Рішення № 137499130, 18.06.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/7798/26

провадження № 2/753/9826/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва в складі головуючого судді Колесника О.М., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з гарячого водопостачання у розмірі 18 993,16 грн., яка складається з основної суми заборгованості у розмірі 18 981,32 грн., 3% річних у розмірі 0,85 грн. та 10,99 грн. - інфляційної складової боргу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 та є споживачами послуг, які надає позивач. Відповідачі отримують послуги з постачання гарячої води, при цьому не в повному обсязі виконують зобов`язання по їх оплаті, в зв`язку з чим за ними утворилась заборгованість, яку позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів з урахуванням нарахованих штрафних санкцій.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 15 квітня 2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до ст.178 ЦПК України, відповідач скористався своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву. Так, 26 травня 2026 року від представника ОСОБА_2 - Родзевич В.Л. надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній заперечував щодо наявності заборгованості перед позивачем в повному обсязі, вказав, що ОСОБА_2 фактично проживав за іншої адресою та не користувався комунальними послугами, які надавав позивач, зокрема з постачання гарячої води. Також вказав, що вказана сума була розрахована без надання відповідачами фактичних показань засобів обліку води, а на підставі затверджених нормативів (норм) споживання, на підставі платіжної квитанції з розрахунковим періодом для оплати календарним місяцем. Об`єм спожитої послуги з постачання гарячої води, вказаний позивачем у платіжних квитанціях з використанням затверджених нормативів споживання цієї послуги, не відповідає дійсному об`єму спожитої послуги, на підставі викладених нижче обставин та підтверджуючих ці обставини документів. Крім того, просив суд застосувати строк позовної давності до вимог позивача.

04 червня 2026 року представником позивача надіслано до суду відповідь на відзив, у якому остання просила суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

При цьому, від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями з Територіальної громади м. Києва від 06 квітня 2026 року.

Положення стст. 66-68 ЖК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і положення підзаконних актів у сфері житлово-комунальних послуг покладають на користувачів житла (власників) обов`язок щомісяця вносити плату за житлово-комунальні послуги (теплопостачання, газ, водопостачання, каналізація тощо) та витрати на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі.

Відповідно до положень ЗУ «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалень розрахунків за енергоносії», виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності з 1 липня 2014 року є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Як вбачається з матеріалів справи, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_1 здійснюється ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ».

Згідно до ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою КМУ №630 від 21.07.2005, врегульовані відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання комунальних послуг, і фізичною особою, яка отримує послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року, власник та наймач квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, визначені законом або договором. Плата за надані послуги вносяться споживачем відповідно до показань обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата з послуги вноситься не пізніше 20 числа місця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до ч 1 ст. 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Частиною 7 статті 26 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем і споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

23.07.2014 року в газеті «Хрещатик» № 103(4503) позивачем розміщено повідомлення із пропозицією укладення договору про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення до відповідних житлово-експлуатаційних організацій або до ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ».

З матеріалів справи вбачається, що проект договору про надання ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» послуг централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в офіційному віснику Київської міської ради - газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 року № 111(4511).

Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання і укладаються з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України, були опубліковані на офіційному веб-сайті ТОВ «Євро-Реконструкція»13 жовтня 2021 року.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачами не укладено договір про надання послуг з постачання гарячої води.

Чинне законодавство України передбачає різні форми договору (у тому числі усну). Споживач зобов`язаний сплачувати кошти за надані послуги, оскільки відповідно до ст. 11 ЦК України зобов`язання виникають не лише з підстав, передбачених законодавством (зокрема угод), а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (постанова Верховного Суду України від 20.04.2016 р. № 6-2951цс15, від 15.05.2014 р. у справі № 5011-31/17255-2012).

Крім того, відповідачі не відмовлялися від надання позивачем житлово-комунальних послуг та отримували їх, разом з тим своєчасно не вносили плату за користування, у зв`яку з чим за ними утворилась заборгованість станом на 01 листопада 2025 року у розмірі 18 981,32 грн., яка складається з заборгованості за послуги з постачання гарячої води починаючи з листопада 2021 року у розмірі 12 937,70 грн., послуг з постачання теплової енергії починаючи з листопада 2023 року у розмірі 4 312,01 грн. та абонентської плати у розмірі 1 731,61 грн., що підтверджується копіями наявних рахунків в матеріалах справи.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача ОСОБА_2 щодо не проживання в квартирі АДРЕСА_1 , оскільки проживання в іншому місці не звільняє відповідача від сплати отриманих комунальних послуг, так як матеріалами справи підтверджено їх реєстрацію у квартирі, що свідчить про те, що вони є користувачами наданих послуг.

Так, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Право на неоплату вартості комунальних послуг не застосовується до постачання теплової енергії, що випливає з характеру наданої послуги, - послуга надається в будинок та нарахування здійснюються у залежності від опалювальної площі квартири незалежно від кількості фактичного проживаючих/зареєстрованих осіб. Навіть за відсутності мешканців в квартирі, житло та будинок (місця загального користування) опалюються, що є частиною належного утримання нерухомого майна, адже сприяє запобігання утворенню грибків та плісняви та недопущенню зниження нормативного строку експлуатації приміщення зокрема, та багатоквартирного будинку (спільного майна) в цілому.

Право на неоплату вартості наданої послуги з постачання гарячої води застосовується виключно за умови відсутності приладів обліку. Однак, як вбачається з обставин справи, розрахунок послуги з постачання гарячої води за приміщенням Відповідачів здійснювався з використанням приладів обліку - індивідуального засобу обліку гарячої води заводський № 10161248 та загальнобудинкового засобу обліку гарячої води заводський № 9846578 (в той чи іншій період).

Право на неоплату вартості комунальних послуг реалізується виключно за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Згідно з п. 2 ст. 2 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» витяг з реєстру територіальної громади - документ у паперовій або електронній формі, що підтверджує відомості про місце проживання (перебування) особи або інформацію про відсутність таких відомостей на дату та час формування витягу.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні.

Реєстрація місця проживання особи у житловому приміщенні створює презумпцію її проживання, що, у свою чергу, свідчить про користування таким житлом, а користування житлом об`єктивно зумовлює за собою використання базових умов життєзабезпечення - споживання житлово-комунальних послуг, які призначені для задоволення санітарно-гігієнічних та господарсько-побутових потреб споживачів. Також реєстрація місця проживання свідчить про безумовний зв`язок конкретної особи з конкретним житлом.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.09.2019 по справі № 335/479/17 викладено наступний правовий висновок: «Проживання в іншому місці не звільняє відповідачів від сплати отриманих комунальних послуг, оскільки матеріалами справи підтверджено їх реєстрацію у зазначеній вище квартирі, а посилання ОСОБА_2 на те, що він є неналежним відповідачем спростовуються матеріалами справи, оскільки він зареєстрований у вказаній квартирі, а отже є користувачем наданих послуг».

Відповідно до Розділу IX «Визначення та розподіл загального обсягу спожитої у будівлі/будинку гарячої води» Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 28.12.2018 за № 1502/32954 для цілей розподільного обліку визначається кількість осіб у приміщенні, які фактично користуються комунальною послугою. Про цю кількість осіб власник/наймач приміщення письмово повідомляє виконавця комунальної послуги та/або виконавця розподілу комунальної послуги, при цьому кількість осіб у приміщенні, які фактично користуються комунальною послугою, не може бути меншою від, зокрема: зареєстрованих у приміщенні - для житлових приміщень.

Отже, особи, що зареєстровані у житлі, є споживачами наданих комунальних послуг. У період виникнення заборгованості за надані послуги, що підтверджується матеріалами справи, місце постійного проживання Відповідачів зареєстровано в квартирі АДРЕСА_1 , а відповідно дані особи є споживачами наданих до квартири послуг та належними відповідачами по справі.

Згідно з п. 27 Правил надання послуг з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 споживач інформує протягом місяця з дня настання таких змін виконавця про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) шляхом надання виконавцю витягу або інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно, а також про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, з метою подальшого внесення змін до договору.

Відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що кореспондується з пп. 11 п. 45 Правил надання послуг з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182, споживач зобов`язаний інформувати протягом місяця виконавця про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) шляхом надання виконавцю витягу або інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, з метою подальшого внесення виконавцем змін до договору та проведення розподілу загальних обсягів спожитих послуг між споживачами багатоквартирного будинку з урахуванням внесених змін.

Доказів того, що відповідачі (або інші особи), до моменту подання позовної заяви до суду зверталися до ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» з повідомленням (уточненням) про кількість фактично проживаючих осіб у квартирі, в матеріалах справи немає.

Саме споживач, має інтерес до надання достовірних відомостей про кількість осіб, які мають зареєстроване місце проживання у квартирі або кількість фактично проживаючих осіб, а також відомостей про зміну кількості таких осіб.

Обов`язку періодичної перевірки кількості осіб, які мають зареєстроване місце проживання у квартирі або кількість фактично проживаючих осіб, у виконавця комунальної послуги немає, плата за надані послуги нараховується у відповідності до достовірних відомостей, наданих споживачем.

На підставі заяви споживача із підтверджуючими документами про зміну фактичної кількості осіб, які постійно проживають у житлі споживача та користуються послугою, виконавцем послуг вносяться відповідні зміни до договору та системи розподілу загальних обсягів спожитих послуг між споживачами багатоквартирного будинку.

Таким чином, у разі зміни кількості фактично проживаючих/зареєстрованих осіб у квартирі, споживачі комунальних послуг зобов`язані надати відповідну заяву, а відсутність такої є порушенням споживачем вимог нормативно-правових актів в частині зобов`язань споживача інформувати виконавця в місячний термін про зміну фактичної кількості осіб, які постійно проживають у житлі споживача та користуються послугою, у виконавця відсутні правові підстави для проведення перерахунку обсягів наданих послуг та розміру плати за надані послуги споживачу в попередніх періодах.

Порядок звільнення наймачів (власників) квартир (приватних будинків) та членів їх сімей за період їх тимчасової відсутності від оплати за комунальні послуги (в т.ч. за ГВП), затверджений рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 409/1843.

Згідно з пп. 1 п. 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630 (діяв протягом частини спірного періоду) споживач має право на зменшення розміру плати у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).

Відповідно до пп. 14 п. 32 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630 (діяв протягом частини спірного періоду) виконавець зобов`язаний зменшувати розмір плати за послуги у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї на підставі його письмової заяви та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).

Згідно з пп. 7 п. 43 Правил надання послуг з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 та пп. 12 п. 40 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води, затвердженого Постановою КМ України від 11.12.2019 № 1182 споживач має право на неоплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів за умови надання виконавцю заяви та документального підтвердження (зокрема, довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, іншого документа, що підтверджує право на виїзд з України чи в`їзд в Україну у відповідний період часу) в електронній або паперовій формі відповідно до умов договору; це право не звільняє споживача від зобов`язання відшкодовувати витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Відповідно до пп. 11-1 п. 45 Правил надання послуг з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 та пп. 12 п. 41 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води, затвердженого Постановою КМ України від 11.12.2019 № 1182 індивідуальний споживач зобов`язаний інформувати виконавця про тимчасову відсутність в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів (за відсутності приладів обліку); якщо період відсутності споживача та інших осіб перевищує шість місяців, споживач для реалізації права на неоплату вартості послуги у разі її невикористання (за відсутності приладів обліку) у місячний строк з моменту закінчення кожного шестимісячного періоду зобов`язаний надавати виконавцю оновлену заяву з відповідними підтвердними документами в електронній або паперовій формі.

Таким чином, відповідно до положень законодавства України, індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води (який є публічним договором приєднання) та усталеної судової практики, відповідне документальне оформлення не проживання в квартирі обов`язково здійснюється безпосередньо перед виконавцями комунальних послуг, а в даному випадку перед ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ», а зменшення вартості послуг можливе лише з часу звернення.

Споживач має право на зменшення вартості наданих послуг у разі непроживання його та/або інших осіб у житловому приміщенні виключно з моменту звернення за умови надання виконавцю комунальної послуги заяви із документальним підтвердженням такого непроживання. Вказана процедура врегульована нормативно-правовими актами та не передбачає участі суду, тим більше, без поданої споживачем заяви виконавцю комунальної послуги про реалізацію права на неоплатність вартості наданих послуг із документальним підтвердженням непроживання в квартирі протягом певного проміжку часу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.10.2020 по справі № 757/37752/18-ц викладено наступний правовий висновок: «Встановлено, що звернення позивача із заявою у червні 2016 року, в якій він вказував, що його матір ОСОБА_2 у квартирі не проживає, не може бути підставою для перерахунку заборгованості, яка виникла за минулий час, оскільки таке зменшення розміру плати за послуги може враховуватись лише з часу звернення. Докази про те, що позивач або члени його сім`ї звертались із відповідними заявами до відповідача про зменшення розміру оплати до червня 2016 року, у матеріалах справи відсутні. Факт непроживання ОСОБА_3 у вказаній квартирі не підтверджено належними та допустимими доказами, а судами правомірно не прийняли до уваги договір оренди іншого житлового приміщення як такий, що підтверджує вказаний факт».

В матеріалах справи відсутні докази не проживання в квартирі, а також докази подання відповідачами заяв із документальним підтвердженням про не проживання в квартирі протягом спірного періоду на адресу ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ».

Крім того, у відзиві зазначено, що відповідачами у спірній квартирі встановлено лічильник гарячої води, при цьому позивач продовжує нараховувати на зареєстрованих осіб.

Так, квартира АДРЕСА_1 обліковується у ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» як така, що протягом спірного періоду утворення заборгованості обладнана розподільним (індивідуальним) засобом обліку (квартирним лічильником) гарячої води заводський № 10161248.

Будинок АДРЕСА_1 обліковується у ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» як такий, що протягом спірного періоду утворення заборгованості обладнаний загальнобудинковим (комерційним) засобом обліку споживання гарячої води заводський № 9846578.

Таким чином, визначення вартості наданих послуг з постачання гарячої води за період 01.11.2023 - 31.10.2025 здійснювалося за показниками індивідуального засобу обліку (квартирного лічильника) гарячої води № 10161248, а в періоди, коли такі показники не передавалися, за показниками загальнобудинкового (комерційного) засобу обліку гарячої води № 9846578, з подальшим здійсненням перерахунку вартості наданих послуг, виходячи з поточних переданих показників індивідуального засобу обліку (квартирного лічильника) гарячої води № 10161248, але не більше ніж за 12 розрахункових періодів.

Як встановлено судом, споживачами своєчасно не передавалися показники індивідуального засобу обліку гарячої води № 10161248 за період з листопада 2023 року по квітень 2025 року, а відтак нарахування коштів за послугу з постачання гарячої води здійснювалося на підставі показників загальнобудинкового (комерційного) засобу обліку гарячої води № 9846578 відповідно до користувачів послуг.

У травні 2025 року, споживачами було передано показник індивідуального засобу обліку гарячої води № 10161248, а відтак позивачем, в травні 2025 року було здійснено перерахунок вартості наданої послуги з постачання гарячої води за 12 попередніх розрахункових періодів та здійснено нарахування згідно переданих показників квартирного лічильника, а також виставлено нарахування за поточний місяць по показникам індивідуального засобу обліку гарячої води № 10161248.

В червні 2025 року, споживачами не передавалися показники індивідуального засобу обліку гарячої води № 10161248, а відтак нарахування коштів за послугу з постачання гарячої води здійснювалося на підставі показників загальнобудинкового (комерційного) засобу обліку гарячої води № 9846578 відповідно до користувачів послуг.

У липні 2025 року споживачами було передано показник індивідуального засобу обліку гарячої води № 10161248, а відтак позивачем в липні 2025 року було здійснено перерахунок вартості наданої послуги з постачання гарячої води відповідно до переданих показників квартирного лічильника, а також виставлено нарахування за поточний місяць по показникам індивідуального засобу обліку гарячої води № 10161248.

За період з серпня 2025 року по жовтень 2025 року нарахування коштів за послугу з постачання гарячої води здійснювалося на підставі переданих показників індивідуального засобу обліку гарячої води № 10161248.

Законодавець закріпив за споживачами послуги обов`язок щомісяця подавати виконавцю послуги показники індивідуальних засобів обліку.

Відповідно до пп. 12 п. 45 Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою КМ України від 11.12.2019 №1182 індивідуальний споживач зобов`язаний надавати виконавцю або іншій особі, що здійснює розподіл обсягів спожитих послуг, показання вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання послуги в квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку, в порядку та строки, визначені договором. Надавати інформацію щодо площі квартири (приміщення) для розподілу обсягів теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Як вбачається з ч. 2 ст. 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» споживач щомісяця передає показання вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії виконавцю відповідних комунальних послуг або визначеній власником (співвласниками) іншій особі, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, у спосіб, передбачений договором.

Згідно з п. 23 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води, затвердженого постановою КМ України від 11.12.2019 № 1182, що кореспондується з п. 23 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ», зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) розподільного обліку гарячої води щомісяця здійснюється споживачем, крім випадків, коли зняття таких показань здійснюється виконавцем за допомогою системи дистанційного зняття показань.

Відповідно до абз. 2 п. 23 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» у разі коли зняття показань засобів вимірювальної техніки здійснює споживач, він щомісяця з 10 по останнє число місяця передає показання вузлів розподільного обліку гарячої води виконавцю в один із таких способів: за номером телефону, зазначеним у розділі "Реквізити виконавця" цього договору; на адресу електронної пошти, зазначену в розділі "Реквізити виконавця" цього договору; через електронну систему обліку розрахунків споживачів, зазначену в розділі "Реквізити виконавця" цього договору; іншими засобами повідомлення, що зазначаються у розділі "Реквізити і підписи сторін" цього договору.

Таким чином, не передання споживачем показників індивідуального засобу обліку гарячої води є порушенням положень законодавства України.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» після відновлення надання показань вузлів обліку такими споживачами виконавець відповідної комунальної послуги або інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, зобов`язані провести перерахунок із споживачем, а для вузлів розподільного обліку - з усіма споживачами будівлі.

Відповідно до п. 1 Розділу XII «Перерозподіл обсягів теплової енергії, гарячої, холодної води, спожитої та розподіленої між споживачами у будівлі/будинку» Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 року № 315 перерозподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку комунальної послуги проводиться у тому розрахунковому періоді, у якому отримано у встановленому порядку інформацію про невідповідність обсягів розподіленої комунальної послуги окремим споживачам обсягу, необхідному для розподілу, але не більше ніж за 12 розрахункових періодів.

Як вбачається з п. 29 Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою КМ України від 11.12.2019 №1182 перерозподіл обсягу спожитої послуги у будинку та перерахунок із споживачем проводиться у тому розрахунковому періоді, в якому отримано у встановленому порядку інформацію про невідповідність обсягу розподіленої гарячої води окремим споживачам обсягу, необхідному для розподілу, але не більше ніж за 12 розрахункових періодів.

Згідно з п. 23 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води, затвердженого постановою КМ України від 11.12.2019 № 1182, що кореспондується з п. 23 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ», перерозподіл обсягу спожитої послуги у будинку та перерахунок із споживачем проводиться у тому розрахунковому періоді, у якому було отримано в установленому порядку інформацію про невідповідність обсягу гарячої води, розподіленого окремим споживачам, обсягу, необхідному для розподілу, але не більш як за 12 розрахункових періодів.

Таким чином, наведеними положеннями нормативно-правових актів прямо встановлено імперативне обмеження щодо строку, за який може бути проведено перерозподіл обсягів наданої послуги з постачання гарячої води та відповідний перерахунок зі споживачем, - не більше ніж за 12 розрахункових періодів. Зазначене обмеження є безумовним та не ставиться у залежність від причин неподання показань, чи будь-яких інших обставин, а відтак проведення перерахунку за більш тривалий період буде суперечити вимогам чинного законодавства України.

Крім того, згідно з Розділом IX «Визначення та розподіл загального обсягу спожитої у будівлі/будинку гарячої води» Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 року № 315 відповідно до формул 4 та 40 цієї Методики у будівлі/будинку, в якій частина приміщень оснащена вузлами розподільного обліку, а частина не оснащена такими вузлами, обсяг небалансу гарячої води не визначається Vгвпн.бал = 0, а обсяг споживання гарячої води у приміщеннях без обліку визначається як різниця між визначеним за показаннями приладу обліку загального обсягу спожитої гарячої води у будівлі/будинку та між сумарним обсягом спожитої/витраченої гарячої води за показаннями вузлів розподільного обліку у приміщеннях, вузла розподільного обліку на відгалуженні трубопроводу з водорозбірною арматурою для відбору води на загальнобудинкові потреби (або відповідно до обсягу гарячої води, витраченої на загальнобудинкові потреби, що визначений відповідним договором з виконавцем комунальних послуг), обсягом витоків з внутрішньобудинкових мереж гарячої води (за наявності). Такий визначений обсяг розподіляється кожному приміщенню, не оснащеному вузлом розподільного обліку, пропорційно до співвідношення кількості осіб, що фактично користуються комунальною послугою у такому приміщенні, до загальної кількості осіб (споживачів), що фактично користуються комунальною послугою у приміщеннях без обліку.

Відповідно до п. 3 Розділу XII «Перерозподіл обсягів теплової енергії, гарячої, холодної води, спожитої та розподіленої між споживачами у будівлі/будинку» Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 року № 315 в результаті уточнення показань вузлів розподільного обліку / приладів-розподілювачів теплової енергії (на підставі звіряння їх показань, подання споживачем уточненої інформації, відновлення надання показань споживачами) визначається обсяг перерозподілу спожитої комунальної послуги між споживачами у будівлі/будинку, як різниця між сумою показань вузлів розподільного обліку / приладів-розподілювачів теплової енергії до коригування та сумою показань таких засобів після коригування. Вирахуваний таким чином обсяг коригування розподіляється між споживачами за принципом, що наведений у пункті 2 цього розділу. Після здійснення перерозподілу розподіленого обсягу спожитої комунальної послуги виконавцем розподілу комунальної послуги проводиться перерахунок із окремим споживачем та з усіма споживачами будівлі/будинку. Результати перерозподілу та перерахунку відображаються у рахунках споживачів у розрахунковому періоді, у якому здійснено перерозподіл.

Тобто, збільшення встановленого законодавством періоду перерахунку понад 12 розрахункових періодів може призвести до порушення прав інших співвласників (споживачів) у багатоквартирному будинку, оскільки перерозподіл обсягів наданої послуги з постачання гарячої води безпосередньо впливає на визначення обсягів, віднесених на інші приміщення у будинку, а відтак - і на розмір нарахувань та плати за послугу для інших споживачів. У зв`язку з цим законодавцем і встановлено граничний строк такого перерахунку - не більше ніж за 12 розрахункових періодів.

Плата за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (ФГВ) нараховується за абонентським номером споживача № НОМЕР_1 за увесь спірний період утворення заборгованості та входить до складу послуги з постачання гарячої води (п. 34, 35 Правил надання послуги з постачання гарячої води, затвердженими постановою КМ України від 11.12.2019 № 1182).

З розрахунку заборгованості за послугу з постачання гарячої води, який міститься в матеріалах справи, вбачається механізм нарахування коштів за ФГВ. Нарахування плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання здійснюється за тарифом на послугу з постачання теплової енергії, незалежно від споживання куб.м. гарячої води та кількості зареєстрованих (проживаючих) осіб у квартирі, розраховується та розподіляється між усіма споживачами з урахуванням визначеного обсягу відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №315. Одиницею вимірювання обсягу теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), є гігакалорія (Гкал) (п. 39 Правил надання послуги з постачання гарячої води, затвердженими постановою КМ України від 11.12.2019 № 1182).

Також, судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1 обліковується у ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» як такий, що протягом спірного періоду утворення заборгованості обладнаний загальнобудинковим (комерційним) засобом обліку теплової енергії заводський № 15768.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за послугу з постачання теплової енергії, за період 01.11.2023 - 31.10.2025 нарахування коштів за послугу з постачання теплової енергії здійснювалося виходячи з показників загальнобудинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно до опалювальної площі квартири відповідачів.

При цьому, на спростування позовних вимог у частині заборгованості за послугу з постачання теплової енергії, як і наданого позивачем розрахунку такої заборгованості, зі сторони відповідачів доказів не подано. При цьому саме по собі заперечення проти позову, яке не підтверджене доказами та ґрунтується виключно на припущеннях чи суб`єктивних міркуваннях, не може вважатися належним спростуванням позовних вимог та поданого розрахунку заборгованості.

Вказаний розрахунок заборгованості є деталізованим, а відомості зазначені в ньому уповноваженим на їх формування та облік виконавцем комунальної послуги.

Стаття 625 ЦК України визначає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги наведене та перевіривши наданий позивачем розрахунок суми штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що сума штрафних санкцій на підставі ст. 625 ЦК України, яка підлягає стягненню становить 0,85 грн. - 3% річних та 10,99 грн. - інфляційної складової боргу.

Разом з тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Так, відповідачем було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони право на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, позовна давність починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, суд критично оцінює доводи відповідача стосовно застосування строків позовної давності, з наступних підстав.

Статтею 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», прийнятої відповідно до ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України був встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України був неодноразово продовжений (від 25 березня 2020 року № 338, від 20 травня 2020 року № 392, від 22 липня 2020 року № 641, від 26 серпня 2020 року № 760, від 13 жовтня 2020 року № 956, від 09 грудня 2020 року № 1236, від 17 лютого 2021 року № 104, від 21 квітня 2021 року № 405, від 23 лютого 2022 № 229, від 27 травня 2022 року № 630, від 19 серпня 2022 № 928).

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року №1423 вносились зміни до постанов Кабінету Міністрів України до від 25 березня 2020 року № 338 та від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», якими продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 30 червня 2023 року.

Отже, починаючи з 12 березня 2020 року строк позовної давності був продовжений на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Тобто, виходячи з вищенаведених положень закону, пропущеною може бути позовна давність лише за вимогами, що виникли до 12 березня 2017 року. Строк позовної давності за всіма вимогами, що виникли після 12 березня 2017 року та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважаються продовженим на підставі п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Як вбачається з розрахунку заборгованості за надання послуг з горячого водопостачання, заборгованість виникла з листопада 2021 року, тобто позивач звернувся до суду 17 грудня 2025 року в межах позовної давності.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Отже, з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути 3 028 грн. судового збору.

На підставі вищевикладеного та керуючись стст. 64, 66-68, 162 ЖК України, стст. 526, 610, 625 Цивільного кодексу України, стст. 12, 13, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», стст. 7, 9, 12, 19, 76, 81, 89, 141, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 279, 353, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (код ЄДРПОУ 37739041) заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 18 993,16 грн., яка складається з основної суми заборгованості у розмірі 18 981,32 грн., 3% річних у розмірі 0,85 грн. та 10,99 грн. - інфляційної складової боргу.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (код ЄДРПОУ 37739041) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн. в рівних частках з кожного.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

СУДДЯ: КОЛЕСНИК О.М.