менше 1 грн ) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 (п`ятнадцять) відсотків суми простроченого платежу.

Проте Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від12.06.2024 у справі № 910/10901/23, який, відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що хоч умовами Кредитного договору сторони і обумовили нарахування та сплату позичальником пені у розмірі 0,07% від суми простроченої заборгованості, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми виконаного/неналежно виконаного зобов`язання, проте п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальники, у період воєнного стану, звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов`язаннях.

У зв`язку із викладеним, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 1128,60 грн. слід відмовити.

Проте такі вимоги Закону не розповсюджуються на нарахування відповідачу заборгованості зі сплати відсотків. Відповідачем у Паспорті споживчого кредиту від 17.06.2024 погоджено процентну ставку у розмірі 55% річних. Нарахування заборгованості зі сплати відсотків здійснювалося позивачем у межах строку кредитування. Тому, у суду відсутні підстави для відмови в задоволенні позову в цій частині.

Окрім того, позивач просив суд відстрочити їй сплату боргу на три роки, на що суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічні положення закріплені в статті 18 ЦПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Згідно ч.ч. 1, 3, 4 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

За таких обставин, для вирішення питання про розстрочення виконання судового рішення відповідач повинна надати суду докази її матеріального стану, тобто відомості про наявне майно, джерела та розмір доходів тощо.

За відсутності доказів матеріального стану суд вважає, що відсутні підстави для розстрочення виконання рішення суду.

Одночасно, суд роз`яснює відповідачу, що в ході виконавчого провадження щодо виконання рішення суду, державний виконавець зробить запити щодо матеріального стану та доходів відповідача, і вона, ознайомившись та зробивши копії з вказаних документів, зможе звернутись до суду із заявою про розстрочення виконання рішення суду в порядку ст. 435 ЦПК України.

Дослідивши докази долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 2392,65 грн., пропорційно до задоволеної частини вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.89,259,263-265 ЦПК України суд

вирішив

Задовольнити позов частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" заборгованість за кредитним договором №АВН0СТ155101718633068005 від 17.06.2024, яка станом на 26.11.2025 складає 147058,37 грн. (сто сорок сім тисяч п`ятдесят вісім гривень тридцять сім копійок), з яких: 123431,39 грн. - заборгованість за кредитом; 23626,98 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2392 грн. 65 коп. (дві тисячі триста дев`яносто дві гривні шістдесят п`ять копійок).

Інформація про учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство "АКЦЕНТ-БАНК", код ЄДРПОУ - 14360080, адреса: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з моменту складення повного тексту рішення

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 18.06.2026. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суддя В. В. Кокорєв